ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2020 року

Київ

справа №0540/7062/18-а

адміністративне провадження №К/9901/7902/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Уханенка С. А.,

суддів Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

за участю секретаря судового засідання Семопядного О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суми матеріальної допомоги, провадження за якою відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (головуючий суддя Шинкарьова І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (суддя-доповідач Геращенко І.В., судді Арабей Т.Г., Міронова Г.М.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі ГТУЮ у Донецькій області), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі посадового окладу та стягнути 5 341,60 грн невиплаченої допомоги.

2. Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку з призовом позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період у серпні 2015 року, його увільнено з роботи, зі збереженням робочого місця і посади та з виплатою компенсації у розмірі середнього заробітку. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГТУЮ у Донецькій області із заявою про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати, проте відповідач виплатив йому таку допомогу у розмірі посадового окладу, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив публічну службу на посаді заступника начальника відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції і у серпні 2015 року його призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період.

4. Наказом ГТУЮ у Донецькій області від 17 серпня 2015 року №19820/1 з 17 серпня 2015 року позивача увільнено від роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) і, на період проходження військової служби, за ОСОБА_1 збережено робоче місце та посада. Одночасно, за цим же наказом, позивачу виплачується компенсація у розмірі середнього заробітку, відповідно до статті 119 КЗпП України (а.с. 31).

5. З 17 серпня 2015 року позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15 березня 2018 року № 432 (а.с. 19).

6. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік (а.с. 20). Ця допомога у розмірі посадового окладу позивачу виплачена у червні 2018 року, що підтверджується довідкою ГТУЮ у Донецькій області (а.с. 32).

7. Розмір допомоги відповідач обчислив, виходячи з розміру посадового окладу позивача, відповідно до пункту 2 та пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок № 100), з чим ОСОБА_1 не погодився, оскільки вважав, що має право на отримання такої допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яку він отримував протягом двох місяців.

8. Предметом спору у цій справі є правильність обчислення розміру грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що підлягає виплаті працівнику, призваного на військову службу під час мобілізації.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у позові відмовлено.

10. Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що при залученні працівників до виконання військових обов`язків, для обрахування розміру їхньої середньої заробітної плати застосовується Порядок №100. Враховуючи те, що середній заробіток виплачується ОСОБА_1 , як мобілізованому працівнику, то розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік необхідно обчислювати з урахуванням абзацу 3 пункту 4 Порядку №100 у розмірі посадового окладу, тобто 5 200,00 грн.

11. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року змінено рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у частині застосування положень закону, якими керувався суд під час прийняття рішення. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

12. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та змінюючи його в частині застосування закону, суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальні правила розрахунку середньомісячної заробітної плати не поширюються на спірні правовідносини. Тому, враховуючи вимоги абзацу 2 пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці позивачу не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток, а саме за час виконання позивачем державного обов`язку з проходження військової служби під час мобілізації на особливий період. Отже, обчислюючи суму матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу, що підлягає виплаті позивачу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

13. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову.

14. Вказав, що судами неправильно застосовано норми Порядку № 100 та не враховано норми Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) і Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2016 року № 500 (далі Порядок № 500).

15. Судові рішення не відповідають приписам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості, оскільки відсутність правового регулювання правовідносин, пов`язаних з розміром виплат, що здійснюються працівникам, призваним на військову службу, не повинно впливати на гарантії, встановлені державою для військовослужбовців.

16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

17. У відзиві на касаційну скаргу ГТУЮ у Донецькій області просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань обчислено у відповідності до законодавства, а виплати, нараховані за час протягом якого працівника залучено до виконання державних або громадських обов`язків, не враховуються при обчисленні суми такої допомоги.

18. Касаційний розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

19. У зв?язку з цим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина четверта статті 229 КАС України).

V. Джерела права й акти їхнього застосування

20. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків встановлені статтею 119 КЗпП України, відповідно до частини третьої якої, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

21. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом № 889-VIII, розділом VI якого, зокрема встановлено соціальні гарантії державних службовців.

22. Так, відповідно до частини другої статті 54 Законом № 889-VIII державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

23. Умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) та її розмір визначені Порядком № 500 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 2 якого, державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви. Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці (пункт 3). Рішення про надання керівнику державної служби у державному органі та його заступникам матеріальної допомоги приймається керівником відповідного державного органу за погодженням із відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу) (пункт 4).

24. Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком №100, підпунктом «л» пункту 1 якого встановлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

25. Абзацом 4 пункту 2 Порядку №100 встановлено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

26. Абзацом 3 пункту 4 Порядку № 100 встановлено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

27. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 542 «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати» пункт 4 Порядку № 100 доповнено новим абзацом: «Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період».

28. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за державними службовцями, які були призвані на військову службу зберігається місце роботи, посада і середній заробіток. Враховуючи те, що частиною другою статті 54 Закону № 889-VIII передбачено можливість виплати державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, рішення про її виплату працівникам, які були призвані на військову службу, приймається керівником державної служби у державному органі у межах затвердженого фонду оплати праці.

29. Розмір такої допомоги обчислюється, виходячи із розміру середньої заробітної плати, тому розрахунки сум, що підлягають виплаті державним службовцям, які звернулися з відповідними заявами здійснюються відповідно до Порядку №100, яким встановлено загальні правила обчислення середнього заробітку, у тому числі і у випадках, коли працівник не працював.

30. Водночас з 07 серпня 2015 року абзацом 4 пункту 4 Порядку № 100 запроваджено правила розрахунку середньої заробітної плати працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

VІ. Висновки Верховного Суду

31. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріальної допомоги необхідно обчислювати за правилами, встановленими абзацом 3 пункту 4 Порядку № 100, який суд вважав останнім, ураховуючи приписи абзацу 4 пункту 2 Порядку № 100.

32. Наведені зміни Порядку №100 мали на меті унеможливлення зменшення розміру середнього заробітку, який зберігається за працівником в разі його повторного призову для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

33. Крім того, абзац 4 пункту 4 Порядку №100 не визначає відмінностей обчислення середнього заробітку, який зберігається за працівником в разі повторного призову для проходження військової служби та середнього заробітку для визначення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

34. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальні правила розрахунку середньомісячної заробітної плати не розповсюджуються на спірні відносини, тому при обчисленні розміру спірної допомоги відповідачем правомірно не враховані виплати, які отримував позивач під час проходження ним військової служби. Водночас, зазначивши у судовому рішенні про неправильне застосування судом першої інстанції нормативного акту, суд апеляційної інстанції не зазначив яким нормативним актом необхідно керуватися при вирішенні цього спору.

35. Разом з тим, висновки судів попередніх інстанції щодо правильного обчислення відповідачем розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи лише з розміру посадового окладу позивача зроблені без урахування змін до правил нарахування середнього заробітку, що набрали чинності з 07 серпня 2015 року та їх аналізу до фактичних обставин справи.

36. Верховний Суд зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що норми Порядку №100 не поширюються на спірні правовідносини є помилковими, оскільки іншого порядку обчислення розміру середньої заробітної плати чинним законодавством не встановлено.

37. Водночас, матеріали справи не містять відомостей про повторний призов ОСОБА_1 , що виключає можливість визначення права позивача на гарантії, встановлені абзацом 4 пункту 4 Порядку №100 для військовослужбовців.

38. Підпунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

39. За таких обставин, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. Під час нового розгляду суду необхідно встановити обставини проходження ОСОБА_1 військової служби після призову у серпні 2015 року.

VІI. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді:О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська