П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 932/10370/21
провадження №51-4025км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої
ОСОБА_7 ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2022 року ОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено та стягнуто із засудженого на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено, а апеляційні скарги потерпілої сторони задоволено частково, вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання, постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами встановлено, що 12 вересня 2021 року приблизно о 19 год. 50 хв. ОСОБА_10 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet Volt» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись у темний час доби по пр. Б. Хмельницького у м. Дніпрі, зі швидкістю 60 км/год, грубо порушуючи вимоги пунктів 1.3, 1.5, пп. «б» п. 2.3, пунктів 12.3, 12.4, пп. «б» п. 12.9, п. 18.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), на нерегульованого пішохідному переході здійснив наїзд передньою лівою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_11 , чим спричинив йому тілесні ушкодження, від яких він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали та заперечень на них
У касаційних скаргах потерпілий ОСОБА_6 (далі - потерпілий) та представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 (далі - представник потерпілої), не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_10 , посилаються на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування положень ст. 75 КК, ставлять питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Скаржники вказують на те, що судом апеляційної інстанції не були враховані конкретні обставини справи, зокрема наслідки у вигляді смерті ОСОБА_11 , а враховані цим судом характеризуючі дані про особу засудженого та часткове відшкодування ним матеріальної шкоди жодним чином не зменшують суспільної небезпечності вчиненого ним злочину та не свідчать про можливість застосування до нього положень ст. 75 КК. Вважають безпідставними висновки апеляційного суду щодо щирого каяття ОСОБА_10 , зазначають, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційних скарг потерпілої сторони без задоволення не перевірив належним чином усіх наведених у цих скаргах доводів, у тому числі щодо неправомірної поведінки ОСОБА_10 після вчиненого ним злочину, який в період липня - серпня 2022 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
У запереченняхна касаційні скарги захисник ОСОБА_9 вказує про їх необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_6 та представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримали касаційні скарги, просили скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор, захисник та засуджений заперечували проти задоволення касаційних скарг потерпілого та представника потерпілої і просили залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви Суду
Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та правильність кримінально-правової кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оскаржуються.
Щодо доводів касаційних скарг про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування до ОСОБА_10 положень ст. 75 КК, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
У цьому кримінальному провадженні вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_10 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки із звільненням від його відбуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Апеляційний суд врахував характеризуючі дані про особу винного, який раніше не судимий, не притягувався до відповідальності за порушення ПДР, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (2014 та 2018 років народження) та матір пенсійного віку, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, посткримінальну поведінку ОСОБА_10 , який одразу після ДТП відшкодовував витрати на лікування ОСОБА_11 , а після смерті останнього, відшкодував його близьким витрати, які вони понесли на поховання.
Також апеляційним судом було враховано відшкодування ОСОБА_10 до ухвалення вироку у справі моральної шкоди представнику потерпілого ОСОБА_12 (сина померлого) - ОСОБА_13 (дружині померлого) у розмірі 120 000 грн та зобов`язувався продовжувати її відшкодовувати, що підтверджується власноручно написаною нею розпискою (т. 2, а.к.п. 106) та заявою дружини загиблого про відмову від цивільного позову (т. 2, а.к.п. 110).
Суд також звертає увагу на те, що у грудні 2022 року ОСОБА_10 потерпілій ОСОБА_7 (матері загиблого) було повністю відшкодовано моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, визначену вироком місцевого суду, що підтверджено долученими до заперечень на касаційну скаргу копіями постанов про закінчення виконавчого провадження та фіскальними чеками. У судовому засіданні потерплим ОСОБА_6 також було підтверджено вищевказаний факт.
Колегія суддів звертає увагу на те, що інформація про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП на підставі постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2022 року, а також про факт закриття адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП постановою цього ж суду від 06 липня 2022 року була відома суду апеляційної інстанції на момент ухвалення судового рішення і була врахована в сукупності з іншою інформацією у цьому провадженні під час призначення судом покарання та способу його відбування.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці обставини не впливають на правильність висновків про застосування до ОСОБА_10 положень ст. 75 КК.
З урахуванням вказаних обставин колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про наявність у діях ОСОБА_10 щирого каяття і врахування цього як обставини, що пом`якшує покарання. Адже засуджений одразу після наїзду на пішохода залишився на місці події, викликав швидку, надавав потерпілому першу медичну допомогу до приїзду швидкої, активно сприяв у розкритті злочину, відшкодовував матеріальну шкоду ОСОБА_6 (брату померлого) - на лікування та поховання у розмірі 29398,18 грн, а також відшкодував дружині померлого моральну шкоду у розмірі 120 000 грн; ОСОБА_7 (матері померлого) - у розмірі 48 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Вищевстановлені судами обставини підтверджують щирий жаль ОСОБА_10 з приводу скоєного та осуд своєї поведінки засудженим, намагання останнього виправити наслідки вчиненого, та жодним чином не свідчить про формальність щирого каяття засудженого.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідає вимогам статей 50 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_10 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Доводи у касаційних скаргах про те, що апеляційний суд безпідставно не урахував в повній мірі тяжкість вчиненого засудженим злочину, конкретних обставин провадження та суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_10 діяння, є безпідставними, оскільки вказані обставини були враховані цим судом в співвідношенні із іншими обставинами провадження та даними, що характеризують особу засудженого і їм надано належну оцінку.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_10 у цьому провадженні визначено строк випробування у максимальному розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 75 КК, а саме 3 роки, та покладено обов`язки, визначені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК. Невиконання ОСОБА_10 покладених на нього обов`язків призведе до відбування ним покарання реально.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 420 КПК.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги потерпілого та представника потерпілої необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги потерпілого та представника потерпілої залишити без задоволення, а вирок Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року щодо ОСОБА_10 - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3