№ 927/645/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 927/645/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,

представників учасників справи:

позивача - Гутника В. П.,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - Шевченка О. А.,

відповідача-3 - Шевченка О. А.,

відповідача-4 - Шевченка О. А.,

відповідача-5 - Коленченка О. О.,

відповідача-6 - Коленченка О. О.,

відповідача-7 - Коленченка О. О.,

відповідача-8 - не з`явились,

третьої особи-1 - не з`явились,

третьої особи-2 - не з`явились,

третьої особи-3 - не з`явились,

третьої особи-4 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року (головуючий суддя Сулім В. В., судді Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року (суддя Книш Н. Ю.)

у справі № 927/645/19

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. ОСОБА_5 ,

5. ОСОБА_6 ,

6. ОСОБА_7 ,

7. ОСОБА_8 ,

8. ОСОБА_9 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_10 ,

2. ОСОБА_11 ,

3. ОСОБА_12 ,

4. ОСОБА_13 ,

про визнання удаваними правочинів, переведення прав та обов`язків покупця, витребування часток у статутному капіталі та визнання права власності на частку у статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про визнання удаваними правочинів, а саме:

- договору дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО" (далі - СТОВ "ДНІПРО", Товариство) від 19 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_5 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_6 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,71 % номінальною вартістю 445,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_7 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн;

- договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_8 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, предметом якого є частка у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн, які вчинені для приховування інших правочинів;

про переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця:

- частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартість 1333,00 грн, яка належала ОСОБА_3 ;

- частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн, яка належала ОСОБА_4 ;

- частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 % номінальною вартістю 1333,00 грн, яка належала ОСОБА_5 ;

- частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,71 % номінальною вартістю 445,00 грн, яка належала ОСОБА_6 ;

- частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн, яка належала ОСОБА_7 ;

- частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 % номінальною вартістю 444,00 грн, яка належала ОСОБА_8 ;

про витребування з володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 44,44 % номінальною вартістю 5332,00 грн та визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" номінальною вартістю 5332,00 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірні договори дарування є удаваними та укладені для приховання інших правочинів, а саме договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО», які порушують переважне право позивача як його учасника на купівлю відповідних часток у статутному капіталі Товариства.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відповідно до Статуту СТОВ "ДНІПРО", затвердженого рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" від 17 січня 2009 року (протокол № 1), державну реєстрацію змін проведено 30 січня 2009 року, номер запису 10551050003000197; Товариство було зареєстровано як юридична особа 18 квітня 2000 року Ріпкинською районною державною адміністрацією (розпорядження голови Райдержадміністрації від 18 квітня 2000 року № 169) та набуло статусу юридичної особи з 18 квітня 2000 року (пункт 1.3. Статуту).

2.2. Згідно з пунктом 1.2 Статуту всі особи, відомості про яких перераховані у цьому Статуті та нижче у цій статті, є учасниками СТОВ "ДНІПРО", та разом надалі іменуються "Учасники ТОВ", а кожна особа окремо - "Учасник ТОВ". До Учасників ТОВ належать: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 .

2.3. Відповідно до пункту 1.4 Статуту Товариство створено у процесі реорганізації шляхом перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства "Дніпро" та є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків цього Колективного сільськогосподарського підприємства "Дніпро", які були у нього на дату його реорганізації у Товариство.

2.4. Статутний капітал Товариства створено шляхом внесків від кожного з учасників Товариства. Розмір та склад внеску кожного з Учасників Товариства до Статутного капіталу та частка кожного з Учасників Товариства у Статутному капіталі будуть такими, як їх зазначено у пункті 4.2.1 статті 4 та статті 20 цього Статуту (пункт 4.2. Статуту).

2.5. Згідно з пунктом 4.2.1 Статуту статутний капітал Товариства становить 12000,00 грн. Розмір, склад та частка кожного з Учасників Товариства у Статутному капіталі становлять:

№Прізвище, ім`я та по батькові засновникаСума внеску (грн)Частка в статутному капіталі (%)1.ОСОБА_1 133611,122.ОСОБА_3 133311,113.ОСОБА_10 133311,114.ОСОБА_11 133311,115.ОСОБА_12 133311,116.ОСОБА_4 133311,117.ОСОБА_13 133311,118.ОСОБА_5 133311,119.ОСОБА_14 133311,11

2.6. Відповідно до пункту 7.1.5 Статуту Учасники Товариства мають право у порядку, встановленому цим Статутом та законом, здійснювати відчуження часток у Статутному капіталі, що засвідчують участь у Товаристві в порядку, встановленому цим Статутом та законом.

2.7. Згідно з пунктами 8.1, 8.2 Статуту Вищим органом управління Товариства є Загальні Збори Учасників Товариства. Учасники Товариства несуть остаточну відповідальність за прийняті рішення щодо діяльності Товариства. Кожний Учасник Товариства має право на участь у Загальних Зборах Учасників Товариства або особисто, або через свого представника.

2.8. Відповідно до пунктів 8.3.17, 8.3.18 Статуту до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників Товариства належать наступні повноваження: прийняття до Товариства нових Учасників Товариства; виключення Учасників Товариства із Товариства та прийняття рішення про придбання Товариством частки Учасника Товариства, що припиняє свою участь у Товаристві (дане положення щодо придбання частки Товариства поширюється також у разі добровільного виходу Учасника Товариства з його складу).

2.9. Загальні Збори Учасників Товариства не можуть відмовити у прийнятті до Учасників Товариства тій особі, до якої внаслідок успадкування, або здійснення будь-якої з перерахованих угод, переходить частка в Статутному капіталі (пункт 13.2 Статуту).

2.10. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19 червня 2017 року щодо СТОВ "ДНІПРО" до переліку засновників входили: ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 1336,00 грн (кінцевий бенефіціар), ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_10 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_11 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_12 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_13 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_14 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн.

2.11. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 20 липня 2017 року, посвідчених державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Підгайною О. І., спадкоємцями зазначеного у свідоцтвах майна ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина, ОСОБА_6 , та сини ОСОБА_8 , ОСОБА_7 . Спадщина (1/3 частки), на яку видані свідоцтва, складається з: права на частку в статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" (код ЄДРПОУ 03796790) розміром 11,11 %, що становить 1333,00 грн, що належить спадкодавцю на підставі Статуту Товариства, затвердженого у новій редакції рішенням загальних зборів учасників від 17 січня 2009 року та зареєстрованого 30 січня 2009 року ОСОБА_15 державним реєстратором Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області.

2.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21 липня 2017 року спадкоємці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до Товариства (мовою документа) з заявами від 20 липня 2017 року, в яких просили скликати позачергове засідання загальних зборів учасників Товариства, де на розгляд поставити питання про прийняття їх до учасників Товариства.

2.13. В заявах останні зазначали, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 20 липня 2017 року (№ 2-818, № 2-816, № 2-817) вони успадкували 1/3 частки в статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" розміром 11,11 %, що становить 1333,00 грн, що належала ОСОБА_14 на підставі Статуту Товариства, затвердженого у новій редакції рішенням загальних зборів учасників від 17 січня 2009 року та зареєстрованого 30 січня 2009 року державним реєстратором Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області Івановою Т. В.

2.14. Як вбачається з протоколу № 1 Позачергових загальних зборів учасників СТОВ "ДНІПРО" від 30 вересня 2017 року, які були проведені на вимогу ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які є спадкоємцями учасника Товариства ОСОБА_14 , що володіє 11,11 % статутного капіталу товариства, вимогу про вступ не задоволено. При цьому останнім було запропоновано подати заяви про відмову від вступу до складу учасників Товариства. При надходженні заяв про відмову від вступу до складу учасників Товариства, розглянути їх на зборах Товариства, відповідно до положень Статуту та провести відповідні виплатити спадкоємцям, згідно зі Статутом Товариства.

2.15. Вищевказане рішення позачергових загальних зборів учасників СТОВ "ДНІПРО" від 30 вересня 2017 року в судовому порядку не оскаржувалось та є чинним.

2.16. ОСОБА_4 було уповноважено ОСОБА_2 та/або ОСОБА_16 , та/або ОСОБА_17 бути дійсним та законним представником довірителя, виконувати від імені довірителя всі необхідні вимоги, формальності та дії, які стосуються управління СТОВ "ДНІПРО", про що видана довіреність, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В. та зареєстрована в реєстрі за № 3054. В подальшому 29 вересня 2017 року ОСОБА_3 уповноважено ОСОБА_18 , а ОСОБА_5 уповноважено ОСОБА_19 бути дійсним та законним представником довірителя, виконувати від імені довірителя всі необхідні вимоги, формальності та дії, які стосуються управління СТОВ "ДНІПРО", про що видані довіреності, які нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А. та зареєстровані в реєстрі за № 8899 та № 8900 відповідно. Для здійснення повноважень згідно з цими довіреностями повіреній особі надається право від імені та в інтересах довірителя здійснювати, зокрема, підписувати від імені довірителя будь-які документи, які стосуються Загальних зборів учасників Товариства та/або прийнятих на Загальних зборах учасників Товариства (в тому числі, но, не обмежуючись, протоколи Загальних зборів учасників Товариства, рішення, передаточні акти, Статути, протоколи реєстрації присутніх на Загальних зборах учасників Товариства, Журнал реєстрації учасників, договори купівлі-продажу (або дарування) частки в статутному капіталі Товариства, яка належить Довірителю, заяви), отримувати оригінали та/або копії таких документів.

2.17. 19 червня 2017 року між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_3 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО", відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 11,11 % статутного капіталу СТОВ "ДНІПРО", що становить 1333,00 грн (пункт 1 договору).

2.18. Згідно з пунктом 4 договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання цього договору та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах товариства. З моменту укладання цього договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України. При цьому, в абзаці 2 пункту 8 договору дарування зазначено, що цей договір вчиняється зі згоди колишньої дружини дарувальника, ОСОБА_20 , на дарування її колишнім чоловіком вищевказаної частки у статутному капіталі Товариства, що підтверджується заявою від 19 червня 2017 року за реєстровим № 3058, підпис на заяві якої засвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В.

2.19. Відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 1 серпня 2018 року, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В., у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (передаточний акт), про те, що ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 %, яка в грошовому еквіваленті становить 1333,00 грн. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

2.20. 19 червня 2017 року між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_4 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО", відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 11,11 % статутного капіталу СТОВ "ДНІПРО", що становить 1333,00 грн (пункт 1 договору).

2.21. Відповідно до пункту 4 цього договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання даного договору та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах товариства. З моменту укладання даного договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України. При цьому, в абзаці 2 пункту 8 договору дарування зазначено, що цей договір вчиняється зі згоди чоловіка дарувальника, ОСОБА_21 , на дарування його дружиною вищевказаної частки у статутному капіталі Товариства, що підтверджується заявою від 19 червня 2017 року за реєстровим № 3051, підпис на заяві якої засвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В.

2.22. Відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 1 серпня 2018 року, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В., у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року, ОСОБА_4 , від імені якої діє громадянка України ОСОБА_16 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 червня 2017 року за № 3054, та ОСОБА_2 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (передаточний акт), про те, що ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 %, яка в грошовому еквіваленті становить 1333,00 грн. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО". Від імені ОСОБА_4 акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 1 серпня 2018 року підписано ОСОБА_16

2.23. 19 червня 2017 року між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_5 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО", відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 11,11% статутного капіталу СТОВ "ДНІПРО", що становить 1333,00 грн (пункт 1 договору).

2.24. Відповідно до пункту 4 цього договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання даного договору та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах товариства. З моменту укладання даного договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України.

2.25. Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 1 серпня 2018 року, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В., у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (передаточний акт), про те, що ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 11,11 %, яка в грошовому еквіваленті становить 1333,00 грн. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

2.26. 2 серпня 2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір про визначення (зміну) розміру часток у праві спільної часткової власності № 5312, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В. У вказаному договорі зазначено, що у зв`язку з тим, що частка в розмірі 11,11 % статутного капіталу Товариства, що становить 1333,00 грн не розподіляється на ідеальні рівні частини як у відсотковому так і у грошовому еквіваленті, сторони дійшли згоди змінити розміри належних їм часток у статутному капіталі Товариства і встановити відповідно до їхньої попередньої домовленості наступний порядок володіння вищезазначеною часткою: громадянці України ОСОБА_6 частка в статутному капіталі Товариства 3,71 % статутного капіталу Товариства, що становить 445,00 грн, громадянину України ОСОБА_7 частка в статутному капіталі Товариства 3,7 % статутного капіталу Товариства, що становить 444,00 грн, громадянину України ОСОБА_8 частка в статутному капіталі Товариства 3,7 % статутного капіталу Товариства, що становить 444,00 грн.

2.27. Як вбачається із адресованих державному реєстратору посвідчених нотаріально заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 2 серпня 2018 року, останні повідомили про те, що ними прийнято рішення про вступ до СТОВ "ДНІПРО".

2.28. 2 серпня 2018 року між учасником Товариства громадянкою України ОСОБА_6 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_2 (обдаровуваний) було укладено договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО", відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 3,71 % статутного капіталу СТОВ "ДНІПРО", що становить 445,00 грн (пункт 1 договору).

2.29. Відповідно до пункту 4 цього договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання даного договору та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах Товариства. З моменту укладання даного договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України.

2.30. Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В., у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства про те, що ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,71 %, яка в грошовому еквіваленті становить 445,00 грн. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

2.31. 2 серпня 2018 року між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_7 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО", відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 3,7 % статутного капіталу СТОВ "ДНІПРО", що становить 444,00 грн (пункт 1 договору).

2.32. Відповідно до пункту 4 цього договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання даного договору та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах Товариства. З моменту укладання даного договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України.

2.33. Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В., у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства про те, що ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 %, яка в грошовому еквіваленті становить 444,00 грн. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

2.34. 2 серпня 2018 року між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_8 (дарувальник) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО", відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 3,7 % статутного капіталу СТОВ "ДНІПРО", що становить 444,00 грн (пункт 1 договору).

2.35. Відповідно до пункту 4 цього договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання даного договору та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах Товариства. З моменту укладання даного договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України.

2.36. Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В., у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 2 серпня 2018 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства про те, що ОСОБА_8 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 3,7 %, яка в грошовому еквіваленті становить 444,00 грн. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

2.37. В тексті перелічених вище договорів дарування зазначено, що сторони попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, уклали договір дарування частки у статутному капіталі.

2.38. За твердженням позивача зазначені вище договори дарування від 19 червня 2017 року та від 2 серпня 2018 року є удаваними, оскільки були укладені для приховання інших правочинів, а саме договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства, та порушують преважне право позивача як учасника Товариства на купівлю відповідних часток у статутному капіталі.

2.39. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 23 січня 2019 року щодо СТОВ "ДНІПРО", у відповідності до діючого законодавства України внесені зміни до складу засновників. Так, до переліку засновників СТОВ "ДНІПРО" входять: ОСОБА_11 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_10 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_12 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_13 , розмір внеску до статутного фонду - 1333,00 грн, ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 1336,00 грн (кінцевий бенефіціар), та ОСОБА_2 , - розмір внеску до статутного фонду - 5332,00 грн. Розмір статутного капіталу 12000,00 грн.

2.40. Відповідно до протоколу від 19 вересня 2018 року № 1 проведення позачергових загальних зборів учасників СТОВ "ДНІПРО", були скликані на вимогу учасника ОСОБА_2 , який володіє 44,44 % статутного капіталу Товариства.

2.41. 17 серпня 2018 року між учасником Товариства громадянином України ОСОБА_2 (дарувальник) та фізичною особою громадянкою України ОСОБА_9 (обдаровуваним) укладено договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО", відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну йому частку в розмірі 44,44 % статутного капіталу СТОВ "ДНІПРО", що становить 5332,00 грн (пункт 1 договору).

2.42. Відповідно до пункту 4 цього договору дарування право власності на предмет договору переходить від дарувальника до обдаровуваного після підписання даного договору. З моменту укладання даного договору до обдаровуваного переходять усі права власника Товариства, передбачені його статутом. Обдаровуваний з моменту набуття частки у статутному капіталі Товариства зобов`язується виконувати вимоги установчих документів Товариства, а також нести всі обов`язки, що випливають із установчих документів Товариства та чинного законодавства України. В договорі зазначено, що сторони попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, уклали цей договір дарування частки у статутному капіталі.

2.43. Відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 17 серпня 2018 року, підписи на якому засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирсановою Т. О., у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 17 серпня 2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , склали цей акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства про те, що ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_9 прийняла частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" у розмірі 44,44 %, яка в грошовому еквіваленті становить 5332,00 грн. В акті зазначено, що сторони не мають один до одного претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 20 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року у справі № 927/645/19, в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

3.2. Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії відповідачів 2-7 щодо дарування відповідачу-1 часток в статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" не суперечать статуту Товариства та нормам статей 52 - 53 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон № 1576-XII), статті 147 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтям 20, 21 Закону України від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон № 2275-VIII), оскільки статутом Товариства не заборонено відчуження учасником товариства частки третім особам, і таке відчуження відбулось шляхом дарування, тоді як інші учасники товариства користуються переважним правом лише на купівлю частки іншого учасника.

3.3. При цьому доводи (сумніви) позивача щодо мотивів укладених договорів дарування суди визнали необґрунтованими, оскільки такі не можуть бути безумовною обставиною, що свідчить про укладення спірних договорів з метою приховання інших правовідносин, у спірному випадку, що виникають на підставі договору купівлі-продажу.

3.4. З огляду на що, суди дійшли висновку про недоведеність позивачем наявності встановлених законодавством умов для визнання спірних договорів дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" удаваними, а отже, як наслідок, і відсутність підстав для задоволення інших вимог позивача як похідних.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 2 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року № 927/645/19, в якій просить касувати зазначені судові акти, а справу № 927/645/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником заначено пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 6 червня 2018 року у справі № 910/19473/17 щодо застосування статей 3 202 203 ЦК України в частині необхідності встановлення дійсних мотивів дарування часток у статутному капіталі товариства.

4.3. Також скаржник наголошує на порушенні судами попередніх інстанцій порядку застосування процедури письмового опитування учасників справи як свідків відповідно до статей 87 - 90 ГПК України та необґрунтованій відмові у задоволенні клопотань позивача у допиті відповідачів 2-7 як свідків на підставі статті 213 ГПК України, що мало наслідком встановлення мотивів дарування часток у статутному капіталі Товариства на підставі недопустимих доказів.

4.4. Крім того скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 1219 ЦК України, необґрунтовано відмовив в залученні до участі у справі після смерті відповідача-1 ОСОБА_2 його правонаступника Ярошевської І. В. (у справі відповідач-8) у якості відповідача в частині позовних вимог про визнання удаваними правочинів (договорів дарування часток у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року та від 2 серпня 2018 року) та про переведення на позивача прав і обов`язків покупця часток у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

4.5. На думку скаржника правовідносини у цій справі допускають правонаступництво на підставі статті 1218 ЦК України, адже до складу спадщини входить не частка у статутному капіталі Товариства, яку відповідач-1 за життя подарував відповідачці-8, а право на отримання грошових коштів, якими наділений покупець за договором, права і обов`язки покупця за яким переходять до іншої особи.

4.6. Скаржник вважає, що відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 87 - 90 213 ГПК України та статей 1218 1219 ЦК України у подібних до цієї справи правовідносинах є підставою для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

5. Короткий зміст клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та позиція Верховного Суду щодо його вирішення

5.1. Скаржник подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.

5.2. В обґрунтування наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив, що наведене у клопотанні питання застосування судами визначеної статтями 90 213 ГПК України процедури письмового опитування учасників справи як свідків та подальшого їх допиту як свідків має ознаки виключної правової проблеми, оскільки:

- судами першої інстанції по різному трактується порядок застосування такої процедури і така проблема наявна у невизначеній кількості справ;

- з касаційної скарги вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій допущені істотні порушення норм процесуального права під час застосування позивачем та третіми особами процедури письмового опитування учасників справи як свідків та подальшого їх допиту як свідків, зокрема щодо кількості запитань та їх значення для справи, підстав проведення допиту;

- справа № 927/645/19 має принципове значення в контексті порушених у ній питань щодо порядку застосування процедури письмового опитування учасників справи як свідків та їх подальшого допиту як свідків, адже такий вид доказів як показання свідків є новелою господарського процесу і ці питання не вирішувались судом касаційної інстанції.

5.3. Окрім цього, скаржник зазначає, що статтею 93 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) також передбачена процедура письмового опитування учасників справи як свідків, яка тотожна статті 90 ГПК України. Тому, на думку скаржника, висновок щодо застосування вказаної процедури зроблений по справі № 927/645/19 може в подальшому вплинути на формування судової практики при застосуванні місцевими загальними судами положень статті 93 ЦПК України.

5.4. Частина п`ята статті 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

5.5. За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.

5.6. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

5.7. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

5.8. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

5.9. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5.10. Однак заявлене скаржником клопотання не містить належного обгрунтування того, що справа містить виключну правову проблему за кількісним та якісним критерієм, зокрема скаржник не посилається на практику судів у конкретних справах для підтвердження існування різних відмінних позицій застосування норм процесуального права, на неправильне застосування яких він посилається у касаційній скарзі, а його міркування грунтуються лише на припущенні.

5.11. Водночас сама лише відсутність практики Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, на яку посилається скаржник, не може бути підставою для висновку про існування у справі виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду. Зазначені у клопотанні питання можуть бути вирішені при розгляді цієї справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відповідно до його повноважень.

5.12. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 927/645/19.

6. Доводи інших учасників справи

6.1. Відповідачі 2-8 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

Щодо правонаступництва у спірних правовідносинах

7.2. Під час розгляду справи № 927/645/19 в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було заявлено клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача-1 ОСОБА_2 - ОСОБА_9 (у справі відповідач-8) у якості відповідача в частині позовних вимог про визнання удаваними правочинів (договорів дарування часток у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року та від 2 серпня 2018 року) та переведення на позивача прав і обов`язків покупця часток у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

7.3. В обґрунтування підстав для заміни відповідча-1 правонаступником за зазначеними вище вимогами позивачем надано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 26 лютого 2020 року серія НОМЕР_1 , відповідно до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

7.4. Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 29 вересня 2020 року у справі № 927/645/19 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 ОСОБА_9 .

7.5. За змістом частини другої статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

7.6. Оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі правонаступника не може бути оскаржена в касаційному порядку окремо від постанови суду апеляційної інстанції, скарга на зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції від 29 вересня 2020 року з відповідним обґрунтуванням була включена скаржником до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року у цій справі.

7.7. Розглянувши доводи касаційної скарги щодо правонаступництва у спірних правовідносинах, Верховний Суд зазначає таке.

7.8. Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

7.9. Процесуальне правонаступництво є тісно пов`язаним з матеріальним, оскільки передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві, тому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. На підтвердження вказаного свідчить тлумачення змісту статті 52 ГПК України, згідно з якою у випадку заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії процесу. Тобто підставою для виникнення процесуального правонаступництва є матеріальне правонаступництво або інша заміна осіб у матеріальних правовідносинах, тоді як моментом настання процесуального правонаступництва, з урахуванням змісту частини першої статті 52 ГПК України, є постановлення судом ухвали про залучення до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи.

7.10. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

7.11. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

7.12. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (пункт 5 частини першої статті 1219 ЦКУ України).

7.13. Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора (частини перша, друга статті 608 ЦК України).

7.14. Саме ОСОБА_2 , який є відповідачем у вимогах про визнання угод удаваними, а також у вимогах про переведення на позивача прав покупця у угодах купівлі-продажу, які на його переконання вони приховують, є або обдарованим відповідачами 2- 7, або покупцем їх часток, тобто зобов`язання нерозривно пов`язане з особою відповідача - 1.

7.15. За таких обставин зобов`язання за укладеними спірними договорами дарування частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року та від 2 серпня 2018 року не входять до складу спадщини і припинилися внаслідок смерті ОСОБА_2 .

7.16. Крім того ОСОБА_2 за життя отримав частки відповідачів 2- 7 на виконання спірних правочинів і, в свою чергу, подарував належну йому частку в статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" ОСОБА_9 , що також виключає матеріальне правонаступництво останньої у правовідносинах щодо визнання угод удаваними та переведення на позивача прав у договорах, які вони приховують.

7.17. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_9 в цій справі вже має самостійний процесуальний статус відповідача як учасника справи.

7.18. Все у сукупності є підставою для висновку про правомірність ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року у справі № 927/645/19, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 ОСОБА_9 в частині позовних вимог про визнання удаваними правочинів (договорів дарування часток у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" від 19 червня 2017 року та від 2 серпня 2018 року) та переведення на позивача прав і обов`язків покупця часток у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО".

Щодо порушення судами статей 86 236 ГПК України

7.19. Відповідно до статей 6 627 ЦК України принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

7.20. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

7.21. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

7.22. Предметом спору у справі є, зокрема, вимоги позивача про визнання спірних договорів дарування частки у статутному капіталі СТОВ «ДНІПРО» удаваними як таких, що прикривають собою договори купівлі-продажу, з підстав порушення переважного права позивача, який є учасником товариства, на придбання частки.

7.23. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.24. Відповідно до приписів статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

7.25. Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

7.26. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

7.27. Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з`ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховати іншу угоду та яку саме.

7.28. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

7.29. Суд, мотивуючи рішення у справі, повинен давати відповідь на кожен важливий та доречний аргумент сторони. Перекладення на сторону обов`язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення.

7.30. Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 6 червня 2018 року у справі № 910/19473/17, на яку скаржник посилався під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій.

7.31. Так, предметом спору у вказаній справі були договори дарування часток у статутному капіталі товариства, які були укладені між відповідачами, а позивач, будучи учасником товариства та не являючись стороною жодного із договорів, заявляв про їх удаваність. В обґрунтування позовних вимог (підстава позову) позивач, зокрема, посилався на те, що учасники товариства, які подарували свої частки, ніколи раніше не висловлювали намірів стосовно відчуження своїх часток, з обдаровуваним знайомими не були, всі договори оформлені у одного і того ж нотаріуса, а до укладення договорів один з відповідачів пропонував іншому учаснику продати частку за 200000 грн.

7.32. Отже правовідносини у справах № 927/645/19 та № 910/19473/17 є подібними.

7.33. Посилання ж суду апеляційної інстанції на неприйнятність правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 910/19473/17, через наявність в ній посилань виключно на статті 43 та 86 ГПК України у відповідних редакціях, є помилковим, адже в наведеній постанові Верховного Суду також було наведено висновок щодо застосування статей 3 202 203 ЦК України, який необґрунтовано не був врахований судами під час розгляду справи.

7.34. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що мотивом дарування часток у статутному капіталі Товариства відповідачами 2- 7 відповідачу - 1 була відсутність зиску від участі у СТОВ "ДНІПРО".

7.35. З оскаржуваних рішень не вбачається, що такі обставини суди попередніх інстанцій встановили оцінивши певні докази, позаяк в судових рішеннях відсутні відповідні посилання, що не відповідає нормам пункту 1 частини першої статті 237 ГПК України, відповідно до якого при ухваленні рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

7.36. Разом з тим, колегія суддів враховує, що Господарський суд Чернігівської області ухвалами від 31 жовтня 2019 року та від 25 листопада 2019 року зобов`язував відповідачів 2- 7 надати в порядку статті 90 ГПК України відповідь на питання щодо мотивів безоплатного дарування відповідачу - 1 частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" та відповідь на питання про отримання відповідачами 2- 7 грошових коштів у зв`язку з передачею у власність відповідачу - 1 частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО", згідно з оспорюваними договорами дарування.

7.37. За приписами частини третьої статті 90 ГПК України відповіді на запитання подаються до суду учасником справи, зокрема, фізичною особою, у формі заяви свідка. Отже пояснення учасника справи, подані до суду в порядку статті 90 ГПК України, є саме заявою свідка, що прямо передбачено у другому реченні частини третьої наведеної норми.

7.38. Однією з вимог допустимості доказу, яку процесуальний закон визначає для заяви свідка, є підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (частина друга статті 88 ГПК України).

7.39. Колегія суддів відзначає, що надані відповідачами 2- 7 в порядку статті 90 ГПК України відповіді на питання не відповідають вимогам частини другої статті 88 ГПК України щодо форми заяви свідка, оскільки не містять підтвердження про обізнаність свідка зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

7.40. Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання третьої особи - 1 ОСОБА_10 про допит відповідачів 2-7 в якості свідків, з посланням на статтю 213 ГПК України, відповідно до якої учасник справи (його представник) може бути допитаний як свідок згідно із статтями 211, 212 цього Кодексу, якщо обставини, викладені ним у заяві свідка, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, мотивуючи свою позицію тим, що в матеріалах справи відсутні подані в установленому порядку заяви відповідачів 2-7 як свідків.

7.41. З огляду на що, якщо припустити, що суд першої інстанції все ж таки встановив обставини справи, які суд апеляційної інстанції вважав доведеними, про відсутність у відповідачів 2- 7 зиску від участі у товаристві на підставі поданих ними суду відповідей на запитання, то колегія суддів вважає, що суд встановив такі обставини на підставі матеріалів справи, які не підпадають під такий вид доказів як заява свідка (стаття 90 ГПК України).

7.42. За таких обставин вбачається, що суди обох інстанцій протиправно відмовили у задоволенні клопотання позивача та третьої особи - 1 ОСОБА_10 про допит відповідачів 2- 7 в якості свідків, оскільки помилково виходили із того, що відповіді учасника справи на запитання, які подаються на підставі статті 90 ГПК України не є заявою свідка.

7.43. Щодо доводу касаційної скарги стосовно того, що ухилення відповідачів 2- 7 від оформлення своїх відповідей відповідно до частини другої статті 88 ГПК України є достатнім чинником, який мав би викликати у суду сумніви щодо достовірності викладених у них фактів, то колегія суддів відзначає, що 17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

7.44. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

7.45. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

7.46. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

7.47. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

7.48. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

7.49. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

7.50. Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

7.51. Проте суди попередніх інстанцій до уваги зазначене вище не взяли та не дослідили питання дійсної спрямованості волі сторін при укладенні спірних договорів дарування з урахуванням статей 79 86 ГПК України.

7.52. Посилання судів попередніх інстанцій на наявність у матеріалах справи нотаріально посвідчених заяв відповідачів 2- 7 від 19 червня 2017 року та від 2 серпня 2018 року, які зроблені до моменту виникнення спору, а саме тоді ж, коли були укладені спірні договори, і в яких повідомляється про їх власне волевиявлення щодо укладення, підписання договорів дарування належної частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" на користь відповідача- 1, не є тими доказами, які підтверджують саме мотив вчинення ними правочинів, який входить до предмету доказування у цій справі про визнання правочинів удаваними.

7.53. В поданих суду заявах свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 останні стверджують, що вони, будучи знайомі з відповідачами 2- 7, ніколи не чули від них наміру безоплатно дарувати свої частки у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" стороннім особам залишились без будь-якої оцінки суду.

7.54. Без будь-якої оцінки суду залишилась і заява свідка ОСОБА_22 , в якій він свідчить, що з пропозицією продати належну його дружині частку у статутному капіталі СТОВ "ДНІПРО" за 100000,00 грн до нього особисто звернувся відповідач - 2 ОСОБА_3 , який тоді ж повідомив, що саме продав свою частку.

7.55. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

7.56. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.57. Підсумовуючи, Суд констатує, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, під час розгляду справи не дослідив зібраних у справі доказів, необгрунтовано відхилив заяву учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

8.2. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів..

8.3. З огляду на відсутність повноважень у касаційного суду щодо оцінки доказів у справі відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що прийняті місцевим та апеляційним судами рішення по суті спору слід скасувати та направити справу № 927/645/19 на новий розгляд до суду першої інстанції для виправлення процесуальних порушень щодо повноти встановлення фактичних обставин справи та виконання вказівок касаційного суду при новому

розгляді справи.

8.4. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

9. Розподіл судових витрат

9.1. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. Оскільки постановою Верховного Суду у цій справі рішення суду першої апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

9.2. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року у справі № 927/645/19 скасувати.

3. Справу № 927/645/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. В. Бакуліна

Судді Н. М. Губенко

О. А. Кролевець