ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа №0640/4278/18
адміністративне провадження № К/9901/9629/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 (суддя Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 (колегія суддів: Боровицький О.А., Курко О.П., Совгира Д.І.) у справі № 0640/4278/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 08.05.2018 інвалідності 2 групи, внаслідок поранень (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання № 77 від 27.07.2018 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи, внаслідок поранень (травм) пов`язаних із захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ» (далі - Закон № 2011-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 07.11.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019, у задоволенні позову відмовив.
3. Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
4. Верховний Суд ухвалою від 08.04.2019 відкрив касаційне провадження.
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
6. У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
7. Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Суди встановили, що позивачу під час первинного медичного огляду 30.01.2015 встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 078995. Причина інвалідності - «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 206362 від 25.05.2015 при повторному огляді встановлено 3 групу інвалідності з 25.05.2015. Причина інвалідності - «Захворювання, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини».
За наслідками повторного огляду 18.05.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 08.05.2018. Причина інвалідності - «Захворювання, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини».
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності та надав необхідні документи для направлення до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 77 від 27.07.2018 вбачається, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги полковнику в запасі ОСОБА_1 , оскільки позивачу групу і причину інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення інвалідності. Зазначено, що допомога у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена в розмірі 182 700 грн.
Вважаючи отриману відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що між первинним оглядом і встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності (30.01.2015) та повторним оглядом, за наслідками якого було встановлено ІІ групу інвалідності (08.05.2018), минуло понад два роки та відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
10. Позивач на обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що чинним на момент встановлення йому за результатами повторного огляду ІІ групи інвалідності Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі за текстом - Порядок № 975) передбачено, що у разі встановлення іншої причини інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Вказане, на переконання позивача, залишилося поза увагою судами попередніх інстанцій, які мали застосувати положення Порядку № 975. Зазначає, що норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрала чинності 1 січня 2017 року. Вважає, що законодавством не встановлювався дворічний обмежувальний строк, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі в разі зміни групи інвалідності, а тому позивач має право на отримання цієї допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
12. Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
13. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
14. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
15. Згідно з пунктом 6 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час повторного встановлення інвалідності позивачу) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
16. Пунктом 8 Порядку № 975 передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
17. Обидві ці норми (абзац перший пункту 4 статті 16-3 Закону та пункт 8 Порядку № 975) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, або причини інвалідності, можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
18. Верховний Суд в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 сформулював висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються, починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
19. Колегія суддів не приймає посилання позивача на судову практику Верховного Суду, оскільки Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 відступив від позиції, викладеної в постанові від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17.
20. Проте колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України (Другий сенат) Рішенням від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнав такими, що не відповідають Конституції України, а саме: статтям 1, 3, частині першій та другій статті 8, частині п`ятій статті 17, частині першій статті 17 Конституції України.
21. Установлені приписами пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років є невиправданими і такими, що непропорційно обмежують право на посилений соціальний захист військовослужбовців, гарантований частиною першою статті 46 Конституції України у взаємозв`язку з частиною п`ятою її статті 17 (пункт 5.3. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022).
22. Оспорювані приписи Закону, якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, не узгоджуються із засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3 8 17 46 Конституції України) (пункт 6.2. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022).
23. У постанові від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо відступу від висновків Верховного Суду у наведених вище правовідносинах, дійшла таких висновків:
(1) частина четверта статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;
(2) правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постановах від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, від 02.12.2022 у справі № 1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, що діяла до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06.04.2022.
24. До правовідносин, що виникли після 06.04.2022, стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, оскільки його визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022.
25. В подальшому Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 240/19209/21 (постанова від 10.12.2024), у якій вирішувалось питання щодо застосування положень частини четвертої статті 7 КАС України до положень пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, які за Рішенням Конституційного Суду від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), до правовідносин, які виникли до ухвалення цього Рішення Конституційного Суду України, та питання відступу від висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21.
26. У постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 Верховний Суд вказав, що у разі недотримання принципу верховенства права (відсутність дискримінації і рівність перед законом), невідповідності приписів закону нормам Конституції України, суд в силу приписів частини четвертої статті 7 КАС України при виборі норм права, які застосовуються до спірних відносин при вирішенні спору, має застосувати принцип верховенства права.
27. Суд має застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме, норми Конституції України, а не норми закону, оскільки пряме (безпосереднє) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України в цілому або частково.
28. Положення частини четвертої статті 7 КАС України мають бути застосовані до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними. Після прийняття рішення Конституційним Судом України застосуванню підлягають положення Конституції України із врахуванням юридичної позиції, сформульованої у рішенні Конституційного Суду України.
29. Установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, на думку судової палати, суперечать Конституції України з моменту встановлення такого обмеження.
30. Оскільки судовий захист не може бути побудовано на неправовому (неконституційному) законі, норму якого, до того ж, вже визнано неконституційною, відповідно виникає необхідність відступу від правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21 про те, що частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України та інших висновків у цій справі як похідних у правовідносинах щодо призначення одноразової грошової допомоги особам з інвалідністю, яка виникла внаслідок, зокрема поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, підвищення групи якої відбулось після спливу дворічного строку з дня встановлення первинної групи інвалідності.
31. Тому Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 дійшов висновків щодо необхідності застосування вказаних норм у подібних правовідносинах у такий спосіб:
1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;
2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин;
3) установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років суперечать Конституції України, а тому для вирішення цього спору підлягає застосуванню частина перша статті 46 Конституції України у взаємозв`язку з частиною п`ятою її статті 17 як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у Рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022.
32. Отже, незважаючи на те, що позивачу первинна ІІІ група інвалідності встановлена 30.01.2015, а ІІ група встановлена у понад дворічний строк - 08.05.2018, і до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, колегія суддів дійшла висновку, що частина четверта статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ щодо визначення підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, як то сплив дворічного строку у разі зміни групи інвалідності після первинного її встановлення, до спірних правовідносин не застосовується.
33. Застосовуючи указані вище висновки до обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункт 8 Порядку № 975 у зв`язку із тим, що заявнику групу інвалідності змінено після спливу двох років з дня виставлення первинної групи інвалідності, діяв всупереч принципу верховенства права (дотримання прав людини, відсутність дискримінації і рівність перед законом), не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України.
34. За таких обставин, рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи від 27.07.2018 № 77 протиправне й має бути скасоване.
35. Колегія суддів звертає увагу, що встановлення інвалідності ІІ групи понад дворічний строк після первинного встановлення є єдиною підставою відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму з урахуванням раніше виплаченої суми.
36. Відповідно до частин першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позову.
37. Оскільки в матеріалах справи немає доказів на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, немає.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 КАС України, - Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 08.05.2018 інвалідності ІІ групи, внаслідок поранень (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання № 77 від 27.07.2018 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранень (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді В.М. Кравчук
А.І. Рибачук