Постанова
Іменем України
02 березня 2020 року
м. Київ
справа № 462/5424/16-ц
провадження № 61-23096св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом(відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс»,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 11 червня 2008 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KF49968, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 235 000,00 дол. США, строком до 09 червня 2023 року, зі сплатою процентів в розмірі 12,50 % річних.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 12 червня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого, він на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08 листопада 2012 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № KF49968, згідно якого, вона на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору.
У порушення статті 526 ЦК України та умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10 жовтня 2016 року загальна заборгованість відповідача перед ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є ТзОВ «Траст Фінанс», становить 156 748,07 дол. США, що еквівалентно 4 050 508,85 грн.
Уточнивши у подальшому позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором від 11 червня 2008 року № KF49968 в розмірі 69 865,94 дол. США, що еквівалентно 1 781 298,58 грн, з ОСОБА_3 , який є солідарним боржником у сумі 69 865,94 дол. США, що еквівалентно 1 781 298,58 грн, та з ОСОБА_2 , яка є солідарним боржником у сумі 69 865,94 дол. США, що еквівалентно 1 781 298,58 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «ВіЕс Банк» про визнання кредитного договору недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що при укладенні кредитного договору від 11 червня 2008 року № KF49968 банк не виконав вимоги закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів а також те, що банк в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за користування кредитом та, того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгодженого між сторонами кредитного правочину в його умовах, що на переконання позивача, є ознаками введення його банком в оману.
Просив суд визнати недійсним кредитний договір від 11 червня 2008 року № KF49968.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
При апеляційному перегляді вказаної справи, 08.11.2019 року, на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 про відвід з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України, судді Ніткевича А. В., який є головуючим у справі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року заявлений ОСОБА_3 відвід головуючому-судді Ніткевичу А. В. визнано необґрунтованим. Вирішення питання про відвід головуючому-судді Ніткевичу А. В. передано на розгляд іншого судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, визначення якого проведено в порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційного суду мотивована тим, що докази, які б підтверджували необ`єктивність та упередженість головуючого-судді Ніткевича А. В., в розгляді цієї справи відсутні.
19 листопада 2019 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 про роз`яснення вказаного вище судового рішення.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз`яснення ухвали Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала є зрозумілою, не містить будь-яких неточностей, не допускає різних варіантів тлумачення, усі частини ухвали викладені повно, чітко та ясно, розуміння яких труднощів не викликає.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали суду (навіть протокольні) можуть бути роз`яснені судом. На думку заявника, підстави для роз`яснення ухвали Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року існують.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
24 лютого 2020 року матеріали цивільної справи № 462/5424/16-ц надійшли до Верховного Суду.
24 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у жовтні 2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступником якого у справі є ТОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за кредитним договором.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «ВіЕс Банк» про визнання кредитного договору недійсним.
При апеляційному перегляді вказаної справи, 08.11.2019 року, на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 про відвід з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України, судді Ніткевича А. В., який є головуючим у справі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року заявлений ОСОБА_3 відвід головуючому-судді Ніткевичу А. В. визнано необґрунтованим. Вирішення питання про відвід головуючому-судді Ніткевичу А. В. передано на розгляд іншого судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, визначення якого проведено в порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
19 листопада 2019 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 про роз`яснення ухвали Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.
Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Згідно пункту 8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення в цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14ухвалене у справі судове рішення має бути гранично повним, ясним та чітким.
Роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення (пункт 21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення в цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14).
Встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року заявлений ОСОБА_3 відвід головуючому-судді Ніткевичу А. В. визнано необґрунтованим.
Вирішення питання про відвід головуючому-судді Ніткевичу А. В. передано на розгляд іншого судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, визначення якого проведено в порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
19 листопада 2019 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 про роз`яснення рішення.
Встановлено, що заява ОСОБА_3 про роз`яснення судового рішення не містить доводів про те, що оскаржувана ухвала викликає труднощі в її розумінні та сприйнятті. В заяві фактично порушено питання про надання відповідей на обставини, які стосуються руху справи, а саме - відправки кореспонденції.
Крім того, ухвала Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року не є судовим рішенням, яке підлягає виконанню (у тому числі примусовому), а тому апріорі відсутні обставини, що утруднюють виконання цього судового рішення. Підстави ж ускладнення реалізації вказаного судового рішення заявником не зазначені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що судове рішення від 11 листопада 2019 року є зрозумілим і таким, що не припускає різного тлумачення, судове рішення є цілком зрозумілим та роз`ясненню не підлягає, у зв`язку з чим в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заяви про роз`яснення судового рішення по справі.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
В. П. Курило