ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 1140/2481/18

касаційне провадження № К/9901/12585/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 (суддя Сагун А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді - Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонкомплектсервіс" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагонкомплектсервіс" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018 №00000351411, від 26.07.2018 №00000611411.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Ельф Ком", ТОВ "Альфа Хот-Трейд", ТОВ "Айс Ден", ТОВ "Преміум Проджект", ТОВ "Боудлер", ТОВ "Грант Стрім", ТОВ "Ворк Таун", ТОВ "Укрпром-обладнання". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 07.12.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 26.07.2018 №00000611411, від 14.05.2018 №00000351411.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.06.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.07.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.07.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Ельф Ком" за вересень 2016 року, ТОВ "Альфа Хот-Трейд" за грудень 2016 року, ТОВ "Айс Ден" за січень-лютий 2017 року, ТОВ "Преміум Проджект" за січень 2017 року, ТОВ "Боудлер" за лютий 2017 року, ТОВ "Грант Стрім" за березень 2017 року, ТОВ "Ворк Таун" за квітень 2017 року, ТОВ "Укрпром-обладнання" за травень 2017 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображені обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік, за результатами якої складено акт від 26.04.2018 №21/11-28-14-11/38380381 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік всього на суму 78281,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого платником занижено податок на додану вартість всього на суму 545315,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018:

№00000331411, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 78281,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 19570,00 грн;

№00000341411, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 545315,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 136329,00 грн;

№00000351411, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 23.07.2018 скасовано податкові повідомлення-рішення Управління від 14.05.2018 №00000331411, №00000341411 в частині визначення перевіркою заниження скаржником фінансового результату до оподаткування (прибуток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національного положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Ельф Ком", ТОВ "Альфа Хот-Трейд", ТОВ "Боудлер", ТОВ "Укрпром-Обладнання" і у відповідній частині штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Управління від 14.05.2018 №00000351411 залишено без змін.

За наслідком часткового скасування податкових повідомлень-рішень, Управлінням прийнято податкове повідомлення рішення від 26.07.2018 №00000611411, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 271100,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 67775,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про вказані вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ «Айс Ден», ТОВ «Преміум Проджект», ТОВ «Грант Стрім», ТОВ «Ворк Таун», які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов з підстав відсутності деяких первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій, наявності недоліків у первинних документів, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, аналізу даних з інформаційних баз за перевіряємий період, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №996-ХІV) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (пункт 17 П(С)БО 16).

Згідно з пунктом 19 П(С)БО 16 витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Підпунктами «а», «б», пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач займається організацією проведення поточного та планового ремонту залізничних вагонів в ремонтних майстернях Укрзалізниці.

Позивач в перевіряємий період організовував проведення поточного та планового ремонту залізничних вагонів на ВЧДР Знам`янка.

Проведення ремонтів залізничних вагонів було здійснено на замовлення та рахунок підприємств: ТОВ «ЕУ - Транс», ПП «Ліо», ПАТ «Вінницький ОЖК», ТОВ «Рейлтранслогістик», ТОВ «Євразія Транс Сервіс», ТОВ «Східний Портал».

Для проведення ремонтів вантажних вагонів, товариство закупає необхідні запчастини у контрагентів.

Так, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Айс-Ден» за договором поставки від 20.01.2017 №2001, предметом якого є придбання комплектуючих для вантажних залізничних вагонів широкої колії.

На підтвердження здійснення зазначених господарськи взаємовідносин позивачем надано до суду специфікації до договору, видаткові накладні, рахунки на оплату товару, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Також, надано договори про відступлення прав вимоги № 72 від 01.02.2017, №69 від 01.02.2017, за умовами яких право вимоги перейшло від ТОВ «Айс - Ден» до ТОВ «Сувон Трейд».

Придбаний товар був реалізований, відповідно до укладених договорів з «ТОВ «ЕУ-Транс», ДП «Трансгарант-Україна», ТОВ «Темп-Транс», ТОВ «Рейлтранс», ТОВ «ТрансГруз».

Також, ТОВ «АЙС-ДЕН» надало послуги позивачу щодо промивки та очистки залізничних вагонів - цистерн з підготовкою та покраскою котла цистерн, з пневматичного випробування котла цистерн та перевірки на щільність зварювальних швів, ремонт розвантажувального - завантажувального пристрою котла цистерни, заміна запобіжного клапану, згідно договору №1001 про надання послуг від 10.01.2017.

Відповідно до вимог Укрзалізниці, вагони (цистерни), які подаються для проведення ремонту повинні бути очищенні від залишків вантажу, промиті та дегазації з нанесенням відповідних позначок щодо власників та технічних характеристик на вагоні.

На підтвердження здійснення господарськи взаємовідносин за вказаним договором позивачем надано до суду акти приймання-здачі робіт, акти надання послуг, рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення, договір про відступлення прав вимоги №97 від 15.01.2017, поадткові накладні.

Вказані послуги використані позивачем під час ремонтів вагонів та включені у вартість їх ремонту, що підтверджується актами наданих послуг з контрагентами ПП «Ліо», ТОВ «Рейлтранслогістик», ТОВ «Євразія Транс Сервіс», ТОВ «Східний портал», та повідомлення Знам`янського ВЧД про прийняття вагонів в ремонт.

Також, судами встановлено, що ТОВ «ГРАНД СТРІМ» надало послуги Товариству з надання комплектуючих для вантажних залізничних вагонів широкої колії згідно договору поставки №02/04-1 від 01.03.2017, на підтвердження чого позивачем надано до суду специфікацію, акт приймання здачі, рахунок на оплату, видаткову і податкову накладні, товарно-транспортну накладну, платіжне доручення, договір про відступлення права вимоги, податкову накладу.

Поставлені комплектуючі були реалізовані відповідно до договорів з ТОВ «Украілтранс Трейд Енд Логістик в Україні», ТОВ «Темп-Транс», ТОВ «Рейлтранс», ПАТ «Вінницький ОЖК» та ВЧДР Знам`янка.

Також, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Гранд Стрім» за договором щодо проведення передпродажної підготовки та виявлення недоліків запасних частин вантажних №3/04-1 від 01.03.2017, предметом якого є надання послуг щодо зачистки та дефектоскопії колісних пар, дефектовка, підбір і заміна роликів підшипника колісної пари, монтаж буксового вузла, промивку та очистку вагонів, оновлення трафаретів та написів, пневматичне випробування котла-цистерн та перевірка на щільність зварювальних швів.

Факт наданих послуг за вказаним договором підтверджується актами наданих послуг та рахунками на оплату, податковими накладними, платіжними дорученнями, договором відступлення прав вимоги №2/04/-1 від 12.03.2018, податковими накладними.

Позивач реалізував отримані послуги відповідно до договорів з ТОВ «Темп Транс», ТОВ «Легіон-Транс», ТОВ «Євразія Транс Сервіс», ПАТ «Вінницький ОЖК», ПП «Будрекс-2002», що підтверджується актами наданих послуг, виставленими рахунками та повідомленнями з депо Знам`янка про проведений ремонт вагонів.

Крім того, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ворк Таун» (постачальник) за договором постачання №36-17 від 01.03.2017, предметом якого є постачання товарно-матеріальних цінностей відповідно до специфікацій до договору.

На підтвердження зазначених господарських взаємовідносин позивачем надано до суду специфікацію, акт приймання здачі, рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну, платіжне доручення, договір про відступлення прав вимоги №15-17 від 10.10.2017, податкову накладну.

Зазначений товар був реалізований за договором поставки ТОВ «Темп Транс».

За договором №40-17 від 10.03.2017, ТОВ «Ворк Таун» надавало послуги платнику з пневматичного випробування котла цистерн та перевірки на щільність зварювальних швів, що підтверджується наявними у матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт, актом наданих послуг, податковою накладною, платіжним дорученням, договором про відступлення права вимоги № 42-17, податковою накладною.

Позивач у квітні 2017 року надав послуги щодо деповського ремонту вагонів згідно укладених договорів з ТОВ «Євразія Транс Сервіс», ТОВ «Рейлтранслогістик», ВЧД Знам`янка.

За договором про надання послуг з організації ремонту вагонів №42-17 від 29.03.2017 ТОВ «ВОРК ТАУН» надавало послуги позивачу з організації технічного обслуговування (поточний ремонт) вантажних вагонів на території України, на підтвердження чого позивачем надано до суду акти наданих послуг, рахунки на оплату, податкові накладні, платіжні доручення, договір про відступлення права вимоги № 42-17, податкові накладні.

ТОВ «Ворк Таун» надавало послуги Товариству щодо проведення передпродажної підготовки та виявлення недоліків запасних частин вантажних вагонів, ремонт запасних частин, згідно договору №15-17 від 01.04.2017, на підтвердження чого позивачем надано до суду акти наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення, договір про відступлення права вимоги №15-17, податкові накладні.

Послуги Товариством, а саме: передача (реалізація) очищених колісних пар за договорами, в подальшому були надані ТОВ «Трансгарант-Україна», ТОВ «Українська Нова Перевізна Компанія», ТОВ «Темп Транс», ТОВ «Рейлтранс», ТОВ «Укртранслогистика».

За договором поставки №040117 від 04.01.2017 ТОВ «Преміум Проджект» поставило позивачу комплектуючі для вантажних залізничних вагонів широкої колії.

Факт поставки товару підтверджується специфікацією, актом приймання-здачі, видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, платіжними дорученнями, договором про відступлення права вимоги, податковою накладною.

Придбаний товар реалізовано ПП «Ліо», ТОВ «Темп Транс» ТОВ «Рейлтранслогістик», ВЧД Знам`янка.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується використання придбаних позивачем послуг (робіт) у його господарській діяльності, надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або інші суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність окремих документів, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, зокрема, змісту робіт, послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника на відсутність доказів використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності та неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводами касаційної скарги не спростовуються висновки судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган в касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк