ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №808/3674/16
адміністративне провадження №К/9901/18307/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (колегія суддів: Я.В. Семененко, Н.А. Бишевська, І.Ю. Добродняк)у справі № 808/3674/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»доЗапорізької митниці Державної фіскальної службитретя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання дій протиправними, стягнення ввізного мита,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця), в якому просило: зобов`язати відповідача надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів за ВМД 112050000/2015/017133; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 44219,89 грн. матеріальну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Митниці.
В обґрунтуванні заявлених вимог Товариство посилалось на те, що Митниця самостійно визначила митну вартість товарів, які поставлялись за зовнішньоекономічним контрактом на адресу позивача. З огляду на прийняте Митницею рішення, позивач був змушений здійснити митне оформлення за митною вартістю, яка визначена Митницею, що призвело до сплати митних платежів у більшому розмірі. В подальшому, рішення Митниці про коригування митної вартості було скасовано у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до Митниці з заявою про повернення надміру сплачених платежів, але у цьому йому було відмовлено.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2017 позов задоволено частково, а саме зобов`язано Митницю надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» надмірно сплачених митних платежів за ВМД №112050000/2015/017133.В іншій частині позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, мотивована наявністю правових підстав для повернення позивачу надміру сплачених платежів під час митного оформлення товару, з огляду на встановлення у судовому порядку неправомірності рішення Митниці про коригування митної вартості товару, яке стало підставою для сплати позивачем митних платежів у більшому розмірі.
Натомість судом апеляційної інстанції, постановою від 13.06.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено, з підстав того, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо неправомірності відмови відповідача у наданні висновку про повернення надміру сплачених коштів, оскільки Митниця, керувалася відомостями, які надані повноважним органом - податковою службою та які свідчили про наявність у позивача податкового боргу. При цьому, про зазначені судом першої інстанції обставини (судові рішення, оплата позивачем поточних податкових зобов`язань) не було відомо відповідачу і до компетенції відповідача не входить визначення податкових зобов`язань, які має сплачувати суб`єкт господарської діяльності, чи визначення його податкової заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, а постанову суду першої інстанції змінити в частині стягнення на його користь коштів, які ним були сплачені в рахунок митних платежів безпідставно, згідно із рішенням Митниці, яке було скасовано. Тому він оскаржує рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди (сума переплати яку позивач просить повернути за рахунок відповідача), завданої протиправною бездіяльністю Митниці. Крім того, Товариство в касаційній скарзі доводить, що суд апеляційної інстанції не надавав правової оцінки пункту 6 та пункту 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25вересня 2007 року за №1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Порядок повернення), які регламентують повернення коштів на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу).
В письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України відповідач просить про залишення її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що відповідно до контракту від 10.06.2015 №15219/ІМ, укладеного між позивачем (покупець) та фірмою «Purolite Ltd.», Уєльс, Об`єднане Королівство (продавець) позивачем був поданий до митного оформлення товар - іонообмінна смола Purolite NRW100R-14.
За результатами митного оформлення вказаного товару Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1, на виконання якого позивачем подано митну декларацію 112050000/2015/017133 від 02.10.2015, за якою товар випущений у вільний обіг.
Не погодившись з визначеною митним органом митною вартістю вказаного товару, позивач оскаржив рішення про коригування митної вартості товару від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1 до суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року у справі № 808/8932/15, яка набрала законної сили 19.09.2016, рішення про коригування митної вартості товару від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1 визнано протиправним та скасовано.
Сума надміру сплачених підприємством платежів у розмірі 44219,89 грн. (в т.ч. мито 8503,83 грн., додатковий імпортний збір 6541,40 грн. та податок на додану вартість 29174,66 грн.) склалася як різниця між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та сумою митної вартості товару, визначеною митним органом в рішенні про коригування митної вартості товару від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1.
29.09.2016 позивач подав до Митниці заяву про повернення надміру сплачених митних платежів за митною декларацією 112050000/2015/017133 від 02.10.2015 на загальну суму 44219,89грн.
За результатами розгляду поданої заяви 11.10.2016 Митниця зазначила про наявність у позивача податкового боргу, а також повідомила про можливість вирішення питання про повернення з державного бюджету сум надмірно сплачених митних платежів за умови повного погашення податкових боргів та отримання митницею відповіді від Запорізької ОДПІ щодо включення (не включення) зазначеної суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та її участь у розрахунку бюджетного відшкодування.
Суд зазначає, що митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.
Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
В даному випадку між сторонами виник спір про право на повернення зазначених платежів, а саме, суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача про відсутність підстав для задоволення заяви про повернення надміру сплачених митних платежів в зв`язку з наявністю податкового боргу.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань встановлені статтею 43 ПК України, відповідно до яких: помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п.п.43.1). У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п.п.43.2). Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п.п.43.4).
З матеріалів справи вбачається, що вперше заяву про повернення надмірно сплачених коштів подано позивачем 29.09.2016. Після отримання відмови позивач звернувся до суду з позовом, а провадження по справі відкрито 16.01.2017 р.
Тобто, доводи позивача про повторне звернення з аналогічними заявами в лютому та березні 2017 р.р. не могло бути предметом розгляду судами, оскільки позовні вимоги позивач не уточнював, а заяви сформульовано різні за змістом та вимогами.
За змістом заяви від 29.09.2016, відповідь на яку є предметом спору, вбачається, що позивач просив повернути надмірно сплачені кошти 8503, 83 грн. та 6541,40 на розрахунковий рахунок в банку, а 29174,66 грн. на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок), відкритий позивачу в Казначействі.
Відмовляючи в задоволені вимоги про повернення надміру сплачених платежів, відповідач зазначив про наявність податкового боргу, що унеможливлює задоволення такої вимоги.
Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно здійснено висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, дійсно при наявності податкового боргу з податку на прибуток повернення надміру сплачених коштів неможливе. Натомість, відповідно до п.п.43.4 ПК України платник податків має право подати заяву на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з зазначенням: «на погашення …податкового боргу з інших платежів».
Також відповідно до ч.1 ст. 87 ПК України, - джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є … також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).
Враховуючи, що в заяві від 29.09.2016 про повернення коштів не було зазначено про спрямування їх на погашення податкового боргу, то відмова відповідача є правильною.
В суді апеляційної інстанції позивачем не спростований факт наявності податкового боргу. Також відповідачем не заперечується право позивача на повернення суми надмірно сплачених платежів, але лише у спосіб, визначений законом.
Доводи касаційної скарги, що у випадку повернення коштів на електронний рахунок умова повного погашення податкового боргу платником податків не застосовується, а застосовується лише у разі повернення коштів на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, не ґрунтується на вимогах податкового законодавства, оскільки відповідно до п.п.43.4 ПК України, законодавець лише виокремив такий спосіб отримання платником податку надміру сплаченої суми ПДВ, в зв`язку з запровадженням системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
В поданих в подальшому заявах від 07.02.2017 та від 01.03.2017 також не зазначалось про повернення надміру сплачених коштів на погашення податкового боргу.
Крім того, відповідно до вимог п.п.43.4 ст. 43 ПК України, ст. 301 МК України, - розгляд питання про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань входить до компетенції митного органу, але у випадку наявності податкового боргу з інших платежів (в даному спорі з податку на прибуток), митний орган лише може констатувати наявність такого боргу, що є підставою для відмови у повернені таких коштів, але не має повноважень вирішувати питання щодо погашення податкового боргу з інших видів платежів, сплата яких не контролюється митним органом.
Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, всі фактичні обставини, що мають значення для справи встановлені правильно, що є підставою для відмови в задоволені касаційної скарги.
Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 - без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
C.С. Пасічник
Судді Верховного Суду