Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 1028/144/12

провадження № 61-17187св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року у складі судді Карповича В. Д. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Рудніченко О. М., Фінагєєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2011 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_1 і здійснив дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) - наїхав на ОСОБА_1 , внаслідок чого той отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток правої гомілки.

08 листопада 2011 року слідчим Згурівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області прийнято постанову про порушення кримінальної справи за фактом ДТП, що сталася 30 жовтня 2011 року у смт Згурівка Згурівського району Київської області, внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

ОСОБА_1 вважав, що діями ОСОБА_2 йому заподіяні фізичні та моральні страждання, які полягають у психологічних переживаннях, погіршенні психофізіологічних показників та стану здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків у зв`язку з тим, що весь час після аварії він прикутий до ліжка, не має змоги самостійно без сторонньої допомоги себе обслуговувати, перебуває у безпорадному стані.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток правої гомілки, у зв`язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тривалості лікування та глибині моральних страждань.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року залишено без змін, оскільки суд першої інстанції дослідив усі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) відмовив у зупиненні провадження у цій цивільній справі до розгляду кримінальної справи № 31-3152, порушеної за фактом ДТП, що сталася 30 жовтня 2011 року у смт Згурівка Згурівського району Київської області, внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, що призвело до ухвалення передчасного рішення.

Постановою слідчого слідчого відділу Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 грудня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120121000170000023 від 22 листопада 2012 року, за фактом ДТП, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, - закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Відповідно до постанови слідчого слідчого відділу Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 грудня 2016 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 порушив пункти 4.1, 4.4, 4.10, 4.14 (а) і (б) Правил дорожнього руху України.

Таким чином, моральна шкода, яка, як вважає ОСОБА_1 , завдана йому внаслідок ДТП, не є наслідком вини ОСОБА_2 як особи, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» особа звільняється від відповідальності за відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 27 лютого 2017 року постанову слідчого слідчого відділу Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження № 120121000170000023 скасовано, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року, відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою і витребувано із Яготинського районного суду Київської області цивільну справу № 1028/144/12.

У квітні 2018 року цивільну справу № 1028/144/12 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 жовтня 2011 року

ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наїхав на ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток правої гомілки.

08 листопада 2011 року слідчим Згурівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області прийнято постанову про порушення кримінальної справи за фактом ДТП, що сталася 30 жовтня 2011 року у смт Згурівка Згурівського району Київської області, внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Постановою начальника слідчого відділу Згурівського районного відділу від 19 грудня 2011 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальній справі № 31-3152 (кримінальне провадження № 120121000170000023).

Відповідно до виписки Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України» з історії хвороби стаціонарного хворого від 30 листопада 2011 року № 497255, у ОСОБА_1 було виявлено, зокрема, політравму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закриту травму грудної клітини, забій грудної клітини з ліва, закритий перелом тазу, центральний вивих правого стегна та відкритий перелом кісток правої гомілки у верхній третині зі зміщенням уламків.

Згідно з актом судово-медичного дослідження (обстеження) від 03 листопада 2011 року № 84/Д встановлено, що відповідно до наданої медичної документації у ОСОБА_1 виявлено відкритий перелом кісток правої гомілки, обширну рвану рану правої гомілки, які характерні для дії тупих твердих предметів, що могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначені ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент спричинення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною другою статті 1167 ЦК України закріплено випадки відповідальності за завдану моральну шкоду, незалежно від наявності вини особи, діями якої вона завдана. Зокрема, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 41 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності і допустимості та взаємного зв`язку, врахувавши тривалість лікування, глибину моральних страждань, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, яка мала місце 30 жовтня 2011 року, за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , суди першої та апеляційної інстанцій правильно вирішили спір та ухвалили законні рішення.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що його вина у завдані позивачу моральної шкоди відсутня у зв`язку із закриттям кримінального провадження № 12012100170000023 та наявністю причино-наслідкового зв`язку між вищевказаною ДТП і винними діями позивача, не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того, більшості із цих доводів вже була дана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовця

Ю. В. Черняк