№ 0440/6558/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2021 року

Київ

справа №0440/6558/18

адміністративне провадження №К/9901/6932/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 0440/6558/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області

третя особа Селянське (Фермерське) господарство «Роксолана»

про визнання протиправним та скасування припису

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року (головуючий суддя Рябчук О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Ясенової Т.І., суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа - Селянське (Фермерське) господарство «Роксолана», в якому просила визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 серпня 2018 року №451-ДК/0177Пр/03/01/-18.

2. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 06 серпня 2018 року посадовою особою відповідача було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 451-ДК/564/АП/09/01/-18, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 самовільно займає земельні ділянки з кадастровими номерами: 1222381100:01:001:0905; 1222381100:01:001:0898; 1222381100:01:001:0906; 1222381100:01:001:0907; 1222381100:01:001:0899; 222381100:01:001:0900; 1222381100:01:001:0901; 1222381100:01:001:0902; 1222381100:01:001:0903; 222381100:01:001:0904, які розташовані на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Стосовно встановлення факту самовільного зайняття земельних ділянок позивач зазначає, що в квітні 1997 року її батькові ОСОБА_2 розпорядженнями голови Державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області було надано у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства. В 1999 році ОСОБА_2 заснував юридичну особу - С(Ф)Г Роксолана». Головою даного селянського (фермерського) господарства був безпосередньо ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року по справі № 179/1306/15-ц (рішення набрало законної сили 23 січня 2018 року), було визнано за ОСОБА_1 право власності на селянське (фермерське) господарство «Роксолана» по праву спадкування за законом. Стверджує, що хоча державні акти на право постійного користування землею і видавались на ім`я голови Селянського (фермерського) господарства «Роксолана» ОСОБА_2 , проте, фактично земля передана в користування створеному ним С(Ф)Г «Роксолана». З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Посилався позивач також на наступне: ОСОБА_1 , не є суб`єктом використання спірних земельних ділянок, а користувачем виступає С(Ф)Г «Роксолана»; С(Ф)Г «Роксолана», як юридична особа, не припиняла свою діяльність і є діючим фермерським господарством по теперішній час; С(Ф)Г «Роксолана» правомірно використовує земельні ділянки згідно державних актів на право постійного користування землею, зареєстрованих в Книзі записів державних актів МД №№ 420, 421 від 07 квітня 1997 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Отже, ОСОБА_1 , використовуючи земельні ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 125 ЗК України, ст. 53-1 КУпАП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У березні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що з моменту створення С(Ф)Г «Роксолана» обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Відзначає, що С(Ф)Г «Роксолана» є діючою юридичною особою, не перебуває в статусі припинення та ліквідації, а тому земельними ділянками користується юридична особа С(Ф)Г «Роксолана», а не фізична особа ОСОБА_1 (позивач по справі), і користується даними земельними ділянками на законних підставах.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 12 березня 2019 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді Стародуб О.П., Кравчук В.М.

9. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року.

10. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року №788/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 24 березня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанції, в квітні 1997 року батьку позивача ОСОБА_2 розпорядженнями голови державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області було надано у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які розташовані на території КДСП «Вікторія» Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

13. В 1999 році ОСОБА_2 заснував юридичну особу - С(Ф) Г «Роксолана », що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 14 листопада 1999 року (а.с. 19).

14. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 19 вересня 2014 року (а.с. 20).

15. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року по справі № 179/1306/15-ц (рішення набрало законної сили 23 січня 2018 року), визнано за ОСОБА_1 право власності на селянське (фермерське) господарство «Роксолана» по праву спадкування за законом.

16. При перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1222381100:01:001:0905 площею 4,7296 га, 1222381100:01:001:0898 площею 3.5135 га, 1222381100:01:001:0906 площею 4.7283 га, 1222381100:01:001:0907 площею 4.7286 га, 1222381100:01:001:0899 площею 1.3102 га, 1222381100:01:001:0900 площею 5.0426 га, 1222381100:01:001:0901 площею 5.0423 га, 1222381100:01:001:0902 площею 5.0425 га, 1222381100:01:001:0903 площею 5.042 га, 1222381100:01:001:0904 площею 5,0204 га державної форми власності, розташованих на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області встановлено, що вказані земельні ділянки, які згідно з Державним актом на право постійного користування серії ДП (без номеру), зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування за МД № 420 та Державним актом на право постійного користування серії ДП (без номеру), зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування за МД № 421 перебували у користуванні померлого ОСОБА_2 . Згідно з наявною інформацією встановлено, що вказані земельні ділянки використовуються ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Таким чином ОСОБА_1 самовільно займає вказані земельні ділянки, відповідальність за що передбачена пунктом «б» ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП, ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

17. За результатами перевірки складно акти № 451-ДК/564/АП/09/01/-18 від 06 серпня 2018 року та № 451-ДК/140/АО/10/01/-18 від 16 серпня 2018 року.

18. З метою усунення виявлених порушень державним інспектором 16 серпня 2018 року винесено припис № 451-ДК/0177Пр/03/01/-18, яким встановлено вимогу: у 30-денний усунути порушення земельного законодавства (самовільне зайняття земельних ділянок) та про виконання припису повідомити в термін до 17 вересня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

19. Позивач, не погоджуючись з приписом відповідача про усунення виявлених порушень, звернувся до суду з відповідним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

21. Статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

22. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

23. Згідно із частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

24. Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

25. Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

26. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

27. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

28. Статтею 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

29. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

30. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

31. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

32. Відповідно до статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

33. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

34. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

35. З матеріалів справи вбачається, що при перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1222381100:01:001:0905 площею 4,7296 га, 1222381100:01:001:0898 площею 3.5135 га, 1222381100:01:001:0906 площею 4.7283 га, 1222381100:01:001:0907 площею 4.7286 га, 1222381100:01:001:0899 площею 1.3102 га, 1222381100:01:001:0900 площею 5.0426 га, 1222381100:01:001:0901 площею 5.0423 га, 1222381100:01:001:0902 площею 5.0425 га, 1222381100:01:001:0903 площею 5.042 га, 1222381100:01:001:0904 площею 5,0204 га, встановлено, що вказані земельні ділянки використовуються ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Таким чином ОСОБА_1 самовільно займає вказані земельні ділянки, відповідальність за що передбачена пунктом «б» ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП, ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

36. Доводи позивача полягають в тому, що вказаними земельними ділянками користується юридична особа С(Ф)Г «Роксолана», а не фізична особа ОСОБА_1 (позивач по справі), і користується підприємство даними земельними ділянками на законних підставах.

37. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням голови Державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області від 12 грудня 1997 року № 74-р ОСОБА_2 було надано у постійне користування земельні ділянки, які на даний час мають кадастрові номери: 1222381100:01:001:0905, 1222381100:01:001:0898, 1222381100:01:001:0906, 1222381100:01:001:0907, 1222381100:01:001:0899, 1222381100:01:001:0900, 1222381100:01:001:0901, 1222381100:01:001:0902, 1222381100:01:001:0903, 1222381100:01:001:0904 для ведення фермерського господарства, які розташовані на території КДСП «Вікторія» Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

38. 14 листопада 1999 року ОСОБА_2 заснував С(Ф)Г «Роксолана» (код ЄДРПОУ 20241473) та став його головою.

39. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19 вересня 2014 року.

40. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року у справі № 179/1306/15-ц (23 січня 2018 року набрало законної сили) визнано за ОСОБА_1 право власності на селянське (фермерське) господарство «Роксолана», що належало ОСОБА_2 по праву спадкування за законом.

41. Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент створення С(Ф)Г «Роксолана») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

42. Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент створення С(Ф)Г «Роксолана») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

43. Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент створення С(Ф)Г «Роксолана») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

44. З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення С(Ф)Г надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

45. Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону на момент створення С(Ф)Г «Роксолана»; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

46. Звідси законодавством, чинним на момент створення С(Ф)Г «Роксолана», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності С(Ф)Г як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення С(Ф)Г, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації С(Ф)Г. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення С(Ф)Г, без створення такого С(Ф)Г.

47. 19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

48. У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

49. Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

50. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

51. Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

52. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

53. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

54. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

55. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

56. З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

57. Після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

58. Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі №695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі №574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

59. Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

60. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення С(Ф)Г і подальшої державної реєстрації С(Ф)Г як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

61. У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника С(Ф)Г відсутня.

62. Адже правове становище С(Ф)Г як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

63. Звідси, у разі смерті громадянина - засновника С(Ф)Г відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

64. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18 викладено правову позицію, згідно з якою у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

65. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше існуючої правової позиції та зробила новий правовий висновок про те, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

66. Таким чином, аналізуючи чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, судову практику, а також обставини справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що хоча Державні акти на право постійного користування землею, зареєстровані в Книзі записів державних актів МД №420, 421 від 07 квітня 1997 року, і видавались на ім`я голови С(Ф)Г «Роксолана» ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте фактично земля передана в користування створеному ним С(Ф)Г «Роксолана».

67. Тому з моменту створення С(Ф)Г «Роксолана» обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

68. При цьому, С(Ф)Г «Роксолана» є діючою юридичною особою, не перебуває в статусі припинення та ліквідації, а тому земельними ділянками, які надавались померлому голові фермерського господарства, фактично користується юридична особа С(Ф)Г «Роксолана», а не фізична особа ОСОБА_1 (позивач по справі).

69. У зв`язку з вказаним, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідач невірно встановив під час перевірки, що ОСОБА_1 використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 1222381100:01:001:0905 площею 4,7296 га, 1222381100:01:001:0898 площею 3.5135 га, 1222381100:01:001:0906 площею 4.7283 га, 1222381100:01:001:0907 площею 4.7286 га, 1222381100:01:001:0899 площею 1.3102 га, 1222381100:01:001:0900 площею 5.0426 га, 1222381100:01:001:0901 площею 5.0423 га, 1222381100:01:001:0902 площею 5.0425 га, 1222381100:01:001:0903 площею 5.042 га, 1222381100:01:001:0904 площею 5,0204 га державної форми власності, розташованих на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, тобто самовільно займає вказані земельні ділянки.

70. Таким чином, припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 серпня 2018 року № 451-ДК/0177Пр/03/01/-18 не ґрунтується на вимогах закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

71. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

72. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

73. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

74. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права.

75. Враховуючи, що доводи касаційної скарги про порушення норм права знайшли підтвердження під час касаційного перегляду, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 356 359 КАС України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 серпня 2018 року № 451-ДК/0177Пр/03/01/-18.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

С.Г. Стеценко

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду