ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2020 року

Київ

справа №0340/1655/18

адміністративне провадження №К/9901/5510/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі №0340/1655/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2018 №0007256/0000-0319, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 101718,40 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що офісно-складське приміщення, яке належить йому на праві власності, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) можуть бути застосовані лише за умов перебування будівель промисловості у власності промислових підприємств, а оскільки нежитлове приміщення належить позивачу як фізичній особі, то податковий орган обґрунтовано визначив йому податкове зобов`язання зі сплати податку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 28.03.2018 №0007256/0000-0319 про визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в сумі 101718,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування пільги при нарахуванні податку на об`єкт нерухомості, яким володіє позивач, передбаченої положеннями підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Судами встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить офісно-складське приміщення, загальною площею 3178,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копія свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 04.12.2014 та копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2014.

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст.54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України відповідач 28.03.2018 прийняв податкове повідомлення- рішення №0007256/0000-0319, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 101718,40 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно зі статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 14.07.2016 №10/6 «Про встановлення на території міста Нововолинська податку на майно» встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (пункт 30.1 статті 30 Податкового кодексу України).

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як вже вказувалось в цій постанові, судами встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна: офісно-складське приміщення, загальною площею 3178,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Проте використання зазначеного об`єкта нерухомості за функціональним призначенням (промислове виробництво) судами попередніх інстанцій не досліджувалось, а відтак не надано належної правової оцінки всім обставинам, що мають значення для правильного вирішення спору в контексті спірних правовідносин.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час її нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку й правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, ухваливши законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду