ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа №0540/5860/18-а
адміністративне провадження №К/9901/5329/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 (колегія у складі суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.)
у справі №0540/5860/18-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області
про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 19.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та просила:
- визнати неправомірними дії відповідача, які полягали у невиплаті страхових виплат (заборгованості) по втраті працездатності за період з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом;
- зобов`язати відповідача виплатити страхові виплати (заборгованість) по втраті працездатності за період з листопада 2016 року по день смерті ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.08.2018 здійснено заміну первісного відповідача Костянтинівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на належного Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 позов задоволено.
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 скасовано та ухвалено нове, яким провадження у справі закрито.
5. 25.02.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019. У касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 07 квітня 2008 року ОСОБА_2 отримувала страхові виплати, як особа, яка має на це право у разі смерті потерпілого.
8. ОСОБА_2 звернулася до відділення Фонду у м. Костянтинівці із заявою про тимчасове продовження їй раніше призначених страхових виплат за листопад місяць 2014 року у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 та надала до відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівці довідку, видану їй управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території в місто Костянтинівку.
9. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівці від 03 грудня 2014 року № 0534/73326.1/4543.1/11 продовжено особі ОСОБА_2 раніше призначену щомісячну страхову виплату, як такій, яка має на це право у разі смерті потерпілого. Виплати проводити з 01 листопада 2014 року безстроково.
10. 23 листопада 2016 року особою ОСОБА_2 до Костянтинівського відділення Фонду ССНВВПЗ була подана заява (зареєстрована за № 1358) про припинення страхових виплат з 01 грудня 2016 року у зв`язку з переходом у відділення м. Єнакієве.
11. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівці від 23 листопада 2016 року № 0534/73326.1/19 знято з обліку справу особи, яка має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, ОСОБА_2 номер справи 73326.1. Причина зняття: відмова потерпілого від отримання виплат. Дата зняття з обліку справи 31 жовтня 2016 року .
12. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
13. Згідно свідоцтва про спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори Браташевською Г.О. позивачу ОСОБА_1 , визначено розмір заборгованості зі страхових виплат у розмірі 15802,87 грн., що належали померлій ОСОБА_2 на підставі довідки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області № 01-08/02-383 від 14.07.2017.
14. Довідкою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області № 01-08/02-383 від 14.07.2017 вказано суму заборгованості зі страхових виплат у розмірі 15802,87 грн.
15. На звернення позивача Костянтинівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України листом № 01-03/574 відмовило у виплаті заборгованості.
16. На адвокатський запит представника позивача від 24.07.2018 Костянтинівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України повідомило, що виплата заборгованості ОСОБА_2 не здійснюється, оскільки до 23.11.2016 до управління надійшла відмова потерпілого від отримання виплат. В подальшому на обліку у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 не знаходилась та нарахування не проводилось.
17. Позивач з відмовою не погодилася і звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на положення статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та зазначала, що має право на отримання страхових виплат на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
19. Костянтинівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області заперечувало проти задоволення позовних вимог, зазначало, що діяло на підставі та в межах повноважень, що встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що управління Фонду діяло не в межах своїх повноважень та неправомірно відмовило позивачу у виплаті страхових виплат після смерті її матері, оскільки остання на обліку як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції у відповідача перебувала.
21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим, оскільки стосується правомірності права позивача на отримання страхових виплат (заборгованості) згідно свідоцтва про право на спадщину, то цей спір має приватно-правовий , а не публічний характер, та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
22. У касаційній скарзі позивач зазначає, що немає спору про право на спадщину, а є лише бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиплаті страхових виплат по втраті працездатності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, тому спір має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
23. Крім того, позивач посилаючись на положення ч. 6 ст. 346 КАС України зазначає про необхідність її передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
24. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
26. Предметом спору є порушення права на отримання страхових виплат (заборгованості) по втраті працездатності, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
27. Велика Палата Верховного Суду розглядала подібну справу № 286/3516/16-ц. Там теж рішенням суду було зобов`язано Управління ПФУ здійснити донарахування та провести виплату коштів, однак позивач помер. Належні йому виплати за життя не отримав. Позивачка, як дружина спадкодавця отримала свідоцтво про право на спадщину на присуджені доплати до пенсії, але відповідач коштів, що увійшли до складу спадщини, не виплатив.
28. У постанові від 27.03.2019 у цій справі Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок:
<…> Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства».
29. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
30. У справі, що розглядається, вимогу заявлено до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а не до органів Пенсійного фонду, проте, ключовим питанням є саме вимога позивачки, як спадкоємця за законом, визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Те, що у справі № 286/3516/16-ц йшлося про виплату пенсії, а у справі, що розглядається, - страхових виплат, не є суттєвим для визначення юрисдикції.
31. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами ЦПК України.
32. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
33. Вирішуючи клопотання позивача про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів виходить з наступного.
34. Згідно з ч. 6 ст. 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
35. Частинами першою та другою статті 347 КАС України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
36. Проаналізувавши зазначені в клопотанні підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні такого, оскільки, як зазначено вище у постанові від 27.03.2019 по справі № 286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
37. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до закінчення касаційного розгляду справи.
38. Враховуючи ставки судового збору за подання касаційної скарги, передбачені Законом України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, Суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1409,60 грн.
Керуючись статтями 328 341 342 343 349 350 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №0540/5860/18-а залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб