16.07.2025

№ 932/6837/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року

м. Київ

справа № 932/6837/21

провадження № 61-3508 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс»,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом),

треті особи:приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Соняшник»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року у складі судді Кондрашова І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» (далі - ТОВ «Мета-Імпекс») звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (далі - ТОВ «Виробнича стальна компанія»), ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко О. В., товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Соняшник» (далі - ТОВ «Наш Соняшник»), про визнання недійсним іпотечного договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження.

Позовна заява обґрунтована тим, що 17 жовтня 2008 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 8/201-08 за ТОВ «Мета-Імпекс» було визнано право власності на виробничий будинок, будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до яких увійшов склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м.

12 вересня 2012 року між ТОВ «Мета-Імпекс» і публічним акціонерним товариством «АктаБанк» (далі - ПАТ «АктаБанк») укладено кредитний договір № 01-1103/Т, а 21 вересня 2012 року - договір іпотеки № 01-1103/Т/1. Предметом договору іпотеки виступило нерухоме майно - будинок, будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до яких увійшов склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м.

У 2014 році ТОВ «Мета-Імпекс» повністю виконало кредитні зобов`язання за кредитним договором від 12 вересня 2012 року № 01-1103/Т та 07 листопада 2014 року уклало з ПАТ «АктаБанк» договір про розірвання договору іпотеки від 21 вересня 2012 року № 01-1103/Т/1, який було посвідчено нотаріально.

26 грудня 2014 року між ТОВ «Мета-Імпекс» і ТОВ «Наш Соняшник» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким останнє придбало 5/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Наприкінці серпня 2018 року ТОВ «Мета-Імпекс» стало відомо, що 13 серпня 2018 року у порушення права власності позивача, за ініціативою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для погашення заборгованості ПАТ «АктаБанк» шляхом проведення електронних торгів відчужило на користь ТОВ «Виробнича стальна компанія» майно, яке було предметом іпотеки.

27 серпня 2018 року між ПАТ «АктаБанк» і ТОВ «Виробнича стальна компанія» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, частка якого належала на той час на праві власності ТОВ «Мета-Імпекс». Того ж дня, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О., яка посвідчувала вказаний договір купівлі-продажу, було прийнято рішення про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Виробнича стальна компанія» та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13 квітня 2021 року у справі № 904/1875/19, витребувано від ТОВ «Виробнича стальна компанія» на користь ТОВ «Мета-Імпекс» 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, 31 серпня 2018 року між ТОВ «Виробнича стальна компанія» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1972, із якого убачається, що цим договором забезпечується зобов`язання, що виникло у ТОВ «Виробнича стальна компанія» на підставі договорів позики, укладених з ОСОБА_1 10 серпня 2018 року на суму 299 670 грн, зі строком повернення боргу до 09 серпня 2021 року, та від 22 серпня 2018 року на суму 249 720 грн, зі строком повернення боргу до 21 серпня 2021 року. Предметом іпотеки за цим договором є належний іпотекодавцю на праві власності об`єкт нерухомого майна, а саме: виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважав цей договір таким, що не відповідає вимогам закону та є недійсним з моменту вчинення, оскільки був укладений особою, яка не є власником цього нерухомого майна, адже рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року у справі № 904/1875/19 встановлено, що за відсутності будь-яких передбачених законом підстав ТОВ «Мета-Імпекс» було протиправно позбавлено права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Крім того, на час укладення оспорюваного іпотечного договору від 31 серпня 2018 року слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненко І. Ю. ухвалою від 31 серпня 2018 року було накладено арешт на виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини додатково свідчать про те, що ТОВ «Виробнича стальна компанія» не мало законних підстав на укладення договору іпотеки, оскільки майно було обтяжено арештом. Сторонам оспорюваного договору було достеменно відомо про існування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно у вигляді заборони відчуження та розпорядження.

Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року було накладено арешт на спірну нерухомість у виді заборони будь-яких дій щодо реєстрації (перереєстрації) права власності на це майно.

На думку позивача, при укладенні оспорюваного іпотечного договору від 31 серпня 2018 року сторони діяли недобросовісно, оскільки єдиною метою укладення цього договору було створення перешкод ТОВ «Мета-Імпекс» у захисті своїх прав та витребуванні спірного майна, адже ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Виробнича стальна компанія», тобто пов`язаною особою та кінцевим бенефіціарним власником товариства, тому іпотечний договір від 31 серпня 2018 року має ознаки фраудаторного правочину.

Позивач також вказував, що наявність записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку і обтяження речових прав у виді заборони на нерухоме майно, перешкоджає зареєструвати за собою право власності на 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Ураховуючи викладене, ТОВ «Мета-Імпекс» просило суд:

- визнати недійсним іпотечний договір в забезпечення виконання зобов`язання за договорами позики, укладений 31 серпня 2018 року між ТОВ «Виробнича стальна компанія» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1972;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42806404 від 03 вересня 2018 року; - припинити іпотеку (номер запису про іпотеку 27735954), що виникла на підставі іпотечного договору від 31 серпня 2018 року, укладеного між ТОВ «Виробнича стальна компанія» і ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1972;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42797339 від 31 серпня 2018 року; - припинити обтяження (номер запису про обтяження 27726910) речових прав у виді заборони на нерухоме майно - виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Мета-Імпекс», ТОВ «Виробнича стальна компанія», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко О. В., про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «Виробнича стальна компанія» не виконує зобов`язання з повернення йому грошових коштів за договорами позики від 10 серпня 2018 року № 3 на суму 299 670 грн та від 22 серпня 2018 року № 4 на суму 249 720 грн, тому позивач вважав, що на підставі іпотечного договору від 31 серпня 2018 року, укладеного з ТОВ «Виробнича стальна компанія», має право на звернення стягнення на предмет іпотеки - виробничий будинок, будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до яких увійшов склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м. Строк виконання за вказаними договорами позики є таким, що настав.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10 серпня 2018 року № 3 на суму 299 670 грн та за договором позики від 22 серпня 2018 року № 4 на суму 249 720 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - виробничий будинок, будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до яких входить склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м, за іпотечним договором від 31 серпня 2018 року, шляхом проведення прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, у задоволенні первісного позову ТОВ «Мета-Імпекс» та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що право власності на виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, загальною площею 13 148, 3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . було правомірно зареєстровано за ТОВ «Виробнича стальна компанія» у 2018 році. Жодних заборон, застережень чи обставин, які б свідчили про незаконність набуття права власності на це майно, судами не встановлено. З 27 серпня 2018 року і до часу ухвалення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13 квітня 2021 року у справі № 904/1875/19 ТОВ «Виробнича стальна компанія» вважалось власником спірного об`єкту нерухомого майна, а тому мало право на вчинення відносно цього майна будь-яких дій, в тому числі і щодо передачі майна в іпотеку.

Суди зауважили, що витребування майна з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача не може мати ретроспективну дію. Тобто всі юридично значущі дії, які були вчинені власником за період фактичного володіння майном та реалізації правомочностей права власності, не можуть бути поставлені під сумнів.

Також суди зазначили, що сама по собі наявність ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2018 року про накладення арешту на спірне майно, без її реєстрації в реєстрі, не є перешкодою для укладення іпотечного договору та реєстрації відповідної заборони (обтяження). Отже арешт майна не міг слугувати перешкодою для посвідчення іпотечного договору від 31 серпня 2018 року та реєстрації забезпечувального зобов`язання.

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів, а суди не встановили обставин, які б свідчили про те, що оспорюваний іпотечний договір укладався на шкоду інтересам ТОВ «Мета-Імпекс» або сторони оскаржуваного договору діяли недобросовісно.

За таких обставин суди попередніх інстанції не вбачали підстав для задоволення первісного позову ТОВ «Мета-Імпекс».

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи право власності на спірне майно - виробничий будинок будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнано в судовому порядку за ТОВ «Мета-Імпекс», тому ОСОБА_1 не може звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки такий предмет іпотеки перейшов у власність ТОВ «Мета-Імпекс».

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2024 року ТОВ «Мета-Імпекс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ТОВ «Мета-Імпекс» й ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов ТОВ «Мета-Імпекс» задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 05 червня 2018 року у справі № 14-149цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження зібраних у справі доказів та не надання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 932/6837/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року матеріали цивільної справи № 932/6837/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Мета-Імпекс» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року у справі № 904/1875/19, що 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вибули з володіння ТОВ «Мета-Імпекс» поза його волею у неправомірний спосіб.

ТОВ «Виробнича Стальна Компанія» в силу положень статті 330 ЦК України не набуло статусу власника вказаного нерухомого майна та не мало цього статусу і на момент передачі спірного майна в іпотеку за іпотечним договором від 31 серпня 2018 року, оскільки право власності ТОВ «Мета-Імпекс» на спірне майно фактично не припинялось, а було незаконно змінено лише записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про власника майна. Отже саме ТОВ «Мета-Імпекс», а не ТОВ «Виробнича Стальна Компанія», було і залишається власником 95/100 часток спірного об`єкту нерухомого майна, незважаючи на наявність в Державному реєстру речових прав запису про право власності на це майно у ТОВ «Виробнича Стальна Компанія».

Відтак на час укладення оспорюваного іпотечного договору від 31 серпня 2018 року ТОВ «Виробнича Стальна Компанія» не було таким, що на відповідній правовій основі набуло право власності на спірне майно, а тому не мало необхідного обсягу правоздатності розпоряджатися ним, а саме передавати його в іпотеку.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).

Також суди не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, відповідно до яких володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Крім того, суди не врахували, що на час укладення оспорюваного іпотечного договору на спірне нерухоме майно було накладено арешт шляхом заборони розпоряджатися цим майном, а отже майно не могло бути передане в іпотеку. У зв`язку з цим, оспорюваний іпотечний договір від 31 серпня 2018 року не відповідає вимогам, встановленим статтею 5 Закону України «Про іпотеку».

Також звертає увагу на те, що оспорюваний іпотечний договір було укладено з наміром ускладнити повернення майна законному власнику ТОВ «Мета-Імпекс», а отже завдати шкоди інтересам позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2008 року у справі № 8/201-08 визнано за ТОВ «Мета-Імпекс» право власності на виробничий будинок, будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до яких входить склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м.

25 грудня 2008 року право власності на вказаний об`єкт було зареєстровано за ТОВ «Мета-Імпекс» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

12 вересня 2012 року між ТОВ «Мета-Імпекс» і ПАТ «АктаБанк» було укладено кредитний договір № 01-1103/Т.

У забезпечення виконання кредитного договору від 12 вересня 2012 року № 01-1103/Т між ТОВ «Мета-Імпекс» (іпотекодавець) і ПАТ «АктаБанк» (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір від 21 вересня 2012 року № 01-1103/Т/1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А. А. за реєстровим № 5144.

Відповідно до пункту 1.2. іпотечного договору від 21 вересня 2012 року № 01-1103/Т/1, на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до яких входить склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м.

Постановою Національного банку України від 07 серпня 2014 року № 468/БТ ПАТ «АктаБанк» віднесено до категорії проблемних, та зазначено, що матеріалами позапланової інспекційної перевірки, яка розпочата 30 липня 2014 року згідно розпорядження Національного банку України № 450-р, встановлено невиконання ПАТ «АктаБанк» вимог клієнтів, строк яких настав п`ять і більше днів тому. Також вказаною постановою було зобов`язано ПАТ «АктаБанк» протягом 180 днів з дня її прийняття приймати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ «АктаБанк», тільки в грошовій формі, крім випадків набуття права власності на об`єкти застави за наданими кредитами та іншими вкладними операціями ПАТ «АктаБанк», не вивільняти отримане ПАТ «АктаБанк» забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості, а в разі потреби - приймати додаткове забезпечення, не надавати власникам/учасникам ПАТ «АктаБанк», які прямо або опосередковано володіють п`ятьма і більше відсотками статутного капіталу ПАТ «АктаБанк» чи права голосу придбаних акцій ПАТ «АктаБанк» (у тому числі пов`язаними особами банку), активів у будь-якій формі (майно, кошти, будь-які операції з векселями, право уступки вимоги боргу, факторинг, гарантії, порука за кредиторів банку тощо), не здійснювати дострокового повернення коштів вкладникам та іншим кредиторам, не приймати як забезпечення за кредитами майнові права на вклади (депозити) юридичних та фізичних осіб.

У 2014 році ТОВ «Мета-Імпекс» повністю виконало кредитні зобов`язання за кредитним договором від 12 вересня 2012 року № 01-1103/Т (погашено кредит).

07 листопада 2014 року між ПАТ «АктаБанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АктаБанк» Приходько Ю. В. і ТОВ «Мета-Імпекс» було укладено договір про розірвання іпотечного договору від 21 вересня 2012 року № 01-1103/Т/1.

26 грудня 2014 року між ТОВ «Мета-Імпекс» і ТОВ «Наш Соняшник» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким ТОВ «Мета-Імпекс» продало, а ТОВ «Наш Соняшник» придбало частину об`єкта нерухомого майна, а саме: 5/100 часток виробничого будинку (літ. Г-2), будівель та споруд, площею 636 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

13 серпня 2018 року за ініціативою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для погашення заборгованості ПАТ «АктаБанк» через електронний майданчик оператора ТОВ «Закупки.пром.уа» відбулось відчуження об`єкта нерухомого майна (лоту) - виробничого будинку літ. Г-2, будівель та споруд, яких входить склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-07-23-000159-b власником майна - замовником торгів зазначено ПАТ «АктаБанк». Переможцем електронних торгів стало ТОВ «Виробнича стальна компанія», яке 27 серпня 2018 року уклало з ПАТ «АктаБанк» договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна. Того ж дня приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О., яка посвідчувала вказаний договір купівлі-продажу, було прийнято рішення про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Виробнича стальна компанія» та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Пробачай А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 червня 2018 року, індексний номер 41506888, про державну реєстрацію за ПАТ «АктаБанк» права власності на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 26526622 про реєстрацію права власності ПАТ «АктаБанк» на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2018 року, індексний номер 42705866, про реєстрацію за ТОВ «Виробнича стальна компанія» права власності на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 27642748 про реєстрацію права власності ТОВ «Виробнича стальна компанія» на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнано за ТОВ «Мета-Імпекс» право власності на об`єкт нерухомого майна - 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувано від ТОВ «Виробнича стальна компанія» на користь ТОВ «Мета-Імпекс» об`єкт нерухомого майна - 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні вимоги про відновлення в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності ТОВ «Мета-Імпекс» на об`єкт нерухомого майна - 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також вимог до державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Пробачая А. В., КП «Бюро державної реєстрації», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю. О. - відмовлено.

Судами також встановлено, що 31 серпня 2018 року між ТОВ «Виробнича стальна компанія» (іпотекодавець) і ОСОБА_1 (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1972, Предметом іпотеки є належний іпотекодавцю на праві власності об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.2. іпотечного договору).

Цим договором забезпечується зобов`язання, що виникло у ТОВ «Виробнича стальна компанія» на підставі договору позики (далі - основний договір), укладеного з іпотекодержателем 10 серпня 2018 року, на суму 299 670 грн з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 09 серпня 2021 року, та договору позики (далі - основний договір 2), укладеного з іпотекодержателем 22 серпня 2018 року, на суму 249 720 грн з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 21 серпня 2021 року (пункт 1.1. іпотечного договору).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Мета-Імпекс» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правоможність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (див. пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Суди встановили, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2008 року у справі № 8/201-08 визнано за ТОВ «Мета-Імпекс» право власності на виробничий будинок, будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до яких входить склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м. Право власності на вказаний об`єкт було зареєстровано за ТОВ «Мета-Імпекс» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 грудня 2008 року.

12 вересня 2012 року між ТОВ «Мета-Імпекс» і ПАТ «АктаБанк» було укладено кредитний договір № 01-1103/Т та іпотечний договір від 21 вересня 2012 року № 01-1103/Т/1, на підставі якого в іпотеку банку було передано належне ТОВ «Мета-Імпекс» майно - виробничий будинок, будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до яких входить склад літ. Г-2, загальною площею 13 168 кв. м.

26 грудня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «Мета-Імпекс» відчужило ТОВ «Наш Соняшник» 5/100 часток виробничого будинку (літ. Г-2), будівель та споруд, площею 636 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, не зважаючи на припинення кредитних зобов`язань та іпотеки, у червні 2018 року ПАТ «АктаБанк» звернув стягнення на іпотечне майно шляхом реєстрації за собою права власності на виробничий будинок, будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після чого у серпні 2018 року відбулись електронні торги, за результатами яких з переможцем ТОВ «Виробнича стальна компанія» 27 серпня 2018 року ПАТ «АктаБанк» уклало договір купівлі-продажу вказаного майна.

31 серпня 2018 року між ТОВ «Виробнича стальна компанія» і ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір в забезпечення виконання зобов`язань за договорами позики 10 серпня 2018 року та від 22 серпня 2018 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув прав іпотекодержателя нерухомого майна - виробничого будинку літ. Г-2, будівлі та споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13 квітня 2021 року у справі № 904/1875/19 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Пробачай А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 червня 2018 року, індексний номер 41506888, про державну реєстрацію за ПАТ «АктаБанк» права власності на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 26526622 про реєстрацію права власності ПАТ «АктаБанк» на вказаний об`єкт нерухомого майна; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2018 року, індексний номер 42705866, про реєстрацію за ТОВ «Виробнича стальна компанія» права власності на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 27642748 про реєстрацію права власності ТОВ «Виробнича стальна компанія» на вказаний об`єкт нерухомого майна; визнано за ТОВ «Мета-Імпекс» право власності на об`єкт нерухомого майна - 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та витребувано це майно від ТОВ «Виробнича стальна компанія» на користь ТОВ «Мета-Імпекс».

Господарський суд у справі № 904/1875/19 врахував, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння ТОВ «Мета-Імпекс» поза його волею, внаслідок вчинення уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які діяли в інтересах ПАТ «АктаБанк», неправомірних дій щодо відчуження цього майна. ПАТ «АктаБанк» не набуло право власності на спірний об`єкт в установленому законом порядку та, відповідно, не мало права розпоряджатися цим майном. Оскільки у подальшому спірне нерухоме майно було придбано ТОВ «Виробнича стальна компанія» за договором купівлі-продажу в особи - ПАТ «АктаБанк», яка не мала права його відчужувати, тому воно підлягає витребуванню від ТОВ «Виробнича стальна компанія» на користь її правомірного власника.

Таким чином судовим рішенням у справі № 904/1875/19 визначено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ТОВ «Мета-Імпекс» поза його волею.

Факт вибуття нерухомого майна з володіння ТОВ «Мета-Імпекс» без належних правових підстав свідчить про порушення його прав власника майна.

У позовній заяві ТОВ «Мета-Імпекс», посилаючись на встановлені рішенням у справі № 904/1875/19 обставини, вказував, що іпотечний договір 31 серпня 2018 року, укладений між ТОВ «Виробнича стальна компанія» і ОСОБА_1 щодо спірного майна, не може вважатися таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а наявність записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку і обтяження речових прав у виді заборони на нерухоме майно перешкоджає зареєструвати за собою право власності на 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення ТОВ «Мета-Імпекс» з позовом до суду в цій справі, іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону, що узгоджується з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду, за змістом якого іпотека підлягає державній реєстрації як речове право, похідне від права власності.

Пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у згаданій вище редакції визначав обтяження як заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлену законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або таку, що виникла з правочину.

Аналіз наведених вище норм Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом власник обтяженого іпотекою нерухомого майна може володіти та користуватись ним, однак обмежується у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись таким майном. Схожі висновки викладені в абзаці одинадцятому пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019 (1457/19) та постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 у справі № 523/8641/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21) сформульовано правовий висновок щодо захисту прав власника нерухомого майна, обтяженого іпотекою на користь особи, з якою він не перебував у зобов`язальних відносинах, в якій йдеться про те, що позивач як власник не передавав земельну ділянку в іпотеку за договором іпотеки, не був стороною цього правочину та не перебував з відповідачами в зобов`язальних відносинах, що свідчить про незаконність державної реєстрації за товариством права іпотеки на вказану ділянку, що створює позивачу перешкоди у здійсненні правомочності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном.

За обставинами, встановленими у справі, що переглядається Верховним Судом, встановлено, що ТОВ «Мета-Імпекс» як власник не передавало спірне нерухоме майно в іпотеку за оспорюваним договором, не було стороною цього правочину та не перебувало з відповідачами в зобов`язальних відносинах, що свідчить про незаконність державної реєстрації за ОСОБА_1 права іпотеки на вказане майно, яка створює ТОВ «Мета-Імпекс» перешкоди у розпоряджанні належним йому нерухомим майном.

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, пункт 98 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права іпотеки на спірне нерухома майно за ОСОБА_1 - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним такого права, а відповідні записи в Реєстрі створюють для ТОВ «Мета-Імпекс» перешкоди у реалізації правоможності власника на розпорядження цим нерухомим майном (див. пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 у справі № 711/4556/16-ц).

У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та підпункті 8.49 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22 червня 2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21) сформульовано правовий висновок, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи. Судове рішення про задоволення такого позову, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.

Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено незаконною реєстрацією права іпотеки на його нерухоме майно за відповідачем, з яким він не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права іпотеки, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права іпотеки відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.

При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про право іпотеки відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Реєстру відомостей про припинення права іпотеки відповідача на підставі судового рішення (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку про те, що для застосування такого речово-правового способу захисту, як витребування майна за правилами статті 388 ЦК України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34). При цьому в пункті 49 постанови від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Оскільки судове рішення про задоволення позову про скасування державної реєстрації іпотеки, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном, тому вимога про визнання недійсним іпотечного договору не є ефективним способом захисту прав ТОВ «Мета-Імпекс».

Отже, у справі, що переглядається, судам першої та апеляційної інстанцій належало відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мета-Імпекс» про визнання недійсним іпотечного договору з підстав неефективності обраного ним способу захисту.

Зважаючи на викладене, визначені судами правові підстави для відмови в задоволенні позову в означеній частині є помилковими.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

Разом із цим надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства, яким відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13 квітня 2021 року у справі № 904/1875/19 визнано за ТОВ «Мета-Імпекс» право власності на об`єкт нерухомого майна - 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак прийняті на підставі іпотечного договору від 31 серпня 2018 року рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42806404 від 03 вересня 2018 року, згідно з яким до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено запис про іпотеку номер 27735954, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42797339 від 31 серпня 2018 року, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено запис про обтяження номер 27726910, перешкоджають позивачу зареєструвати за собою право власності на 95/100 часток цього майна.

Виходячи з мети позову ТОВ «Мета-Імпекс», який спрямовано на усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження спірним нерухомим майном, а також наведених у позові обґрунтувань, заявлені позивачем вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження слід інтерпретувати як вимогу про скасування проведеної на підставі іпотечного договору від 31 серпня 2018 року, укладеного між ТОВ «Виробнича стальна компанія» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1972, державної реєстрації іпотеки на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, літ. Г-2, Г {1}-2, Г {2}-1, г-1, Г {1}-1, г, г {V}, г''-1, г'''-1, г {4}, виробничий будинок, прибудови, навіс, естакади, тамбур, сходи, загальною площею 13 148, 3 кв. м; літ. Н-1 контейнер (тимчасовий); літ. С навіс (тимчасовий); літ. Р вбиральня (тимчасова), 9 ворота; 10 огорожа; 12 огорожа, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то оскаржувані судові рішення у частині наведених судами попередніх інстанцій підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Мета-Імпекс» про визнання недійсним іпотечного договору необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; оскаржувані судові рішення у частині позовних вимог ТОВ «Мета-Імпекс» про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження необхідно скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення вказаних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення двох немайнових вимог, судові витрати у виді судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у розмірі 4 540 грн, апеляційної скарги у розмірі 6 810 грн та касаційної скарги у розмірі 9 080 грн необхідно стягнути на користь ТОВ «Мета-Імпекс» із ТОВ «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 тобто по 10 215 грн з кожного.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року скасувати в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Соняшник», про визнання недійсним іпотечного договору змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Соняшник», про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Скасувати проведену на підставі іпотечного договору від 31 серпня 2018 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко Оленою Валентинівною та зареєстрованого в реєстрі за № 1972, державну реєстрацію іпотеки (рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко Олени Валентинівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42806404 від 03 вересня 2018 року, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено запис про іпотеку номер 27735954, та рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко Олени Валентинівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42797339 від 31 серпня 2018 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено запис про обтяження номер 27726910) на об`єкт нерухомого майна - виробничий будинок літ. Г-2, будівлі та споруди, літ. Г-2, Г {1}-2, Г {2}-1, г-1, Г {1}-1, г, г {V}, г''-1, г'''-1, г {4}, виробничий будинок, прибудови, навіс, естакади, тамбур, сходи, загальною площею 13 148, 3 кв. м; літ. Н-1 контейнер (тимчасовий); літ. С навіс (тимчасовий); літ. Р вбиральня (тимчасова), 9 ворота; 10 огорожа; 12 огорожа, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником 95/100 часток якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 10 215 (десять тисяч двісті п`ятнадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 10 215 (десять тисяч двісті п`ятнадцять) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович