Постанова

Іменем України

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 1005/7136/2012

провадження № 61-18606св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Омега Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Овсієм Дмитром Юрійовичем , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року у складі судді Чирки С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В.

Історія справи:

Короткий зміст заяви

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ «Файненс Компані») звернулося з заявою про заміну стягувача правонаступником.

Заява мотивована тим, що рішенням Бориспілького міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року у справі № 1005/7136/2012 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») до ОСОБА_1 , а саме звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок задоволення грошових вимог ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 за кредитним договором в сумі 2 737 304,15 дол. США.

29 квітня 2013 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Сведбанк» його найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»).

07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги (а. с. 14-15, т. 1). Відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору про відступлення прав вимоги банк передав новому кредитору право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», а також за іншими договорами, які укладені на забезпечення цього кредитного договору, зокрема за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року (а. с. 16-23, т. 1).

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року не виконане.

ТОВ «Файненс Компані» просило замінити позивача у справі та стягувача у виконавчому провадженні № 39548956.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від

14 вересня 2021 року, заяву ТОВ «Файненс Компані» про заміну стягувача правонаступником задоволено частково.

Замінено сторону у виконавчому провадженні по примусовому виконанню рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року у справі № 1005/7136/2012 з ПАТ «Омега Банк» на його правонаступника - ТОВ «Файненс Компані».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Омега Банк» правомірно відчужило право вимоги до відповідача у справі № 1005/7136/2012 заявникові - ТОВ «Файненс Компані». В той же час на стадії виконання судового рішення в силу вимог статті 442 ЦПК України суд може замінити саме сторону виконавчого провадження, а не сторону в цивільному процесі. З огляду на це, суд вважає, що вимога про заміну позивача у справі №1005/7136/2012 на ТОВ «Файненс Компані» задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду та не взяв до уваги доводи скаржника про передчасність звернення ТОВ «Файненс Компані» із заявою про заміну стягувача та невідповідність договору про відступлення прав вимоги № 1 від 07 березня 2019 року вимогам закону, оскільки скаржником не надано доказів визнання вказаного договору недійсним у судовому порядку. Посилання скаржника на те, що відповідно до даних Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Омега Банк» ліквідовано 18 листопада 2019 року, не мають значення для справи враховуючи, що ПАТ «Омега Банк», яке є правонаступником ПАТ «Сведбанк», уклало договір про відступлення прав вимоги із ТОВ «Файненс Компані» 07 березня 2019 року. На момент укладення договору про відступлення права вимоги банк ще не було ліквідовано.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про те, що скаржником виконано зобов`язання в повному обсязі, оскільки судам такі докази не надані.

Апеляційний суд не взяв до уваги доводи скаржника щодо відсутності у ТОВ «Файненс Компані» права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором з огляду на укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Локо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (далі - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент») договір про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року. Представник ОСОБА_2 - адвокат Овсій Д. Ю. посилався на те, що 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну, зокрема, право вимоги до ОСОБА_2

04 липня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як продавцем, та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну, зокрема, право вимоги до ОСОБА_2 . Проте рішенням Господарського суду міста Києва від

04 вересня 2018 року у справі № 910/10364/16, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від

24 липня 2019 року встановлені ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року відповідно до пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а. с. 19-62, т. 2). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня

2019 року визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» зі змінами та доповненнями, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 216, статті 658 ЦК України, як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має право продажу цих активів (а. с. 31-46, т. 2). Тому вказаний договір про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року відповідно до частини першої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, а тому зазначені доводи скаржника є необґрунтованими. Доказів на спростування вказаних обставин скаржником не надано.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати судові рішення, передати справу на розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Файненс Компані» у задоволенні заяви.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неповно встановили обставини справи й ухвалили рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема, приписів статті 204, частини третьої статті 215 ЦК України. Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 серпня 2020 року у справі № 917/1339/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від

19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №2-383/2010, від 19 червня

2019 у справі № 643/17966/14-ц.

У даному випадку задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку правочинам, за якими відповідного права вимоги набулиТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо», що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України). Відомості про наявність судових рішень про визнання недійсним договору про відступлення права від 23 серпня 2016 року між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо» відсутні. Тому заява ТОВ «Файненс Компані» про заміну сторони виконавчого провадження є передчасною.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем земельної ділянки з кадастровим номером 32208840000:03:001:0018, щодо якої судом прийнято рішення про звернення стягнення, є ТОВ «ФК «ЛОКО», вказані відомості є відкритими та загальновідомими. Право іпотеки підлягає державній реєстрації та виникає саме з моменту такої державної реєстрації. Іпотекодержатель майна в разі припинення державної реєстрації його права та перереєстрації його за іншою особою таке право втрачає. Враховуючи те, що право вимоги за кредитним та іпотечним договорами можна класифікувати за ознаками підстави виникнення, а також обсягу зобов`язання та ступеню його виконання, то право вимоги до відповідача є індивідуально визначеною неспоживчою річчю, яка в свою чергу є майном. Тому захист та поновлення майнових прав (до яких відноситься право іпотеки) може бути здійснено виключно шляхом його витребування або шляхом визнання такого права та проведення відповідної державної реєстрації із внесенням запису про державну реєстрацію за власником відповідного права. З урахуванням того, що право іпотеки на той момент було зареєстровано за ТОВ «Локо», ПАТ «Омега Банк», вважаючи первісний правочин щодо відчуження права вимоги нікчемним, перш ніж відчужувати таке право на користь ТОВ «ФК «Файненс Компані» мав звернутись із відповідним позовом про витребування такого права чи визнання за собою такого права і тільки після цього набув би поряд із правом володіння ще й право користування та розпорядження таким активом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Тому надання Касаційним господарським судомі у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 910/10364/16 правової оцінки укладеному 31 грудня 2014 року договору щодо його нікчемності не виключає того, що належним способом захисту прав ПАТ «Омега Банк» є визнання недійсними: договорів з подальшого відчуження відповідного права, а також витребування такоґо права у добросовісного набувача. Тому право вимоги ТОВ «ФК «Файненс Компані» до відповідача та третьої особи є спірним та заміна стягувача у виконавчому листі - передчасною.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що договір про відступлення права вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним, а договір від 04 липня 2015 року - недійсним, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи. Посилання суду апеляційної інстанції на викладену у постанові Північного апеляційного господарського суду від 17 червня 2020 року у справі

№ 910/10364/16 правову оцінку правового статусу ТОВ «ФК «Локо» стосовно сторін є безпідставним, оскільки слід враховувати те, що у межах провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Локо» оцінка судами обставин в цій справі надавалась виключно на підставі наданих сторонами доказів у межах предмету доказування, який відрізняється від предмету доказування у справі, що переглядається.

Твердження апеляційного суду про те, що скаржником не спростовано правомірності укладеного між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» правочину, є передчасними, оскільки ТОВ «ФК «Файненс Компані» ініційовано спір про визнання недійсними правочинів, визнання права вимоги, тощо, який перебуває в провадженні Господарського суду Київської області.

Судами не враховано того, що зобов`язання за договором № 1095-ф забезпечено також іншими договорами та не встановлено ні загального обсягу зобов`язання, яке могло бути відчужено ПАТ «Омега Банк», ні обсягу виконаного зобов`язання.

Посилання апеляційного суду на те, що ТОВ ФК «Локо» не зверталось із заявою про заміну стягувана у цій справі, не спростовують того, що на момент продажу ПАТ «Омега Банк» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Файненс Компані» та розгляду судом першої інстанції заяви вказаної особи належним іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Локо». На час подання касаційної скарги

ОСОБА_4 повністю виконані зобов`язання за кредитним договором, про що з належним кредитором складено договір про врегулювання заборгованості від 02 грудня 2020 року та надано до суду першої інстанції. За умовами вказаного договору сторони підтверджують, що основний борг позичальника

( ОСОБА_4 ) за кредитним договором є погашеним в частині вартості предмета іпотеки всього на загальну суму 14 965 000,00 грн. Сторони погодили, що залишок заборгованості за кредитним договором в сумі 512 903,43 грн припиняється шляхом прощення боргу (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням. Тому підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Враховуючи той факт, що ПАТ «ОМЕГА БАНК» ліквідовано 18 листопада

2019 року, відсутні підстави для задоволення вимог ТОВ «ФАЙНЕНС КОМПАНІ» щодо заміни стягувача.

У червні 2022 року ТОВ «Файненс Компані» подало до суду відзив, у якому просило оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року продовжено товариству з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17 червня 2022 року.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених вимог заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну стягувача правонаступником, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 квітня 2013 року, задоволено позов ПАТ «Сведбанк». В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від

31 січня 2008 року № 1095-Ф в сумі 2 737 304, 15 дол. США, що еквівалентно

21 877 903,43 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 32208840000:03:001:0018, загальною площею 2,6898 га, що розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 червня 2006 року, виданого Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі. Реалізувати предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Початкова ціна для реалізації предмету іпотеки становить 266 166,67 дол. США, що еквівалентно 1 318 891,68 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» 3 219,00 грн судового збору (а. с. 41-47, т. 1).

29 квітня 2013 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Сведбанк» найменування банку змінено на ПАТ «Омега Банк».

18 лютого 2019 року відбувся аукціон, за результатами проведення якого сформовано протокол електронного аукціону, відповідно до якого переможцем аукціону визнано ТОВ «Файненс Компані».

Відповідно до копії платіжного доручення від 28 лютого 2019 року ТОВ «Файненс Компані» перерахувало на рахунок ПАТ «Омега Банк» грошові кошти у розмірі

4 795 793,97 грн (а. с. 24, т. 1).

07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» і ТОВ «Файненс Компані» як новим кредитором укладено договір № 1 відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. (а. с. 14-15, т. 1), за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, визначених у додатку № 1 цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників тощо. Сторони домовилися, що за відступлення права вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 4 664 433,01 грн. До моменту укладення цього договору новий кредитор сплатив банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 4 795 793,97 грн, в яку включена ціна відступлення на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (пункти 1, 2, 4 договору) (а. с. 14, т. 1).

Відповідно до пункту 36 додатку № 1 до договору до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року на залишок заборгованості за кредитом та за відсотками станом на 07 березня 2019 року у загальній сумі 104 465 655,60 грн, і договорами, укладеними на забезпечення виконання основного зобов`язання - іпотечні договори від 31 січня 2008 року

№ 1095-Ф/ІП-1, № 1095-Ф/ІП-2, № 1095-Ф/ІП-3, № 1095-Ф/ІП-4, № 1095-Ф/ІП-5,

№ 1095-Ф/ІП-6, від 08 лютого 2008 року № 1095-Ф/ІП-7, від 19 березня 2008 року № 1095-Ф/ІП-8, а також договір поруки від 31 січня 2008 року № №1095-Ф/П-1 (додаток № 2).

Позиція Верховного Суду

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від

20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 73 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зазначено, що:

«оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення».

У пунктах 6.11.-6.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що:

«після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.

Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц про те, що заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (стаття 52 ГПК України). Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (пункт 73)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року у справі

№ 752/3582/14-ц (провадження № 61-11271св21) зроблено висновки, що «задовольняючи заяву ТОВ «Файненс Компані» в частині заміни стягувача у виконавчому провадженні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що первісний договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним, а договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року судом визнано недійсним з моменту його вчинення, ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не набуло права вимоги та відповідно, не мало законних підстав для відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Локо», що свідчить про те, що право вимоги за кредитним договором не перейшло і не могло перейти ані до ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», ані до ТОВ «ФК «Локо», а тому вимоги ТОВ «Файненс Компані», яке придбало право вимоги та інші майнові права за кредитним договором під час здійснення процедури ліквідації ПАТ «Омега Банк» та продажу активів на аукціоні, про заміну його в виконавчому провадженні на стягувача замість ТОВ «ФК «Локо» є обґрунтованими».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 2-2875/11 (провадження № 61-18249св21) зазначено, що «доводи касаційної скарги про те, що ПАТ «Омега Банк» не міг відступити свої права кредитора на користь ТОВ «Файненс Компані», оскільки вже відступив свої права стягувача на користь іншої юридичної особи, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року), які набрали законної сили, встановлено, що договір про відступлення прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк», як продавцем, та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» є нікчемним, а договір від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», як продавцем, та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», є недійсним, отже, є такими, що не створили жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 2-5080/11 (провадження № 61-18225св21) вказано, що «доводи касаційної скарги про те, що звернення заявника до боржників є передчасним, оскільки 19 січня 2017 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зобов`язання за кредитним договором припинено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (земельні ділянки), яке проведено належним на той час кредитором, не заслуговують на увагу, оскільки для вирішення процесуального питання про заміну сторони в порядку правонаступництва правове значення має факт правонаступництва у матеріальних відносинах. Обставини, з якими закон пов`язує припинення зобов`язань, підлягають встановленню при вирішенні спору про виконання відповідного зобов`язання. Водночас, Верховним Судом враховано, що у справі № 910/10364/16, рішення які набрали законної сили, судами встановлено, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня

2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», є нікчемним, а договір купівлі-продажу прав вимоги від 04 липня

2015 року, укладений між ТОВ «ФК «Іпотека кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», визнано недійсним. Вирішення спору в суді у справі № 911/3572/20 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року, який є третім у ланцюжку оспорюваних договорів, укладеного між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо», не спростовує наявність підстав для заміни сторони у справі на ТОВ «Файненс Компані», яке набуло права кредитора на підставі договору про відступлення прав вимоги від 07 березня

2019 року № 1, укладеного між ПАТ «Омега Банк» як первісним кредитором».

У справі, що переглядається, суди встановили, що: згідно укладеного 07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» і ТОВ «Файненс Компані» договору перейшло право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року; ТОВ «Файненс Компані» перерахувало на рахунок ПАТ «Омега Банк» грошові кошти у розмірі

4 795 793,97 грн за відступлення права вимоги. Тому суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення заяви.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині ? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в частині задоволених вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»про заміну стягувача правонаступником залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат