Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 643/3720/15-ц
провадження № 61-18762св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів
Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визначення часток співвласників.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Перерозподілено ідеальні частки співвласників житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право власності ОСОБА_1 на 16/100 частини замість 49/300 частини,
а ОСОБА_4 - на 68/100 частини замість 71/100 частини.
Визнано, що частина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 16/100 частини замість 25/300 та 49/300 частин.
31 жовтня 2019 року ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_6 , звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про роз`яснення постанови Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року.
Заява мотивована тим, що частки співвласників судом апеляційної інстанції перерозподілені з урахуванням висновку судово-будівельної експертизи № 2804, складеного 28 січня 2019 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса
Радченко С. В., однак ухвалою апеляційного суду Харківської області
від 03 серпня 2017 року експерту не доручалось безпосередньо проведення такого перерозподілу, перед експертом було поставлено питання «Якими повинні бути дійсні частини співвласників?». При цьому, експерт самостійно визначив вартість усіх об'єктів нерухомості станом на 1994 рік без відповідного мотивування.
Також заявник вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось
те, що ОСОБА_4 стала власницею
АДРЕСА_1 тільки у 2008 році, отже перерозподіл часток є неправомірним.
Крім того, до складу будинку з надвірними спорудами
АДРЕСА_1 входять самочинні будівлі, тому заявник вважає, що розмір часток не відповідає їх стану на 1994 рік.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 , поданої її представником - ОСОБА_6 , про роз`яснення постанови Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення постанови Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, апеляційний суд вказував, що
відсутні правові підстави для задоволення такої заяви, оскільки резолютивна частини вказаної постанови викладена чітко, доступно і не є суперечливою
та постанова не містить варіантів різного тлумачення резолютивної частини.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року,
ОСОБА_4 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Харківського апеляційного суду
від 13 листопада 2019 року скасувати й передати справу на новий апеляційний розгляд.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилаються на те, що апеляційним судом частки співвласників перерозподілені з урахуванням висновку судово-будівельної експертизи № 2804, складеного 28 січня 2019 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз
ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Радченко С. В., однак ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2017 року експерту не доручалось безпосередньо проведення такого перерозподілу, перед експертом було поставлено питання «Якими повинні бути дійсні частини співвласників?».
При цьому, експерт самостійно визначив вартість усіх об'єктів нерухомості станом на 1994 рік без відповідного мотивування.
Також заявник вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що ОСОБА_4 стала власницею
АДРЕСА_1 тільки у 2008 році, отже перерозподіл часток є неправомірним.
Крім того, до складу будинку з надвірними спорудами
АДРЕСА_1 входять самочинні будівлі, тому заявник вважає, що розмір часток не відповідає їх стану на 1994 рік.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_4 наухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, цивільну справу № 643/3720/15-ц з Московського районного суду м. Харкова було витребувано ухвалою
від 16 грудня 2019 року, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду
від 13 листопада 2019 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_4 , а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).
Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Зі змісту статті 271 ЦПК України вбачається, що роз`яснення судового рішення - це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення його змісту. Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Як правило, роз`ясненню підлягає резолютивна частина судового рішення, яка повинна містити чіткі формулювання щодо вирішення спірного правовідношення.
При цьому особи, які ініціювали роз`яснення, у відповідній заяві мають вказати: що саме у резолютивній частині судового рішення є незрозумілим; варіанти тлумачення судового рішення; як саме невизначеність та нечіткість резолютивної частини судового рішення може вплинути на ефективність його виконання.
Поряд з резолютивною частиною судового рішення може бути роз`яснена
і мотивувальна частина. Потреба у цьому виникає у разі необхідності підтвердження преюдиційно встановленого факту чи правовідношення, визнаного судовим рішенням, що вступило в законну силу.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.
Отже, за змістом статті 271 ЦПК України та з урахуванням наведених роз`яснень, які містяться в зазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України, роз`яснення судового рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів судового рішення, розуміння яких викликає труднощі та які підлягають виконанню.
Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, апеляційний суд вважав, що роз`яснено може бути судове рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини. Тобто, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі.
Врахувавши викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 , поданої представником - ОСОБА_6 , про роз`яснення постанови Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року відсутні, оскільки постанова Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року не містить варіантів різного тлумачення резолютивної частини, яка викладена чітко, доступно і не є суперечливою.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених у касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська