№ 0240/3457/18-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року

м. Київ

справа №0240/3457/18-а

адміністративне провадження № К/9901/11252/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод» про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (судді: Мельник-Томенко Ж.М. (головуючий), Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю.) у справі № 0240/3457/18-а.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - позивач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Вінницькій області) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод» (далі - відповідач, ДП «Гайсинський спиртовий завод») про стягнення коштів в сумі 3 655 802,37 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до Державного бюджету в сумі 3 655 802,37 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з рахунків у банках, що обслуговують ДП «Гайсинський спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 05459105, адреса: 23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28) в рахунок погашення боргу частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в сумі 3 655 802,37 грн до Державного бюджету. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частина чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету є податковим боргом, а тому позовні вимоги контролюючого органу щодо його стягнення є обґрунтованими.

4. Не погодившись із рішеннями суду першої інстанції, ДП «Гайсинський спиртовий завод» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року, а адміністративний позов ГУ ДФС у Вінницькій області до ДП «Гайсинський спиртовий завод» про стягнення частини чистого прибутку (доходу) в сумі 3 655 802,37 грн залишити без розгляду.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ДП «Гайсинський спиртовий завод» задоволено частково. Скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року. Адміністративний позов в частині стягнення частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до Державного бюджету за періоди I-IV квартали 2016 року, I-IV квартали 2017 року та І квартал 2018 року залишити без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до переліку податків і зборів, що містяться у статтях 9 та 10 ПК України, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону. Таким чином, факт несплати спірних платежів у строки, визначені законодавством, зумовлював появу у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом щодо стягнення визначених державним підприємством у квартальних розрахунках сум частини чистого прибутку, з урахуванням положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Вінницькій області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 0240/3457/18-а.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для звернення контролюючим органом до суду з адміністративним позовом стала несплата ДП «Гайсинський спиртовий завод» частини чистого прибутку (доходу), а саме - на момент подання позовної заяви сума боргу, за підрахунками контролюючого органу, складала 3 655 802,37 грн, а її складовими зазначено суму несплати самостійно задекларованих зобов`язань та донарахування зобов`язань (штрафних санкцій) податковим органом.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу) регулюється положеннями Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями»).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Гайсинський спиртовий завод» подано «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» за наступні періоди: за І квартал 2016 року на суму 257 574,00 грн - 05.05.2016 (строк подачі розрахунку до 10.05.2016); за II квартал 2016 року на суму 169 228,00 грн - 08.08.2016 (строк подачі розрахунку до 09.08.2016); за III квартал 2016 року на суму 317 470,00 грн - 08.11.2016 (строк подачі розрахунку до 09.11.2016); за IV квартал 2016 року на суму 351 114,00 грн - 07.02.2017 (строк подачі розрахунку до 09.02.2017); за І квартал 2017 року на суму 813 854,00 грн - 05.05.2017 (строк подачі розрахунку до 10.05.2017); за II квартал 2017 року на суму 510 894,00 грн - 09.08.2017 (строк подачі розрахунку до 09.08.2017); за III квартал 2017 року на суму 698 892,00 грн - 08.11.2017 (строк подачі розрахунку до 09.11.2017); за IV квартал 2017 року на суму 492 731,00 грн - 27.02.2018 (строк подачі розрахунку до 01.03.2018); за І квартал 2018 року на суму 68 119,00 грн - 08.05.2018 (строк подачі розрахунку до 10.05.2018); за II квартал 2018 року на суму 133 051,00 грн - 08.08.2018 (строк подачі розрахунку до 09.08.2018).

26.06.2017 ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0005051401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону» на 61 500,00 грн, із яких 49 200,00 грн - основне зобов`язання, а 12 300,00 грн - штрафні санкції. Довідкою ГУ ДФС у Вінницькій області зафіксовано, що заборгованість відповідача станом на момент подання позовної заяви становила 3 655 802,37 грн.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідно до переліку податків і зборів, що містяться у статтях 9 та 10 ПК України, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону. Крім того, Державна фіскальна служба України у листі № 5061/6/99-99-15-02-02-15 від 13.03.2017 надала роз`яснення щодо окремих питань стосовно порядку сплати частини чистого прибутку (доходу) платниками податку, де чітко визначено, що частина чистого прибутку (доходу) не сплачена до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у встановлені терміни не є податковим боргом у розумінні Податкового кодексу України. Таким чином, враховуючи, що вказаний платіж є обов`язковим, але не має сили податкового зобов`язання, контролюючий орган не мав правових підстав для кваліфікування його як податкове зобов`язання та застосовувати до даних правовідносин приписи статті 102 ПК України «Строки давності та їх застосування». Контролюючий орган, враховуючи відсутність у відповідача податкового боргу, повинен був звернутись до суду з адміністративним позовом про стягнення частини прибутку (обов`язкового платежу, який не має сили податкового платежу) з урахуванням строків встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, а саме - статті 99 (122) (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючий орган у справі, що розглядається звернувся до суду з адміністративним позовом лише 01.10.2018, а тому з урахуванням положень статей 99 (122) та 100 (123) Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) предметом розгляду даної справи можуть бути лише зобов`язання щодо сплати частини чистого прибутку ДП «Гайсинський спиртовий завод» за II квартал 2018 року.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено (що не заперечувалось позивачем), що сума частини чистого прибутку ДП «Гайсинський спиртовий завод»: за І квартал 2016 року сплачується до 20.05.2016, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 23.05.2016 та закінчується 23.11.2016 (з урахуванням положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за II квартал 2016 року сплачується до 19.08.2016, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 22.08.2016 та закінчується 22.02.2017 (з урахуванням положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за III квартал 2016 року сплачується до 21.11.2016, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 22.11.2016 та закінчується 22.05.2017 (з урахуванням положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за IV квартал 2016 року сплачується до 20.02.2017, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 21.02.2017 та закінчується 22.08.2017 року (з урахуванням положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за І квартал 2017 року сплачується до 22.05.2017, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 23.05.2017 та закінчується 23.11.2017 (з урахуванням положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за II квартал 2017 року сплачується до 21.08.2017, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 22.08.2017 та закінчується 22.02.2018 (з урахуванням положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за III квартал 2017 року сплачується до 20.11.2017, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 21.11.2017 та закінчується 21.05.2018 (з урахуванням положень частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за IV квартал 2017 року сплачується до 01.03.2018, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 13.03.2018 та закінчується 13.06.2018 (з урахуванням положень частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за І квартал 2018 року сплачується до 21.05.2018, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 22.05.2018 та закінчується 22.08.2018 (з урахуванням положень частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)); за II квартал 2018 року сплачується до 20.08.2018, тому строк звернення до адміністративного суду починається з 21.08.2018 та закінчується 21.11.2018 (з урахуванням положень частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку)).

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було сплачено частини чистого прибутку господарських організації, що вилучається до державного бюджету за ІІ квартал 2018 року, що засвідчується платіжним дорученням № 1106 від 17.08.2018, та за 2016 рік на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення № 0005051401, про що свідчать платіжні доручення про сплату частини чистого прибутку, якими заборгованість повинна погашатись в порядку черговості.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено відповідачем в частині не здійснення ДП «Гайсинський спиртовий завод» відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), вказує на неврахування судом апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», якими передбачено обов`язок відповідача здійснювати таке відрахування, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надіслано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 8.

8.1. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8.3. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

11.2. Стаття 9.

9.1. До загальнодержавних податків належать: 9.1.1. податок на прибуток підприємств; 9.1.2. податок на доходи фізичних осіб; 9.1.3. податок на додану вартість; 9.1.4. акцизний податок; 9.1.5. екологічний податок; 9.1.6. рентна плата; 9.1.7. мито.

9.2. Відносини, пов`язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

9.3. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

9.4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

11.3. Стаття 10.

10.1. До місцевих податків належать: 10.1.1. податок на майно; 10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать: 10.2.1. збір за місця для паркування транспортних засобів; 10.2.2. туристичний збір.

10.2. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

10.3. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

10.4. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

10.5. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

11.4. Підпункти 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

11.5. Підпункти 19-1.1.22, 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1.

Контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

12. Закон України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності»:

12.1. Стаття 1.

Управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

12.2. Стаття 4.

1. Суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об`єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

12.3. Пункт 22 частини першої статті 6.

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.

12.4. Частина перша статті 11-1.

Державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями»:

13.1. Пункт 1.

Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.

13.2. Пункти 2, 3.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

14. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Частини перша та друга статті 99.

1. Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб`єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

14.2. Частини перша та друга статті 100.

1. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

2. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

14.3. Частини перша та друга статті 122.

1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

14.4. Частини перша-четверта статті 123.

1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

15.1. Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 Податкового кодексу України.

15.2. Разом з тим, частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, хоча і є обов`язковим до сплати вказаними підприємствами платежами, але не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та10 Податкового кодексу України.

16. Відповідно до частини першої статті11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

17. Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138). Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

18. Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств. При цьому, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

18.1. Покладення ж на контролюючі органи повноважень щодо обліку спірних платежів, а також контролю за правильністю та своєчасністю надходження їх до Державного бюджету України не змінює правової природи таких платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 826/19797/16, від 18.09.2019 у справі № 520/1919/19.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

20. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

21. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідно до переліку податків і зборів, що містяться у статтях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону. Таким чином, враховуючи, що вказаний платіж (зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)) є обов`язковим, але не має сили податкового зобов`язання та контролюючий орган не мав правових підстав для кваліфікування його як податкове зобов`язання. Контролюючий орган, враховуючи відсутність у відповідача податкового боргу, повинен був звернутись до суду з адміністративним позовом про стягнення частини прибутку (обов`язкового платежу, який не має сили податкового платежу) з урахуванням строків встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, а саме - статті 99 (122) (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин).

У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що контролюючий орган звернувся до суду з адміністративним позовом лише 01.10.2018, а тому з урахуванням положень статей 99 (122) та 100 (123) Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) предметом розгляду даної справи можуть бути лише зобов`язання щодо сплати частини чистого прибутку ДП «Гайсинський спиртовий завод» за II квартал 2018 року. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було сплачено частини чистого прибутку господарських організації, що вилучається до державного бюджету за ІІ квартал 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1106 від 17.08.2018, та за 2016 рік на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення № 0005051401, про що свідчать платіжні доручення про сплату частини чистого прибутку, якими заборгованість повинна погашатись в порядку черговості.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача про наявність у контролюючого органу права на звернення до суду протягом передбаченого Податковим кодексом України строку давності у 1095 днів є необґрунтованими, оскільки спірні суми стягнення не є податковим платежем та грошовим зобов`язанням, податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України. Крім того, контролюючим органом ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було подано клопотань/заяв про визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними з наступним його поновленням.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень чинного законодавства, а також встановлених судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо залишення без розгляду адміністративного позову ГУ ДФС у Вінницькій області в частині стягнення з ДП «Гайсинський спиртовий завод» частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до Державного бюджету за періоди I-IV квартали 2016 року, I-IV квартали 2017 року та І квартал 2018 року.

22. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та запереченнях на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 0240/3457/18-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова