ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 926/3515/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Чернівецької міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (колегія суддів: Галушко Н. А. - головуючий, Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд"
до: 1) Чернівецької міської ради, 2) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Проспект",
про визнання незаконним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин, що передували прийняттю оскаржуваної постанови
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд" (далі -ТОВ "Гіпербуд") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 30.08.2022 № 839 "Про розгляд звернень ТОВ "Гіпербуд" та ОСББ "Сонячний острів" щодо земельної ділянки за адресою: проспект Незалежності, 131".
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Гіпербуд" посилалося на те, що 04.05.2012 між Чернівецькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Гіпербуд" (орендар) укладено договір оренди землі № 7800, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку із вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у м. Чернівцях на проспекті Незалежності, 131, загальною площею 1,3000 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022. Цей договір укладено строком на десять років до 04.05.2022 включно. Проте Чернівецька міська рада прийняла рішення від 30.08.2022 № 839, яким Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надано дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності за адресою: проспект Незалежності, 131, площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10) на 3 (три) земельні ділянки. Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Чернівецької міської ради від 30.08.2022 № 839, оскільки зазначав, що воно порушує його право як користувача земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку із вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у м. Чернівцях на проспекті Незалежності, 131.
1.3. Господарський суд Чернівецької області постановив ухвалу від 23.09.2022, якою прийняв позовну заяву ТОВ "Гіпербуд" до розгляду та відкрив провадження у справі № 926/3515/22.
1.4. 14.09.2023 до Господарського суду Чернівецької області надійшла письмова заява позивача про зміну предмета позову та клопотання про залучення співвідповідача.
2. Короткий зміст судових рішень за результатами розгляду заяви
2.1. Згідно з ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 у справі № 926/3515/22 (суддя Проскурняк О. Г.) відмовлено ТОВ "Гіпербуд" у прийнятті заяви про зміну предмета позову, повернуто ТОВ "Гіпербуд" заяву про зміну предмета позову, повернуто ТОВ "Гіпербуд" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8052,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3193215695.1 від 12.09.2023.
Клопотання ТОВ "Гіпербуд" про залучення співвідповідача задоволено, залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
2.2. Суд першої інстанції, мотивуючи ухвалу від 23.10.2023 у справі № 926/3515/22, зазначив, що, звертаючись до суду із заявою про зміну предмета позову, ТОВ "Гіпербуд" виклало нові позовні вимоги, а на їх обґрунтування навело нові обставини, що мали місце після прийняття відповідачем оспорюваного у цій справі рішення, які не були зазначені у первісній позовній заяві. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача є фактично поданням окремого позову. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що у прийнятті заяви ТОВ "Гіпербуд" про зміну предмета позову слід відмовити, оскільки вона за своєю правовою природою є новим позовом, який містить інші підстави. Суд першої інстанції також зауважив, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позову є повернення такої заяви, тому дійшов висновку про повернення ТОВ "Гіпербуд" заяви про зміну предмета позову та повернення сплаченого судового збору.
2.3. Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 05.12.2023 у справі № 926/3515/22, якою апеляційну скаргу ТОВ "Гіпербуд" задовольнив, пункти 1, 2, 3 ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 у справі № 926/3515/22 скасував; справу № 926/3515/22 направив у Господарський суд Чернівецької області на стадію прийняття заяви про зміну предмета позову.
2.4. Апеляційний господарський суд виходив із того, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини 2, частиною 3 або 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Суд апеляційної інстанції зауважив, що в разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Як зазначив суд апеляційної інстанції, підставою для неприйняття до розгляду та повернення заявнику заяви про зміну предмета позову є невиконання вимог частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме ненадання суду доказів направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що ТОВ "Гіпербуд" при поданні заяви про зміну предмета позову виконало у повному обсязі вимоги зазначеної статті та подало до суду докази направлення всім сторонам судового процесу заяви про зміну предмета позову. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково зазначив про те, що процесуальним наслідком розгляду цієї заяви є відмова у прийнятті заяви про зміну предмета позову та повернення такої заяви заявнику.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Чернівецька міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 у справі № 926/3515/22.
3.2. Чернівецька міська рада, посилаючись на положення пунктів 2, 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статті 46 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21), від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 926/3515/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 926/3515/22, витребувано з Господарського суду Чернівецької області / Західного апеляційного господарського суду копії матеріалів справи № 926/3515/22 / матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 у справі № 926/3515/22.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21.02.2024 Господарський суд Чернівецької області направив матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2024 у справі № 926/3515/22 на 24 арк. згідно із супровідним листом від 21.03.2024 № 02.04-20-210/24, які надійшли до Верховного Суду 08.04.2024.
Крім того, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21.02.2024 Господарський суд Чернівецької області направив матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2024 у справі № 926/3515/22 на 61 арк. згідно із супровідним листом від 09.04.2024 № 02.04-20-272/24, які надійшли до Верховного Суду 16.04.2024.
З урахуванням наведених обставин справа № 926/3515/22 розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.3. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.4. Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 926/3515/22, якою скасовано пункти 1, 2, 3 ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 у справі № 926/3515/22 із посиланням на те, що ТОВ "Гіпербуд" при поданні заяви про зміну предмета позову виконало у повному обсязі вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України та подало суду докази направлення всім сторонам судового процесу заяви про зміну предмета позову. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково зазначив про те, що процесуальним наслідком розгляду заяви про зміну предмета позову є відмова у її прийнятті та повернення заявнику.
4.5. Колегія суддів зазначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
4.6. При цьому відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
4.7. Отже, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.
4.8. Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Визначення відповідача / відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
4.9. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
4.10. Колегія суддів зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: 1) подання іншого (ще одного) позову, 2) збільшення або зменшення розміру позовних вимог, 3) об`єднання позовних вимог, 4) зміну предмета або підстав позову.
При поданні заяви про зміну предмета позову позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
4.11. Водночас суд касаційної інстанції зауважує, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо у заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 918/350/16, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17 та від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17.
4.12. За змістом частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
4.13. Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Тому в разі подання позивачем заяви, спрямованої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17.
4.14. У справі № 926/3515/22, що розглядається, позивач звернувся з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 30.08.2022 № 839 "Про розгляд звернень ТОВ "Гіпербуд" та ОСББ "Сонячний острів" щодо земельної ділянки за адресою проспект Незалежності, 131". При цьому позивач стверджував, що оспорюване рішення міської ради, наслідком якого є поділ земельної ділянки, порушує його право як користувача земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку із вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у м. Чернівцях на проспекті Незалежності, 131.
4.15. 14.09.2023 до суду першої інстанції надійшла письмова заява позивача про зміну предмета позову та клопотання про залучення співвідповідача у справі № 926/3515/22.
4.16. Суд першої інстанції зазначив, що у заяві про зміну предмета позову заявлено також вимоги щодо:
- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 7310136300:11:001:0068, 7310136300:11:001:0069 та 7310136300:11:001:0070;
- припинення права власності територіальної громади міста Чернівці на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7310136300:11:001:0068, 7310136300:11:001:0069 та 7310136300:11:001:0070;
- зобов`язання Головного управління Держгеокадаетру у Чернігівській області поновити в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі відомості про земельну ділянку кадастровим номером 7310136300:11:001:0022.
4.17. Суд першої інстанції встановив, що заява позивача про зміну предмета позову від 14.09.2023 містить інше матеріально-правове обґрунтування, ніж первісний позов, та не є доповненням первісних обставин позову новими. Суд зазначив, що заява містить нові підстави позову, якими позивач обґрунтовує нові позовні вимоги про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, припинення права власності територіальної громади міста Чернівці на земельні ділянки та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області поновити в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7310136300:11:001:002.
Суд першої інстанції зазначив, що жодного правового зв`язку між первісними обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, та новими обставинами позову немає. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача є фактично поданням окремого позову з вимогами щодо скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, припинення права власності територіальної громади міста Чернівці на земельні ділянки та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області поновити в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі відомості про земельну ділянку. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції відмовив у прийнятті заяви ТОВ "Гіпербуд" про зміну предмета позову та повернув її позивачеві.
4.18. Натомість апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті та повернення заяви про зміну предмета позову, обґрунтовано виходив із того, що підставою для неприйняття до розгляду та повернення заявнику заяви про зміну предмета позову є невиконання вимог частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме ненадання суду доказів направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Проте суд апеляційної інстанції зауважив, що ТОВ "Гіпербуд" при поданні заяви про зміну предмета позову виконало у повному обсязі вимоги зазначеної статті та подало до суду докази направлення всім сторонам судового процесу заяви про зміну предмета позову. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково зазначив, що процесуальним наслідком розгляду цієї заяви є відмова у прийнятті заяви про зміну предмета позову та повернення такої заяви заявнику.
4.19. Отже, оскільки суд першої інстанції зазначив про факт подання позивачем заяви, спрямованої на одночасну зміну предмета і підстав позову, проте відмовив у прийнятті цієї заяви та повернув її заявнику, що не відповідає вимогам частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали місцевого суду в частині відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позовних вимог та повернення такої заяви ТОВ "Гіпербуд", посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог Господарського процесуального кодексу України.
4.20. Доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 46 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21), від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22 не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.
4.21. Скаржник посилається на те, що у постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) наведено, зокрема, такі висновки:
"48. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
49. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
50. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
51. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
52. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.
53. Водночас, при врахуванні цього висновку судам слід з`ясовувати чи входять наведені позивачем нові обставини до предмета доказування за первісними вимогами позову або ці обставини є обґрунтуванням нових чи додаткових позовних вимог у заяві про зміну предмета позову, у тому числі у поєднанні зі зміною чи розширенням кола відповідачів, що може свідчити про подання позивачем у такий спосіб нового позову.
54. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
55. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.
56. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
57. Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
58. Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
59. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22".
4.22. Колегія суддів установила, що правові позиції, наведені у постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) та в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22, стосуються розуміння змісту таких категорій як предмет і підстави позову, проте не містять висновку щодо процесуальних дій суду у разі встановлення обставин подання заявником заяви про одночасну зміну предмета та підстав позову.
4.23. Водночас суд апеляційної інстанції у справі № 926/3515/22, що розглядається, зазначив саме про неправильні процесуальні дії суду першої інстанції за результатами розгляду заяви про зміну предмета позову. Зокрема, суд апеляційної інстанції зауважив, що підставою для неприйняття до розгляду та повернення заявнику заяви про зміну предмета позову є невиконання вимог частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України. Тому доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у справах № 5015/118/11 (914/1689/21), № 910/18389/20, № 916/1988/20, № 916/1029/22, є безпідставними.
4.24. За таких обставин доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 46 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 926/3515/22 - без змін.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Чернівецької міської ради необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
6. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 926/3515/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак