ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/977/18
Провадження № 11-287заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року (у складі колегії суддів Юрченко В. П., Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Смоковича М. І., Гусака М. Б.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі ? ВККС, Комісія), у якому просив:
? визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 17 жовтня 2018 року № 1832/ко-18, яким визнано позивача таким, що не відповідає займаній посаді судді та вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) з рекомендацією про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 ;
? зобов`язати відповідача прийняти рішення за наслідками пройденого ним кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Положення про порядок та методологію оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18 (далі - Положення № 143/зп-16);
? стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні його кваліфікаційного оцінювання та прийнятті оскаржуваного рішення Комісією порушено норми Конституції України, Закону № 1402-VIII, Положення № 143/зп-16, Порядку формування і ведення суддівського досьє. На думку ОСОБА_1 , оскаржуване рішення є протиправним, невмотивованим, ухваленим ВККС з перевищенням повноважень та порушенням законодавства, принципів верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади.
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року.
6. Ухвалою від 30 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду призначила розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
7. 22 жовтня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому ВРП просить врахувати надані нею письмові пояснення при прийнятті законного та обґрунтованого рішення у справі № 9901/977/18.
8. Станом на 17 лютого 2021 року до Великої Палати Верховного від Комісії відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.
Фактичні обставини справи, установлені судом, та зміст спірних правовідносин
9. Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 654/2007 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду, Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4918-VI обраний суддею вказаного суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5447-VI обраний суддею Львівського апеляційного адміністративного суду.
10. Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 .
11. Рішенням Комісії від 20 червня 2018 року № 147/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 11 квітня 2018 року, зокрема судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 , та допущено його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
12. За результатами співбесіди із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє, Комісія дійшла таких висновків: за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 364,4 бала; за критерієм професійної етики - 165 балів; за критерієм доброчесносності - 115 балів.
13. За результатами проведеного ВККС кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрав 644,4 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому ВККС на підставі статей 83-86, 93, 101, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII прийняла рішення від 17 жовтня 2018 року № 1832/ко-18, яким вирішила:
- визначити, що суддя Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрав 644,4 бала;
- визнати суддю Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 .
14. Вважаючи зазначене рішення ВККС протиправним, невмотивованим, ухваленим з перевищенням повноважень та порушенням законодавства, принципів верховенства права, правової визначеності та незалежності судової влади, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
15. Водночас рішення ВРП від 18 серпня 2020 року № 2402/0/15-20 відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду.
Оцінка суду першої інстанції
16. Суд першої інстанції відповідно до вимог частини дев`ятої статті 205 КАС України розглянув справу у письмовому провадженні, оскільки у судове засідання, призначене на 19 серпня 2020 року, жодна зі сторін справи не з`явились, хоча сторони були повідомлені у належний спосіб.
Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення.
17. Водночас суд першої інстанції зазначив, що звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
18. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що ВРП може ухвалити рішення про відмову взадоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
19. В апеляційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 зазначає, що вона прийнята з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
20. ОСОБА_1 зауважує, що серед іншого, у своєму позові зазначав про те, що ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання судді має право ухвалити одне з передбачених Законом № 1402-VIIIта Положенням № 143/зп-16 рішень, зокрема про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Однак, Комісія в оскаржуваному рішенні об`єднала рішення за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді та рішення щодо внесення рекомендації ВРП про звільнення судді з посади, відтак скаржник оскаржує рішення ВККС в цілому.
На думку скаржника, внаслідок неврахування судом першої інстанції зазначених обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскаржуваною ухвалою закрито провадження не лише в частині оскарження позивачем рішення ВККС щодо внесення рекомендації ВРП про звільнення судді з посади, але і в частині оскарження рішення ВККС щодо невідповідності судді займаній посаді за результатами проходження кваліфікаційного оцінювання, що позбавило ОСОБА_1 права на судове оскарження рішення ВККС, прийнятого за наслідками кваліфікаційного оцінювання судді.
21. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки містить рекомендацію про звільнення судді.
22. Крім цього, скаржник зазначає, що перебуває в ситуації правової невизначеності, в якій він займає посаду судді, але щодо нього існує рішення ВККС про невідповідність його займаній посаді судді, що перешкоджає йому та позбавляє його права здійснювати правосуддя.
23. ОСОБА_1 також зауважує, що рішення ВРП жодним чином не поновлює його право на здійснення правосуддя, оскільки ВРП не наділена повноваженнями скасувати рішення ВККС, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання судді, та не наділена повноваженнями призначати повторне кваліфікаційне оцінювання або зобов`язати Комісію повторно оцінити суддю.
24. На думку скаржника, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи некоректно застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, оскільки у зазначеній справі фактично не спростовані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких неодноразово розглядалися справи з аналогічними позовними вимогами та стосовно яких приймалися судові рішення по суті.
25. Водночас ОСОБА_1 зазначає, що суд безпідставно та всупереч статтям 72 74 КАС України врахував повідомлення з вебсайту ВРП щодо рішення, прийнятого ВРП за наслідками розгляду подання ВККС про звільнення скаржника з посади судді, оскільки жоден з учасників справи цей доказ не подавав.
26. Крім того, скаржник указує на порушення судом першої інстанції пункту 10 частини другої статті 180 КАС України. Зокрема, суд не розглянув та не вирішив його клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 19 серпня 2020 року, та розглянув цю справу у письмовому провадженні за відсутності учасників справи.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .
27. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ВРП зауважує, що виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
За результатами розгляду подання ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та може бути оскаржене в судовому порядку.
28. Також ВРП зазначає, що за результатами розгляду подання Комісії ВРП ухвалила рішення від 18 серпня 2020 року № 2402/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV«Перехідні положення» Конституції України».
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Релевантні джерела права
29. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
31. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є приводом для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
32. Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
33. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII установлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
34. Згідно із частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджується ВККС.
35. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року затвердила Положення № 143/зп-16, а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
36. Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
37. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
38. Відповідно до частини другої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
39. Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається
40. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
41. Застосовані судом у цій справі правові норми дають підстави для висновку, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
42. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
43. Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
44. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
45. Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
46. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
47. Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного провадження».
48. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного провадження» ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
49. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
50. Зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду двйшла висновку, що передбачену частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII можливість оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можна реалізувати лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
51. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
52. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/852/18.
Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає недоречним доводи скаржника щодо некоректного посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в справі № 9901/637/18, оскільки обставини справ є подібними, а висновки застосовними.
53. Ураховуючи концепцію належного урядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
54. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді може бути предметом судового оскарження одночасно з рішенням ВРП, ухваленим за наслідками його розгляду.
55. У цій справі позивач оскаржує рішення ВККС, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та внесено до ВРП подання з рекомендацією щодо його звільнення із займаної посади.
56. Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді може бути предметом судового оскарження одночасно з рішенням ВРП, яким його розглянуто.
57. Встановлення законом такої умови не обмежує право кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, однак оптимізує чи робить раціональною можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли рішення Комісії з відповідною рекомендацією буде актуалізоване через рішення органу, який за законом уповноважений розглядати його й ухвалювати за ним відповідне рішення.
58. З урахуванням пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається на засіданні ВРП в пленарному складі на підставі подання ВККС, а відтак ВРП приймає рішення виключно щодо питань, які винесені на її розгляд.
59. Як слідує з матеріалів справи, оскаржуване рішення ВККС було предметом розгляду ВРП. За наслідками такого розгляду ВРП було прийнято рішення від 18 серпня 2020 року № 2402/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України».
Зокрема, ВРП зазначила про те, що ймовірні факти неподання або несвоєчасного подання суддею всіх відомостей у деклараціях та посилання на цей факт Комісії в рішенні від 17 жовтня 2018 року № 1832/ко-18 не є достатніми підставами для звільнення судді із займаної посади за результатами кваліфікаційного оцінювання. ВРП зауважила, що посилання Комісії не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки інформація про невідповідність витрат і майна ОСОБА_1 як судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам у матеріалах досьє відсутня. Інформація щодо порушення порядку подання зазначених декларацій і результатів перевірки декларацій у матеріалах досьє також відсутня. Матеріали суддівського досьє ОСОБА_1 також не містять жодних негативних висновків щодо нього. Крім того, негативні висновки органів, до компетенції яких належить перевірка професійної етики та доброчесності ОСОБА_1 , у матеріалах суддівського досьє також відсутні, жодного негативного висновку ВККС щодо нього не було. На підставі зазначеного ВРП дійшла висновку про те, що неможливо встановити, за яким саме критерієм суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, як і неможливо встановити дійсних мотивів, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення.
60. Узагальнюючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те,щооскаржуванерішення ВККС є рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Це унеможливлюєне тільки розгляд справи по суті спору, але й апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками судового розгляду справи по суті спору, на предмет його законності й обґрунтованості та є підставою для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
61. На підставі зазначеного висновується, що оскаржуване рішення ВККС вичерпало свою дію та втратило юридичне значення, а суддя продовжує перебувати на посаді судді відповідного суду.
62. До того ж відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» ліквідовано Львівський апеляційний адміністративний суд та утворено Восьмий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську та Тернопільську області, з місцезнаходженнням у місті Львові.
63. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, як зазначає сам скаржник, ВРП не наділена повноваженнями скасувати рішення ВККС, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, або зобов`язати Комісію повторно оцінити суддю внаслідок прийняття ВККС невмотивованого та безпідставного рішення про невідповідність судді займаній посаді.
Отже, зазначена скаржником правова невизначеність щодо здійснення ним правосуддя не є наслідком дії оскаржуваного рішення, а зумовлена тим, що Законом України від 06 жовтня 2019 року № 193-I «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» було припинено повноваження членів ВККС та відповідно заблоковано процедуру переведення суддів до новоутворених судів.
До того ж у Рішенні Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголошено, що «судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Основним Законом України, оскільки не позбавлені статусу судді».
64. Стосовно аргументу скаржника щодо порушення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду вимог статей 72 74 КАС України при врахуванні інформації з вебсайту ВРП стосовно рішення, прийнятого ВРП за наслідками розгляду подання ВККС про звільнення скаржника з посади судді, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
65. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відтак визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є активна роль суду, яка полягає в офіційному з`ясуванні всіх обставин справи.
66. При цьому доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
67 Частиною першою статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина перша статті 99 КАС України).
68. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо відсутності порушення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду вимог статей 72 74 КАС України, оскільки інформація про прийняте рішення, розміщена на офіційному вебсайті ВРП, є належним та допустимим доказом.
69. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що посилання скаржника на порушення судом першої інстанції пункту 10 частини другої статті 180 КАС України у зв`язку з тим, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не розглянув та не вирішив його клопотання про відкладення підготовчого засідання у цій справі, призначеного на 19 серпня 2020 року, є безпідставними.
Наявне в матеріалах справи клопотання представника позивача від 17 серпня 2020 року подане на підтвердження поважності причини неявки позивача в попереднє судове засідання, яке було призначене на 05 серпня 2020 року. Зокрема, у прохальній частині зазначеного клопотання міститься лише одна вимога щодо долучення до матеріалів справи копії листка непрацездатності року серії АДЧ № 618980 виданого 03 серпня 2020 року.
Відтак Велика Палата Верховного Суду зазначає, що судом першої інстанції не було допущено порушення пункту 10 частини другої статті 180 КАС України.
70. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду. Отже, дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити.
71. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що інші позовні вимоги ОСОБА_1 (зобов`язати відповідача прийняти рішення за наслідками пройденого ним кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону № 1402-VIII та Положення № 143/зп-16; стягнути з Комісії 1 000 000 (один мільйон) гривень моральної шкоди) є похідними від первинної позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 17 жовтня 2018 року № 1832/ко-18 і нерозривно пов`язані з нею. Зазначене свідчить про відсутність підстав для розгляду цих позовних вимог окремо від основної позовної вимоги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
72. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
73. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
74. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
75. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
76. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-243 266 308 311 312 315 316 321 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв
Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко
І. В. Григор`єва К. М. Пільков
М. І. Гриців О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко
О. С. Золотніков І. В. Ткач
Г. Р. Крет С. П. Штелик