№ 926/4918/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/4918/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гойник Тетяни Григорівни

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 (у складі колегії суддів: Орищин Г.В. (головуючий), Галушко Н.А., Желік М.Б.), якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"

до Фізичної особи-підприємця Гойник Тетяни Григорівни

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 162 600,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Позивач, ТОВ "Бізнес Позика") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гойник Тетяни Григорівни (далі - Відповідач, ФОП Гойник Т.Г.) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 162 600,00 грн, з яких: 70 000,00 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом та 92 600,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем допущено порушення виконання зобов`язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати заборгованості та процентів за користування кредитом.

1.3. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2023 у справі №926/4918/22 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ФОП Гойник Т.Г. на користь ТОВ "Бізнес Позика" 162 600,00 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 70 000,00 грн - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом 92 600,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

1.4. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП Гойник Т.Г. 11.07.2023 звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

1.5. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 у справі №926/4918/22 подану апеляційну скаргу було повернуто Відповідачу у відповідності до вимог пункту 1 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така не була підписана.

1.6. 20.07.2023 Відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2023.

До вказаної скарги було додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано не отриманням повного тексту рішення суду першої інстанції у зв`язку із проживанням в Австрії та ознайомленням з його повним текстом в електронному вигляді після 10.06.2023.

1.7. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №926/4918/22 апеляційну скаргу ФОП Гойник Т.Г. залишено без руху та запропоновано скаржнику подати суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки, з поданих апелянтом доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги суд не мав можливості встановити факт проживання Гойник Т.Г. поза межами України та перебування такої саме в Австрії, відтак визнав клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги належним чином документально не підтвердженим.

1.8. 04.08.2023 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ФОП Гойник Т.Г. про поновлення строку на подання апеляційної скарги. В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку вона знову посилалася на перебування разом із дітьми в Австрії, не отриманням копії оскаржуваного рішення та ознайомленням з його повним текстом після 10.06.2023.

1.9. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №926/4918/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою.

Наведена ухвала обґрунтована тим, що Відповідачем у своєму клопотанні не наведено інших підстав поважності пропуску строку на подання апеляційної скарги, ніж ті, які вже були досліджені судом апеляційної інстанції та визнані неповажними.

Крім того, апеляційною інстанцією зауважено, що підпис апелянта, яким підписано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та зазначено прописом слово "Гойник", відмінний від підпису проставленого на апеляційній скарзі та підпису, який міститься на копії закордонного паспорта скаржниці.

2. Короткий зміст касаційної скарги та позиції інших учасників

2.1. У касаційній скарзі ФОП Гойник Т.Г. просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №926/4918/22, а вказану справу передати до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

2.2. На переконання скаржниці, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та не врахував, що у зв`язку з введенням військового стану та інтенсивними бойовими діями ФОП Гойник Т.Г. разом із своїми дітьми 03.03.2022 покинули територію України та проживають в Австрії і лише 14.07.2023 повернулися в Україну, що підтверджується копіями закордонних паспортів.

Також скаржниця зазначає, що вона не змогла організувати відносини з оператором поштового зв`язку, кур`єрською службою тощо задля забезпечення отримання надісланої їй кореспонденції, тобто змінити адресу отримання кореспонденції; скористатись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, або до офіційного сайту суду, оскільки не є професійним юристом і не володіє навичками користування цим реєстром.

За твердженнями заявниці, представник після заслуховування вступної та резолютивної частини рішення суду, більше не представляв її інтереси.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

3.2. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

3.3. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

3.4. Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

3.5. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

3.6. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

3.7. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

3.8. Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

3.9. У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

3.10. Як визначено статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

3.11. Виходячи зі змісту частин другої та третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі №904/3258/14).

3.12. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

3.13. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

3.14. Як вбачається з матеріалів справи, рішення місцевого господарського суду було ухвалено 24.05.2023, а його повний текст складено та підписано 02.06.2023.

Отже, з урахуванням дати складання повного тексту, останнім днем строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2023 є 22.06.2023.

Однак, апеляційна скарга ФОП Гойник Т.Г. на зазначене рішення вперше була подана до суду апеляційної інстанції 11.07.2023, яка ухвалою апеляційного суду від 17.07.2023 була повернута заявнику у відповідності до вимог пункту 1 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така не була підписана.

20.07.2023 Відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2023. До вказаної скарги було додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

3.15. За результатами дослідження доводів, викладених у вказаному клопотанні, Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.07.2023 залишив без руху апеляційну скаргу Відповідача та запропоновано скаржниці подати суду належним чином обґрунтоване та документально підтверджене клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження наведеного рішення.

3.16. У подальшому до суду апеляційної інстанції від ФОП Гойник Т.Г. надійшло клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку заявниця посилалася на перебування разом із дітьми в Австрії, не отриманням копії оскаржуваного рішення та ознайомленням з його повним текстом після 10.06.2023.

3.17. Однак, оскаржуваною ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою, оскільки Відповідачем у своєму клопотанні не наведено інших підстав поважності пропуску строку на подання апеляційної скарги, ніж ті, які вже були досліджені судом апеляційної інстанції та визнані неповажними.

3.18. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

3.19. Згідно з частинами п`ятою - сьомої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

3.20. Водночас, відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

3.21. З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

3.22. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

3.23. Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20.

3.24. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було надіслано судом першої інстанції на адресу Відповідача, однак повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

При цьому відомостей про те, що скаржник повідомляв суд першої інстанції про зміну адреси місцезнаходження матеріали справи не містять.

3.25. Крім того, копія рішення місцевого господарського суду також надсилалась на офіційну електронну адресу Відповідача (tanyastankova1989@gmail.com), що підтверджується повідомленням про доставку документа до електронної скриньки 05.06.2023. Зазначену електронну адресу скаржниця зазначила і в касаційній скарзі.

До того ж, судом першої інстанції доставлялися на офіційну електронну адресу Відповідача та його представників й інші судові рішення, прийняті в межах справи №926/4918/22.

Крім того, один із представників Відповідача - адвокат Усенко А.В., зареєстрований в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу.

3.26. Вищенаведене дає підстави для висновку, що місцевий господарський суд дотримався вимог Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення скаржника про ухвалення оскаржуваного рішення, і останній був обізнаний з його прийняттям.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що уповноважений представник Відповідача був присутній у судовому засіданні 24.05.2023, відтак був ознайомлений з результатом розгляду справи №926/4918/22.

3.27. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголошено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії").

3.28. Крім того надаючи оцінку твердженням ФОП Гойник Т.Г. про перебування її за кордоном, апеляційна інстанція з огляду на відмітки у закордонному паспорті про перетин державного кордону зауважила, що надані Відповідачем докази не дають можливості встановити факт її перебування за кордоном саме в зазначений період.

Згідно з частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

3.29. Щодо посилання скаржника на воєнний стан в країні, то Верховний Суд зауважує, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

3.30. Твердження ФОП Гойник Т.Г. про те, що після заслуховування вступної та резолютивної частини рішення суду представник не представляв її інтереси, колегія суддів оцінює критично, оскільки питання припинення представництва у господарському процесі врегульовано частиною четвертою статті 61 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Жодних заяв від Відповідача щодо припинення представництва або обмеження повноважень представника до суду не надходило.

3.31. В такий спосіб, враховуючи невиконання скаржником вимог процесуального законодавства, зокрема, недоведеність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, суд апеляційної інстанції мав право відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

3.32. Так, пунктом 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

3.33. Доводи та міркування, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

3.34. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ФОП Гойник Т.Г. не доведено існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили би про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

3.35. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушення судом апеляційної інстанції положень статей 119 174 261 Господарського процесуального кодексу України та дійшла висновку, що доводи скаржника не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують його висновків, тому оскаржену у справі ухвалу необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гойник Тетяни Григорівни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №926/4918/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік І. С. Міщенко