ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 927/1606/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А.- головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монофіламент"
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2023 про відмову у відкритті провадження (суддя Романенко А. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 (головуючий суддя Сітайло Л. Г., судді Шапран В. В., Демидова А. М.,)
у справі № 927/1606/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монофіламент"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско."
про стягнення 1 195 765,97 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопад 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Монофіламент" (далі - ТОВ "Монофіламент") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско." (далі - ТОВ "Боско.") про стягнення заборгованості у розмірі 1 195 765,97 грн, з яких: 882 702,06 грн - основний борг, 143 089,46 грн - пеня, 17 935,21 грн - три проценти річних, 152 039,24 грн - інфляційні втрати.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Монофіламент" посилалося на порушення ТОВ "Боско." зобов`язань за договором про відшкодування витрат від 01.01.2018 № 1/01/185 (далі - договір), в частині відшкодування позивачу витрат на комунальні послуги (електропостачання) за об`єктами, що належать ТОВ "Боско." і отримують ці послуги через технологічні електричні мережі, які знаходяться в спільному використанні.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 04.12.2023, залишеною без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024, відмовив у відкритті провадження у справі № 927/1606/23 за позовом ТОВ "Монофіламент" до ТОВ "Боско." про стягнення 1 195 765,97 грн, на підставі пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
4. Судові рішення мотивовано тим, що є судове рішення у справі № 927/961/22, яке набрало законної сили та яким вирішено по суті цей спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому, подача позивачем до суду додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог, як-то податкових накладних, зареєстрованих ним на підтвердження вчинення спірних господарських операцій, не змінює предмет та підстави позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. ТОВ "Монофіламент", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2023 про відмову у відкритті провадження у цій справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Монофіламент" посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 175 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21, щодо необхідності чіткого розмежування понять "предмет спору" і "предмет позову", "правова підстава позову", згідно з яким: під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем; під правовою підставою позову слід розуміти посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позиція інших учасників справи
7. ТОВ "Боско." не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями
8. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Монофіламент" 27.11.2023 подало позов до ТОВ "Боско." про стягнення заборгованості в сумі 1 195 765,97 грн за договором.
9. Позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов`язань за договором, в частині відшкодування ТОВ "Монофіламент" витрат на комунальні послуги (електропостачання) за об`єктами, що належать ТОВ "Боско." і отримують ці послуги через технологічні електричні мережі, які знаходяться в спільному використанні, за актами надання послуг: від 31.01.2022 № 107, від 28.02.2022 № 258, від 31.03.2022 № 478, від 30.04.2022 № 292, від 31.05.2022 № 496, та за рахунками на оплату: від 14.12.2021 № 1899, від 14.01.2022 № 73, від 14.02.2022 № 228, від 30.04.2022 № 518, від 31.05.2022 № 526.
10. Як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, предметом розгляду в цьому спорі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу з відшкодування витрат позивача з електропостачання об`єктів відповідача та похідні вимоги в вигляді застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання у формі пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
11. Підставою позову є порушення відповідачем договірних зобов`язань за договором, на виконання умов якого складені акти надання послуг: від 31.01.2022 № 107, від 28.02.2022 № 258, від 31.03.2022 № 478, від 30.04.2022 № 292, від 31.05.2022 № 496, та виставлені до оплати рахунки: від 14.12.2021 № 1899, від 14.01.2022 № 73, від 14.02.2022 № 228, від 30.04.2022 № 518, від 31.05.2022 № 526.
12. Суди попередніх інстанцій встановили, що в межах справи № 927/961/22 за позовом ТОВ "Монофіламент" до ТОВ "Боско." про стягнення заборгованості в сумі 1 195 765,97 грн за договором, яка згідно з актами надання послуг утворилася за період з 31.01.2022 по 31.05.2022, розглянутий та вирішений по суті спір між цими ж сторонами з цим предметом та цими ж підставами розгляду.
13. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 14.03.2023 у справі № 927/961/22, залишеним без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, відмовив в задоволенні позову ТОВ "Монофіламент" до ТОВ "Боско." в повному обсязі, з підстав недоведеності заявлених вимог, в частині обсягу та вартості спожитої електричної енергії, заявленої до відшкодування.
14. Наведене вище рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.03.2023 у справі № 927/961/23, набрало законної сили 19.09.2023.
15. Верховний Суд 17.10.2023 постановив ухвалу про відмову в відкритті касаційного провадження в справі № 927/961/23 за касаційною скаргою ТОВ "Монофіламент".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
16. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
18. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
19. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
20. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
21. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
22. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
23. Предметом касаційного перегляду є питання щодо наявності або відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
24. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
25. Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України є наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, (1) повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, (2) про той самий предмет і (3) з тих самих підстав.
26. Метою застосування зазначених норм процесуального права законодавець визначив як уникнення можливості формування різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав і між тими самими сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
27. Подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення в іншій справі, яке вже набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
28. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
29. Згідно із частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
30. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
31. З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.
32. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
33. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
34. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
35. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
36. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.
37. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
38. Близька за змістом правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду (від 26.02.2022 у справі № 906/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21).
39. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
40. Отже, поняття "фактична підстава позову" та "правова підстава позову" не є тотожними.
41. Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом "суд знає закони", при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.
42. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що правові підстави позовів у справах № 927/1606/23 та № 927/961/22 є різними, а тому, відповідно, є відмінними як способи захисту права, так і коло необхідної фактичної доказової бази, що в свою чергу, вказує на неправомірність застосування судами положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
43. Скаржник звертає увагу, що у справі № 927/1606/23 позивач в обґрунтування позову посилається на встановлення обставин щодо понесення позивачем витрат на забезпечення електроенергією об`єктів відповідача і на докази в підтвердження факту відображення ТОВ "БОСКО." податкового кредиту по податкових накладних відповідно до періоду їх складання в поданих звітних деклараціях з ПДВ. Натомість, у справі № 927/961/22 в обґрунтування підстав заявленого позову надавалися докази первинних документів (акти надання послуг та рахунки на оплату) щодо відображення показників та суми компенсації за споживання електроенергії.
44. Верховний Суд звертається до правової позиції висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 про те, що предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
45. Як свідчать матеріали справи та вбачається зі змісту позовної заяви обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, ТОВ "Монофіламент" посилалося на порушення ТОВ "Боско." зобов`язань за договором, в частині відшкодування позивачу витрат на комунальні послуги (електропостачання) за об`єктами, що належать ТОВ "Боско." і отримують ці послуги через технологічні електричні мережі, які знаходяться в спільному використанні за період січень-травень 2022 за актами надання послуг, рахунками на оплату, а також податковими накладними.
46. Водночас у справі № 927/961/23 за позовом ТОВ "Монофіламент" до ТОВ "Боско." про стягнення заборгованості за договором, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язання щодо відшкодування позивачу витрат на комунальні послуги (електропостачання) за об`єктами, що належать ТОВ "Боско." і отримують ці послуги через технологічні електричні мережі, які знаходяться в спільному використанні за період січень-травень 2022 за актами надання послуг та рахунками на оплату.
47. Так, зазначаючи про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій зазначили, що є судове рішення, винесене судами господарської юрисдикції, яке набрало законної сили у справі № 927/961/23, та яким вирішено по суті цей спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому, подача позивачем до суду додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог як-то податкових накладних, зареєстрованих ним на підтвердження вчинення спірних господарських операцій, не змінює предмет та підстави позову.
48. Верховний Суд погоджується із такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
49. Зі змісту судових рішень, що оскаржуються убачається, що предметом розгляду спору між позивачем і відповідачем, як у справі № 927/961/22, так і у цій справі, є матеріально-правова вимога про стягнення боргу з відшкодування витрат позивача з електропостачання об`єктів відповідача та похідні вимоги у вигляді застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання у формі пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
50. Підставою позову є порушення відповідачем договірних зобов`язань за договором, на виконання умов якого складені акти надання послуг.
51. З огляду на зазначене, слід зауважити, що зазначене у пункті 43 цієї постанови скаржником обґрунтування у цій справі підстав позову - юридичного факту матеріально-правового характеру, не змінює самого предмета спору - стягнення боргу та похідних вимог у вигляді застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання у формі пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
52. Скаржник також вказує, що подання ним нових доказів свідчить про інші обставини, що виключає застосування приписів пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
53. Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
54. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
55. Водночас частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
56. Отже, обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та законного інтересу мають підтверджуватись доказами. Сутність змісту та природи поняття "доказ" фактично розкривається за допомогою аналізу норм Господарського процесуального кодексу України, зокрема, і вище вказаними, через співвідношення з засобами доказування в господарському процесі та не є тотожним з поняттями "обставини справи" та "факти".
57. Суди попередніх інстанцій встановили, що поданий ТОВ "Монофіламент" позов у цій справі та позов у справі № 927/961/22 містить однаковий склад сторін, той самий предмет позову та вказані позовні вимоги заявлено з тих самих підстав, та є рішення господарського суду у справі № 927/961/22, що набрало законної сили, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав недоведеності позивачем заявлених вимог, в частині обсягу та вартості спожитої електричної енергії, заявленої до відшкодування.
58. За результатом розгляду справи № 927/961/22 суди попередніх інстанцій відмовили ТОВ "Монофіламент" у задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Боско." 1 195 765,97 грн, у тому числі: 882 702,06 грн основного боргу, 143 089,46 грн пені, 17 935,21 грн 3 % річних та 152 039,24 грн інфляційних втрат.
59. Суди першої та апеляційної інстанцій мотивуючи свої рішення зазначили, що до предмету доказування у справі № 927/961/22 входить як факт понесення позивачем відповідних витрат з оплати електричної енергії (сплата коштів енергопостачальнику), так і доведення обсягів електричної енергії, вартість якої має компенсувати відповідач.
60. Водночас суди попередніх інстанцій у справі № 927/961/22 встановили, що у наданих позивачем рахунках на оплату за комунальні послуги за період з січня по травень 2022 року не зазначено будь-яких даних ні щодо показів лічильника, ні щодо вартості електричної енергії, яку відповідач має відшкодувати, а отже, позивач не довів виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати компенсації послуг з електропостачання за спірний період у заявленій сумі.
61. Крім того, суд апеляційної інстанцій у справі № 927/961/22 зазначив, що позивач до апеляційної скарги додав копії податкових накладних за період з січня-травня 2022 року, копію адвокатського запиту від 06.04.2023 та копію відповіді ГУ ДПС у Чернігівській області від 11.04.2023.
62. Однак, позивач не обґрунтував причин неподання вказаних доказів суду першої інстанції, враховуючи, що у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог і позивачем подавалась відповідь на відзив, проте до неї позивач не додав вказаних доказів.
63. Верховний Суд звертає увагу, що подання ТОВ "Монофіламент" доказів, які не були ним подані в межах провадження у справі № 927/961/22 не є іншими підставами позову у розумінні Господарського процесуального кодексу України.
64. Беручи до уваги викладене, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.
65. Таким чином, не подавши у справі № 927/961/22 належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у нього заборгованості у розмірі заявлених вимог, тобто не вчинивши процесуальну дію (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України), і додаючи вказані докази до позову у цій справі, ТОВ "Монофіламент" несе ризик настання таких наслідків, як відмова у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
66. Суд відхиляє посилання скаржника щодо неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у справі № 925/1662/21, оскільки аналіз змісту наведеної скаржником постанови Верховного Суду у цій справі, не свідчить про неоднакове застосування судами пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на встановлені конкретні обставини, підстави та предмет позовів, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у цій справі.
67. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
68. При цьому, Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
69. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
70. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
71. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
72. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
73. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
74. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
75. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
76. З огляду на наведене, враховуючи встановлені господарськими судами обставини, Верховний Суд вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій не було порушено право позивача на доступ до правосуддя.
77. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
78. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні і ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у цій справі як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. За змістом частин першої, третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
80. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
80. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
81. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
82. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монофіламент" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 927/1606/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова