№ 0413/12718/2012 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 0413/12718/2012

провадження № 61-10855св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Остапенко В. О., Турік В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором від 11 серпня 2006 року № КРФ-154/06, поручителем якого виступає відповідач ОСОБА_2 . Станом на 15 жовтня 2009 року заборгованість становить 14 489,68 доларів США, що еквівалентно 117 107,83 грн. Оскільки, ця сума заборгованості стягнута з відповідачів судовим рішенням, то позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором з моменту ухвалення рішення суду від 07 червня 2011 року до 11 січня 2012 року у розмірі 43 587,19 грн, судові витрати та розірвати кредитний договір.

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» та просив розірвати договір поруки від 11 серпня 2006 року, припинити правовідносини, які виникли на підставі договору поруки від 11 серпня 2006 року, укладеного між ним та ПАТ «Державний ощадний банк України». На обґрунтування позову послався на те, що в забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 серпня 2006 року № КРФ-154/06, між ним та відповідачем було укладено договір поруки, яким не встановлено строку його припинення. Оскільки, боржник ОСОБА_1 допустила порушення зобов`язання у липні 2007 року, то шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя, встановлений статтею 526 ЦК України, закінчився в березні 2008 року, а тому порука є припиненою через непред`явлення вимог до поручителя у встановлений законом термін.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просив суд припинити зобов`язання, які виникли на підставі договору поруки від 11 серпня 2006 року, в іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 29 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання договору поруки та його припинення залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 43 587,19 грн. Розірвано кредитний договір від 11 серпня 2006 року № КРФ-154/06, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» судовий збір у сумі 435,87 грн.

Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про припинення договору поруки. Визнано припиненим договір поруки, укладений 11 серпня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (від його імені філія - Саксаганського відділення № 8366) та ОСОБА_2 . Стягнено з ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір на користь держави у розмірі 114,70 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувала, плату за кредит своєчасно не повертала. Позивач не зміг домогтися від позичальника ОСОБА_1 своєчасного та повного погашення заборгованості за кредитним договором, вимоги щодо погашення простроченої заборгованості не виконані.

Щодо зустрічного позову зазначив, що договір поруки є припиненим у зв`язку з недотриманням ПАТ «Державний ощадний банк України» передбаченого законом шестимісячного строку звернення з вимогою до поручителя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року, рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості та розірвання кредитного договору задоволено. Розірвано кредитний договір № КРФ-154/06 від 11 серпня 2006 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 . Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 11 серпня 2006 року № КРФ-154/06 станом на 11 січня 2012 року у розмірі 43 587,19 грн. Стягнено у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 494,64 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про припинення зобов`язань, які виникли на підставі договору поруки.

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої зобов`язання за кредитним договором щодо сплати коштів на погашення кредиту та відсотків за користування ним, тобто ПАТ «Державний ощадний банк України» завдається шкода у вигляді неотримання відповідних платежів на виконання умов кредитного договору. Крім того, вважав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про припинення поруки, помилково вважаючи кінцевим терміном виконання зобов`язань до 10 серпня 2008 року, виходячи з вимог банку про дострокове повернення кредиту та виконавчого напису нотаріуса. Також вважав, безпідставним висновок суду щодо припинення поруки у зв`язку із зміною зобов`язання без згоди поручителя, оскільки ОСОБА_2 не доведено факт збільшення обсягу його відповідальності у порядку, передбаченому Главою 5 ЦПК України, а можливість дострокового погашення кредиту передбачено в момент укладення кредитного договору від 11 серпня 2006 року № КРФ-154/06, з умовами якого погодився ОСОБА_2 при укладенні договору поруки. Тому порука є дійсною та боржник ОСОБА_1 і поручитель ОСОБА_2 відповідають перед кредитором ПАТ «Державний ощадний банк України» як солідарні боржники, і підстав для визнання припиненими зобов`язань, що виникли на підставі договору поруки, немає.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року, оскільки у касаційній скарзі відповідач зазначала, що про розгляд справи ні у суді першої, ні апеляційної інстанції її не було повідомлено; відкрито касаційне провадження у справі; витребувано справу із Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди порушили вимоги статей 10 12 ЦПК України, в редакції, що діяли на дату розгляду, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надавши відповідачу ОСОБА_1 можливості взяти участь у справі та, скористатись правовою допомогою адвоката, надати свої заперечення щодо вимог позивача.

Про розгляд справи дізналась лише після відрахування коштів із її заробітної плати за місцем роботи у ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у 2018 році.

Крім того, суди припустились порушень норм матеріального права, що полягають в такому. Підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості позивач визначив нарахування позичальнику заборгованості за кредитним договором, що виникла після звернення ним до суду з першим позовом про стягнення боргу в сумі 117 107,83 грн, який виник станом на 15 жовтня 2009 року. Хоча в судовому рішенні прямо не вказано, що сума боргу з процентами, натомість з позовної заяви та наданого ВАТ «Ощадбанк» розрахунку вбачається, що сума 43 587,19 грн це проценти, нараховані після 15 жовтня 2009 року.

За умовами пунктів 3.3.3, 3.3.4 кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним, в межах строку кредитування, який завершується 23 серпня 2013 року. Отже, у межах строку кредитування до 23 серпня 2013 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак ПАТ «Державний ощадний банк України», звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми боргу в розмірі 117 107,83 грн, яка була стягнута рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2011 року, змінив строк повернення кредиту, у зв`язку із чим строк кредитування припинився. А отже, за межами строку кредитування позивач не міг нараховувати проценти в розмірі 11,5 % як встановлено кредитним договором.

Проте суди під час ухвалення оскаржуваного рішення на вказане уваги не звернули, ухваливши рішення про стягнення заборгованості зі сплати процентів, нарахованих за межами строку кредитування.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник АТ «Державний ощадний банк України» вказував, що наявність рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2011 року не є підставою припинення зобов`язання, а тому банк мав право у будь-який момент стягнути у судовому порядку залишок заборгованості за діючим кредитним договором. Саме тому банк звернувся 01березня 2012 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою про солідарне стягнення залишку кредитної заборгованості з позичальника та поручителя в сумі 43 587,19 грн. Вказана заборгованість та судові витрати стягнуто заочним рішенням від 07 травня 2012 року.

В результаті перегляду заочного рішення за заявою ОСОБА_2 Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2013 року ухвалив рішення, яким у вимогах банку до поручителя було відмовлено.

30 липня 2013 року за результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким солідарно стягнено із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 43 587,19 грн.

Виходячи з положень параграфу 2 Глави 71 ЦК України кредит, кредитні зобов`язання не припиняються набранням сили рішення суду про стягнення заборгованості, та є чинними до виконання позичальником усіх обов`язків перед банком, які становлять зміст зобов`язань. Оскільки, відповідно до пункту 1.5.1.3 кредитного договору відсотки нараховуються щомісячно за методом факт/факт на фактичну заборгованість за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до настання терміну повернення кредитних коштів, а саме до 23 серпня 2013 року, то апеляційний суд правильно вирішив питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 11 січня 2012 року, що утворилась після ухвалення рішення суду від 07 червня 2011 року у розмірі 43 587,19 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, 11 серпня 2006 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КРФ-154/06, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у іноземній валюті в сумі 27 721, 78 долар США, під 11,5 % річних зі строком повернення кредиту не пізніше 23 серпня 2013 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну повернення кредиту відповідно до п. 2.3 кредитного договору (а. с. 7 - 9).

З метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань, які виникають з кредитного договору, 11 серпня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з умовами пункту 1.1 якого ОСОБА_2 поручається перед ВАТ «Державний ощадний банк України» відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (а. с. 10 - 11).

Додаткове забезпечення виконання зобов`язань, які виникають з кредитного договору, 16 серпня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу № 9588, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. О.

У зв`язку з проведенням державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців змін до Статуту Банку від 07 червня 2011 року, ВАТ «Державний ощадний банк України» змінило своє найменування на ПАТ «Державний ощадний банк України» (скорочене найменування - АТ «Ощадбанк»).

У зв`язку з невиконанням належним чином ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, ВАТ «Державний ощадний банк України» 06 травня 2009 року було змушене звернути стягнення на предмет застави, шляхом вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. О. Цей виконавчий напис було належним чином виконано Саксаганським ВДВС КМУ юстиції, транспортний засіб реалізовано з торгів. До філії - Саксаганське відділення № 8366 ПАТ «Державний ощадний банк України» надійшли грошові кошти від реалізації транспортного засобу в сумі 79 737,60 грн, яких не вистачило для покриття загальної суми боргу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2011 року з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнено у солідарному порядку на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 11 серпня 2006 року № КРФ-154/06, станом на 15 жовтня 2009 року в розмірі 120 390 грн (а. с. 152 - 154).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2012 року зазначене рішення суду змінено та зменшено розмір заборгованості з 120 390 грн до 117 107,83 грн, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 3 283 грн (а. с. 157 - 158).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, третьою та п`ятою статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

З матеріалів справи вбачається, що за відомостями адресно-довідкового сектору ВГІРФО ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 22 березня 2012 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2012року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 04 квітня 2012 року, однак судові повістки та копії ухвали про відкриття провадження у справі сторонами не направлялись (а. с. 17).

07 травня 2012 року ухвалено заочне рішення, в якому вказано, що сторони про розгляд справи повідомлені належним чином (а. с. 25 - 27). Копію заочного рішення ОСОБА_1 отримала 02 червня 2012 року (а. с. 29).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2012 року прийнято заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення та призначено до розгляду на 12 листопада 2012 року (а. с. 42), однак зворотнього повідомлення про виклик ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2012 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду на 20 грудня 2012 року (а.с. 48). В матеріалах справи немає копії судової повістки про виклик у суд, що направлялась сторонам.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 , розгляд справи призначено на 11 лютого 2013 року (а. с. 55). В матеріалах справи немає копії судових повісток про виклик у суд, що направлялись сторонам. Також матеріали справи не містять зворотнього повідомлення про виклик у суд ОСОБА_1 .

Судові повістки про виклик у судові засідання на 21 березня 2013 року, 29 березня 2013 року та 22 квітня 2013 року судом першої інстанції ОСОБА_1 не направлялись.

Копія рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2013 року (а. с. 96 - 99) ОСОБА_1 не направлялась.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2013 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» та призначено справу до судового розгляду на 30 липня 2013 року (а. с. 141, 142). Зворотнього повідомлення про виклик у суд ОСОБА_1 у матеріалах справи немає.

Доказів отримання ОСОБА_1 копії рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року у матеріалах справи немає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 169 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України», апеляційний суд в судовому засіданні ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачів, вказавши, що вони повідомлені належним чином про розгляд справи.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини третьої статті 76 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій), якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Вказані вимоги закону судами не виконано, чим порушено норми процесуального права під час розгляду справи, оскільки неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи судом позбавило її можливості дати пояснення по суті справи та доводити перед судом переконливість своїх доводів та заперечень.

Указані порушення процесуального закону судом першої та апеляційної інстанцій призвели до ухвалення рішення без врахування в повній мірі доводів та заперечень ОСОБА_1 , що не відповідає вимогам статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 405 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує касаційну скаргу підставою неповідомлення її про розгляд справи судом, що підтверджується матеріалами справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року скасувати в частині позовних вимог щодо ОСОБА_1 та направити справу у вказаній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук