№ тс-89-р/2005/2006

Постанова

Іменем України

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № ТС-89-Р/2005/2006

провадження № 61-10402ав20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Трубникової Ю. О.

учасники справи:

заявник - Південно міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 березня 2020 року у складі судді Заїкіна А. П., у справі за заявою Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України про скасування рішення постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС», ухваленого у складі головуючого третейського судді Рекецької І. Р. 19 січня 2006 року, у справі № ТС-89-Р/2005/2006, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У квітні 2019 року Південно міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України (далі - Управління) звернулося до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС» (далі - третейський суд), ухваленого у складі головуючого третейського судді Рекецької І. Р. 19 січня 2006 року, у справі № ТС-89-Р/2005/2006 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Заява Управління мотивована тим, що на підставі рішення Одеської міської ради № 3078-V від 10 липня 2008 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано підприємству «Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області» земельні ділянки, загальною площею - 11,0214 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування будівель та споруд. На підставі вказаного рішення Одеській виправній колонії № 14 було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, відомості про це були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У подальшому розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 04 липня 2018 року було припинено право постійного користування вказаною земельною ділянкою та віднесено її до земель запасу державної власності, земель житлової забудови та громадської забудови. 07 серпня 2018 року розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації вказану земельну ділянку надано у постійне користування державній установі «Одеська виправна колонія № 14», речові права на яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, як на момент ухвалення оскаржуваного рішення третейським судом, так і на даний час земельна ділянка перебуває у користуванні установи виконання покарань та має державну форму власності. Тому, під час ухвалення третейським судом рішення про визнання права власності на 1/2 частку оглядового майданчику, який розміщений на земельній ділянці, площею 767 кв. м, яка розташована в межах загальної земельної ділянки, площею 10,9825 га, до участі у справі необхідно було залучити установу виконання покарань, як користувача земельної ділянки. З огляду на те, що визнання права власності на об`єкт нерухомого майна тягне за собою визнання права власності на земельну ділянку під таким об`єктом нерухомого майна, третейським судом фактично було вирішення питання про права та обов`язки третіх осіб, які не приймали участь у справі, та позбавляє їх права на земельну ділянку.

Управління забезпечує ефективне та цільове використання державного майна та здійснює функції з управління майном підпорядкованих органів, установ та підприємств, у тому числі майна Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» та Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)», у користуванні яких перебувала та на даний час перебуває земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

Таким чином, третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у розгляді справи.

Крім того, заявник зазначає, що при прийнятті рішення третейським судом було порушено вимоги Закону України «Про третейські суди», інші норми матеріального та процесуального права. Третейський суд не звернув уваги на те, що договір дарування від 17 листопада 2005 року підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, а тому не міг бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Також заявник зазначає, що третейський суд розглянув справу, яка не підвідомча останньому, судом не було залучено до участі у справі усіх зацікавлених осіб, в результаті чого третейським судом було вирішено питання про права та обов`язки Управління, яке не брало участі у справі, що є підставою скасування оскаржуваного рішення.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2020 року заяву Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України про скасування рішення постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС» задоволено.

Рішення постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС», ухвалене у складі головуючого третейського судді Рекецької І. Р. 19 січня 2006 року, місце його прийняття - 65007, Одеса, вулиця Пребраженська, 88, у справі № ТС-89-Р/2005/2006 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно - скасовано повністю.

Скасовуючи рішення постійно діючого третейського суду від 19 січня 2006 року про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розглянутий спір не підвідомчий третейському суду відповідно до закону, вказаним рішенням вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка її подала

13 липня 2020 року ОСОБА_4 , засобами поштового зв`язку подано до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 березня 2020 року, в якій він просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким повернути заявуПівденному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвала Одеського апеляційного суду від 20 березня 2020 року є незаконною та необґрунтованою, винесеною з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, а також з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності заінтересованих осіб (учасників третейського розгляду) у справі, судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з впровадженням в Україні карантину та забороною вільного відвідування судових засідань у цивільних справах в Одеському апеляційному суді, чим було порушено право сторони на справедливий суд, змагальність сторін.

Також, заявник вважає, що Управлінням пропущено встановлений частиною п`ятою статті 454 ЦПК України 90-денний строк на оскарження рішення постійно діючого третейського суду від 19 січня 2006 року, оскільки при розгляді справи № 1519/2-746/11 за позовом ДП «Підприємство Одеської виправної колонії УДПС України в Одеській області (№ 14)» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська міська рада, ГУ ДСНС в Одеській області, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, повернення захисної споруди з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії, було встановлено наявність чинного рішення постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС» від 19 січня 2006 року. Крім того, подаючи у листопаді 2013 року уточнену позовну заяву ДП «Підприємство Одеської виправної колонії УДПС України в Одеській області (№ 14)», серед інших доказів на обґрунтування своїх вимог додало копію рішення третейського суду від 19 січня 2006 року у справі № ТС-89-Р/2005/2006.

Таким чином ДП «Підприємство Одеської виправної колонії УДПС України в Одеській області (№ 14)» було обізнано про існування оскаржуваного рішення третейського суду від 19 січня 2006 року у справі № ТС-89-Р/2005/2006, а тому заява Управління, має бути повернена заявнику.

Також, заявник в апеляційній скарзі зазначає, що на день укладання між сторонами (17 листопада 2005 року) договору дарування 1/2 частини демонстраційного майданчика, розташованого в цілому на земельній ділянці загальною площею 767 кв. м в межах земельної ділянки площею 10,9825 га у АДРЕСА_1 , та на час ухвалення рішення постійно діючого третейського суду від 19 січня 2006 року, земельна ділянка загальною площею - 767 кв. м, яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 10,9825 га у користуванні Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України не перебувала. Дана земельна ділянка тільки з 10 липня 2008 року знаходиться у користуванні Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)», що підтверджує рішення Одеської міської ради № 3078-У від 10 липня 2008 року.

Доказів, які б підтверджували факт користування ДП «Підприємство Одеської виправної колонії УДПС України в Одеській області (№ 14)» земельною ділянкою загальною площею 10,9825 га на момент ухвалення рішення третейською суду, заявником до апеляційного суду, при розгляді заяви про скасування зазначеного рішення третейського суду, не надано.

Тому, твердження представника Управління про порушення рішенням третейського суду їх права як користувача земельною ділянкою є неприпустимими та недоведеними.

Управлінням не надано жодних доказів про правонаступництво ДП «Підприємство Одеської виправної колонії УДПС України в Одеській області № 14».

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та витребувано із постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС» справу № ТС-89-Р/2005/2006.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 березня 2020 року.

Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 вересня 2020 року о 10:00 год. за адресою: проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ, з повідомленням учасників справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Через неявку учасників справи розгляд справи неодноразово відкладався, а саме з 17 вересня 2020 року, з 17 грудня 2020 року, з 21 січня 2021 року, 18 лютого 2021 року.

Про призначення справи до розгляду на 18 березня 2021 року, учасники справи повідомлені належним чином, а саме, Верховним Судом направлено повістки про виклик у судове засідання на адреси, що містяться в матеріалах справи та касаційного провадження. Для учасників справи, що не отримують поштову кореспонденцію зроблено телефонограму (за наявними номерами телефонів, що містяться в матеріалах справи) та зроблено публікацію на веб-сайті Верховного Суду про виклик у судове засідання.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

08 вересня 2020 року представником Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України Компанієць А. В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Також зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, третейський суд не врахував, що згода на вчинення подружжям відчуження майна мала бути нотаріально посвідчена та договір дарування нерухомого майна в силу статті 717 ЦК України підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому не міг бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України, а тому були відсутні підстави для визнання за позивачем третейського розгляду ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, відчужене за вказаним договором.

Третейський суд розглянув справу, яка не підвідомча останньому, а зазначені обставини ніяким чином не спростовані ОСОБА_4 в апеляційній скарзі.

Земельна ділянка на час ухвалення рішення третейського суду знаходилась у користуванні державного підприємства «Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області». Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України забезпечує ефективне та цільове використання державного майна та здійснює функції з управління майном підпорядкованих органів, установ та підприємств, у тому числі майна державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» та державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)», у користуванні яких перебувала та на даний час перебуває земельна ділянка, та які підпорядковуються Управлінню. Таким чином рішенням третейського суду порушено права та обов`язки осіб, які не брали участі у розгляді справи, а саме рішення прийнято без участі Одеської обласної адміністрації, як власника майна, та державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)».

Щодо доводів ОСОБА_4 про пропущення строків оскарження рішення третейського суду, Управління зазначає, що такий останнім не пропущено, оскільки про існування рішення йому стало відомо після проведення Управлінням з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно листа від 27 лютого 2019 року. Управління не є правонаступником державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)», а йому лише підпорядковані установи виконання покарань та державні підприємства Одеської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС», ухваленим у складі головуючого третейського судді Рекецької І. Р. 19 січня 2006 року, у справі № ТС-89-Р/2005/2006, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, визнано дійсним договір дарування 1/2 частки демонстраційного майданчику від 17 листопада 2005 року, яка складається у цілому з нежитлових будівель, загальною площею 29,5 кв. м, офісу А площею 13,6 кв. м, сторожки Б площею 15,9 кв. м, огорожа №№ 1-6, розміщених у цілому на земельній ділянці, площею 767 кв. м, на АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку демонстраційного майданчику від 17 листопада 2005 року, яка складається у цілому з нежитлових будівель, загальною площею - 29,5 кв. м, АДРЕСА_2 (а. с. 177-181, 184-188).

Згідно наявного у справі Витягу про реєстрацію права власності, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 22 серпня 2006 року, номер витягу - 11622372 (а. с. 176, 189), 22 серпня 2006 року було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку демонстраційного майданчику на АДРЕСА_1 . Проведення вказаної реєстрації свідчить про входження до складу оглядового майданчику об`єктів нерухомого майна.

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 на час ухвалення рішення третейським судом знаходилася у користуванні підприємства «Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області». Розпорядженням Одеського міського голови від 25 серпня 2005 року № 482 було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у подальше користування підприємству «Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області».

10 липня 2008 року Одеська міська рада прийняла рішення від 10 липня 2008 року № 3078-V, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання підприємству Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області у постійне користування та оренду земельних ділянок, загальною площею - 11,0214 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування будівель і споруд колонії. Надала підприємству Одеська виправна колонія № 14 земельні ділянки, загальною площею - 11,0214 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування будівель і споруд колонії, а саме: земельну ділянку, площею - 10,9825 га, у постійне користування; земельну ділянку, площею - 0,0389 га, у довгострокову оренду, терміном на 10 років, але не пізніше початку реконструкції АДРЕСА_1 (а. с. 39).

21 січня 2009 року, на підставі вищевказаного рішення Одеської міської ради від 10 липня 2008 року № 3078-V, підприємству Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею - 10,9825 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд колонії, місце розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1 (а. с. 30).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-5106735682018 від 28 серпня 2018 року земельна ділянка, кадастровий номер 5110137300:56:001:0016, площею - 10,9825 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - В 0.3 Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування), вид використання - для експлуатації та обслуговування будівель споруд колонії, надана Державній установі «Одеська виправна колонія (№ 14)» на праві постійного користування земельною ділянкою (а. с. 23-28).

Розпорядженням Одеської обласної адміністрації № 688/А-2018 від 04 липня 2018 року припинено право постійного користування державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» земельною ділянкою, площею 10,9825 га, кадастровий номер 5110137300:56:001:0016, та віднесено її до земель запасу державної власності, земель житлової та громадської забудови (а. с. 32).

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 04 серпня 2018 року № 899/А-2018 вищевказану земельну ділянку надано у постійне користування державній установі «Одеська виправна колонія (№ 14)», речові права на зазначену земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 31).

Пунктами 1, 4, 15 Положення про Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України (далі - Територіальний орган) є органом державної влади для реалізації повноважень Міністерства юстиції на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

У складі територіального органу діють підрозділи з питань охорони, режиму та нагляду у Одеській, Кіровоградський, Миколаївській, Херсонській областях.

Територіальний орган відповідно до покладених на нього завдань: організовує тримання осіб, узятих під варту, забезпечує виконання вироків суду; організовує фінансово-господарську діяльність підпорядкованих органів, установ виконання покарань, їх підприємств (майстерень, центрів трудової адаптації); забезпечує ефективне та цільове використання державного майна, здійснює в межах повноважень, визначених законодавством та іншими нормативно-правовими актами, функції з управління майном підпорядкованих органів і установ.

Територіальний орган є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і свої найменуванням, інші печатки та штампи (а. с. 43-50).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведенні у відзиву на апеляційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Згідно з частиною п`ятою статті 42 ЦПК України у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду, особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, а також сторони арбітражного розгляду.

За змістом статті 2 Закону України «Про третейські суди» (в редакції чинній на час прийняття рішення третейським судом), сторонами третейського розгляду (далі - сторони) є - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги.

Статтею 34 Закону України «Про третейські суди», в редакції чинній на час прийняття рішення третейським судом, передбачено, що учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

Відповідно до положень статті 51 Закону України «Про третейські суди», в редакції, чинній на час постановлення рішення третейським судом, рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону.

Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею.

У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05 березня 2009 року № 1076-VI, 31 березня 2009 року набрала чинності нова редакція статті 51 Закону України, за змістом якої рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

В даній справі висновок апеляційного суду про те, що права Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України, як особи, яка не брала участі у розгляді справи третейським судом, можуть бути захищені, є правильними та обґрунтованими.

Захист прав особи, яка не брала участі у розгляді справи третейським судом, відповідає принципу верховенства права.

Задовольняючи заяву Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України про скасування рішення постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС», ухваленого 19 січня 2006 року, апеляційний суд виходив з того, що розглянутий спір не підвідомчий третейському суду відповідно до закону, вказаним рішенням вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

У статті 2 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення третейським судом) передбачено, що: третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення третейським судом) завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб. Ініціювання третейського розгляду не для захисту цих прав та інтересів є недопустимим.

Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 200/4202/14-ц (провадження № 61-1918св19).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Згідно із пунктом 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення третейським судом) третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі № 1-рп/2008 третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду» тощо, слід вважати, що йдеться про суди загальної юрисдикції, і відповідні справи не підлягали розгляду у третейських судах відповідно до Закону України «Про третейські суди» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення третейським судом). Тому виключно судами загальної юрисдикції розглядаються, зокрема земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками (частина друга статті 158 ЗК України); спори щодо визнання правочину дійсним або недійсним (відповідно до статей 215 218 220 ЦК України) тощо.

За таких обставин Одеський апеляційний суд, як суд першої інстанції, зробив обґрунтований висновок про те, що спори про визнання договорів дійсними та визнання права власності на об`єкти нерухомості не підвідомчі третейським судам.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 1 (провадження № 61-17123ав19).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Виходячи з встановлених обставин, зокрема того, що державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» (у минулому - Одеська виправна колонія № 14), яке безпосередньо підпорядковується Південному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України є користувачем земельною ділянкою, розміщеною за адресою: АДРЕСА_1 , то визнання рішенням третейського суду за фізичною особою права власності на нерухоме майно, яке розміщене на цій земельній ділянці, порушує права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, а саме заявника.

Отже, враховуючи, що рішенням третейського суду порушені права та інтереси заявника як користувача земельної ділянки, якого не було залучено до участі у справі, є правильним і висновок суду про наявність правових підстав для застосування норми пункту 5 частини другої статті 458 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявником пропущено встановлений частиною п`ятою статті 454 ЦПК України 90-денний строк на оскарження рішення постійно діючого третейського суду асоціації «МІАР-ТС», а тому заява Управління, має бути повернена заявнику, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки Південне міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України, якому безпосередньо підпорядковується державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)» (у минулому - Одеська виправна колонія № 14) не було стороною у справі. Тому, як особа, яка не брала участі у справі в особі підпорядкованих йому підприємств, статтею 454 ЦПК України встановлено строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду протягом 90 днів з дня, коли воно дізналося або могло дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

З наявного у справі листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 27 лютого 2019 року, адресованого ДУ «Одеська виправна колонія № 14», вбачається, що у лютому 2019 року заявнику, в особі підпорядкованих йому підприємств, стало відомо про наявність на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на праві власності демонстраційного майданчику. Із заявою про скасування рішення третейського суду заявник звернувся - 23 квітня 2019 року, тобто у передбачений законодавством строк.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ДП «Підприємство Одеської виправної колонії УДПС України в Одеській області (№ 14)» було обізнано про існування оскаржуваного рішення третейського суду від 19 січня 2006 року та заявник, як правонаступник підприємства є таким, що також повідомлений про його наявність, є неприйнятними, з огляду на таке.

Як вбачається з Положення про територіальний орган, заявнику підпорядковуються установи виконання покарань та державні підприємства Одеської області, територіальний орган не є їх правонаступником. Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України забезпечує ефективне та цільове використання державного майна та здійснює функції з управління майном підпорядкованих органів, установ та підприємств, у тому числі майна Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» та державного підприємства «Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№ 14)», у користуванні яких перебувала та на даний час перебуває земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

З урахуванням того, що про наявність порушеного права заявнику, як органу на якого покладено обов`язок забезпечувати ефективне та цільове використання державного майна та здійснювати функції з управління майном підпорядкованих органів, дізнався лише після проведення Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно листа від 27 лютого 2019 року, то заяву було подано в межах строків, передбачених Законом України «Про третейські суди» та ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, чим було порушено право сторони на справедливий суд, змагальність сторін, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

Статтею 457 ЦПК України передбачено, що справа про оскарження рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днів з дня надходження до суду заяви про скасуванні рішення третейського суду, в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи судове засідання призначалося тричі (05 вересня 2019 року, 21 листопада 2019 року, 20 березня 2020 року). Виклики здійснювалися, як поштою, так і шляхом розміщення оголошення про виклик у судове засідання на офіційному веб сайті Одеського апеляційного суду. Судові повістки про розгляд справи, призначену на 05 вересня 2019 року, 21 листопада 2019 року, направлялися двічі, однак поверталися з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Судові повістки про розгляд справи, призначену на 20 березня 2020 року ОСОБА_4 отримав 12 грудня 2019 року та 16 грудня 2019 року. ОСОБА_4 направив до Одеського апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи.

Однак, враховуючи строки розгляду заяви про скасування рішення третейського суду та предмет судового дослідження, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду, обізнаність учасників справи про розгляд справи, надану апеляційним судом можливість реалізувати своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловлення своєї процесуальної позиції, наявності у справі достатніх матеріалів для розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, відсутності інших клопотань про витребування доказів, Одеський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності заінтересованих осіб (учасників третейського розгляду) у справі також є неприйнятними, оскільки іншими сторонами у справі ухвала Одеського апеляційного суду з зазначених підстав не оскаржувалася.

Доводи апеляційної скарги про те, що посилання заявника на порушення рішенням третейського суду його права як користувача земельною ділянкою є неприпустимими, оскільки заявником не надано доказів, які б підтверджували факт користування ДП «Підприємство Одеської виправної колонії УДПС України в Одеській області (№ 14)» земельною ділянкою загальною площею 10,9825 га на момент ухвалення рішення третейською суду, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги.

Так розпорядженням Одеського міського голови від 25 серпня 2005 року № 482 було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у подальше користування підприємству «Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області». Тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення третейським судом, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 знаходилася у користуванні підприємства «Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області».

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди з оскаржуваною ухвалою.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та предмет апеляційного оскарження, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу залишити без змін.

Керуючись статтями 24 351 367 368 374 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 березня 2020 року залишити без змін.

Повний текст постанови Верховного Суду складено 29 березня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв