№ 0519/4518/2012 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 0519/4518/2012

провадження № 61-19407св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І. Ткачука О. С.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс»,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року в складі судді Федоренко Т. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Лопатіної М. Ю., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому листі та виконавчому провадженні її правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Депт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Депт Фінанс») звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі та виконавчому провадженні її правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення.

Заява мотивована тим, що 13 вересня 2012 року рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у розмірі 262 289,13 грн та судовий збір у розмірі 2 622,89 грн.

На підставі вказаного рішення 31 травня 2013 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя видані виконавчі листи № 2/0519/2161/2012.

02 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») укладено договір про відступлення прав вимоги № 2303/К/1.

07 вересня 2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» укладений договір про відступлення прав вимоги № 2303/К/1-ФК до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 з усіма додатками та додатковими угодами.

За договором відступлення ТОВ «ФК «Депт Фінанс» набуло статусу нового кредитора та стягувача.

На виконанні Жовтневого Відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - Жовтневий ВДВС Маріупольського МУЮ) перебувало виконавче провадження № 38678965 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у сумі 262 289,13 грн.

16 липня 2015 року головним державним виконавцем Криловою Л. Ю. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Жодної постанови стягувач не отримував, вважає, що виконавчі документи були втрачені ВДВС під час направлення їх, тому ТОВ «ФК «Депт Фінанс» просило суд:

- замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Депт Фінанс» за виконавчими листами, виданими Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області у справі 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 та судового збору;

- замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Депт Фінанс» за виконавчими провадженнями щодо виконання виконавчих листів, виданих Жовтневим районний судом міста Маріуполя Донецької області у справі 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 та судового збору;

- видати дублікати виконавчих листів по справі № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості та судового збору;

- поновити строки пред`явлення виконавчих листів по справі № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості та судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду від 11 листопада 2020 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Депт Фінанс» про заміну сторони у виконавчому листі та виконавчому провадженні її правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення.

Замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Депт Фінанс» за виконавчими листами, виданими Жовтневим районний судом міста Маріуполя Донецької області у справі № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 та судового збору.

Видано дублікати виконавчих листів по справі № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 та судового збору.

Поновлено ТОВ «ФК «Депт Фінанс» пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2021 року виправлено описки в ухвалі від 11 листопада 2020 року.

Рішення мотивовано тим, що у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору, відбулась заміна стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Діджи Фінанс», а останнє змінено на ТОВ «ФК «Депт Фінанс», судове рішення про задоволення вимог кредитора не виконане боржником, що не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, а тому суд дійшов висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні та виконавчому листі.

Оскільки виконавчий лист, виданий на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у цивільній справі № 2/0519/2161/12, у заявника відсутній, на примусовому виконання у відділі державної виконавчої служби не перебуває, втрачений, та рішення суду до теперішнього часу залишається невиконаним, то суд дійшов висновку про можливість видачі дубліката вказаного виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що задовольняючи заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та виконавчому провадженні на його правонаступника, суд першої інстанції правильно виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Також, встановивши, що строк пропущений з підстав, що не залежали від заявника, виконавчий документ втрачено, рішення суду не виконано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

26 листопада 2021 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Депт Фінанс» відмовити.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що: оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно видав дублікати виконавчих листів; суд першої інстанції здійснив розгляд заяви ТОВ «ФК «Депт Фінанс» без повідомлення учасників справи про розгляд зазначеної заяви, тобто справу розглянуто за відсутності доказів на підтвердження належного повідомлення учасників справи.

Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що оскільки виконавчий документ було повернуто ПАТ «Дельта Банк» 16 липня 2015 року, то строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив 16 липня 2018 року. Своїм правом банк не скористався, до суду із заявою про поновлення строку не звертався і тому втратив це право задовго до відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 .

Також зазначав, що ТОВ «ФК «Депт Фінанс» не надано доказів на підтвердження того, що стягувач (ПАТ «Дельта Банк») не отримував постанови про повернення виконавчого документа.

Крім того зазначав, що до розгляду справи не було залучено Жовтневий ВДВС Маріупольського МУЮ.

Доводи інших учасників справи

У січні 2022 року ТОВ «ФК «Депт Фінанс» в особі адвоката Рябошапки О. І. подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Зазначає, що касаційна скарга не містить підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в частині висновків про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.

Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в частині вирішення вимог про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа.

Витребувано із Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 вересня 2012 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у розмірі 262 289,13 грн та судовий збір у розмірі 2 622,89 грн.

На підставі зазначеного рішення Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області 31 травня 2013 року видані відповідні виконавчі листи.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ перебувало виконавче провадження № 38678965 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у сумі 262 289,13 грн.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 02 вересня 2020 року № 2303/К/1, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс», ПАТ «Дельта Банк» відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників.

Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 07 вересня 2020 року № 23-3/К/1ФК, укладеним між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс», ТОВ «Діджи Фінанс» відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вирішення вимог про заміну сторони у виконавчому листі та виконавчому провадженні

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 442 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02 вересня 2020 року ПАТ «Дельта Банк» за договором про відступлення прав вимоги № 2303/К/1 відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників, зокрема від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06, яке відступило право вимоги ТОВ «ФК «Депт Фінанс» за договором про відступлення прав вимоги від 07 вересня 2020 року № 23-3/К/1ФК.

Колегія суддів наголошує, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, такий договір у розумінні статей 11 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.

Таким чином, встановивши, що ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» відступило права вимоги ТОВ «ФК «Депт Фінанс» за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також, врахувавши те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 вересня 2012 року, яким стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у сумі 262 289,13 грн та судовий збір у сумі 2 622,89 грн не виконане, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «ФК «Депт Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні та у виконавчому листі.

Оскільки ТОВ «ФК «Депт Фінанс» є правонаступником права вимоги ПАТ «Дельта Банк» до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги про те, що заявником не було надано належних доказів відступлення прав вимоги за кредитним договором та документів, які є доказами права вимоги, спростовуються матеріалами справи.

Інших доводів на спростування висновків суду касаційна скарга не містить.

Щодо вирішення вимог про видачу дубліката виконавчого листа

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок видачі дубліката виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

На час звернення заявника до суду у жовтні 2020 року із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 вересня 2012 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у сумі 262 289,13 грн та судовий збір у сумі 2 622,89 грн.

На підставі рішення Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області від 31 травня 2013 року видані відповідні виконавчі листи.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні Жовтневого ВДВС ММУЮ перебувало виконавче провадження № 38678965 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0519/2161/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 474/нд-12-06 у сумі 262 289,13 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, яка діяла на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Суд першої інстанції, встановивши наявність доказів поважності причин пропуску строку звернення із такою заявою до суду, поновив зазначений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Вирішуючи касаційну скаргу в частині вимог про видачу дубліката виконавчого листа та оцінюючи викладені заявником доводи, Верховний Суд не надає правову оцінку висновкам суду першої та апеляційної інстанцій в частині поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки в цій частині судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Отже, дублікат виконавчого листа може бути видано, зокрема у тому випадку, якщо суд поновив строк пред`явлення його до виконання або такий строк не пропущено на момент подання заяви про видачу дубліката виконавчого документа. В іншому випадку настають наслідки, які зумовлюють відмову у видачі дубліката виконавчого листа.

Встановивши, що виконавчий документ втрачено, рішення суду не виконано, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

Доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, на законність судових рішень не впливають, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин щодо видачі дубліката виконавчого листа та наявних у справі доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції здійснив розгляд заяви ТОВ «ФК «Депт Фінанс» без повідомлення учасників справи, тобто справу розглянуто за відсутності доказів на підтвердження належного повідомлення учасників справи, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не скористались своїм процесуальним правом на оскарження рішення суду першої інстанції з підстав не повідомлення їх про розгляд справи у суді першої інстанції, що є окремою обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України. Таких доводів апеляційна скарга не містила і тому не було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, а тому не може бути предметом розгляду у суді касаційної інстанції.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

О. С. Ткачук