1. Будь-які спори, що виникають у зв’язку з виконанням зобов’язань, передбачених концесійним договором, прямим договором чи будь-яким іншим договором, пов’язаним з реалізацією проекту, що здійснюється на умовах концесії, вирішуються шляхом проведення переговорів у строки, погоджені сторонами у відповідному договорі чи в двосторонніх інвестиційних угодах, ратифікованих Україною.
2. Сторони концесійного договору можуть вільно обрати механізм вирішення спорів, включаючи медіацію, незобов’язуючу експертну оцінку, національний або міжнародний комерційний чи інвестиційний арбітраж, у тому числі арбітраж з місцезнаходженням за кордоном (якщо засновником концесіонера є підприємство з іноземними інвестиціями у розумінні Закону України "Про режим іноземного інвестування"), і процедурні правила вирішення спорів.
3. На вимогу концесіонера чи кредитора держава має право відмовитися від імунітету в концесійному договорі чи прямому договорі. Така відмова поширюється на всі судові рішення, рішення міжнародних комерційних арбітражів, рішення у провадженнях щодо попереднього забезпечення позову, а також на виконання рішень судових і арбітражних органів.
РОЗДІЛ XI
КОНТРОЛЬ, МОНІТОРИНГ ТА ЗАВЕРШАЛЬНА ОЦІНКА КОНЦЕСІЙ