ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №120/1163/19-а

адміністративне провадження №К/9901/28522/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Мороз Л.Л. Бучик А.Ю.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у суді касаційної інстанції адміністративну справу №120/1163/19-а

за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна організація «Релігійна громада Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019, постановлену судом у складі головуючого судді Комара П.А.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Сапальової Т.В., Боровицького О.А.,-

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 27.02.2019 №16 «Про реєстрацію Статуту Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, у новій редакції»;

- відновити державну реєстрацію статуту Релігійної організації «Релігійна громада Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Української Православної Церкви».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність рішення відповідача щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, зміни керівника і найменування цієї релігійної громади, що призвело до порушення його права на свободу віросповідання. Також зазначив, що протиправна зміна підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях порушує його право на вільне волевиявлення щодо членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір щодо сповідування релігійного культу.

3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження у даній справі.

4. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та правил предметної юрисдикції, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.1992 проведено державну реєстрацію Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.

Згідно з наказом відповідача від 27.02.2019 №16 зареєстровано статут Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції зі зміною найменування на: Релігійна організація «Релігійна громада Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України)».

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрація проведена на підставі рішення загальних зборів Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви від 29.01.2019, оформленого протоколом №1, а також, на підставі рішення парафіяльних зборів Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви від 09.02.2019, оформленого протоколом №2.

Вказана реєстрація відбулася у зв`язку з переходом під юрисдикцію Православної Церкви України. Також змінено юридичну адресу релігійної громади з «с.Красносілка, вул.Шкільна,1А» на «с.Красносілка, вул.Незалежності,14» та внесено зміни про керівника релігійної громади, яким замість позивача став Процанін Р.І., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вважаючи, що реєстрація статуту релігійної громади у новій редакції, зміни керівника і найменування цієї релігійної громади порушує права позивача на свободу совісті та віросповідання, а також порушує його право на вільне волевиявлення щодо членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідування релігійного культу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Закриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки виник саме між засновниками, членами Тульчинської єпархії Української Православної Церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін. В свою чергу, наданню оцінки спірному наказу передує встановлення обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації, у зв`язку з чим, спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України, оскільки стосуються прав і інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад учасників спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що правовою підставою для звернення до суду з даним позовом слугувало недотримання відповідачем при прийняття спірного наказу вимог статей 12, 13, 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», внаслідок чого таке рішення відповідача порушило гарантоване статтею 35 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» право позивача та очолюваної ним релігійної громади на участь в прийнятті рішення щодо конфесійної належності громади, тобто фактично порушило їх право на свободу віросповідання. Також, скаржник зазначає, що дана справа стосується повноважень відповідача, як суб`єкта наділеного владними функціями щодо прийняття рішення про державну реєстрацію змін та доповнень до статуту. Крім того, спір у даній справі стосується порушення положень законодавства щодо внесення змін та доповнень до статутних документів юридичної особи, а не порушення прав та інтересів релігійної громади. Відтак, позивач вважає, що такий спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти касаційної скарги, просить залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що рішення про реєстрацію змін до статуту у зв`язку зі зміною підлеглості у канонічних та організаційних питаннях іншому релігійному центру оскаржувалось не з підстав порушень допущених відповідачем при його прийнятті, а з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту у частині дотримання порядку та способу проведення загальних зборів. Однак, такі обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються законом та статутом на підставі якої діє громада.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

9. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.

10. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

12. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

14. Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

15. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

16. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

17. Предметом оскарження у даній справі є наказ про реєстрацію Статуту Релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, у новій редакції зі зміною найменування релігійної організації.

18. Разом з тим, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і здійснював владні управлінські повноваження щодо позивача (в частині реєстрації змін до статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач оскаржує відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, порядок та спосіб скликання парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.

19. Отже, наданню правової оцінки спірному наказу відповідача передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації.

20. В даному випадку спір виник саме між членами релігійної громади Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова села Красносілка Бершадського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін, а тому, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги в цій справі спрямовані на захист цивільних прав позивача та третьої особи.

21. Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

22. Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 №987-ХІІ (далі - Закон №987-ХІІ).

23. Відповідно до змісту статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

24. Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

25. Відповідно до змісту статті 12 Закону №987-ХІІ відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

26. Згідно з частиною першою статті 14 Закону №987-ХІІ для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

27. Згідно з частиною двадцять першою статті 14, частиною другою статті 15 Закону №987-ХІІ перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

28. Спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

29. За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

30. Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону №987-ХІІ.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №910/8132/19.

31. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спір, який виник у справі, яка розглядається, належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

32. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

33. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій спірних рішень і погоджується з їх висновками у справі.

34. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі №120/1163/19-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду