ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 0440/6624/18

адміністративне провадження № К/9901/4442/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (головуючий суддя Турлакова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2018 року №0183641306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 36940541,29 грн (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36150064,20 грн та пеня - 790477,09 грн).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року адміністративний позов КПТМ "Криворіжтепломережа" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2018 року №0183641306 в частині суми 23782280,42 грн.

21 серпня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від КПТМ "Криворіжтепломережа" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі №0440/6624/18, в якій позивач, вказуючи на те, що у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року не було вирішено питання про судові витрати, просив вирішити питання стосовно розподілу судових витрат, а саме судового збору у розмірі 554108,12 грн, який було сплачено позивачем за подання цього позову.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, заяву КПТМ "Криворіжтепломережа" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у справі № 0440/6624/18 у розмірі 356734,20 грн. У задоволенні іншої частини заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення на його користь витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що судові витрати, сплачені за подання позовної заяви, мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а саме ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Сума витрат, яка підлягає стягненню із відповідача складає 356734,20 грн, оскільки є пропорційною до задоволених позовних вимог.

Не погодившись з додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, ГУ ДФС у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача відмовити у повному обсязі. Зокрема, у скарзі контролюючий орган вказує на те, питання про розподіл судових витрат відповідно до положень статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) може бути вирішено не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Враховуючи, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято 30 січня 2019 року, заява про ухвалення додаткового судового рішення подана позивачем 19 серпня 2019 року, зазначений строк пропущений, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви КПТМ "Криворіжтепломережа" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на сплату судового збору за подання позову.

КПТМ "Криворіжтепломережа", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, у відзиві позивачем зазначено, що посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій приписів частини четвертої статті 143 КАС України щодо призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог є безпідставним, оскільки строк, визначений частиною четвертою статті 143 КАС України, підлягає застосуванню у разі вирішення питання про розподіл судових витрат судом виключно у випадках, які наведені у частині третій статті 143 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами частини третьої статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із частиною четвертою статті 143 КАС України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною п`ятою статті 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Питання, пов`язані з прийняттям судами додаткових рішень на час звернення заявника із відповідною заявою врегульовано статтею 252 КАС України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 2, 3 статті 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що судове рішення.

Отже, додаткове судове рішення є невід`ємною складовою частиною судового рішення, прийняття якого залежить від закінчення строку на виконання судового рішення. При цьому процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє у визначених законом випадках виправляти помилки, спричинені недотриманням судом відповідного обов`язку, зокрема, у разі, коли суд відповідної інстанції повинен був вирішити питання розподілу судових витрат і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення.

Необхідно зауважити, що позивач, який поніс витрати на подання адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги, вимоги яких судом було задоволено, має гарантоване законом право на присудження йому відповідно до задоволених вимог документально підтверджених судових витрат, зокрема сплаченого судового збору.

У межах цієї справи, 30 січня 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким позов КПТМ «Криворіжтепломережа» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2018 року №0183641306 в частині суми 23 78 2280,42 грн. При цьому, суд першої інстанції прийнявши рішення про часткове задоволення позовних вимог КПТМ "Криворіжтепломережа", не вирішив питання про розподіл судових витрат. В подальшому, 19 серпня 2019 року позивачем було подано відповідну заяву про ухвалення додаткового судового рішення у зв`язку із частковим задоволенням позову. Після отримання заяви, судом першої інстанції ухвалою від 22 серпня 2019 року було призначено до судового розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України та частково задоволено вимоги заяви позивача.

Підстави вважати, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом були порушені норми процесуального права під час розгляду поданої позивачем заяви відсутні, оскільки після надходження заяви, питання про ухвалення додаткового судового рішення було ухвалено в межах строку, встановленого частиною третьою статті 252 КАС України.

Закон гарантує для учасників справи можливість відшкодування понесених ними судових витрат протягом строку на виконання судового рішення шляхом подання такою особою відповідної заяви.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції приписів частини четвертої статті 143 КАС України щодо призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки з аналізу наведених вище правових положень вбачається, що строк, визначений частиною четвертою статті 143 КАС України, підлягає застосуванню у разі вирішення питання про розподіл судових витрат судом виключно у випадках, які наведені у частині третій статті 143 КАС України.

З огляду на вище викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що додаткове судове рішення про розподіл судових витрат ухвалено судом першої інстанції відповідно до положень статей 139 143 252 КАС України в межах наданих йому процесуальних прав.

В обсязі аргументів касаційної скарги та встановлених у цій справі фактичних обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів та обставин справи не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх