Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 0417/7303/2012

провадження № 61-11023св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2012 року

у складі судді Мороз В. П., постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

29 листопада 2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська постановлено заочне рішення по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У квітні 2012 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2012 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2011 року скасовано та призначено справу до розгляд в загальному порядку.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у зв`язку з повторною неявкою повідомленого належним чином позивача у судове засідання, на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на день постановлення ухвали), наявні правові підстави для залишення без розгляду позовної заяви.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ПАТ КБ «ПриватБанк» 04 лютого 2020 року подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року ухвалу районного суду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи не підтверджується, що представник ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно не з`явився у судове засідання без поважних причин, отже місцевий суд безпідставно залишив без розгляду позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення місцевого і апеляційного судів та закрити провадження у справі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами залишено поза увагою, що Фастівський міськрайонний суд Київської області розглянув позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , який був поданий банком, 09 вересня 2015 року про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року та відмовив в задоволенні вимоги (справа № 381/3857/15-ц).

На думку заявника, Дніпровський апеляційний суд мав всі підстави для залишення цього позову без розгляду.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову апеляційного суду залишити без змін. Зазначає, що провадження у цій справі № 0417/7303/2012 порушено раніше, ніж в справі № 381/3857/15-ц і на момент постановлення ухвали про залишення позову без розгляду у 2012 році другої справи взагалі не існувало.

Крім того, позови не збігаються за складом учасників цивільного процесу. По-друге, різними є періоди нарахування та суми заборгованості за відповідним кредитним договором. Отже, позови у зазначених справах не збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

25 серпня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на день постановлення ухвали).

Не погоджуючись із цією ухвалою, ПАТ КБ «ПриватБанк» 04 лютого 2020 року подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року поновлено ПАТ КБ «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2012 року про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2012 року про залишення позовної заяви без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення апеляційної інстанції не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга була подана 04 лютого 2020 року, то апеляційний суд при вирішенні питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження у справі повинен був керуватися нормами ЦПК України у редакції, що діяла на час подання апеляційної скарги.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Апеляційна скарга на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2012 року подана ПАТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку 04 лютого 2020 року, тобто поза межами річного строку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є стороною у цій справі, його представник про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Про пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявляло.

Враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відтак, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваної ухвали.

При таких обставинах, ураховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що як оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 02 червня 2020 року, так і ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року - в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, від 03 квітня 2020 року - про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2012 року не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При таких обставинах, ураховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що як оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, так і ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року та від 03 квітня 2020 року не можуть вважатись законними і підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2020 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун