№ 201/7122/18

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 201/7122/18

провадження № 61-22784св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровська єврейська релігійна громада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковальова Євгенія Євгенівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Каратаєвої Л. О., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , № 418 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.; визнати договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , № 416 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є., недійсним; скасувати запис про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 26331149, власник ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25 травня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.; скасувати запис про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 26330735, власник ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25 травня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 14 липня 2004 року №34/18 «Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті» повноваження по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель покладено на виконавчі комітети районних у місті рад, крім того, рішенням Дніпропетровської міської ради від 18 лютого 2004 року №18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» визначено повноваження виконкому Соборної районної у місті ради Дніпрі ради.

Групою по самоврядному контролю за використанням та охороною земель Соборною районною у місті Дніпропетровську радою встановлено, що на земельній діленні по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 12101000000:03:336:0043) жодних будівель та споруд не виявлено, актом обстеження земельної ділянки від 19 червня 2017 року № 6/15-0617, складеним Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043 вільна від забудови.

У висновку експертів за результатами проведення комісійної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1722/1723-18 від 16 квітня 2018 року вказано, що на земельній ділянці АДРЕСА_1 відсутні будь-які будівлі або частини будівель, конструкції, стіни, цоколі житлового будинку або інші елементи будівель (в тому числі ушкоджені пожежею). Житловий будинок літ. А-1 на АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 (на день проведення експертизи), або частини вказаного будинку, конструкції стіни, цоколь житлового будинку або інші елементи (в тому числі ушкоджені пожежею) в натурі не існує.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року в справі №201/12789/17 позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 про припинення права власності на будинок АДРЕСА_1 задоволено.

Однак, Дніпровській міській раді стало відомо про те, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41294969, від 25 травня 2018 року, про реєстрацію права власності на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 (цоколь житлового будинку, ушкоджений пожежею) за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер: № 418, виданий 25 травня 2018 року. Також приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41294505 від 25 травня 2018 року, про реєстрацію права власності на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 (цоколь житлового будинку, ушкоджений пожежею) за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер: № 416, виданий 25 травня 2018 року.

ОСОБА_2 , незважаючи на факт відсутності (знищення) об`єкту нерухомості та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року вчинила протиправні дії та переоформила неіснуючий (знищений) об`єкт нерухомості на ОСОБА_1 шляхом укладення договорів купівлі-продажу, чим порушила права Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки.

Враховуючи наведене, Дніпровська міська рада просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року позов Дніпровської міської ради задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , № 418 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , № 416 від 25 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

Скасовано запис про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 26331149, власник ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25 травня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

Скасовано запис про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 1/2 частку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 26330735, власник ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 25 травня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що Дніпровська міська рада не приймала рішення щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Домоволодіння за вказаною адресою фактично не існує, відтак порушуються права міської ради на вільне розпорядження земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року було задоволено позов Дніпровської міської ради та припинено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: літ. А-1: цоколь житлового будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене, позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року, на яке посилався Жовтневий районний суд в оскаржуваному рішенні, скасоване постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2019 року та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради.

Зазначеною постановою апеляційного суду, яка набрала законної сили, встановлено, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 було розташоване домоволодіння, що підтверджується висновком про реєстрацію домоволодіння від 22 вересня 1952 року. В подальшому вказане домоволодіння було ушкоджене пожежею.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту повного знищення спірного об`єкта нерухомості, а також звернення власника майна із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що Дніпровська міська рада є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій знаходилося нерухоме майно, знищене пожежею. Домоволодіння за вказаною адресою фактично не існує.

Факт відсутності забудови на спірній земельній ділянці підтверджується висновком експертів, складеним за результатами проведення комісійної комплексної судової будівельно-технічної та земельної експертизи від 16 квітня 2018 року за № 1722/1723-18 у справі № 201/16792/17. Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043 вільна від забудови, відсутні частини будівель та споруд, конструкції, стіни, цоколі житлового будинку або інші елементи будівель (в тому числі, ушкоджені пожежею).

Суд апеляційної інстанції з незрозумілих причин не прийняв до уваги зазначений висновок експертизи, однак врахував недопустимий доказ - висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 110/18 від 07 березня 2018 року.

Безпідставними є посилання апеляційного суду на статтю 120 ЗК України, якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Також безпідставними є і посилання на статті 116 118 ЗК України.

Апеляційний суд не врахував, що в матеріалах справи є топографо-геодезична зйомка М 1: 500 від 02 квітня 2018 року, в якому позначений фундамент спірної будівлі, однак його в натурі не існує, що підтверджується матеріалами топографо-геодезичних зйомок, виконаних протягом 2012-2017 років.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

20 січня 2020 року справа № 201/7122/18 надійшла до Верховного Суду.

У листопаді року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також просила поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги вона не отримала.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи, що неотримання копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги позбавляє сторону можливості подати відзив на касаційну скаргу в установлений судом строк, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_1 строк для подання відзиву.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 14 липня 2004 року №34/18 «Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті» повноваження по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель покладено на виконавчі комітети районних у місті рад.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 18 лютого 2004 року № 18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» визначено повноваження виконкому Соборної районної у місті ради Дніпрі ради.

Групою по самоврядному контролю за використанням та охороною земель Соборної районної у місті Дніпропетровську ради встановлено, що на земельній діленні на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 12101000000:03:336:0043) жодних будівель та споруд не виявлено.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради № 884 від 21 листопада 2008 року «Про доцільність відновлення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 » визнано доцільним відновлення житлового будинку в домоволодінні на АДРЕСА_1 , ушкодженого пожежею.

На підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 4926, ОСОБА_2 належить частина домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 635 кв. м у фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятій ділянці площею 285 кв. м.

Також, на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстровано в реєстрі за № 4934, ОСОБА_2 належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 635 кв. м у фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятій ділянці 285 кв. м.

Актом обстеження земельної ділянки від 19 червня 2017 року № 6/15-0617, складеним Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:336:0043, вільна від забудови.

Відповідно до висновку експертів, складеного за результатами проведення комісійної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1722/1723-18 від 16 квітня 2018 року, на земельній ділянці АДРЕСА_1 відсутні будь-які будівлі або частини будівель, конструкції, стіни, цоколі житлового будинку або інші елементи будівель (в тому числі ушкоджені пожежею).

З відповіді Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради вбачається, що в матеріалах топографо-геодезичної зйомки М 1:500 від 02 квітня 2018 року виконавцем робіт зазначені контури фундаменту будівлі.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25 травня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41294969, від 25 травня 2018 року, про реєстрацію права власності на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 (цоколь житлового будинку, ушкоджений пожежею) за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер: №418, виданий 25 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Є.Є., номер запису про право власності: 26331149; і прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41294505, від 25 травня 2018 року, про реєстрацію права власності на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 (цоколь житлового будинку, ушкоджений пожежею) за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер: № 416, виданий 25 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Є. Є., номер запису про право власності: 26330735.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2018 року № 418 та договору купівлі-продажу від 25 травня 2018 року № 416 належить ОСОБА_1 .

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року у справі №201/12789/17 задоволено позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 про припинення права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

В подальшому вказане рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року було скасовано постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2018 року та ухвалено нове рішення про відмову в позові Дніпровської міської ради, яка набрала законної сили.

Постановою апеляційного суду встановлено, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 було розташоване домоволодіння, що підтверджується висновком про реєстрацію домоволодіння від 22 вересня 1952 року. В подальшому вказане домоволодіння було ушкоджене пожежею.

Спірне домоволодіння з 2001 року відчужувалося як ушкоджене пожежею домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16 січня 2001 року; витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 6481963 від 11 лютого 2005 року; договором купівлі-продажу від 14 лютого 2005 року; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6639594 від 02 березня 2005 року та договором купівлі-продажу домоволодіння (ушкодженого пожежею) від 31 січня 2008 року; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18115340 від 17 березня 2008 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, Дніпровська міська рада зазначала про те, що ОСОБА_2 , незважаючи на факт відсутності знищеного об`єкта нерухомості, а також на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року у справі № 201/12789/17 про припинення її права власності на спірне нерухоме майно, вчинила дії по оформленню права власності на знищений об`єкт нерухомості на ОСОБА_1 . Оскаржувані правочини порушують публічний порядок. Вказані обставини є підставою для визнання договорів купівлі-продажу частки домоволодіння недійсними та скасування записів про право власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однієї зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як спосіб захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61- 2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року в справі № 281/129/17 (провадження № 61-14661св19) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 203 ЦК України та вказано, що «під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах».

Відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6- 1528цс15 зроблено висновок, що «статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, якими вважаються серйозні порушення законодавства, вони мають антисоціальний характер і посягають на засадничі громадські та державні (публічні) інтереси; цією статтею встановлено перелік ознак правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виокремлюючи правочини, що порушують публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо».

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач не довів наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів чи підстав нікчемності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року, на яке як на підставу для задоволення позову посилалася Дніпровська міська рада, було скасоване постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2018 року, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд у цій справі встановив, що на спірній земельній ділянці перебуває домоволодіння, ушкоджене пожежею, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, за якими зазначене майно відчужувалося як ушкоджене пожежею, висновком експертно-будівельно-технічного дослідження № 110/18 від 07 березня 2018 року та рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 21 листопада 2018 року № 884 «Про доцільність відновлення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 », яке на праві власності належить ОСОБА_2 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат СуддіІ. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов