ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 04/5026/803/2012(925/1421/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022
у справі № 04/5026/803/2012(925/1421/19)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест-2002",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк"),
2. Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України",
3. Публічне акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України",
4. Громадська організація "Жашківське об`єднання учасників бойових дій",
5. Головне управління ДПС у Черкаській області,
6. Головне управління ПФУ у Черкаській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Протехтраст-КР",
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВС-2012",
про стягнення 8 110 720 грн
в межах справи № 04/5026/803/2012
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод".
ВСТАНОВИВ:
02.12.2019 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІГ-Жашківський цукровий завод», в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ-Жашківський цукровий завод» №04/5026/803/2012, в особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Носань Н.С. (далі - боржник, позивач, ТОВ «ВІГ-Жашківський цукровий завод») звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест-2002» (далі - ТОВ «Буд Інвест-2002», відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь збитки у розмірі 8110720грн.
Предметом позову є вимога позивача про відшкодування відповідачем збитків у виді вартості неповернутого за рішенням суду майна у заявленому розмірі. Розмір збитків, заявлених до стягнення, позивачем обраховано на підставі Звіту від 31.03.2015 про незалежну оцінку основних засобів, що належать позивачу. Відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018 у справі № 925/997/17, вартість витребуваного майна визначена не була.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/1421/19, яку об`єднано в одне провадження зі справою № 04/5026/803/2012 про банкрутство ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" і призначено до судового розгляду.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2020 у справі №04/5026/803/2012(925/1421/19), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2020 рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі № 04/5026/803/2012(925/1421/19) скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.12.2021 у справі № 04/5026/803/2012(925/1421/19) у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ «Віг - Жашківський цукровий завод» в дохід Державного бюджету України 121 660 грн 80 коп. судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ «Укрексімбанк», Банк) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишено без руху та встановлено спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання протягом десяти днів з дня надсилання даної ухвали доказів сплати судового збору в розмірі 182491,20 грн.
Ухвала мотивована тим, що предметом позову є майнова вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 8 110 720,00 грн, відтак сума судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі складає 182491,20 грн (8110720,00/100*1,5*150%) відповідно до підпунктів 1, 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Усуваючи недоліки апеляційної скарги, скаржник надіслав до суду клопотання, до якого додав платіжне доручення № 637827 від 20.05.2022 про сплату судового збору в сумі 5763,00 грн, виходячи зі ставки судового збору, що встановлена підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" як зі спору про повернення майна банкрута у ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство за позовом ліквідатора.
При цьому скаржник посилався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18 щодо застосування норм пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяв у майнових спорах, стороною яких є боржник.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 продовжено АТ «Укрексімбанк» встановлений судом строк для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання Північному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору в сумі 176 728,20 грн протягом десяти днів з дня надсилання даної ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 продовжено процесуальний строк для усунення недоліку апеляційної скарги АТ «Укрексімбанк» шляхом подання Північному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору в сумі 176 728,20 грн до 16.06.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2021 у справі № 04/5026/803/2012(925/1421/19) з доданими до неї документами не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.
Ухвала обґрунтована тим, що станом на 07.07.2022 недоліки апеляційної скарги не усунуті, доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги від скаржника не надійшло. Вказане є підставною для повернення апеляційної скарги відповідно до статті 174, частини другої статті 260 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ «Укрексімбанк» (скаржник) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 у справі №04/5026/803/2012(925/1421/19), ухвалити нове рішення, яким справу передати до Північного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про наявність або відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Укрексімбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2021.
Скаржник зазначає, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу Банку з підстав несплати судового збору за її подання, не врахувавши, що судовий збір у цьому випадку підлягає сплаті на підставі підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», здійснивши при цьому помилкове посилання на правовий висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 14.04.2021 у справі №905/1818/19, правовідносини в якій не є подібними правовідносинам у цій справі.
Скаржник стверджує, що на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 Банком було сплачено судовий збір у розмірі 5 763,00 грн за подання апеляційної скарги. Сплачуючи судовий збір у вказаному розмірі Банк керувався нормами підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», яким встановлена ставка судового збору зі спору про повернення майна банкрута у ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство за позовом ліквідатора, а також виходив з правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18.
За твердженням скаржника, сплачений АТ «Укрексімбанк» судовий збір у розмірі 5 763,00 грн за подання апеляційної скарги у даній справі є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" подало відзив, в якому підтримує вимоги касаційної скарги AT «Укрексімбанк» в повному обсязі, просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022, ухвалити нове рішення, яким передати справу № 04/5026/803/2012 (925/1421/19) до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Укрексімбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2021.
Позивач погоджується з доводами АТ «Укрексімбанк» про те, що при зверненні з вимогами, які належать до різновиду спростування попередніх майнових дій, підлягає застосуванню ставка судового збору, передбачена підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не підпункт 1 пункту 2 частини першої статті 4 Закону у розмірі 1,5 відсотка від ціни позову, як зазначив апеляційний суд.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Рух касаційної скарги
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М. (головуючий), Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. ухвалою від 17.08.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укрексімбанк» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022, призначив розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.09.2022 № 29.3-02/1598 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №04/5026/803/2012 (925/1421/19).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №04/5026/803/2012(925/1421/19) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Банасько О.О., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2021 повернуто без розгляду через не усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою, а саме, несплатою судового збору в сумі 176 728,20 грн.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України.
Згідно положень частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 ГПК України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Разом з тим, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
У § 55 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), від 19.06.2001, заява № 28249/95), ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).
Відповідно такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру до боржника у відповідності до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Колегія суддів зауважує, що оскільки предметом позову ТОВ «ВІГ-Жашківський цукровий завод» в особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Носань Н.С. у справі, що розглядається, є вимога до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 8110720,00 грн - вартості нерухомого майна, витребуваного але не повернутого за рішенням суду, внаслідок його знищення, такий спір вважається майновим, який розглядаються у відокремленому позовному провадженні у межах справи про банкрутство.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що оскільки позов ліквідатора розглянутий у відокремленому позовному провадженні, то судовий збір необхідно обраховувати виходячи зі ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового (як у даній справі) чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"), про що і зазначила колегія суддів при постановленні ухвали про залишення без руху апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк".
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №905/1818/19.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Предметом позову є майнова вимога про стягнення грошових коштів в сумі 8110720,00 грн. Отже сума судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі складає 182491,20 грн (8110720,00/100*1,5*150%).
Водночас, при звернення з апеляційною скаргою, скаржник не надав доказів сплати судового збору за її подання у встановленому порядку та розмірі.
Колегія суддів вважає, що керуючись приписами частини другої статті 260 ГПК України, суд апеляційної інстанції вжив належних заходів щодо сприяння скаржнику у реалізації ним права на апеляційне оскарження, яке гарантоване йому положеннями статті 129 Конституції України та частини першої статті 17 ГПК України, та встановивши вказані порушення вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги, та двічі ухвалами від 24.05.2022, від 08.06.2022 продовжував строк для усунення цих недоліку.
Водночас, АТ «Укрексімбанк», усуваючи недоліки апеляційної скарги, надіслав докази сплати судового збору (платіжне доручення № 637827 від 20.05.2022) в сумі 5763,00 грн. Тобто, скаржник не в повному обсязі усунув недоліки апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 174 ГПК України встановлено, що в разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Частиною шостою статті 260 ГПК України визначено негативний наслідок для скаржника у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги у вигляді повернення її без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
З огляду на не усунення скаржником у визначений судом строк недоліків апеляційної скарги (не надання доказів сплати судового збору), суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про повернення на підставі положень статей 174 260 ГПК України апеляційної скарги АТ «Укрексімбанк».
Колегія суддів відхиляє посилання АТ «Укрексімбанк» на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18 щодо застосування норм підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяв у майнових спорах, стороною яких є боржник, оскільки він суперечить правовому висновку, викладеному у постанові від 03.03.2021 Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 905/1818/19, що за розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами Кодексу України з процедур банкрутства, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункт 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Доводи АТ «Укрексімбанк» про недотримання судами принципу правової визначеності, зважаючи на те, що при попередньому апеляційному та касаційному оскарженні судових рішень у даній справі за подання апеляційної та касаційної скарги Банком було сплачено судовий збір у розмірі, виходячи із ставки судового збору, передбаченої підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а не підпункту 1 пункту 2 частини першої статті 4 Закону у розмірі 1,5 відсотка від ціни позову, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Як вже одноразово вказував Верховний Суд, нормами ГПК України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду; логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
Отже, вирішуючи цей спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував саме правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 905/1818/19.
В силу ж правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, слід враховувати саме останню позицію суду касаційної інстанції.
Позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 905/1818/19, є останньою у часі в порівнянні із тими правовими позиціями, що наведені скаржником, і, як вже було зазначено, саме вказана позиція була врахована судом апеляційної інстанції, що підтверджує правильність застосування правових норм при постановленні оскаржуваної ухвали.
Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної ухвали апеляційного господарського суду.
Колегія суддів додатково звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не позбавляє можливості скаржника повторно звернутися до апеляційного господарського суду із такою скаргою з дотриманням вимог щодо її форми та змісту, визначених статтею 258 ГПК України, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги ухвалу суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилався скаржник.
За таких обставин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог процесуального права, і підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 у справі №04/5026/803/2012(925/1421/19) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді О.О. Банасько
Н.Г. Ткаченко