№ 949/1459/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 949/1459/22

провадження № 61-9184св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Дубровицька міська рада Рівненської області, виконавчий комітет Дубровицької міської ради Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - Служба у справах дітей Дубровицької міської ради Рівненської області,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи за зустрічним позовом: Дубровицька міська рада Рівненської області, Служба у справах дітей Дубровицької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року у складі судді Отупор К. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у складі колегії суддів Шимківа С. С., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дубровицької міської ради Рівненської області, виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - Служба у справах дітей Дубровицької міської ради Рівненської області, про визнання протиправними та скасування рішення, встановлення опіки та призначення опікуна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Дубровицька міська рада Рівненської області, Служба у справах дітей Дубровицької міської ради, про відібрання малолітньої дитини.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради та ОСОБА_2 . У позові ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) загинули батьки малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі наказу служби у справах дітей Дубровицької міської ради Рівненської області від 27 липня 2022 року № 24 діти взяті на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, та влаштовані в сім`ю баби (матері позивача та загиблої матері) ОСОБА_4 , яку призначено тимчасовим опікуном дітей.

Із заявами про призначення опікуном малолітніх дітей до виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області (далі - виконком Дубровицької міськради) звернулась позивач - ОСОБА_1 (тітка дітей, сестра загиблої матері) та відповідач по справі - ОСОБА_2 (баба дітей, мати загиблого батька).

Згідно рішення виконкому Дубровицької міськради від 15 вересня 2022 року № 175 опікуном дітей-сиріт ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено ОСОБА_2 .

Посилаючись на неправомірність та необґрунтованість прийнятого виконкомом Дубровицької міськради рішення просила позов задовольнити.

Ухвалою від 26 грудня 2022 року Дубровицький районний суд Рівненської області у справі за позовом ОСОБА_1 залучив в якості співвідповідача виконком Дубровицької міськради та Службу у справах дітей Дубровицької міськради - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

У листопаді 2022 року до суду із зустрічною позовною заявою звернулась ОСОБА_2 .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконують рішення виконкому Дубровицької міськради, незаконно утримують її онуку - ОСОБА_5 та не віддають їй, як законному опікуну. Вказує, що станом на час звернення до суду із зустрічним позовом, місцезнаходження онуки їй невідоме.

Ухвалою від 26 грудня 2022 року Дубровицький районний суд Рівненської області по справі за позовом ОСОБА_2 залучив Службу у справах дітей Дубровицької міськради в якості третьої особи та ОСОБА_3

і ОСОБА_4 в якості співвідповідачів. Прийняв до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 та об`єднав його одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дубровицький районний суд Рівненської області рішенням від 18 січня 2024 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовив.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив. Відібрав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та передав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення місцевий суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що ОСОБА_1 після прийняття оскаржуваного нею рішення виконкому Дубровицької міськради порушила визначене статтею

247 СК України право дитини, над якою встановлено опіку, на проживання в сім`ї опікуна. До того ж, як визначено пунктом 36 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року

№ 866 (далі - Порядок), рідні брати і сестри не можуть бути роз`єднані під час влаштування, що і було дотримано органом опіки та піклування - виконкомом Дубровицької міськради під час вирішення питання щодо встановлення опіки та призначення опікуна дітям-сиротам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З моменту вирішення питання про встановлення опіки по дату розгляду судом справи ОСОБА_1 не повідомила орган опіки та піклування - виконком Дубровицької міськради про фактичне місце перебування дитини ОСОБА_5 , що унеможливлює виконання вказаної норми СК України.

ОСОБА_2 , в силу обставин, які не залежать від неї, а це - незаконне переховування дитини ОСОБА_1 та відмова у її передачі законному опікуну, не в змозі виконувати свої обов`язки опікуна щодо дитини ОСОБА_5 , чим порушується як право дитини на проживання в сім`ї опікуна, так і права і обов`язки самого опікуна щодо ввіреної їй дитини.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вказав, що дитину ОСОБА_5 відповідачі за зустрічним позовом не передали опікуну ОСОБА_2 , що підтверджено поясненнями відповідачів, даними у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. На розгляді у Рівненському апеляційному суді перебувають справи за поданням начальника Дубровицького відділу державної виконавчої служби про розшук ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у зв`язку з непереданням ними дитини ОСОБА_5 опікуну ОСОБА_2 . Зазначене, на переконання апеляційного суду, підтверджує висновок місцевого суду про порушення ОСОБА_1 закріпленого у статті

247 СК України права дитини, над якою встановлено опіку, на проживання в сім`ї опікуна.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

24 червня 2024 року ОСОБА_7 , який діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у вказаній справі.

28 червня 2024 року ОСОБА_7 , який діє від імені ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку також звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на вказані судові рішення.

В касаційних скаргах представник заявників посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, вказуючи на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою від 27 червня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у даній справі, витребував

її із Дубровицького районного суду Рівненської області.

10 липня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою від 25 липня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційних скаргах заявники стверджують, що приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» та фактично позбавили дітей-сиріт права на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, яке їм повноцінно могла б забезпечити ОСОБА_1 ; не врахували тісні зв`язки між дітьми-сиротами та їх рідною тіткою, позивачем у справі, та фактично визнали правомірною опіку над дітьми їхньою бабою - ОСОБА_2 ,

яка до трагічної загибелі батьків дітей не мала зв`язку із ними.

Наголошують, щосуди, в порушення норм частини четвертої статті

63 ЦК України та частин першої, другої статті 244, частини першої статті

249 СК України при призначенні дітям-сиротам опікуна не врахували особисті якості осіб - кандидатів на опікунство, їх здатність до виховання дітей, ставлення до них, бажання самих дітей та мотиви, чому ці особи бажають стати опікунами.

Звертають увагу, що суди не врахували того, що засідання виконкому Дубровицьої міськради відбулось без присутності заявника - ОСОБА_1 , яка не була належним чином повідомлена про дату та час такого засідання, не змогла прибути на нього та надати відповідні пояснення.

У касаційній скарзі заявники, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті

389 ЦПК України, зазначають: суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки показанням свідків по справі та не навели аргументів їх відхилення (невзяття до уваги); суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про зупинення виконання (дії) рішення органу опіки та піклування, а суд апеляційної інстанції - не розглянув подане представником ОСОБА_3 клопотання про призначення судової психологічної експертизи малолітньої дитини-сироти ОСОБА_5 .

Посилаючись на існування підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявники посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних до цієї справи правовідносинах положень статті 7, частин першої, другої статті 244 СК України, частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини, статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» та частини четвертої статті 63 ЦК України.

Доводом касаційних скарг є також те, що ні орган опіки

та піклування - виконком Дубровицької міськради, ні суди не запропонували обом заявникам вирішити питання спільної опіки над дітьми-сиротами та не застосували у зв`язку із цим норму матеріального права, що підлягала застосуванню до цих правовідносин - частину п`яту статті 63 ЦК України.

Відзиви на касаційні скарги

У серпні 2024 року ОСОБА_8 , який діє від імені ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У відзивах містяться посилання на необґрунтованість доводів касаційних скарг та відсутність підстав для їх задоволення. Стверджується, що рішення виконкому Дубровицької міськради про встановлення опіки над дітьми-сиротами прийнято у відповідності до норм чинного законодавства України та виключно в інтересах дітей.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05 серпня 2019 року, виданим Великоозерянською сільською радою Дубровицького району Рівненської області (т. 1 а. с. 16).

ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13 липня 2022 року, виданим Дубровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області

Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

(т. 1 а. с. 15).

Батьки дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинули ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок ДТП, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022180000000227 від 23 липня 2022 року (т. 1 а. с. 10).

Внаслідок ДТП ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струсу головного мозку, травми грудної клітини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої гомілки. Дітей госпіталізовано в комунальне некомерційне підприємство «Рівненська обласна дитяча клінічна лікарня».

Факт смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , підтверджується копіями відповідних свідоцтв серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , виданих 28 липня 2022 року Дубровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (т. 1 а. с. 11, 12).

На підставі наказу начальника Служби у справах дітей Дубровицької міськради Лобзун О. П. від 27 липня 2022 року № 24 дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителів АДРЕСА_1 взято на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; вирішено влаштувати дітей в сім`ю баби ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_1 до прийняття органом опіки та піклування виконкому Дубровицької міської ради рішення про влаштування дітей до сімейних форм виховання (т. 1 а. с. 14).

Оскільки малолітня ОСОБА_6 , у зв`язку з отриманими травмами в результаті ДТП потребувала лікування, в тому числі і оперативного втручання, ОСОБА_4 , яка була призначена тимчасовим представником дітей, знаходилась з нею в медичному закладі. Тому, на час перебування в медичних закладах з малолітньою ОСОБА_6 , ОСОБА_4 залишила малолітню ОСОБА_5 проживати у її будинку разом із сім`єю своєї дочки - ОСОБА_1 , яка після ДТП переїхала до неї.

Рішенням виконкому Дубровицької міськради № 157 від 05 серпня 2022 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано статус дітей-сиріт та вирішено, що форма влаштування дітей на час надання статусу - сім`я баби ОСОБА_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 172).

У подальшому до Служби у справах дітей Дубровицької міськради із заявою про взяття на облік потенційних опікунів звернулася ОСОБА_1 , рідна тітка дітей по лінії матері, яку 11 серпня 2022 року взято на такий облік та підготовлено відповідний висновок від 12 серпня 2022 року №106/01.25 про доцільність встановлення опіки над ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 17).

До Служби у справах дітей Дубровицької міськради надійшов також висновок Служби у справах дітей Острозької міської ради Рівненського району

від 02 серпня 2022 року №278/01.11 щодо рідної баби дітей по лінії

батька - ОСОБА_2 про можливість бути опікуном (т. 1 а. с. 81, 82).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Дубровицької міської ради заяви про встановлення опіки та призначення опікуна над дітьми-сиротами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішенням від 15 вересня 2022 року № 175 виконком Дубровицької міськради встановив опіку над дітьми-сиротами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначив опікуном дітей бабу ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 20).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-IV

«Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-IV) дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (частина друга статті 11 Закону № 2342-IV).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 61 ЦК України орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу, за якими суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною або у разі обмеження її цивільної дієздатності.

За правилом статті 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

За статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над

дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років,

а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Відповідно до пункту 1. 1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року,

(далі - Правила) опіка (піклування)є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Визначення механізму провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема, набуття дитиною статусу

дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, регулюється Порядком.

Згідно з пунктом 31 Порядку тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитини, розлученої із сім`єю, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини.

Дитина, у якої є родичі або інші особи, з якими у неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі)

та які бажають залишити її на виховання у своїй сім`ї, може перебувати у їх сім`ї до прийняття рішення про влаштування дитини.

Після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу).

Відповідно до пункту 35 Порядку після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу). Під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв`язки, наявність братів та сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров`я, освіта, інші потреби.

Відповідно до пункту 41 Порядку у разі коли заявники, які бажають взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, є родичами дитини, служба у справах дітей протягом п`яти робочих днів після перевірки документів, зазначених у пунктах 40 і 40-1 цього Порядку, поданих разом з електронною заявою або заявою у паперовій формі, у разі відповідності їх законодавству:

вносить відомості про заявників до єдиного банку даних;

проводить обстеження умов проживання заявників, за результатами якого складає акт згідно з додатком 9 (у разі, коли місцем проживання заявників є територія села, селища, подає клопотання до служби у справах дітей відповідної сільської, селищної ради про обстеження умов проживання заявників та складення акта);

реєструє заявників у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, що ведеться за формою згідно з додатком 6;

готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

Згідно з пунктом 42 Порядку опіка, піклування над дитиною встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Аналогічні за змістом приписи містяться у пункті 3.1 Правил, де вказано,

що при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім`ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.

Відповідно до пункту 43 Порядку у разі призначення опікуна враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівниками служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку. За результатами бесіди складається довідка.

Згідно з пунктом 44 Порядку рішення про встановлення опіки, піклування приймається у місячний строк після подання заяви і документів, зазначених у пункті 40 Порядку.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку

(пункт 1.8 Правил).

Відповідно до статті 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє

її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку. Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.

У пунктах 5.1-5.3 Правил зазначено, що опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов`язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною. Органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов`язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків. При зловживанні правами і залишенні підопічних дітей без догляду і піклування опікун або піклувальник притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частин першої та другої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами

2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

Згідно із частиною п`ятою статті 170 СК України положення частин

першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

Відповідно до пункту 8 Порядку, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб,

які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров`я проводить оцінку рівня безпеки дитини згідно з додатком 10. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені уповноважені суб`єкти в межах своїх повноважень.

Пунктом 51 Порядку передбачено, що у разі загрози для життя або здоров`я дитини районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника.

З установлених судами обставин справи відомо, що ОСОБА_2 належним чином виконує покладені на неї, як опікуна, обов`язки, що також виражається у лікуванні малолітньої ОСОБА_6 та виконанні всіх рекомендацій лікарів.

При цьому суди обґрунтовано врахували неможливість здійснення

ОСОБА_2 своїх обов`язків як опікуна по відношенню до дитини

ОСОБА_5 у зв`язку із свідомими невиконанням позивачем рішення виконкому Дубровицької міськради та незаконним переховуванням дитини.

Такі дії ОСОБА_1 суперечать правам та інтересам дітей, над якими встановлено опіку, що, зокрема, проявляється як у тривалому розділенні рідних сестер, що може призвести до втрати між ними емоційного зв`язку, порушенні прав як самої дитини ОСОБА_5 на проживання в сім`ї опікуна, так і прав опікуна стосовно ввіреної їй дитини.

Так, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення виконкому Дубровицької міськради, а також неналежного виконання ОСОБА_2 покладених на неї як опікуна обов`язків, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Верховний Суд звертає увагу, що зміст поданої ОСОБА_1 позовної заяви зводиться до посилань на невідповідність оскаржуваного нею рішення виконкому Дубровицької міськради якнайкращим інтересам дітей. При цьому свою перевагу як кандидата в опікуни над ОСОБА_2 пояснює молодшим віком, схожістю із загиблою матір`ю дітей та кращими умовами проживання, що, однак, не є підставами для скасування рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки над дітьми-сиротами.

Посилання у касаційних скаргах на те, що суди і орган опіки та піклування не вирішили питання про можливість встановлення спільної опіки

над дітьми-сиротами є необґрунтованими, оскільки відповідні заяви до виконкому Дубровицької міськради особи-кандидати в опікуни не подавали та з такими вимогами безпосередньо до суду не звертались.

При цьому доводи заявників у касаційних скаргах щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час засідання виконкому Дубровицької міськради були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і додаткового аналізу та оцінки не потребують.

Разом із цим, протиправне та безпідставне утримання малолітньої

ОСОБА_5 без згоди та відома її законного опікуна вказує на обґрунтованість заявленого ОСОБА_2 зустрічного позову та наявність підстав для його задоволення, про що мотивовано зазначили суди першої й апеляційної інстанцій та з таким висновком також погоджується й Верховний Суд.

Наведені у касаційних скаргах доводи про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних до цієї справи правовідносинах положень статті 7, частин першої, другої статті 244 СК України, частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини, статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» та частини четвертої статті 63 ЦК України, не беруться до уваги. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Зі змісту заявлених первісних та зустрічних позовних вимог, встановлених у цій справі обставин та досліджених доказів, випливає, що суди правильно застосували до спірних правовідносин норми права, а доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне тлумачення наведених норм або застосували закон, який не підлягав застосуванню

чи не застосували закон, який підлягав застосуванню, що б дало підстави для формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Посилання заявників на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень та на правильність висновків судів, зроблених по суті розгляду спору, не впливають.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

Наведене свідчить про те що касаційні скарги є необґрунтованими, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не встановила.

Висновок місцевого суду, з яким також погодився апеляційний суд є мотивованим, та зроблений на підставі належним чином досліджених наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, із наданням їм відповідної оцінки.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 січня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров