ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 0240/2308/18-а

адміністративне провадження № К/9901/358/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (головуючий суддя Мацький Є.М., судді: Охрімчук І.Г., Капустинський М.М.) у справі № 0240/2308/18-а за позовом малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Шар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ :

Мале приватне виробничо-комерційне підприємство „Шар" (далі - МПВКП „Шар", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

МПВКП „Шар" обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що 3 квітня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з плати за землю (орендної плати) за 2016-2017 роки.

За результатами вказаної перевірки 3 квітня 2018 року складено акт

№ 7776/02-32-53-01/19121522, яким встановлено порушення термінів сплати (перерахування) узгодженого грошового зобов`язання МПВКП „Шар" з плати за землю (орендної плати) в сумі 177537 грн. 55 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0016145301 від 19 квітня

2018 року, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 34530,09 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0016155301 від 19 квітня 2018 року, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 488,71 грн.

МПВКП „Шар" вважає, податкові повідомлення-рішення протиправними та просив їх скасувати.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову МПВКП „Шар" відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що за результатами камеральної перевірки з питань порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з плати за землю (орендної плати) МПВКП „Шар" згідно податкової декларації з плати за землю (орендної плати) за 2016-2017 роки порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з орендної плати протягом строків, визначених п.57. 3 ст. 57, та пункту 287. 3 ст. 287 Податкового кодексу України. Аналізуючи положення Податкового кодексу України в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні підстави для застосування відносно позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу у відповідності до положень п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством України.

Не погодившись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року МПВКП „Шар" звернулось з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду та просили задовольнити їх позовні вимоги.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року апеляційну скаргу МПВКП „Шар" задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги МК ВКП „Шар" задоволено в повному обсязі, визнані незаконними та скасовані податкове повідомлення-рішення № 0016145301 від 19 квітня 2018 року, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 34530,09 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0016155301 від 19 квітня 2018 року, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 488,71 грн. На користь МПВКП „Шар" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області стягнуто понесені судові витрати у сумі 6635,60 грн.

Свою постанову суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, внаслідок чого акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням норм Податкового кодексу України, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. У постанові суду зазначено, що питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів могли бути предметом лише документальної перевірки, з відповідними вимогами до такої.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій зазначив, що судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору було порушено норми матеріального права, а сама постанова є необґрунтованою, прийнята без всебічного з`ясування обставин, які необхідно було встановити у даній справі, а відтак підлягає скасуванню.

Свою незгоду з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області обґрунтовувало тим, що у нього були підстави для застосування щодо позивача штрафних (фінансових) санкцій, а камеральна перевірка, враховуючи положення п.п.75.1.1. статті 75 Податкового кодексу України, проведена в межах повноважень та з врахуванням предмету такої перевірки.

Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення вимог касаційної скарги та скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 39241580 від 17 червня 2015 року МПВКП „Шар" орендує земельну ділянку за адресою: Вінницька область, м. Хмільник,

вул. Столярчука, 15 відповідно до договору оренди земельної ділянки.

3 квітня 2018 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з плати за землю (орендної плати) МПВКП „Шар" за 2016-2017 роки.

За результатами перевірки складено акт № 7776/02-32-53-01/19121522 від 3 квітня 2018 року яким встановлено порушення термінів сплати (перерахування) узгодженого грошового зобов`язання МПВКП „Шар" з плати за землю (орендної плати) в сумі 177537 грн. 55 коп.

13 квітня 2018 року МПВКП „Шар" на адресу ГУ ДФС у Вінницькій області направлено заперечення на акт перевірки № 7776/02-32-53-01/19121522 від 3 квітня 2018 року, з вимогою скасувати вказаний акт перевірки як такий, що суперечить нормам Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0016145301 від 19 квітня 2018 року, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 34530,09 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0016155301 від 19 квітня 2018 року, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 488,71 грн.

26 квітня 2018 року МПВКП „Шар" на адресу ГУ ДФС у Вінницькій області направило скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0016145301 та № 0016155301 від 19 квітня 2018 року.

Листом № 4954/10/02-32-53-01 від 7 травня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області повідомило, що за наявністю факту порушення термінів сплати (перерахування) узгодженого грошового зобов`язання з плати за землю (орендної плати) МПВКП „Шар" за період з 2016-2017 роки, висновки акту перевірки № 7776/02-32-53-01/19121522 від 3 квітня 2018 року залишено без змін, а заперечення МПВКП „Шар" без задоволення.

27 червня 2018 року відповідачем винесено рішення про результати розгляду скарги № 21928/6/99-99-1-03-01-25 від 27 червня 2018 року у якому зазначено, що податкові повідомлення-рішення № 0016145301 та

№ 0016155301 від 19 квітня 2018 року залишаються без змін, а скарга без задоволення.

Крім того, судом першої інстанції враховано ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09.02.2016 року по справі № 802/1818/15-а, якою апеляційну скаргу МПВКП „Шар" залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2015 року без змін. Суд зазначив, що, 09.02.2016 року ухвала суду набрала законної сили та позивач мав сплатити штраф відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000252200 від 20.05.2015 року. (В межах цієї справи судами було встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Хмільницької ОДПІ МПВКП „Шар", на підставі п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 розділу ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI та наказу Хмільницької ОДПІ №80 від 06.04.2015 року проведено документальну невиїзну перевірку МПВКП „Шар" з питань достовірності нарахування та сплати плати за землю (орендної плати) з 1 серпня 2012 року по 30 січня 2015 року, за земельну ділянку що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, а саме - в м. Хмільнику по вул. Столярчука, 15).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платниками податків, відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункту 14.1.39); податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (абзац перчий); предметом камеральної перевірки, зокрема, може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абзац другий).

За результатами камеральної перевірки з питань порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з плати за землю (орендної плати) МПВКП „Шар" згідно податкової декларації з плати за землю (орендної плати) за 2016-2017 роки порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з орендної плати протягом строків, визначених пунктом 57.3 статті 57, та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до інтегрованих карток за платежем „орендна плата" встановлено факти порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю на загальну суму 177537, 55 грн.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов' язань, у встановлений податковим законодавством строк. Разом з тим, МПВКП „Шар" порушено граничні строки сплати самостійно визначених податкових зобов`язань за 2016-2017 роки та відповідно до податкових декларацій з плати за землю в ІКП утворилася сума податкового боргу по термінах сплати.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, погашення податкового боргу відбувалося з запізненням дати граничного терміну сплати податкових зобов`язань. У зв`язку з тим, що штраф по вказаних податкових повідомленнях- рішеннях сплачено у 2018 році, МПВКП „Шар" нараховано штрафні санкції у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених зобов`язань.

Отже, враховуючи наведене, МПВКП „Шар", у встановлені законом строки свого податкового обов`язку не виконала, оскільки як встановлено пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи наведене, у відповідача були наявні підстави для застосування відносно позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу у відповідності до положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а тому оскаржені податкові повідомлення - рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством України.

При вирішенні вказаного спору суд першої інстанції обґрунтовано врахував позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 21-377а15 від 16.06.2015 року, відповідно до якої для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Доказів на підтвердження сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у терміни визначені Податковим кодексом України матеріали справи не містять.

Таким чином, судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду, правильно встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання з орендної плати, що призвело до порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а отже у відповідача, згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, були підстави для застосування стосовно позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги МПВКП „Шар", у своїй постанові заначив, що питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон № 1797), положення якого набрали чинності з 1 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова). А отже дійшов висновків, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки. На думку суду, такі питання мають бути предметом документальної перевірки з відповідними вимогами до такої.

Колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, який зроблено без врахування факту, що Законом № 1797 підпункт 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим (чинного на час проведення камеральної перевірки у даній справі), відповідно до положень якого, предметом камеральної перевірки, зокрема, може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 (справа №823/457/18), від 20.11.2018 (805/2000/18-а)

Правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 23.05.2018 року у справі №815/8199/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3230/18) та у справі від 22.05.2018 року №826/5165/17 (адміністративне провадження №К/9901/34999/18), на які, зокрема, посилався суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи прийняття спірної постанови, не стосувались податкових повідомлень-рішень, що були прийняті на підставі акту проведеної камеральної перевірки яким було встановлено порушення термінів сплати (перерахування) узгодженого грошового зобов`язання.

Актами камеральних перевірок у цих справах було встановлено збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (справа №815/8199/13-а) та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкції (справа №826/5165/17).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду, доходить висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог МПВКП „Шар" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0016145301 та № 0016155301 від 19 квітня 2018 року, дійшов вірних висновків, а судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог статті 352 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року скасувати, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Л.І. Бившева