П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 990/65/22
Провадження № 11-61заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/65/22 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним указу та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року (судді Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Данилевич Н.А., Жук А. В., Мельник-ТоменкоЖ. М.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. 03 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просила:
- у рамках парламентського контролю зобов`язати Верховну Раду України створити парламентську слідчу комісію щодо перевірки підписання кумом президента РФ Указу № 1417/2004 і подання Президенту висновків про припинення юридичної особи Житомирського окружного адміністративного суду, а чиновників-суддів перевести ближче до людей у районні суди згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) № 2747-IVвід 06 липня 2005 року;
- зобов`язати Верховну Раду України усунути бездіяльність і вжити дії щодо усунення антиконституційних дій кума президента Російської Федерації і Житомирського окружного адміністративного суду проти України щодо підміни рішень Європейського суду з прав людини та примусу українців застосовувати комуністичні символи -російськомовні акти «імперії зла»;
- визнати протиправним Указ № 1417/2004 від 16 листопада 2004 року за підписом ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 травня 2022 року у справі № 990/65/22 позовну заяву залишено без руху.
3. Залишаючи позовну заяву без руху, суд дійшов висновку про те, що вона не відповідає вимогам пунктів 4, 5, 9, 11 частини п`ятої статті 160, частини третьої статті 161 КАС України, а саме: позивачка не зазначила обставин, якими обґрунтовує свої вимоги; не зазначила доказів, що підтверджують вказані обставини; не обґрунтувала належним чином порушення оскаржуваною бездіяльністю її прав, свобод та інтересів та не підтвердила письмово те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. До того ж, суд першої інстанції зауважив про необхідність зазначення змісту позовних вимог відповідно до приписів КАС України, підстав їх об`єднання в одне провадження, а також подання належним чином завіреного документа, який підтверджує наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
4. На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачкою 23 травня 2022 року подано уточнену позовну заяву в новій редакції.
5. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовну заяву повернуто позивачці.
6. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не усунула недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 травня 2022 року, якою позовну заяву залишено без руху, а відтак не виконала її вимог.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
7. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року та направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції.
8. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржниця зазначає, що судом першої інстанції порушено норми статті 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, вимоги статті 160 КАС України та не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 620/142/19 (провадження № К/9901/15376/19). Також указує на застосування Верховним Судом відносно неї дискримінаційних стандартів.
Рух апеляційної скарги
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня2022 року залишила без руху та надала скаржниці десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
10. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивачкою подано уточнену апеляційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду засобами поштового зв?язку 04 липня 2022 року.
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 липня 2022 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/65/22.
12. Ухвалою від 27 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 18 серпня 2022 року.
Позиція інших учасників справи щодо апеляційної скарги
13. У відзиві на апеляційну скаргу Верховна Рада України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року - без змін.
14. Верховна Рада України вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
16. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
18. Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Порушення прав має стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
19. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
20. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
21. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.
22. Згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
23. Частиною п`ятою статті 160 КАС України передбачені вимоги до змісту позовної заяви. Зокрема, пунктами 4, 5, 9 та 11 частини п`ятої цієї статті встановлено, що у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
24. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
26. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 травня 2022 року позивачці було роз`яснено, які недоліки позовної заяви їй необхідно усунути у встановлений судом строк. Однак вимоги цієї ухвали не виконані; у поданій уточненій позовній заяві так і не викладено обставин, якими обґрунтовані заявлені нею вимоги, не наведено доказів, що підтверджують обставини звернення до суду, та не обґрунтовано належним чином порушення її прав, свобод та інтересів, що спричинені оскаржуваною бездіяльністю. Оскільки позивачка не усунула недоліки, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2022 року, їй повернуто позовну заяву.
27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21, від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21).
28. Як убачається зі змісту уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржила до суду протиправні дії / бездіяльність Верховної Ради України, яку, на її думку, необхідно усунути шляхом зобов?язання відповідача «вжити дії щодо усунення антиконституційних дій кума президента РФ і Житомирського окружного адміністративного суду проти України щодо підміни рішень Європейського Суду з прав людини та примусу Українців застосовувати комуністично-російськомовні акти СРСР РФ», «створити парламентську слідчу комісію щодо перевірки підписання кумом президента Російської Федерації Указу № 1417/2004 і подання Президенту висновків про припинення юридичної особи Житомирського окружного адміністративного суду, а чиновників-суддів перевести ближче до людей у районні суди» та «визнати протиправним Указ № 1417/2004 від 16 листопада 2004 року за підписом ОСОБА_2 ».
29. Водночас виклад обставин в уточненій позовній заяві, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, не дозволяє встановити, які правовідносини виникли між нею та Верховною Радою України, час їх виникнення, які саме акти, дії чи бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах позивачка вважає протиправними, яким чином дії та/або бездіяльність Верховної Ради України впливають на її індивідуальні права, свободи чи інтереси. Позивачка не навела аргументів на підтвердження своїх доводів та не надала відповідних доказів.
30. Окрім цього, як правильно встановлено судом першої інстанції, Указом Президента України Л. Кучми від 16 грудня 2004 року № 1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі» утворено з 01 січня 2005 року в системі адміністративних судів України місцеві адміністративні суди, зокрема й Житомирський окружний адміністративний суд.
31. При цьому главою Адміністрації Президента України ОСОБА_2 підписані лише додатки до зазначеного Указу.
32. Разом із цим позивачкою не наведено в позовній заяві підстав об`єднання заявлених нею позовних вимог в одне провадження з урахуванням того, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, якщо вони пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (статті 21 і 172 КАС України).
33. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, щодо неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 620/142/19 (провадження № К/9901/15376/19), оскільки в зазначеному судовому рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилкове повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції особі, яка її подала, з формальної підстави, а саме наданий до апеляційної скарги ордер не містить обов`язкових реквізитів, зокрема інформації про наявність / відсутність обмежень правомочностей адвоката, встановлених угодою про надання правової допомоги. Водночас Верховний Суд установив, що апелянтом додано до апеляційної скарги копію договору про надання правової допомоги, на підставі якого виданий зазначений ордер.
34. Натомість, вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в цій справі, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не виконано вимог процесуального закону щодо форми позовної заяви, які не є формальними. До того ж ухвалення оскаржуваного судового рішення про повернення ОСОБА_1 позовної заяви з наведених у ньому підстав не може свідчити про обмеження доступу їй до суду.
35. При цьому суд першої інстанції звернув увагу позивачки на те, що згідно із частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє її права повторно звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не обмежує доступ позивачки до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації її права на судовий захист.
36. Стосовно доводів позивачки про застосування до неї дискримінаційного підходу Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
37. Гарантована Конституцією України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
38. Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
39. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація -це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
40. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
41. Таким чином, дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно подібних ситуаціях, а також в однаковий спосіб до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
42. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначила і не обґрунтувала факту наявності щодо неї дискримінації, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що в цьому випадку має місце її припущення про обмеження прав, яке не можна пов`язувати з дискримінацією.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
44. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
45. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 02 червня2022 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивачки не спростовують правильності висновків суду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
46. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
47. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266 308 311 316 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року залишити без змін.
Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук Г. Р. Крет С. П. ШтеликПостанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.