ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2023 року
м. Київ
справа №ЗПП/320/20/22
адміністративне провадження №К/990/32584/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про визнання протиправним розпорядження, за касаційною скаргою Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М. від 10.11.2022,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» (далі також ТОВ «Вітрувія», Товариство, позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
2. У вказаній заяві позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії розпорядження Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області (далі також Військова адміністрація) №168 від 23.09.2022 в частині, що стосується визначення місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167 (далі також спірне, оскаржуване, оспорюване розпорядження).
3. В обґрунтуванні вимог заяви Товариство зазначало, що планує подати позов до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження №168 від 23.09.2022 в частині, що стосується визначення місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167.
4. Як підставу для забезпечення позову заявник вказував очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення ним прав Товариства.
5. У якості доказів очевидності протиправності оскаржуваного рішення заявником наводились посилання на обставини щодо порушення процедури погодження та наявність негативних правових наслідків внаслідок застосування оскаржуваного рішення для прав та інтересів заявника.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.
7. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вказані у заяві обставини не є безумовною підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та при розгляді справи по суті за наявності відповідного позову в суді потребують дотримання та виконання всієї процедури доведення, передбаченої Кодексом адміністративного судочинства України.
8. Суд першої інстанції також зазначав, що обраний заявником спосіб забезпечення позову можливий винятково за умови висновку суду про протиправність оскаржуваного рішення і передбачає фактичне вирішення судової справи в обхід процедури розгляду позовної заяви адміністративним судом, визначеної Кодексом адміністративного судочинства України.
9. За таких умов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що забезпечення позову, про яке просить позивач, за вказаних ним підстав не відповідає принципу законності, закріпленого у статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, на переконання суду, не може бути застосоване.
10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 постановлену судом першої інстанції ухвалу скасовано, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрувія» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено.
11. Оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції зупинено дію Розпорядження Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області № 168 від 23.09.2022 в частині, що стосується визначення місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167.
12. Висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення поданої Товариством заяви про забезпечення позову до його подання обґрунтовано таким.
13. Відповідно до встановлених під час апеляційного перегляду справи обставин, заявник є власником об'єкта нерухомого майна, а саме - незавершене будівництво (незавершений будівництвом 85-квартирний житловий будинок загальною площею 5 436, 06 кв. м., готовністю 36%, площа забудови 1 272, 6 кв. м., загальна площа квартир 4 521, 32 кв. м.), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 2-г, що розташоване на земельній ділянці площею 3,6632, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167.
14. На підставі доказів, поданих Товариством, суд апеляційної інстанції також установив, що Гостомельською селищною радою Бучанського району Київської області 23.02.2022 прийнято Рішення 21 сесії Гостомельської селищної ради VIII скликання №1863-21-VIII «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вітрувія» по вул. Б. Хмельницького та вул. Б. Хмельницького, 2-Д в селищі Гостомель», тобто рішення про передачу заявнику вищезазначеної земельної ділянки у користування.
15. У день прийняття зазначеного вище рішення був затверджений проект Договору оренди земельної ділянки площею 3,6632 га по вул. Б. Хмельницького, 2-Д. Відповідно до вказаного Договору оренди земельна ділянка площею 3, 6632 га по вул. Б. Хмельницького, 2-Д, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, передається в оренду заявнику терміном на 5 років з оплатою 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
16. Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги такі обставини й приписи частин четвертої, сьомої статті 120 Земельного кодексу України, частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» та частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що разом з правом власності на об'єкт нерухомого майна, а саме - незавершене будівництво (незавершений будівництвом 85-квартирний житловий будинок загальною площею 5 436, 06 кв. м., готовністю 36%, площа забудови 1272,6 кв. м., загальна площа квартир 4 521, 32 кв. м.), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вулиця Богдана Хмельницького будинок 2-г, до ТОВ «Вітрувія» перейшло й право користування земельною ділянкою площею 3,6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, на якій такий об'єкт розміщений.
17. При цьому, судом апеляційної інстанції взято до уваги обставини, які підтверджують, що на підставі розпорядження Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області №168 від 23.09.2022, щодо оскарження якого Товариством планується подати позовну заяву, працівники ТОВ «Автомагістраль-Південь» та інші невстановлені особи, за твердженням позивача, без дозвільної документації та без правових підстав з використанням важкої будівельної техніки розпочали будівельні та земельні роботи на вищевказаній земельній, що належить на праві оренди заявнику.
18. Суд апеляційної інстанції також установив, що друга секція будинку знищена, а залишок фундаментів незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку та палі закопані в землю, тобто наявні руйнування об'єкта незавершеного будівництва та інших об'єктів на вказаній земельній ділянці, на якій відбуваються будівельні роботи ТОВ «Автомагістраль-Південь» і таке будівництво накладається на об'єкт будівництва ТОВ «Вітрувія», об'єкти, які планує будувати ТОВ «Автомагістраль-Південь», у разі їх зведення накладатимуться на об'єкти незавершеного будівництва Товариства.
19. З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваним розпорядженням Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області завдається шкода ТОВ «Вітрувія», оскільки під час будівельних робіт пошкоджено 3 секцію будинку, будівельна адреса якого: Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Б. Хмельницького, буд. 2-Д, а також практично знищено 2 секцію будинку, будівельна адреса якого: Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Б. Хмельницького, буд. 2-Г.
20. За таких обставин, апеляційний суд констатував, що невжиття заходів по зупиненню вищезгаданого розпорядження в частині, що стосується визначення місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167 призведе до продовження спірного будівництва, що, в свою чергу, спричинить руйнування належного ТОВ «Вітрувія» нерухомого майна та пошкодженню земельної ділянки, чим ТОВ «Вітрувія» буде завдана майнова шкода.
21. Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з клопотання позивача не вбачається, яка існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
22. Також у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відзначено, що таке вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Крім того, апеляційний суд підкреслив, що застосуванням заходів забезпечення позову не може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Вітрувія» є власником об'єкта нерухомого майна, а саме - незавершеного будівництва (незавершений будівництвом 85-квартирний житловий будинок загальною площею 5436,06 кв. м., готовністю 36%, площа забудови 1272,6 кв. м., загальна площа квартир 4521,32 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 2-г), що розташоване на земельній ділянці площею 3,6632, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167.
25. На земельній ділянці з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167 відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку знаходиться об'єкт нерухомого майна, а саме - вищевказане незавершене будівництво, що належить ТОВ «Вітрувія».
26. Гостомельською селищною радою Бучанського району Київської області 23.02.2022 прийнято Рішення 21 сесії Гостомельської селищної ради VIII скликання №1863-21-VIII «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вітрувія» по вул. Б. Хмельницького та вул. Б. Хмельницького, 2-Д в селищі Гостомель».
27. Доказом прийняття даного рішення є Результат поіменного голосування Гостомельської селищної ради, який міститься на сайті Гостомельської селищної ради з посиланням: https://gostomel-rada.gov.ua/attachments/arLcle/1223/%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8.
28. В день прийняття зазначеного вище рішення був затверджений проект Договору оренди земельної ділянки площею 3,6632 га по вул. Б. Хмельницького, 2-Д.
29. Згідно вказаного Договору оренди земельна ділянка площею 3,6632 га по вул. Б. Хмельницького, 2-Д, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, передається в оренду заявнику терміном на 5 років з оплатою 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
30. Гостомельською селищною військовою адміністрацією Бучанського району Київської області було видано розпорядження №168 від 23.09.2022, згідно якого визначено місцем встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб в тому числі і на належній ТОВ «Вітрувія» земельній ділянці, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167.
31. На виконання вказаного розпорядження працівники ТОВ «Автомагістраль-Південь» та інші невстановлені особи, за твердженням позивача, без дозвільної документації та без правових підстав з використанням важкої будівельної техніки розпочали будівельні та земельні роботи на земельній ділянці площею 3,6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, що належить на праві оренди заявнику.
32. ТОВ «Вітрувія» звернулося до ТОВ «БТІ Києва та області» з проханням провести обстеження земельної ділянки 3,6632, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, на наявні та відсутні об'єкти будівництва.
33. За результатами обстеження було сформовану Довідку про обстеження земельної ділянки та об'єкту незавершеного будівництва №012/10/22 від 08.10.2022 разом з Довідкою про відсутність майна, що зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (реєстраційний номер документу: DT01:6734-6330-0325- 5173).
34. У вищевказаній довідці міститься інформація стосовно наявних на вказаній земельній ділянці об'єктів. Також в даній довідці значиться, що «друга секція будинку знищена....про знищення другої секції будинку 2г свідчить наявність біля першої секції 2г - демонтованих: фундаментних блоків, плит та інших будівельних матеріалів з яких складалася друга секція будинку 2г».
35. ТОВ «БТІ Києва та області» під час обстеження встановило, що «фактично на місці встановлено, що залишок фундаментів незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку та палі на момент обстеження закопані в землю».
36. У цій же довідці міститься фото, що підтверджують зазначені в ній руйнування об'єкта незавершеного будівництва та інших об'єктів на вказаній земельній ділянці.
37. Крім того, ТОВ «БТІ Києва та області» під час обстеження земельної ділянки зауважило про те, що «під час обстеження відбуваються будівельні роботи ТОВ «Автомагістраль-Південь».
38. ТОВ «Автомагістраль-Південь» надало План будівництва на земельній ділянці площею 3,6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, що належить на праві оренди апелянту, з якого вбачається те, що заплановане ТОВ «Автомагістраль-Південь» будівництво накладається на об'єкт будівництва ТОВ «Вітрувія».
39. На цьому Плані штрихпунктиром виділено об'єкти незавершеного будівництва ТОВ «Вітрувія», а суцільною лінією об'єкти, які планує побудувати ТОВ «Автомагістраль- Південь». Фіолетовими кругами позначено місце накладення один на одного об'єктів будівництва ТОВ «Вітрувія» та ТОВ «Автомагістраль-Південь».
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
40. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі з`ясували всі обставини справи.
41. Зокрема, скаржник вважає, що оскаржувана у касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції прийнята судом з порушенням норм процесуального права, а саме - статей 2 7 9 72 76 175 242 Кодексу адміністративного судочинства України, й, на переконання скаржника, таке судове рішення ухвалене за неправильного застосування до спірних правовідносин положень статей 150, 151 цього Кодексу та без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 і від 04.06.2021 у справі №160/8226/20, у яких також як і у справі, що розглядається, вирішувалось питання про забезпечення позову.
42. Скаржник вказує, що за наявною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацією земельна ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167, площа 3,6632 га, знаходиться у комунальній власності та має цільове призначення: землі житлової та громадянської забудови. Інформація стосовно інших речових прав та похідних від права власності - відсутня.
43. У касаційній скарзі звертається увага на те, що об'єкт незавершеного будівництва, про який зазначено у заяві Товариства і речові права на який зареєстровано за заявником, не є об'єктом житлової нерухомості й такий об'єкт зареєстрований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945900:01:049:3009, за адресою: сел. Гостомель, Богдана Хмельницького будинок 2 г, тобто на іншій земельній ділянці, аніж та, якої стосується оспорюване позивачем розпорядження (з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167).
44. Згідно з наведеними у касаційній скарзі доводами, скаржник вважає безпідставними посилання Товариства на норми частини четвертої статті 120 Земельного Кодексу України як на підставу набуття права користування земельною ділянкою, якої стосується спірне розпорядження, оскільки набуте позивачем майно не є об'єктом житлової нерухомості й зареєстроване на іншій земельній ділянці.
45. У продовження такої позиції скаржник зазначає, що станом на 13.04.2021 - дату набуття права власності на об'єкт незавершеного будівництва позивачем, частина четверта статті 120 Земельного кодексу України не передбачала права переходу користування землею в разі набуття власності на об'єкт незавершеного будівництва, який, до того ж, у розумінні норм статті 331 Цивільного кодексу України та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові від 21.03.2019 у справі №909/175/18, ще не набув статусу нерухомого майна, як об'єкта цивільного права.
46. Касаційна скарга містить аргументи й про те, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
47. Земельна ж ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167 сформована Гостомельською селищною радою, її площа складає 3.6632 га, форма власності - комунальна, та зареєстрована в у Державному земельному кадастрі та в реєстрі речових прав на нерухоме майно за Гостомельською селищною радою.
48. У зв'язку з вищевикладеним, скаржник вважає, що у апеляційного суду не виникло підстав для задоволення поданої Товариством заяви про забезпечення позову до його подання, тоді як суд першої інстанції, на думку скаржника, обґрунтовано відмовив у задоволенні такої заяви.
49. У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає про безпідставність посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду цієї справи правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 і від 04.06.2021 у справі №160/8226/20, оскільки вважає, що правовідносини, які виникли у вказаних провадженнях, не подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається.
50. Зокрема, заявник наголошує, що на відміну від обставин, встановлених у справі №640/9167/19, оскаржуване розпорядження напряму призводить до обмеження права ТОВ «Вітрувія» на користування земельною ділянкою площею 3,6632 га з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167, тобто загроза правам, свободам та інтересам є реальною і має прямий зв'язок з об`єктом спору, дає підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
51. Товариство наполягає й на правильності висновків суду апеляційної інстанції про те, що право користування вищевказаною земельною ділянкою набуто Товариством на підставі положень частин четвертої, сьомої статті 120 Земельного кодексу України, частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» та частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, у зв'язку з набуттям позивачем права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований на цій земельній ділянці, стосовно якої прийнято й розпорядження, намір оскаржити яке у судовому порядку виявив заявник.
52. Відзив на касаційну скаргу містить аргументи й про те, що вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, у який просить ТОВ «Вітрувія», не призводить до вирішення спору по суті й не може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту, а зупинення його дії відповідає принципу законності, оскільки такий спосіб захисту напряму передбачено Конституцією України, що є основним законом держави.
53. Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував негативні наслідки від невжиття заходів забезпечення позову, які полягають у тому, що в такому разі продовжиться руйнування належних Товариству на праві власності об'єктів незавершеного будівництва, які фізично можуть уже не існувати на момент ухвалення рішення у цій справі по суті спору, а в разі задоволення позову права позивача не будуть відновлені, оскільки для використання майна за призначенням необхідно зберегти його цілісність.
54. За твердженнями Товариства. внаслідок незабезпечення позову продовжуватиметься завдання йому збитків і для повного відновлення порушених прав позивача останній буди вимушений звертатися до суду з позовом про їх відшкодування, а для звільнення земельної ділянки необхідно буде прикласти чимало зусиль з витратою значних коштів з метою її приведення у той стан, що існував станом до проведення незаконних будівельних робіт, звільняючи її від різних будівельних матеріалів, відновлюючи ландшафт земельної ділянки тощо. При цьому, заявник наголошує, що у разі вжиття заходів забезпечення позову жодних негативних наслідків для Військової адміністрації не настане.
55. Товариство наводить доводи й про необґрунтованість тверджень Військової адміністрації про те, що об'єкт незавершеного будівництва, який належить заявнику, розташований на іншій земельній ділянці, ані ж та, яка вказана у спірному розпорядженні.
56. З цього приводу Товариство звертає увагу на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:049:3009 та земельна ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167 - це одна і та ж сама земельна ділянка, оскільки ТОВ «Вітрувія» звернулося до Гостомельської селищної ради з клопотанням вих. №21/12/15-1П 14.12.2021 про створення нової земельної ділянки на місці земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945900:01:049:3009, 3210945900:01:049:0332, 3210945900:01:049:0333 та 3210945900:01:049:0335. На підставі вищезазначеного клопотання Гостомельською селищною радою на місці земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945900:01:049:3009, 3210945900:01:049:0332, 3210945900:01:049:0333 та 3210945900:01:049:0335 частково утворено нову земельну ділянку по вул. Б. Хмельницького в селищі Гостомель Київської області площею 3,6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167. Дата внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку: 08.12.2021. Отже, вищезазначені об'єкти незавершеного будівництва позивача знаходяться на земельній ділянці площею 3,6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167.
57. Крім того, за доводами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, оскільки, право користування земельною ділянкою переходить разом з об'єктом незавершеного будівництва, який розміщений на такій земельній ділянці, спочатку від ТОВ «БІК «Киевінвестбуд», у якого був укладений договір оренди земельної ділянки, до ТОВ «Мабілайн», а згодом від ТОВ «Мабілайн» до ТОВ «Логістичний Центр «Цезар», і відповідно від ТОВ «Логістичний Центр «Цезар» до ТОВ «Вітрувія», то й аргументи касаційної скарги про ненабуття заявником права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3210945900:01:049:6167) Товариство вважає необґрунтованими.
58. З урахуванням вищенаведеного, Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить прийняти його до розгляду і долучити до матеріалів справи, розгляд якої здійснювати в порядку загального позовного провадження, долучити додані до відзиву документи згідно з переліком додатків, залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
59. Військовою адміністрацією подано відповідь на відзив, у якій заперечуються наведені Товариством доводи про неможливість застосування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 та від 04.06.2021 у справі №160/8226/20 з огляду на неподібність правовідносин у цій справі та у справі, яка розглядається, оскільки, на думку Військової адміністрації, ці висновки стосуються вирішення питання про застосування норм процесуального права під час вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову, а отже й перешкоди для їх врахування судом у справі, що розглядається - відсутні.
60. У відповіді на відзив також зазначається, що вказані ТОВ «Вітрувія» доводи про нібито порушення його прав як власника об'єкта нерухомого майна, як і користувача земельної ділянки є безпідставними і жодними доказами не підтверджуються.
61. За доводами Військової адміністрації, викладеними у відповіді на відзив, цей орган, утворений відповідним указом Президента України, правомірно та у відповідності з вимогами пункту 12 частини другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження щодо управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, зокрема, й земельними ділянками, які перебувають у такій власності й речові права на які за іншими особами не зареєстровані.
62. Окрім цього, у відповіді на відзив заперечуються доводи Товариства стосовно набуття ним права користування земельною ділянкою, охопленою спірним розпорядженням, оскільки закон у редакції, чинній станом на дату набуття заявником права власності на об'єкт незавершеного будівництва, такого права не передбачав, а користування земельною ділянкою з попереднім власником (договір оренди), як на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:049:3009 так і з номером 3210945900:01:049:6167 не було оформлено належним чином, тобто попереднього орендаря земельної ділянки не існує і це право за таких умов не міг набути позивач.
63. Надалі, зазначаючи у відповіді на відзив аргументи, подібні за змістом до раніше наведених у касаційній скарзі, Військова адміністрація просить прийняти до розгляду цю заяву по суті справи і підтримує вимоги касаційної скарги.
64. До Верховного Суду також надійшла заява ТОВ «Вітрувія», у якій Товариство просить скасувати постановлену цим Судом ухвалу про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та долучити до матеріалів справи документи згідно з переліком, наведеним заявником.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
65. Так, за приписами частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
66. За змістом пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
68. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини перша, четверта - шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
69. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
70. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
71. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, відповіді на відзив, Верховний Суд виходить з такого.
72. Згідно з доводами касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, скаржником наголошувалось, що оскаржувана у касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції прийнята за неправильного застосування до спірних правовідносин положень статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України та без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 і від 04.06.2021 у справі №160/8226/20, у яких також як і у справі, що розглядається, вирішувалось питання про забезпечення позову.
73. Так, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, на яку наявне посилання у касаційній скарзі Військової адміністрації, наведено такі висновки щодо застосування статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
74. Зокрема, зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
75. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
76. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
77. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
78. У вищевказаній постанові Верховного Суду враховано Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, згідно з якими рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
79. Тобто, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
80. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
81. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа №826/8556/17) та від 25.04.2019 (справа №826/10936/18).
82. Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
83. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
84. У постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №160/8226/20, на яку також посилається Військова адміністрація в обґрунтуванні доводів та вимог касаційної скарги, наведено такі висновки щодо застосування норм статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
85. Зокрема, у вищевказаній постанові Верховний Суд зауважив, що вказані заявником ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача та порушення ними своїх прав обґрунтовані посиланням на конкретні обставини справи та докази, а отже, за позицією Суду, вони підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів і не є очевидними.
86. Розглядаючи у касаційному порядку справу №160/8226/20, Верховний Суд підкреслював, що висновки про застосування норм процесуального права під час вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову вже висловлювались судом касаційної інстанції, зокрема й такі:
87. «Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
88. Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
89. У разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу, на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.
90. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.» (справи №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18).
91. Беручи до уваги приписи статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України та вищевикладені висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів, у ракурсі зазначених заявником та встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, вважає за необхідне зазначити таке.
92. З наведених у заяві Товариства про забезпечення позову аргументів вбачається, що звернення до суду з позовом у цій справі обумовлено необхідністю захисту прав ТОВ «Вітрувія» як користувача земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167.
93. В обґрунтуванні таких доводів заявник наголошував, що ним як власником об'єкта незавершеного будівництва, розташованого на вищевказаній земельній ділянці, в порядку норм частин четвертої, сьомої статті 120 Земельного кодексу України, частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» та частини першої статті 377 Цивільного кодексу України набуто право користування (оренди) цією ділянкою і це право порушується внаслідок видання Військовою адміністрацією оспорюваного розпорядження.
94. Тобто, предмет цього спору пов'язаний саме із оскарженням адміністративного акту, яким як вбачається з його змісту, лише визначено місце встановлення тимчасових модульних містечок для мешканців Гостомельської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб, зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167.
95. У заяві про забезпечення позову Товариство також стверджувало, що поновити порушені, на його думку, права, у разі не зупинення дії спірного розпорядження, буде неможливо. Негативні наслідки від невжиття заходів забезпечення позову, про які просило Товариство, останнє пов'язує з тим, що у такому разі це призведе до руйнування належного йому і розташованого на спірній земельній ділянці об'єкта незавершеного будівництва, вибуття його з власності заявника, що призведе до завдання йому матеріальної шкоди, з метою відшкодування якої він буде змушений звертатись до суду з окремими позовом. Тобто, на думку Товариства, у такому разі створюються істотні перешкоди для поновлення та ефективного захисту прав, які на переконання заявника є порушеними внаслідок прийняття Військовою адміністрацією розпорядження, яке він має намір оскаржити у судовому порядку.
96. Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що розпорядження Військової адміністрації, яке має намір оскаржити Товариство, не містить приписів стосовно надання можливості вчинення певним суб'єктам яких - небуть дій з майном, розташованим на цій земельній ділянці, зокрема, пов'язаних з його відчуженням, переміщенням, переданням іншим особам у користування, демонтажем тощо.
97. З наданих Товариством доказів не вбачається, що дії стосовно руйнування і знищення належного йому об'єкта незавершеного будівництва здійснюються працівниками ТОВ «Автомагістраль-Південь» та іншими невстановленими особами безпосередньо на підставі розпорядження Військової адміністрації, щодо якого заявником висловлено намір оскарження.
98. Тобто, Товариством не наведено наявності прямого і безпосереднього взаємозв'язку між прийняттям Військовою адміністрацією розпорядження, яке охоплюється предметом майбутнього спору, і негативними наслідками, зазначеними у заяві про забезпечення позову, які, на переконання заявника, можуть настати у разі відмови у задоволенні такої заяви.
99. У заяві Товариства також не зазначено, яким чином, у разі незабезпечення позову, буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду і вирішення цієї справи, яким, з огляду на визначені процесуальним законом повноваження суду першої інстанції, може бути визнано протиправним та скасовано прийняте у спірних правовідносинах розпорядження Військової адміністрації.
100. Не наведено заявником належного обґрунтування й того, що вимоги про відшкодування матеріальних збитків не можуть бути заявлені в межах позову, який планує подати Товариство, а в разі його незабезпечення унеможливлюється стягнення шкоди, завданої позивачу внаслідок прийняття спірного розпорядження, у випадку, якщо наявність такої шкоди буде доведено у встановленому процесуальним законом порядку.
101. Таких обставин не встановлено й судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви Товариства про забезпечення позову.
102. До того ж, Військова адміністрація доводи заявника стосовно набуття ним права користування вищезазначеною земельною ділянкою, а також щодо розташування на ній майна Товариства у вигляді незавершеного об'єкта будівництва заперечує.
103. Отже, вищевикладені обставини й аргументи, наведені у заяві про забезпечення позову, є спірними, не підтверджують очевидності протиправного характеру оскаржуваного розпорядження, стосуються ключових питань спору, відповідь на які має бути надана під час розгляду справи по суті.
104. Надавши правову оцінку таким аргументам сторін під час розгляду питання про забезпечення позову, який має намір подати Товариство, суд апеляційної інстанції з'ясував обставини справи, які стосуються суті спору, і перевірив їх доказами, тобто фактично вирішив цей спір наперед до подання відповідної позовної заяви і таким чином допустив порушення норм процесуального права, вийшов за межі порушеного у заяві Товариства питання.
105. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені у заяві ТОВ «Вітрувія» про забезпечення позову аргументи не свідчили про наявність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття таких заходів судом.
106. Тому, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, відмовивши Товариству у задоволенні вищевказаної заяви, не допустив порушень норм процесуального права й за результатом розгляду порушеного заявником питання ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
107. Колегія суддів критично оцінює доводи Товариства про відсутність підстав для врахування під час розгляду цієї справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які наявні посилання у касаційній скарзі як на приклад неоднакового правозастосування, оскільки такі висновки є універсальними, стосуються основоположних аспектів у питанні щодо практичного застосовування судами інституту забезпечення позову та відповідних норм процесуального права.
108. Не підлягають задоволенню й вимоги Товариства про долучення до матеріалів справи додаткових документів та врахування наведених у них обставин, про які заявнику стало відомо після апеляційного перегляду цієї справи, оскільки це не узгоджується з межами повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
109. Товариство також подало заяву, в якій, окрім іншого, просило Верховний Суд скасувати постановлену ним ухвалу від 12.01.2023 про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
110. Однак, колегія суддів відзначає, що відповідно до частини п'ятої статті 355, частини другої статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду касаційної інстанції, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) і не оскаржується.
111. Процесуальним законом не передбачено повноважень касаційного суду щодо скасування власних судових рішень, а тому такі вимоги Товариства не можуть бути задоволені.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
112. За правилами частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
113. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів і вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги й скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, яка постановлена відповідно до закону і скасована помилково.
114. Керуючись статтями 340 341 344 349 352 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 скасувати та залишити в силі ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2022.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа