Постанова
Іменем України
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 650/838/19
провадження № 61-5010св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Борозенська сільська об`єднана територіальна громада Великоолександрівського району Херсонської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області, у складі судді Коваля В. О., від 08 вересня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів:
Семиженка Г. В., Вейтас І. В., Радченка С. В., від 27 січня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Борозенської сільської об`єднаної територіальної громади Великоолександрівського району Херсонської області про визнання заповіту недійсним та надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області
24 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка за життя склала два заповіти від 28 травня 2008 року на користь позивача та від 10 вересня 2009 року на користь ОСОБА_2 .
Позивач посилалася на те, що заповіт від 10 вересня 2009 року спадкодавцем не складався та не підписувався, а отже має бути визнаний судом недійсним.
Вважала, що з огляду на недійсність заповіту від 10 вересня 2009 року спадкування після смерті ОСОБА_3 повинно здійснюватися на підставі першого заповіту.
Однак, зважаючи на сплив значного часу з моменту смерті спадкодавця, для прийняття спадщини має бути визначено додатковий строк у відповідності до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Зазначала, що своєчасно не змогла подати заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса, яка їй відмовила в усній формі та роз`яснила можливість оформлення спадщини лише в Великоолександрівській державній нотаріальній конторі, а тому вона не зверталася до інших нотаріусів. Нею було вжито заходи для оскарження дій державного нотаріуса.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт, складений 10 вересня 2009 року від імені ОСОБА_3 , та визначити їй додатковий строк в шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у відповідності до заповіту від 28 травня 2008 року, посвідченого секретарем Борозенської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області ОСОБА_9.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області
від 08 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваний заповіт складений без порушення вимог щодо його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача ОСОБА_3 було вільним і відповідало її волі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення по справі про задоволення позову в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 січня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У травні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом України у справі № 6-1531цс16.
Зокрема суди не з`ясовували фізичний та психологічний стан спадкодавця на момент складання оспорюваного заповіту. Допитаний судом першої інстанції в якості свідка лікар ОСОБА_4 не зміг надати об`єктивні пояснення.
Суди попередніх інстанцій безпідставно наголошували на необхідності проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, на оплату вартості якої у позивача відсутні кошти, чим позбавили її права довести свої вимоги в інший спосіб. Крім того, суд необґрунтовано відхилив її клопотання про допит свідків.
Також ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що в порушення вимог статті 44 Закону України
від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту (далі - Закон № 3425-XII), секретар Борозенської сільської ради не вжив дій щодо визначення обсягу цивільної дієздатності заповідача, зокрема не витребував довідку про те, що
ОСОБА_3 не страждає на психічний розлад, який може вплинути на здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними через тривалу хворобу.
Аналогічні за своєю суттю доводи викладені у поданій в травні 2021 року ОСОБА_1 відповіді на відзив Борозенської сільської об`єднаної територіальної громади.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Борозенської сільської об`єднаної територіальної громади, в якому відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, а рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2021 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 8, 31 га, що розташована на території Борозенської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
28 травня 2008 року секретарем Борозенської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області ОСОБА_9. посвідчено заповіт ОСОБА_3 , згідно якого зазначену земельну ділянку
ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1
10 вересня 2009 року секретарем Борозенської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області ОСОБА_9. посвідчено заповіт ОСОБА_3 , згідно якого усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, майнові права та майнові обов`язки і взагалі те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 .
Згідно тексту вказаного заповіту від 10 вересня 2009 року він попередньо записаний секретарем Борозенської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області ОСОБА_9. за допомогою технічних засобів і посвідчений зі слів заповідача ОСОБА_3 вдома. У зв`язку з хворобою заповідача ОСОБА_3 , на її особисте прохання та у її присутності текст заповіту за заповідача підписано ОСОБА_5 . Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено. Заповіт уголос прочитаний секретарем заповідачу до його підписання
ОСОБА_5 у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Допитана судом першої інстанції в якості свідків державний нотаріус Великоолександрівського району ОСОБА_8 пояснила суду, що в 2009 році в селі Борозенське Великоолександрівського району померла ОСОБА_3 , яка за життя склала два заповіти - перший на ОСОБА_1 , а пізніше на іншу особу. Позивач звернулася до неї у 2009 році, у встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця, з метою прийняття спадщини. Вона рекомендувала ОСОБА_1 привезти довідку з місця проживання спадкодавця та оплатити відповідний збір. Згодом позивач повернулася до неї і повідомила, що сільська рада не видає довідку. В телефонній розмові з представником Борозенської сільської ради було з`ясовано, що існує інший заповіт. Померла ОСОБА_3 була дружиною батька позивачки, а коли той помер заповіт було змінено на користь брата спадкодавця. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 нею не заводилась.
Свідок ОСОБА_6 (лікар Борозенської амбулаторії загальної практики сімейної медицини) пояснив суду, що йому знайома ОСОБА_3 . Вона хворіла і він надавав їй медичну допомогу. Підпис на оспорюваному заповіті дійсно належить йому, але де саме відбувалося посвідчення заповіту та хто був при цьому присутній він вже не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що у 2009 році вона працювала інспектором служби соціального захисту. ОСОБА_3 , якій ампутували ногу, проживала з нею по сусідству. Секретар сільської ради попросила знайти жінку, яка б здійснювала догляд за ОСОБА_3 . Вона порекомендувала
ОСОБА_5 і та почала доглядати хвору. ОСОБА_3 була задоволена ОСОБА_5 . Згодом її запросили бути присутньою при складанні заповіту
ОСОБА_3 за місцем проживання останньої. Іншим свідком був ОСОБА_6 . ОСОБА_3 була в свідомості, розмовляла. Скаржилася, що позивач приїздить та ображає її, з цих причин вона вирішила змінити заповіт на користь свого брата. Оскільки була дуже слабка підписати заповіт не могла. ОСОБА_9 у присутності свідків зачитала вголос текст заповіту, а
ОСОБА_5 його підписала.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що на час складання заповіту
ОСОБА_3 вона працювала секретарем сільської ради. У вересні 2009 року до неї звернулася ОСОБА_5 та повідомила, що ОСОБА_3 хоче змінити заповіт на користь свого брата, оскільки ОСОБА_1 до неї ставиться негативно. Вона, як секретар сільської ради, надрукувала текст заповіту, були свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .. Вдома у ОСОБА_3 заповіт було прочитано вголос, посвідчено підписами свідків. Оскільки ОСОБА_3 була дуже слабка та нервувала, підпис за неї вчинила ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що на час складання заповіту ОСОБА_3 він перебував на посаді сільського голови Борозенської сільської ради. ОСОБА_1 не зверталася до нього з приводу заповітів ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що її попросили здійснювати догляд за ОСОБА_3 , в якої було ампутовано ногу. ОСОБА_3 говорила, шо ОСОБА_1 до неї погано ставиться, б`є та ображає її і тому вона хоче змінити заповіт. На прохання ОСОБА_3 вона поїхала до сільської ради та запросила секретаря для посвідчення заповіту. Після того як секретар вголос зачитала текст заповіту, вона підписала заповіт замість ОСОБА_3 , оскільки та була дуже слабка та у неї тремтіли руки. Заповіт також підписали свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що під час складання ОСОБА_3 заповіту у вересні 2009 року вона присутня не була.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що у 2008-2009 році ОСОБА_1 написала заяву на обстеження та виготовлення документів на житловий будинок. У будинку на ліжку лежала хвора жінка. До будинку зайшли ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_1 почала їх виганяти, але вони не виходили.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 була мачухою його дружини ОСОБА_1 . ОСОБА_3 хворіла, була лежачою та нічого не розуміла. Вони з дружиною доглядали її, привозили їй продукти. Під час складання заповіту він присутній не був.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить (частина друга статті 1254 ЦК України).
Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Згідно частини четвертої статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою (частина друга статті 1253 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною першою статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судову психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судової психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Представником позивача було заявлене клопотання про призначення у справі комісійної судово-психіатричної експертизи, однак позивач
08 вересня 2020 року подала заяву про залишення вказаного клопотання без розгляду.
Зважаючи на викладене, з урахуванням презумпції психічного здоров`я особи та недоведеності абсолютної неспроможності ОСОБА_3 у момент вчинення оспорюваного правочину (заповіту) розуміти значення своїх дій та керувати ними, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Беззаперечних доказів того, що ОСОБА_3 на час посвідчення оспорюваного заповіту була неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, позивач суду не надала.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
За змістом статті 44 Закону № 3425-XII, в редакції на час посвідчення оспорюваного заповіту, довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними надається лише у разі потреби, а отже доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до невірного тлумачення заявником норм матеріального права.
Судом, за клопотання позивача та її представника, були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , а також вирішено клопотання про допит свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , яке подане після закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Відмовляючи у виклику свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , суд першої інстанції в ухвалі від 08 вересня 2020 року навів відповідні мотиви відхилення клопотання позивача, з якими погоджується і Верховний Суд.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди неповно з`ясували обставини справи та не надали оцінку зібраним в справі доказам, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Суди попередніх інстанцій, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінили докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованими та містять відповідні висновки щодо оцінки доказів, в межах підстав та предмету позову.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року в справі № 6-1531цс16, на які заявник посилалася в касаційній скарзі.
Судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи по суті, в межах заявлених вимог та з урахуванням наданих доказів, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б давали підстави для їх скасування.
Відповідно до частини другої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення залишенню без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області
від 08 вересня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников