ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
Cправа № 10/2456(925/1535/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників:
Черкаської міської ради - Птухи В.І.,
ОСОБА_1 - Батюка О.О.,
ОСОБА_2 - Руднійчука Д.В.,
перевіривши матеріали касаційних скарг Черкаської міської ради, ОСОБА_1 і ОСОБА_2
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023
у складі колегії суддів: Копитової О.С. (головуюча), Сотнікова С.В., Остапенка О.М.
та на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022
у складі судді Хабазні Ю.А.
у справі № 10/2456 (925/1535/21)
за позовом Черкаської міської ради
до відповідачів 1) ОСОБА_2 ; 2) ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича; 3) ОСОБА_3 ,
за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тром", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
про визнання дій ліквідатора банкрута неправомірними, про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про зобов`язання ліквідатора банкрута передати нерухоме майно позивачу,
в межах справи № 10/2456
за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_14
до ОСОБА_2
про неплатоспроможність фізичної особи,
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання правомірності внесення до ліквідаційної маси боржника (фізичної особи) приміщень гуртожитка та подальшого їх продажу, яке було здійснено за договором купівлі-продажу від 31.07.2013 (відповідно і застосування положень про позовну давність).
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. 11.05.1960 рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих № 234 визнано, серед іншого, право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , 88, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 (т. 25, а.с.60).
3. 19.02.2002 згідно із Свідоцтвом про право власності на гуртожиток по АДРЕСА_5 останній належить ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції" на праві колективної власності (т. 25, а.с.76).
4. 07.10.2002 листом КП "ЧООБТІ" № 76з повідомлено про те, що гуртожитки, розташовані по АДРЕСА_5, 96/2 та 96/3 в м. Черкаси, зареєстровані за ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції" на підставі Свідоцтв про право власності, виданих згідно з рішенням Черкаського міськвиконкому від 19.02.2002 № 102. До цього, у 1960 році, вказані гуртожитки були зареєстровані за Черкаським рафінадним заводом (т. 25, а.с.77).
5. 20.02.2007 рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 182 надано дозвіл оформити ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції" дублікат свідоцтва про право власності на гуртожиток по АДРЕСА_5 (т. 23, а.с.176).
6. 23.02.2007 згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (дублікат) гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 , перебуває у приватній власності ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції" (т. 23, а.с.178).
7. 28.02.2007 згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13733031 гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві приватної власності ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції" (т. 23, а.с.179).
8. 04.05.2007 між ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції" в особі керуючого санацією Каплі С.В. та ТОВ "Тром" підписано договір купівлі-продажу приміщень гуртожитку, посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. за № 2084, згідно з яким Продавець (ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції") зобов`язується передати гуртожиток під літ. А-ІІ загальною площею 1783,3 кв.м у власність Покупцеві (ТОВ "Тром"), а Покупець зобов`язується прийняти гуртожиток і сплатити за нього передбачену цим договором грошову суму; гуртожиток, що відчужується за даним договором, розташований в АДРЕСА_5 (т. 23, а.с.198).
9. 04.05.2007 між ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції" та ТОВ "Тром" складено акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 04.05.2007 (т. 23, а.с.201).
10. 10.05.2007 згідно з Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14503972 та 14504236 гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві приватної власності ТОВ "Тром" (т. 23, а.с.202,203).
11. 19.05.2008 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-2442/08 (за позовом ОСОБА_15 до ТОВ "Тром" про визнання угоди купівлі-продажу нерухомого майна укладеною та визнання права власності) визнано "дійсним договір купівлі-продажу приміщень у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_15 та ТОВ "Тром"; визнано за ОСОБА_15 право власності на кімнати: І-го поверху № 1-24; ІІ-го поверху № 4-1, 4-2; самочинно переплановані кімнати № 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22; приміщення підвалу № І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII; приміщення горища, що знаходяться в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 (т. 20, а.с.53, 76; т. 23, а.с. 206, 240; т. 33, а.с.134) (далі - Рішення суду від 19.08.2008). Судом було установлено, що ТОВ "Тром" від нотаріального посвідчення договору з покупцем відмовилося; що перепланування кімнат у гуртожитку, які належать ОСОБА_15 , не порушує права інших осіб та не порушує санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, що підтверджується листом Управління містобудування та архітектури м. Черкаси від 22.03.2007 № 1615-14.
12. 02.10.2008 ОСОБА_15 звернулась до КП "ЧООБТІ" із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) за адресою: АДРЕСА_6 , яке належить їй згідно з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2008 у справі № 2-2442/08 (т. 23, а.с. 209).
13. 06.10.2008 згідно з витягами КП "ЧООБТІ" №20467907 і №20467183 про реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний № 18800858 і № 17942298, номер запису 1007 в книзі 11/1, приміщення 2-го поверху № 4-1, 4-2, а також приміщення 1-го поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23 та приміщення підвалу № I, II, III, IV, V, VI, VII гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , були зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_15 (т. 20, а.с. 54, 55, 75, 76; т. 23, а.с.208, 241, 242; т. 33, а.с.135,136).
14. 09.12.2010 ухвалою суду порушено провадження у цій справі про банкрутство боржника ОСОБА_15 , яка надалі змінила прізвище на ОСОБА_15.
15. 25.01.2011 згідно з довідкою КП "ЧООБТІ" приміщення підвалу № І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII; приміщення І-го поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23; приміщення 2-го поверху № 4-1, 4-2 за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_15 (т. 23, а.с. 243; т. 27, а.с.108, 110; т. 33, а.с. 137).
16. 20.09.2011 постановою суду ОСОБА_15 визнано банкрутом відповідно до норм Закону № 2343-XII, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного А.М.
17. 26.09.2011 ліквідатором банкрута видано наказ про проведення 27.09.2011 повної інвентаризації майна боржника (т. 14, а.с. 2).
18. 27.09.2011 за даними інвентаризаційного списку основних засобів (за місцем їх знаходження, експлуатація) виявлено належне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. нерухоме майно: житлове приміщення - квартиру за АДРЕСА_7 ; б/ч нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 (нежитлова будівля літ. А-1, а саме з №№ 1-1 по №№ 1-14); частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (приміщення підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; приміщення 1 поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23); частина нежитлового приміщення по АДРЕСА_8 у м. Черкаси (приміщення 2 поверху № 4-1, 4-2) (т. 23, а.с. 244).
19. 11.10.2011 комітетом кредиторів прийнято рішення (протокол № 2; т. 7, а.с. 83; т. 23, а.с. 245) про здійснення оцінки майна банкрута, залучення для цього суб`єкта оціночної діяльності ПП "Ажіо" з оплатою його послуг за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна боржника, визнаного банкрутом, а також встановлено наступний порядок продажу майна банкрута: продажу підлягає все майно банкрута, виявлене ліквідатором та включене до ліквідаційної маси; майно, яке було включено до ліквідаційної маси, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України; після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор має право розпочати продаж майна банкрута на відкритих торгах із встановленням гарантійного внеску в розмірі 10% від оціночної вартості майна; для організації та проведення відкритих торгів (аукціону) залучити ліцитатора, для чого укласти відповідний договір з суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_18., з оплатою його послуг в розмірі 10 % від вартості реалізованого майна банкрута, що не перебуває в заставі банку та в розмірі 3 % від вартості реалізованого майна банкрута, що перебуває в заставі банку; стартовою ціною майна банкрута встановити вартість даного майна згідно оцінки суб`єкта оціночної діяльності; в тому випадку, якщо на торги надійде заява лише від одного учасника, за умов, що даний учасник відкритих торгів забезпечить реалізацію визначених умов продажу, ліквідатор має право укладати договори купівлі-продажу без проведення відкритих торгів за стартовою ціною майна; у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить аукціон. Порядок проведення аукціону визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; ліквідатор має забезпечити через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, та встановити мінімальний строк на подачу заявок від покупців - 30 днів з моменту оповіщення через засоби масової інформації.
20. 14.10.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_18. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 в особі ліквідатора банкрута підписано договір № 10/11 про надання послуг з організації та проведення відкритих торгів з продажу активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 (т. 23, а.с. 248). 19.10.2012 сторонами підписано додаткову угодою № 1 до вказаного договору, згідно з якою замовник (фізична особа-підприємець ОСОБА_15) доручив, а виконавець (фізична особа-підприємець ОСОБА_18.) зобов`язався надати послуги ліцитатора відкритих торгів з продажу активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_15: нерухомого майна (нежитлових приміщень І поверху, а саме: № 1-24, № 2-5, № 2-20, № 2-8, № 2-11, № 1-9, № 1-10, № 1-11, № 1-12, № 1-22, № 1-23, нежитлових приміщень ІІ поверху: № 4-1, № 4-2, нежитлових приміщень підвалу № І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII) по АДРЕСА_5, 96/2, у м. Черкаси. Дата проведення відкритих торгів: 26.11.2012 (т. 23, а.с. 253). 04.12.2012 до договору укладено додаткову угоду № 3, згідно з якою замовник (фізична особа-підприємець ОСОБА_15) доручив, а виконавець (фізична особа-підприємець ОСОБА_18.) зобов`язався надати послуги ліцитатора відкритих торгів за методом зниження ціни, з продажу вказаних вище активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 Дата проведення відкритих торгів: 08.01.2013 (т. 23, а.с. 258).
21. 26.10.2011 згідно з довідкою КП "ЧООБТІ" № 5434 за ОСОБА_15 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості (зокрема): приміщення І-го поверху (№ 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23); ІІ-го поверху (№ 4-1, 4-2) та підвалу (№ 1, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII) гуртожитку по АДРЕСА_5, 96/2, в м. Черкаси згідно з рішенням Придніпровського районного суду в м. Черкаси від 19.05.2008 (т. 23, а.с.249; т. 33, а.с. 138).
22. 25.09.2012 рішенням комітету кредиторів (протокол № 3; т. 7, а.с.130; т. 23, а.с. 250) погоджено продаж нерухомого майна фізичної особи-суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_15 окремими лотами в порядку та на умовах, визначених в протоколі № 2 зборів комітету кредиторів від 11.10.2011.
23. 17.10.2012 Приватним підприємством "Ажіо" складено звіт про незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень гуртожитку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , та належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_15 . Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ПП "Ажіо" загальна вартість об`єктів оцінки (нежитлових приміщень 1 поверху, а саме: № 1-24, № 2-5, № 2-20, № 2-8, № 2-11, № 1-9, № 1-10, № 1-11, № 1-12, № 1-22, № 1-23, нежитлових приміщень ІІ поверху: № 4-1, № 4-2, нежитлових приміщень підвалу № І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII) по АДРЕСА_5, 96/2, у м. Черкаси, становить 238 500 грн (т. 20, а.с. 58; т. 23, а.с. 252).
24. 24.10.2012 у газеті "Акцент" № 43 (928) розміщено оголошення про проведення 26.11.2012 відкритих торгів з продажу спірного майна, які однак не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв на участь у торгах (т. 23, а.с. 254; т. 33, а.с. 139).
25. 26.11.2012 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_18. складено акт про те, що аукціон з продажу майна, призначений на 26.11.2012, не відбувся у зв`язку з відсутністю заяв від учасників (т. 23, а.с. 255).
26. 03.12.2012 рішенням зборів кредиторів (протокол № 4) вирішено "у подальшому, у випадку якщо не були проведені відкриті торги по причині відсутності осіб, бажаючих взяти у них участь, погодити продаж усього майна банкрута на аукціоні за методом зниження ціни в порядку, визначеному Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" із встановленням граничної надбавки та знижки у розмірі 10 % від стартової ціни, а в разі відсутності заявок на участь в аукціоні за методом зниження ціни - проводити аукціон без оголошення ціни" (т. 23, а.с. 256).
27. 05.12.2012 у газеті "Акцент" за № 49 (934) фізична особа-підприємець ОСОБА_18. розмістив оголошення про проведення аукціону за методом зниження ціни з продажу спірного майна (т. 23, а.с. 259; т. 33, а.с. 140).
28. 08.01.2013 згідно з протоколом проведення аукціону за методом зниження ціни з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 переможцем аукціону визначено ОСОБА_3 . Ціна продажу склала 95 400 грн без ПДВ; у рахунок цієї суми останньому зараховано гарантійний внесок у розмірі 10 % від початкової ціни об`єкта продажу - 23 850 грн без ПДВ; до сплати належить 71 550 грн без ПДВ (т. 13-а, а.с. 227; т. 20, а.с. 19, 84; т. 23, а.с. 260; т. 33, а.с. 58).
29. 08.01.2013 згідно з прибутковими касовими ордерами № 1 та № 2 ОСОБА_3 сплатив 71 550 грн та 23 850 грн за придбане на аукціоні майно (т. 23, а.с. 261).
30. 15.04.2013 згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ПП "Ажіо" загальна вартість спірного майна становить 238 500 грн (т. 23, а.с. 262).
31. 12.07.2013 згідно з довідкою № 5418 в КП "ЧООБТІ" станом на 01.01.2013 приміщення І-го поверху та підвалу гуртожитку по АДРЕСА_5 зареєстровано за ТОВ "Тром" (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколенко І.М. 04.05.2007 за № 2084) та ОСОБА_15 (на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2008) (т. 23, а.с. 211; т. 33, а.с. 141).
32. 12.07.2013 згідно з довідкою № 5418 в КП "ЧООБТІ" станом на 01.01.2013 приміщення 2-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_5 зареєстровано за ТОВ "Тром" (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколенко І.М. 04.05.2007 за № 2084), ОСОБА_10 (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколенко І.М. 08.06.2007 за № 2797) та ОСОБА_16 (на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2008) (т. 33, а.с.142).
33. 31.07.2013 між ОСОБА_15 в особі арбітражного керуючого Голінного А.М. та ОСОБА_3 підписано договір купівлі-продажу спірних приміщень, згідно з яким: ОСОБА_15 продала, а ОСОБА_3 купив приміщення гуртожитку 2-го поверху: № 4-1, № 4-2 загальною площею 77,5 кв.м, приміщення 1-го поверху № 1-24, № 2-5, № 2-20, № 2-8, № 2-11, № 1-9, № 1-10, № 1-11, № 1-12, № 1-22, № 1-23 загальною площею 678,2 кв.м та підвалу № І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, що знаходяться у АДРЕСА_5 ; приміщення гуртожитку в цілому складаються з: приміщення гуртожитку 2-го поверху під літ. "А-ІІ", цегляні, загальною площею 884 кв.м, приміщення гуртожитку І-го поверху, підвалу та сходовими клітинами під літ. "А-ІІ", цегляні, загальною площею 940,4 кв.м; вказані нежитлові приміщення належать Продавцю ( ОСОБА_15 ) на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2008 та зареєстрованого у КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 06.10.2008 за № 1007; вказані нежитлові приміщення продані за 95 400 грн; ці гроші Продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору; оцінка ринкової вартості нежитлових будівель, надана ПП "Ажіо", м. Черкаси, станом на 15.04.2013 - 238 500 грн; Покупець набуває право власності на вказані нежитлові приміщення з моменту їх державної реєстрації (т. 20, а.с. 17, 87; т. 23, а.с. 263). Також сторонами складено акт приймання-передачі спірного майна (т. 23, а.с. 264; т. 33, а.с. 59).
34. 31.07.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень внесені відомості про нового власника ( ОСОБА_3 ) спірного майна (т. 20, а.с. 18; т. 23, а.с. 225).
35. 13.11.2013 згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 13.11.2013 за № 4954, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2013 № 12712083 ОСОБА_1 став власником 31/300 частини 1-го поверху гуртожитку, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_9 під літ. "А-ІІ", № 4-1 по № 4-5.
36. 13.11.2013 згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 13.11.2013 за № 4954, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2013 № 12712429 ОСОБА_11 став власником 31/300 частини 1-го поверху гуртожитку, за ОСОБА_11 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_5 , № 3-1 по № 3-8.
37. 18.11.2013 згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 18.11.2013 за № 4997, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.11.2013 № 12948870 ОСОБА_17 стала власником 17/100 частини 1-го поверху гуртожитку; що згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень від 02.09.2015, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 02.09.2015 за № 5576, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.09.2015 № 43160863 ОСОБА_17 було подаровано ОСОБА_4 1/50 частини 1-го поверху гуртожитку; що у зв`язку з цим розмір частки ОСОБА_17 становить 15/100, за нею зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_5 , № 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 6-6, 6-7, 6-8.
38. 18.11.2013 згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 18.11.2013 за № 4997, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.11.2013 № 12948687 ОСОБА_5 став власником 17/100 частини 1-го поверху гуртожитку; що згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень від 02.09.2015, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 02.09.2015 за № 5576, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.09.2015 № 43160863 ОСОБА_5 було подаровано ОСОБА_4 1/50 частини 1-го поверху гуртожитку (нежитлових приміщень, які належать ОСОБА_5 на підставі вказаного вище договору дарування частини нежитлових приміщень від 18.11.2013); що у зв`язку з цим розмір частки ОСОБА_5 становить 15/100 і за нею зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_5 , № 2-25, 2-26, 3-1, 3-2, 3-3.
39. 24.06.2014 згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 24.06.2014 за № 2482, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.06.2014 № 23395422 ОСОБА_12 стала власником 1/20 частини 1-го поверху гуртожитку, за ОСОБА_12 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_5 під літ. "А-ІІ", № 2-11.
40. 07.07.2014 згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 07.07.2014 за № 2700, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2014 № 23888878 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стали власниками 3/50 частини в рівних частках 1-го поверху гуртожитку, за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху гуртожитку АДРЕСА_5 під літ "А-ІІ", № 1-22, 1-23.
41. 07.07.2014 згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 07.07.2014 за № 2700, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2014 № 23888387 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 стали власниками 3/50 частини в рівних частках 1-го поверху гуртожитку, за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху гуртожитку АДРЕСА_5 під літ "А-ІІ", № 1-22, 1-23.
42. 02.09.2015 згідно з договором дарування частини нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 02.09.2015 за № 5576, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.09.2015 № 43160863 та договору дарування частини нежитлових приміщень від 13.11.2013, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. 13.11.2013 за № 4954, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2013 № 12712607 ОСОБА_4 стала власником 1/50 частини та 31/100 частини 1-го поверху гуртожитку, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_9 під літ. "А-ІІ", № 5-1, № 5-2, № 5-3, № 5-4, № 5-5, № 5-6.
43. 09.08.2017 згідно з Інформаційною довідкою № 94027618 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 94027618 (яка сформована за такими параметрами запиту як пошук права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження фізичної особи ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ) ОСОБА_15 є власником майна з реєстраційним номером 17942298 (приміщень І-го поверху та підвалу гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 площею 940,4 кв.м, номер запису 1007 в книзі 11/1) і майна з реєстраційним номером 18800858 (приміщень гуртожитку 2-го поверху за адресою: АДРЕСА_5 /площа відсутня/ номер запису 1007 в книзі 11/1 є (т. 27, а.с.103).
44. 05.06.2019 № 9423-01-2 виконавчим комітетом Черкаської міської ради адвокату Ковтуну Ю.О. надано довідку про те, що будівля по АДРЕСА_9 , є гуртожитком та обліковується у реєстрі гуртожитків, які розташовані на території м. Черкаси; вказаний гуртожиток у власність територіальної громади м. Черкаси не передавався та на обслуговуванні комунальних підприємств міста не перебуває (т. 27, а.с.221).
45. 14.06.2019 ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою з вимогами:
визнати дії ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, арбітражного керуючого Голінного А.М. щодо віднесення до складу ліквідаційної маси нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23; приміщення другого поверху № 4-1, 4-2 гуртожитку по АДРЕСА_5 , що належали боржнику, ОСОБА_15 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2008, неправомірними;
визнати недійсними результати аукціону з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, проведеного 08.01.2013 ОСОБА_18 з продажу приміщення підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23; приміщення другого поверху № 4-1, 4-2 гуртожитку по АДРЕСА_8), 96/2 у м. Черкаси, оформленого протоколом проведення аукціону від 08.01.2013;
визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23; приміщення другого поверху № 4-1, 4-2 гуртожитку по АДРЕСА_5), 96/2 у м. Черкаси від 31.07.2013, укладений між ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, арбітражним керуючим Голінним А.М. та ОСОБА_3
46. 23.10.2019 ухвалою суду у цій справі введено процедуру погашення боргів боржника та зобов`язано арбітражного керуючого Голінного А.В. забезпечити виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
47. 24.11.2020 листом КП "ЧООБТІ" № 814 повідомлено про те, що відповідно до матеріалів інвентарної справи № 3817 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_8, у журналі підрахунку площ житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями при проведенні технічної інвентаризації 18.07.2013 було помилково віднесено приміщення 2-5 (зал) площею 255,7 кв.м до графи "житлова"; помилка була виправлена та врахована при виконані послідуючих робіт (т. 23, а.с. 236; т. 27, а.с. 5, 11, 41).
48. 22.12.2020 згідно з інформацією КП "ЧООБТІ" № 885 відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м. Черкаси, АДРЕСА_5 (АДРЕСА_5), 96/2, журнал підрахунку площі літери "А-ІІ" (стор. 46 інв.справи № 3817) станом на 18.07.2013 містить описку, а саме: площу приміщення 1-го поверху № 2-5 було рознесено в графу № 11, замість графи № 14; цей факт було виявлено при проведенні поточної інвентаризації станом на 04.11.2013 і площу даного приміщення було віднесено до графи № 14, тобто до основної площі нежитлових (вбудованих) приміщень, що відповідає дійсності (т. 27, а.с. 14, 43).
49. 15.03.2021 ухвалою суду у справі № 10/2456 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021) у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 14.06.2019 відмовлено повністю. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
50. 22.02.2022 листом за вих. № 3176-01-10 Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради повідомило про відсутність у нього інформації про реєстрацію фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_9 (приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23) (т. 34, а.с. 36).
Подання до суду позову.
51. 10.11.2021 Черкаською міською радою до суду подано позовну заяву № 4661-01-21 (з урахуванням заяв про усунення недоліків від 06.12.2021 № 4943-01-21 і від 20.12.2021 № 5132-01-21) з вимогами:
визнати дії ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, арбітражного керуючого Голінного А.М. щодо віднесення до складу ліквідаційної маси нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23; приміщення другого поверху № 4-1, 4-2 гуртожитку по АДРЕСА_5 , неправомірними - до відповідача ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, Голінного Андрія Михайловича ;
визнати недійсними результати аукціону з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, проведеного 08.01.2013 ОСОБА_18 , з продажу приміщення підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23; приміщення другого поверху № 4-1, 4-2 гуртожитку по АДРЕСА_5 , оформленого протоколом проведення аукціону від 08.01.2013 - до відповідачів-2 і -3, а саме до ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, Голінного Андрія Михайловича , та до ОСОБА_3 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений 31.07.2013 державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1497, що був укладений між ОСОБА_15, від імені якої діє арбітражний керуючий Голінний А.М., та Мисаном В.М. - до відповідачів: 1) ОСОБА_2 , 2) ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, Голінного Андрія Михайловича , 3) ОСОБА_3 ;
зобов`язати ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 арбітражного керуючого Голінного А.М. передати приміщення підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23, приміщення другого поверху № 4-1, 4-2 гуртожитку по АДРЕСА_5 у власність територіальної громади м. Черкаси - до відповідача-2, тобто до ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15, Голінного Андрія Михайловича .
52. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної арбітражним керуючим Голінним А.М. інвентаризації майна боржника, станом на 27.09.2011 серед іншого майна, яке належить ОСОБА_15 , до складу ліквідаційної маси було включено нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23; приміщення другого поверху № 4-1, 4-2, розташовані по АДРЕСА_5 (далі - спірне майно), які належали ОСОБА_15 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2008; що в інвентаризаційному списку основних засобів від 27.09.2011 вказані приміщення зазначені як нежитлові; що арбітражним керуючим Голінним А.М. була проведена оцінка нерухомого майна - нежитлових приміщень першого та другого поверхів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , після чого у газеті "Акцент" № 43(928) від 24.10.2012 було опубліковано оголошення про проведення 26.11.2012 відкритих торгів з продажу вищевказаних приміщень, які у вказану дату не відбулися у зв`язку з відсутністю заяв учасників; що 05.12.2012 у газеті "Акцент" за № 49 (934) було опубліковано оголошення про проведення 08.01.2013 аукціону з продажу спірного майна, за результатами якого визначено переможця та реалізовано нерухомість; що згідно з протоколом проведення аукціону за методом зниження ціни з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 від 08.01.2013, затвердженого ліквідатором банкрута Голінним А.М. та організатором аукціону (ліцитатором) ОСОБА_18., переможцем аукціону визнано Мисана В.М., з яким 31.07.2013 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень; що згідно з умовами укладеного з переможцем торгів договору від 31.07.2013 ОСОБА_15, від імені якого діє арбітражний керуючий Голінний А.М., продала, а ОСОБА_3 купив нежитлові приміщення другого поверху № 4-1, 4-2 загальною площею 77,5 кв.м, приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23 загальною площею 678,2 кв.м та підвал № I, II, III, IV, V, VI, VII, що знаходяться у АДРЕСА_5 ; що дії арбітражного керуючого Голінного А.М. з віднесення до складу ліквідаційної маси нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, приміщення першого поверху № 1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23 та приміщення другого поверху №4-1, 4-2 по АДРЕСА_5 , які належали ОСОБА_15 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.05.2008, є неправомірними; що будь-які докази переведення жилих приміщень будівлі по АДРЕСА_5 у нежилі у порядку ст.7 ЖК УРСР ні учасниками справи, ні органами виконавчої влади суду не надані, юридично перехід житлових приміщень у нежитлові не відбувся, оскільки спірні приміщення протягом тривалого часу були занедбані та не використовувались за призначенням, не відповідали санітарно-гігієнічним нормам і прийшли у стан, непридатний для проживання; що доводи правомірності включення спірних приміщень до складу ліквідаційної маси обґрунтовуються виключно тим, що ці приміщення знаходяться у гуртожитку, але є нежитловими, а тому не є об`єктами житлового фонду, однак для вирішення спору вказані обставини не мають значення, оскільки усі спірні приміщення разом складають такий об`єкт, як гуртожиток; що згідно з рішенням Черкаської міської ради від 10.08.2010 № 5-997 "Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Черкаси на 2010-2014" будівля по АДРЕСА_5 є гуртожитком та обліковується в реєстрі гуртожитків, які розташовані на території міста Черкаси, отже не підлягає доведенню той факт, що спірні приміщення входять до складу гуртожитку, який віднесено до житлового фонду; що арбітражний керуючий Голінний А.М. включив спірні приміщення до складу ліквідаційної маси, замовив проведення аукціону та затвердив його результати протоколом від 08.01.2013, уклав договір купівлі-продажу від 31.07.2013 з порушенням вимог частини першої статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; що відповідно до частини четвертої статті 25 Закону дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов`язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси. Також, відповідно до частини шостої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю); що позивач не погоджується з висновком в ухвалі від 15.03.2021 (що як ОСОБА_15 , так і Черкаська міська рада пропустили строки позовної давності для звернення до суду, оскільки, проявляючи свій інтерес, остання мала втрутитись у процес відчуження гуртожитку з моменту передачі гуртожитків ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції"), оскільки згідно із свідоцтвом про право владності на гуртожиток по АДРЕСА_5 , з 19.02.2002 останній належав ТОВ "Фонд захисту житла та його реконструкції" на праві колективної власності, оскільки відповідно до п. 6 статті 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності, отже позивач до часу розгляду заяви ОСОБА_15 та у ході розгляду справи про неплатоспроможність фізичної особи у справі № 10/2456 не могла знати про укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.07.2013 і про порушення прав територіальної громади; що за таких обставин відлік строку позовної давності для звернення із позовом, який розглядається, розпочинається 02.10.2019; що ухвалою суду від 15.03.2021 у справі № 10/2456 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021) судами було встановлено низку обставин, які в силу частини четвертої статті 75 ГПК України мають преюдиційне значення під час розгляду цієї справи і не підлягають доказуванню; що ОСОБА_2 була власником частини гуртожитку, примусове відчуження якого завдало невиправданого втручання у її право власності; що у порушення вимог частини першої статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спірні приміщення були продані третій особі, а не передані до комунальної власності, що не відповідає законним інтересам позивача; що подальше перебування приміщень гуртожитку у складі ліквідаційної маси суперечить вимогам законодавства; що незаконне включення частини гуртожитку та житлових приміщень до ліквідаційної маси, підписання ОСОБА_3 протоколу результатів торгів та подальше його затвердження ліквідатором є однією з умов продажу спірних приміщень, а тому порушує законний інтерес позивача; що законний інтерес позивача полягає в тому, щоб договір купівлі-продажу спірних приміщень був визнаний недійсним, а відчужені приміщення не перебували на законних підставах у третіх осіб, а були повернуті у власність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , оскільки від цього залежить подальша можливість отримання позивачем вказаних приміщень; що позивач до часу розгляду заяви ОСОБА_15 , поданої у межах справи про неплатоспроможність № 10/2456, не міг знати про продаж 31.07.2013 належних боржнику приміщень; що після залучення Черкаської міської ради до участі у розгляді вказаної вище заяви в якості третьої особи, останній стали відомі обставини, що порушують права та законні інтереси територіальної громади міста Черкаси; що реальні підстави для звернення позивача до суду з`явились лише з набранням законної сили ухвалою суду від 15.03.2021 у цій справі, де суд визнав факт протиправного продажу спірних приміщень.
Розгляд справи судами.
53. 20.09.2022 рішенням Господарського суду Черкаської області:
1) відмовлено повністю у задоволенні позовної заяви Черкаської міської ради від 10.11.2021 № 4661-01-21 (з урахуванням заяв про усунення недоліків від 06.12.2021 року № 4943-01-21 і від 20.12.2021 року № 5132-01-21).
2) Клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2022 року (вх. суду № 8194/22 від 22.07.2022) про стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги з Черкаської міської ради залишено без розгляду.
54. 08.06.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду:
1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі № 10/2456(925/1535/21) залишено без задоволення.
2. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі №10/2456(925/1535/21) та викладено її в редакції цієї постанови.
3. Пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі № 10/2456(925/1535/21) залишено без змін.
4. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі № 10/2456(925/1535/21) задоволено частково.
5. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі № 10/2456(925/1535/21) скасовано.
6. Прийнято в цій частині нове рішення.
7. Клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2022 про стягнення судових витрат задоволено частково.
8. Стягнуто з Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ: 25212542, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_10 ) 10 000 (десять тисяч) грн судових витрат.
55. Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції стосовно відмови у позові, однак змінив дещо мотиви цього рішення. А в частині розгляду питання судових витрат прийняв нове рішення, частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2022 про стягнення судових витрат та стягнув з позивача на користь ОСОБА_1 10 000 грн підтверджених витрат на послуги адвоката.
56. Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
56.1. У справі, яка розглядається, позивач обрав такі способи захисту порушеного права у як: визнати дії ліквідатора банкрута неправомірними, визнати недійсними результати аукціону з продажу спірного майна, визнати недійсним договір купівлі продажу спірного майна, зобов`язати ліквідатора банкрута передати спірне майно територіальній громаді.
56.2. Стосовно такого способу захисту порушеного права як "визнання дій ліквідатора банкрута неправомірними", то вони не передбачені Кодексом чи іншим законом. Позивач не обґрунтував і не довів, яким чином задоволення цієї вимоги призведе до відновлення його права, як і не вказав право, яке буде відновлене чи захищене, тому апеляційний суд погодився з судом першої інстанції щодо відмові в позові в цій частині.
56.3. Такий же спосіб захисту порушеного права як визнання недійсними результатів аукціону дійсно передбачено частиною другою статті 7 Кодексу, однак ні Кодекс, ні інший закон не містить підстав для цього. Такі підстави містив Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон № 4212-VI), однак він втратив чинність і не може бути підставою для задоволення вимог позивача.
56.4. Стосовно вимоги визнати недійсним договір купівлі продажу спірного майна суд зазначив про існування підстав для визнання цього договору недійсним (заборона відповідно до частини першої статті 26 Закону про банкрутство на включення до ліквідаційної маси гуртожитку (його частини) як об`єктів житлового фонду), однак відмовив у цій вимозі через пропуск строку позовної давності, вважаючи, що початком цього строку є 31.07.2013 - дата відображення інформації про відчуження об`єктів нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
56.5. Такий же спосіб захисту порушеного права як зобов`язання ліквідатора банкрута передати спірне майно територіальній громаді має право на існування лише у випадку, якщо таке майно фактично перебуває у власності "фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 ( ОСОБА_15 ) у особі керуючого реалізацією майна боржника". Будь-які докази наявності цього майна у власності вказаної особи відсутні, більш того цей факт спростовується самим позивачем іншими його вимогами - визнати недійсними аукціон з продажу спірного майна та договір купівлі продажу спірного майна. Не може майно одночасно і бути у власності особи і бути проданим цією особою іншій особі.
57. Стосовно питання покладення на позивача судових витрат, то суд частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2022 про стягнення судових витрат та стягнув з позивача на користь ОСОБА_1 10 000 грн, мотивуючи це підтвердженням цієї суми витрат на послуги адвоката.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи осіб, які подали касаційну скаргу.
58. 24.07.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Черкаською міською радою подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі № 10/2456 (925/1535/21); ухвалити нове рішення, яким заявлені Черкаською міською радою позовні вимоги задовольнити повністю.
59. Зокрема, скаржник не погоджується з визначенням судом апеляційної інстанції початку перебігу строку позовної давності.
Також зазначає, що він (позивач) позивач не є кредитором, учасником провадження у цій справі про банкрутство чи учасником аукціону з продажу майна банкрута.
Наявність у позивача майнового інтересу щодо об`єкту продажу на оспорюваному аукціоні обґрунтовано тим, що Черкаська міська рада вважає незаконним продажем на аукціоні спірного майна, яке має бути повернуто боржнику та в подальшому передано на користь позивача.
Черкаська міська рада констатує, що фактично основною підставою всіх заявлених вимог позивача до ліквідатора є порушенням останнім вимог частини першої статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до відчуження приміщень гуртожитку третім особам, який мав бути переданий територіальній громаді.
60. 24.07.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:
- змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та у справі № 10/2456 (925/1535/21) в частині наведених судами першої та апеляційної інстанцій висновків мотивувальної частини рішення стосовно відмови у позові, виклавши її з урахуванням доводів, зазначених у цій касаційній скарзі;
- змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та у справі № 10/2456 (925/1535/21) в частині відмови у стягненні залишку судових витрат третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 у сумі 60 000,00 грн, достягнувши вказані витрати на користь ОСОБА_1 з Черкаської міської ради;
- стягнути з позивача - Черкаської міської ради на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 7 000 грн судових витрат, пов`язаних з касаційним розглядом справи.
61. ОСОБА_1 наполягав на тому, що на спірному аукціоні було реалізовано виключно нежитлові приміщення гуртожитку, що належали боржнику - фізичній особі-підприємцю, а не підприємству, що не є порушенням статті 26 Закону про банкрутство.
Також скаржником наголошено на безпідставності відмови апеляційного суду у стягненні не сплаченої на момент ухвалення рішення суду частини винагороди (послуг адвоката).
62. 24.07.2023 (в електронному вигляді згідно з протоколом перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) ОСОБА_2 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі №10/2456 (925/1535/21) в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Черкаської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 31.07.2013 державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1497, що був укладений між ОСОБА_15 , від імені якої діє арбітражний керуючий Голінний А.М., та ОСОБА_3 ; справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
63. ОСОБА_15 стверджувала про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про пропуск строків позовної давності - у позивача існували поважні причини такого пропуску, а дізнатися про порушене право позивач міг довідатися лише після набрання законної сили ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021, а саме 02.09.2021 - дати ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду (цими судовими рішеннями визнано протиправність продажу гуртожитка як нежитлового приміщення).
Доводи , викладені у відзиві на касаційну скаргу.
64. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Черкаської міської ради, де наведено прохання залишити касаційну скаргу Черкаської міської ради без задоволення, а задовольнити вимоги, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 .
Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
65. 06.12.2023 до Верховного Суду ОСОБА_1. подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності виключної правової проблеми із застосування статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
66. Розглянувши це клопотання, колегія суддів зазначає таке.
67. Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
68. Господарське процесуальне законодавство не містить визначення поняття "виключна правова проблема", відсутні в ньому і критерії визначення виключності правової проблеми. Разом з цим такі критерії були визначені Великою Палатою Верховного Суду та викладені у численних ухвалах, зокрема в ухвалах від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 910/8130/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 916/1977/20 тощо.
69. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в їх застосуванні до спірних відносин. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення сталого розвитку права.
70. Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
71. Кількісний ілюструє той факт, що виключна правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
72. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини:
- відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема, зокрема, наявність протилежних і суперечливих судових рішень, глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами;
- невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема;
- необхідність застосування аналогії закону чи права;
- відсутність національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами, ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо;
- вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
73. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання, оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також вирішує, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
74. Судова колегія констатує відсутність у клопотанні ОСОБА_1 наведених вище критеріїв, які свідчать про виключність правової проблеми стосовно застосування статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції. Тому відповідно відмовляє у задоволенні клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційних скарг.
75. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а касаційні скарги Черкаської міської ради та ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
76. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
77. Судова колегія погоджується з наведеними вище висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач обрав такі способи захисту порушеного права у як: визнати дії ліквідатора банкрута неправомірними, визнати недійсними результати аукціону з продажу спірного майна, визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, зобов`язати ліквідатора банкрута передати спірне майно територіальній громаді.
78. Тобто, позивачем до суду заявлено було чотири вимоги, дві з яких, а саме - визнати дії ліквідатора банкрута неправомірними та зобов`язати ліквідатора банкрута передати спірне майно територіальній громаді - є фактично скаргами на дії ліквідатора.
79. Судова колегія відзначає, що позивач вважає, що він вправі об`єднувати усі чотири позовні вимоги та заявляти їх до суду як позов у порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Однак, подібний підхід не відповідає законодавству, оскільки скарга на дії ліквідатора та спори про визнання недійсними результатів аукціону чи правочинів боржника - це різні провадження у процедурах банкрутства і за статтею 9 КУзПБ вони по різному переглядаються.
80. Відповідно слід погодитися з позицією судів попередніх інстанцій, що заявлені вимоги підлягають до розгляду відповідно до норм Кодексу:
як скарга на дії арбітражного керуючого (це вимоги про визнання неправомірними дій ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 щодо віднесення до складу ліквідаційної маси спірного майна та про зобов`язання ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 передати спірне майно у власність територіальної громади м. Черкаси);
та як позовні вимоги до боржника (це вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу спірного майна 08.01.2013 і про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна від 31.07.2013).
Щодо вимог касаційних скарг в частині скарги на дії ліквідатора колегія суддів зазначає про таке.
81. Так, згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
82. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
83. Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
84. Абзацом 1 частини третьої статті 9 КУзПБ, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
85. Наведений в частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
86. Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено можливість оскарження окремо постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами апеляційного перегляду ухвал місцевого господарського суду у справах про банкрутство щодо скарг на дії ліквідатора у справі про банкрутство, що в сукупності з положеннями статті 287 ГПК України виключає можливість касаційного перегляду у разі окремого оскарження такої постанови суду апеляційної інстанції.
87. Процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ внаслідок включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) у процедурі банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17).
88. КУзПБ не передбачає процесуальну можливість включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал, рішень господарського суду в порядку статті 7 КУзПБ за результатами розгляду заяв (в порядку позовного провадження) у межах справи про банкрутство до касаційної скарги на ті ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню в порядку частини третьої статті 9 КУзПБ і навпаки. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 924/549/19.
89. Черкаською міською радою, ОСОБА_1. і ОСОБА_2 подані касаційні скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 як в частині розгляду вимог про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута і визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, придбаного на аукціоні, які підлягають касаційному оскарженню окремо в порядку статті 7 КУзПБ, так і в частині вимог щодо скарг на дії ліквідатора, можливість оскарження яких окремо в касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 КУзПБ.
90. Враховуючи, що касаційним господарським судом відкриті касаційні провадження за касаційними скаргами Черкаської міської ради, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог визнати дії ліквідатора банкрута неправомірними та зобов`язати ліквідатора банкрута передати спірне майно територіальній громаді (скарги на дії ліквідатора), які не підлягає окремому оскарженню в порядку касаційного провадження, то в даному випадку процесуально вірними будуть дії суду касаційної інстанції щодо закриття касаційного провадження в цій частині, оскільки в разі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у вказаній частині суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Щодо вимог касаційних скарг у частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута і визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, придбаного на аукціоні, колегія суддів зазначає про таке.
91. Як було зазначено вище, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні цих вимог та вказали, що:
1) такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсними результатів аукціону дійсно передбачено частиною другою статті 7 КУзПБ, однак ні Кодекс, ні інший закон не містить підстав для цього. Такі підстави містив Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон № 4212-VI), однак він втратив чинність і не може бути підставою для задоволення вимог позивача;
2) стосовно вимоги визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна суд зазначив про існування підстав для визнання цього договору недійсним (заборона відповідно до частини першої статті 26 Закону про банкрутство на включення до ліквідаційної маси гуртожитку (його частини) як об`єктів житлового фонду), однак відмовив у цій вимозі через пропуск строку позовної давності, вважаючи, що початком цього строку є 31.07.2013 - дата відображення інформації про відчуження об`єктів нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
92. Колегія суддів вважає рішення судів про відмову в задоволенні цих вимог вірними, однак наводить наступні мотиви.
93. Судова колегія відзначає, що підставою для відмови у позові є невірне визначення кола відповідачів у справі.
94. Зокрема, сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство, є продавець, переможець аукціону та організатор цього аукціону (див. постанови Касаційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б"; від 28.09.2022 у справі № 910/636/19).
95. Водночас, судами встановлено, що 14.10.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_18. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 в особі ліквідатора банкрута підписано договір № 10/11 про надання послуг з організації та проведення відкритих торгів з продажу активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 (т. 23, а.с. 248). 19.10.2012 сторонами підписано додаткову угодою № 1 до вказаного договору, згідно з якою замовник (фізична особа-підприємець ОСОБА_15) доручив, а виконавець (фізична особа-підприємець ОСОБА_18.) зобов`язався надати послуги ліцитатора відкритих торгів з продажу активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_15: нерухомого майна (нежитлових приміщень І поверху, а саме: № 1-24, № 2-5, № 2-20, № 2-8, № 2-11, № 1-9, № 1-10, № 1-11, № 1-12, № 1-22, № 1-23, нежитлових приміщень ІІ поверху: № 4-1, № 4-2, нежитлових приміщень підвалу № І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII) по АДРЕСА_5, 96/2, у м. Черкаси. Дата проведення відкритих торгів: 26.11.2012 (т. 23, а.с. 253). 04.12.2012 до договору укладено додаткову угоду № 3, згідно з якою замовник (фізична особа-підприємець ОСОБА_15) доручив, а виконавець (фізична особа-підприємець ОСОБА_18.) зобов`язався надати послуги ліцитатора відкритих торгів за методом зниження ціни, з продажу вказаних вище активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 Дата проведення відкритих торгів: 08.01.2013 (т. 23, а.с. 258).
При цьому протокол проведення аукціону за методом зниження ціни з продажу нерухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 від 08.01.2013 було затверджено ліквідатором банкрута Голінним А.М. та організатором аукціону (ліцитатором) ОСОБА_18.
96. Відтак, позивачем неправильно визначено коло відповідачів, оскільки до їх числа не включено організатора аукціону.
97. Аналізуючи застосування судами положень статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судова колегія звертає увагу на таке.
98. Як зазначено самим позивачем, арбітражний керуючий Голінний А.М. включив спірні приміщення до складу ліквідаційної маси, замовив проведення аукціону та затвердив його результати протоколом від 08.01.2013, уклав договір купівлі-продажу від 31.07.2013 з порушенням вимог частини першої статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки гуртожиток чи його частина не повинна була включатися до складу ліквідаційної маси та підлягала передачі до комунальної власності відповідної територіальної громади відповідно до положень цієї норми Закону.
99. Колегія суддів вважає безпідставним подібне трактування положень частини першої статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
100. Так, редакція частини першої статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" станом на момент здійснення ліквідатором дій із визначення ліквідаційної маси банкрута була такою:
"Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку".
101. Слід зауважити, що порядок передачі гуртожитків до комунальної власності відповідних територіальних громад врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891, якою затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій. Цей нормативний акт не містить норм, які би передбачали передачу до комунальної власності гуртожитків, частин їх приміщень, що належать на праві власності фізичній особі-підприємцю.
102. Тобто до комунальної власності відповідних територіальних громад передаються об`єкти житлового фонду, у тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, лише в разі банкрутства підприємства, а не фізичної особи-підприємця, що має місце у цій справі.
103. Більше того, передача об`єктів житлового фонду визначена і в Законі України "Про приватизацію державного житлового фонду", частиною другою пункту 9 статті 8 якого встановлено, що у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.
104. У цьому Законі також унормовано питання передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад об`єктів державного житлового фонду (у тому числі гуртожитків) у разі банкрутства саме підприємств та у разі ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, а не у випадку банкрутства фізичної особи-підприємця.
105. Також статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
При цьому за частиною четвертою статті 1 цього Закону дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
106. У цій справі встановлено, що обставини набуття ОСОБА_2 права власності на спірні приміщення гуртожитку встановлені ухвалою суду від 15.03.2021 у справі № 10/2456 і повторному доказуванню відповідно до статті 75 ГПК України не підлягають. Як і не оспорюється учасниками справи цей факт набуття приміщень гуртожитку у власність боржником.
107. Аналіз положень статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та наведених вище норм законодавства України свідчить, що у даній справі за встановлених судами обставин не мало місця порушення права позивача, оскільки ліквідатор банкрута, яким є фізична особа-підприємець, вправі був включати до ліквідаційної маси такого банкрута приміщення в гуртожитку, які належали на праві власності фізичній особі-підприємцю.
Протилежний підхід зумовлював би порушення конституційних принципів непорушності права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права. Крім того, держава зобов`язана не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень конституційних прав, а й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожною особою, яка перебуває під її юрисдикцією.
Крім того, суд касаційної інстанції бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою в разі невиправданого втручання держави в право особи мирно володіти своїм майном у держави виникає зобов`язання відшкодувати такій особі завдану їй шкоду, чого не матиме місця у разі задоволення позову у цій справі (передачі позивачу нерухомого майна, яке належало на праві приватної власності фізичній особі-підприємцю та було реалізовано в процедурах банкрутства цієї фізичної особи-підприємця).
108. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
109. Суд також звертається до Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 у справі № 19-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_20 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3 4 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), у якому, серед іншого, зазначено, що право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
110. Таким чином, відсутність порушеного права позивача, про що описано вище, є підставою для відмови у задоволенні у відповідній частині позову у цій справі.
111. Оскільки відсутність порушення прав і законних інтересів позивача проведенням аукціону з продажу майна банкрута і укладанням договору купівлі-продажу спірного майна, придбаного на аукціоні, є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, інші доводи, викладені у касаційних скаргах, з урахуванням пояснень, які стосуються суті спору, судова колегія не бере до уваги (аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
112. Наведені вище мотиви щодо відсутності порушеного права позивача та неправильного визначення кола відповідачів є підставами для відмови у позові, що відповідно зумовлює часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та свідчить про безпідставність доводів та вимог касаційних скарг Черкаської міської ради і ОСОБА_2 .
Щодо вимог касаційної скарги ОСОБА_1 у частині безпідставності відмови апеляційного суду у стягненні не сплаченої на момент ухвалення рішення суду частини винагороди (послуг адвоката).
113. Так, суд апеляційної інстанції частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 від 21.07.2022 про стягнення судових витрат та стягнув з позивача на користь ОСОБА_1 10 000 грн, мотивуючи це підтвердженням цієї суми витрат на послуги адвоката - наявністю у матеріалах справи копії квитанції до заяви про переказ готівки від 11.07.2022, згідно якої ОСОБА_1 перерахував адвокату Батюку О.О. 10 000 грн з призначення платежу "За надання послуг адвоката згідно договору № 08/07-22 від 08.07.2022 року" .
114. Із цього приводу колегія суддів зазначає таке.
115. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
116. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
117. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
118. Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
119. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
120. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
121. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
122. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
123. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
124. Представник третьої особи ОСОБА_1., адвокат Батюк О.О. у поданому суду клопотанні від 21.07.2022 та письмових поясненнях від 25.07.2022 № 25/07-22 просив стягнути з позивача 70 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. На доказ заявленої вимоги надав Договір № 08/07-22 про надання правничої допомоги від 08.07.2022, укладений між ОСОБА_1. та адвокатом Батюком О.О. (згідно з яким: п.1.1. За даним Договором Клієнт доручає Адвокату: 1.1.1. представляти його інтереси та діяти від його імені в господарському суді Черкаської області при розгляді господарської справи № 10/2456(925/1535/21); п.1.4. За виконання доручення, передбаченого підпунктом 1.1.1 пункту 1.1. цього Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 70 000 грн, з яких 10 000 грн на протязі 3-х днів з дня укладання Договору, а залишок в сумі 60 000 грн на протязі 5-ти днів з дня вступу в законну силу судового рішення у справі № 10/2456(925/1535/21); п.1.7. Оплата за цим Договором здійснюється шляхом безготівкових розрахунків; п.1.8. Встановлюючи вартість робіт Адвоката, сторони виходили з того, що нерухомість, яку Клієнт може втратити в разі задоволення заяви, вказаної у підпункті 1.1.1. пункту 1.1. цього Договору є його єдиним житлом, а відтак справа має для нього велике значення, а також опис робіт, виконаних адвокатом (а.с. 64-67, т. 34).
125. Позивач не подавав заперечення чи заяву про зменшення судових витрат.
126. Вирішуючи питання покладення розподілу судових витрат за заявою представника ОСОБА_1 , адвоката Батюка О.О. у цій справі, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
127. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
128. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
129. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
130. Верховний Суд зазначає, що заявник у цій справі надав докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні пункту 1 частини другої статті 126 та статті 129 ГПК України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.
131. Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
132. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
133. Як вже зазначалося, позивач не скористався своїм правом на подання пояснень та/або заперечень на подану представником ОСОБА_1., адвокатом Батюком О.О. заяву про розподіл судових витрат, а отже ним не заявлено щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами.
134. Разом з тим колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
135. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
136. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
137. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
138. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
139. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
140. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
141. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
142. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
143. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
144. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
145. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини пёята та шоста статті 126 ГПК України).
146. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
147. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
148. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
149. Судова колегія зауважує, що співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
150. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" Європейський суд з прав людини зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
151. Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
152. Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
153. Отже, оцінивши заявлені представником ОСОБА_1 , адвокатом Батюком О.О. витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 70 000 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу та розумності наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).
154. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_1 , адвоката Батюка О.О. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню у сумі 10 000 грн.
155. Тобто, фактично визначена судом касаційної інстанції сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції є аналогічною до визначеної суми судом апеляційної інстанції, однак наведено інший мотив у цій частині.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.
156. Згідно з частиною четвертою статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
157. Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а касаційні скарги Черкаської міської ради та ОСОБА_2 - залишенню без задоволення з мотивів наведених вище; відповідно мотивувальні частини рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у цій справі підлягають зміні та викладенню в редакції цієї постанови суду касаційної інстанції.
В. Розподіл судових витрат.
158. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційних скарг Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , а касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольняє частково, змінюючи мотивувальну частину оскаржених судових рішень та залишаючи без змін ці судові рішення в частині вирішення позову (відмови у його задоволенні) і в частині розміру стягнення судових витрат на правову допомогу, Суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
159. Відтак, вимога касаційної скарги ОСОБА_1 про стягнення з позивача 7 000 грн витрат на правничу допомогу, пов`язаних з касаційним розглядом справи, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційними скаргами Черкаської міської ради, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі № 10/2456(925/1535/21) в частині відмови у задоволенні вимог визнати дії ліквідатора банкрута неправомірними та зобов`язати ліквідатора банкрута передати спірне майно територіальній громаді закрити.
2. Касаційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
4. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
5. Змінити мотивувальні частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі № 10/2456(925/1535/21), виклавши їх в редакції цієї постанови.
6. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі № 10/2456(925/1535/21) залишити без змін.
7. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді К. Огороднік
В. Погребняк