ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
справа №120/1254/19-а
адміністративне провадження № К/9901/2947/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 (головуючий суддя: Охрімчук І.Г., судді: Смілянець Е.С., Капустинський М.М.) у справі № 120/1254/19-а за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» або позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (далі - ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області), в якому просило:
визнати протиправною і скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 27.03.2019 № 02 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 29.07.2019 позов задовольнив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.11.2019 скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2019 і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.
11.12.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» надійшла заява про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 за нововиявленими обставинами.
23.12.2019 на адресу суду апеляційної інстанції заявником надіслані доповнення до раніше поданої заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду апеляційної інстанції від 19.11.2019.
За результатами перегляду постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виніс постанову від 26.12.2019, згідно з якою:
задовольнив заяву АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 за нововиявленими обставинами;
скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 120/1254/19-а;
прийняв нову постанову, якою апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області залишив без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2019 без змін.
Одночасно суддею Сьомого апеляційного адміністративного суду Охрімчук І.Г. (головуючий суддя) висловлену окрему думку щодо постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019.
Не погоджуючись із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019, відповідач подав касаційну скаргу.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз».
Наказом від 18.02.2019 № 642-О заступнику начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області Серватинській К.О., головному спеціалісту відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області Іванесенко О.О. доручено провести у період з 18.02.2019 по 01.03.2019 позапланову перевірку ПАТ «Вінницягаз» на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг.
В якості підстави для проведення перевірки зазначено погодження Мінекономрозвитку №3633-06/4545-03 від 01.02.2019, лист ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 18.12.2018 № Д-825/02-7 та звернення гр. ОСОБА_1 від 18.12.2018 № Д-15.3/2259-19. Із змісту звернення вбачається, що гр. ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області із колективною заявою, в тому числі, і щодо: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , де вказала, що при повірці та заміні газових лічильників, останні змушенні були сплачувати за повірку та встановлення нових лічильників власні кошти.
На підставі зазначеного наказу, у період з 19.02.2019 по 01.03.2019 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.
За результатами проведеної позапланової перевірки, ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області складено акт від 01.03.2019 № 0044, в якому зафіксовані наступні порушення, зокрема: частини першої статті 23 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII), яке полягає в тому, що при здійсненні позапланового заходу на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів по колективній заяві гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 було виявлено, що споживачі були змушенні сплатити власні кошти за повірку лічильників газу, а споживачі - ОСОБА_8 , ОСОБА_2 ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , по лічильникам щодо яких було прийнято рішення про недоцільність проведення їх ремонту, були змушенні придбати нові лічильники газу за власний рахунок, чим порушено пункт 71 абз. 9 Типового договору розподілу природного газу.
На підставі висновків акту перевірки від 01.03.2019 № 0044, відповідачем прийнято постанову від 27.03.2019 № 02 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги, до позивача застосовано штраф у розмірі 7 650 617,30 грн.
Вважаючи, що перевірка була здійснена упереджено, а сама постанова є такою, що прийнята без об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин, позивач звернувся з позовом до суду.
ІV. ОБГРУНТУВАННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
На обґрунтування позовних вимог стверджує, що у період з 19.02.2019 по 01.03.2019 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області проводилась позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг. Результати перевірки оформлені актом № 0044 від 01.03.2019, на підставі висновків якого в подальшому відповідачем було прийнято оскаржувану постанову. Насамперед позивач вказав на недоліки звернення споживачів на підставі якого власне і була призначена перевірка. Зокрема, позивач наголошує, що таке звернення не можна вважати колективним, оскільки воно від імені усіх споживачів підписане однією особою. Крім того, ще до завершення перевірки, зазначене звернення було відкликано за ініціативою заявника. Також позивач наполягає, що зазначені у зверненні громадяни - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не є споживачами природного газу, оскільки з цими особами Товариство не укладало договір.
Іншим аргументом позивача значиться недотримання відповідачем при оформленні результатів перевірки уніфікованої форми акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 342. Крім того, за твердженнями позивача, акт не містить відомостей про порушення АТ «Вінницягаз» вимог жодного із нормативно-правових актів, які наведені в переліку до акту і дотримання яких саме і становило предмет перевірки.
Також за позицією позивача, позаплановий захід перевірки дотримання АТ «Вінницягаз» вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг було здійснено упереджено, без взяття до уваги наданих під час перевірки документів та доказів, наданих позивачем, а при складанні акту перевіряючими допущено неповне з`ясування обставин взаємовідносин АТ «Вінницягаз» із споживачами.
Окрім наведеного вище, позивач також не погоджується із розміром накладеного штрафу.
У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує на надуманість позовних вимог та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що 18.12.2018 до відповідача надійшло колективне звернення від мешканців с. Красного Козятинського району, а саме: громадян ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 такого змісту: «газовики забрали лічильники на два місяці, лічильники не пройшли повірку, тобто непридатні, запропонували купити новий лічильник вартістю 1250,00, старий лічильник не повернули». У зв`язку із цим, ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області було ініційовано перевірку. З посиланням на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідач вважає, що ним дотримано всіх процесуальних вимог здійснення оскаржуваного позапланового заходу державного нагляду (контролю). За наслідками розгляду звернень споживачів проведено позаплановий захід та встановлено, що споживачі встановлювали лічильники за власні кошти, що є порушенням п.п. 3 п. 4 та п.п. 3 п. 5 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем та п.п. 9 п. 7.1. Типового договору розподілу природного газу. Крім того, відповідач наполягає на висновку, що витрати на заміну лічильника закладені у тариф, тому ці послуги (роботи) мають здійснюватися за рахунок надавача послуг з газопостачання. Також зазначає, що з метою визначення розміру санкції, яка передбачена статтею 23 Закону № 1023-XII, відповідач звернувся із запитом до ГУ ДФС у Вінницькій області та отримав відповідь, що відповідно до податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року, задекларовано обсяги постачання на суму 76 509 173 грн, а тому санкція обґрунтовано розрахована у сумі 7 650 917 грн.
Відповідач також висловив заперечення щодо тверджень позивача про невідповідність форми акту перевірки.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній просить відхилити заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві підстав. Наполягає, що вимога безкоштовної установки лічильника газу побутовому споживачеві, на заміну лічильника, що не пройшов повірку, є безумовною та обов`язковою лише в тому випадку, якщо у оператора ГРМ в структурі тарифу або/та плані розвитку газорозподільної системи передбачені та затверджені НКРЕКП відповідні витрати на придбання таких лічильників.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, до позивача як Оператора ГРМ встановлені вимоги до провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, серед яких: надавати розподіл природного газу за тарифами, що встановлені НКРЕКП (пункт 15); використовувати кошти, отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу (річної планової виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням (пункт 16).
Згідно із пунктом 1 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов`язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.
Підпунктом 3 пункту 4 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем передбачено, що якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, ураховуючи технічні та економічні чинники. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту Оператор ГРМ зобов`язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача замість тимчасово встановленого лічильника газу з обмінного фонду протягом двох місяців з дати його зняття. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ, за умови наявності відповідних витрат у структурі тарифу на послуги розподілу природного газу та/або плані розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, зобов`язаний протягом п`ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (типорозміром не більше лічильника газу побутового споживача) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ.
За такого правового регулювання, суд першої інстанцій дійшов висновку, що періодична повірка лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ, однак безкоштовна установка лічильника газу побутовому споживачеві на заміну лічильника газу, що не пройшов повірку є безумовною та обов`язковою лише в тому випадку, якщо у Оператора ГРМ в структурі тарифу та/або плані розвитку газорозподільної системи передбачені та затверджені НКРЕКП відповідні витрати на придбання таких лічильників.
Тобто, законодавством не встановлена обов`язкова вимога для Оператора ГРМ на безкоштовну заміну лічильників природного газу побутовим споживачам замість тих, що не пройшли повірку, а отже не може бути розцінена як невиконання умов підпункту 9 пункту 7.1. договору розподілу природного газу.
Своєю чергою, дослідивши зміст постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.12.2016 № 2279 та від 06.11.2018 № 1351, суд першої інстанції констатував, що на 2018 рік для АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» ні структурою тарифу, ні планом розвитку не передбачено витрати коштів із структури тарифу на придбання та заміну лічильників газу для побутових споживачів замість тих, що не пройшли повірку на виконання підпункту 3 пункту 4 глави 8 розділу X Кодексу ГРМ та підпункту 3 пункту 5 глави 8 розділу X Кодексу ГРМ.
Окрему увагу суд першої інстанції звернув на те, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження сплати споживачами коштів на періодичну повірку лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач діяв у відповідності до вимог Кодексу газорозподільних систем та договору на розподіл природного газу.
Також суд першої інстанції констатував, що відповідачем здійснений неправильний розрахунок суми штрафу, позаяк за вимогами пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 1023-XII, розмір штрафу повинен визначатись від вартості робіт із встановлення лічильників газу, а не із доходу позивача від господарської діяльності із розподілу природного газу, як це здійснено відповідачем.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку. В обґрунтування своєї позиції апеляційний суд зазначив, що органи Держпродспоживслужби наділені повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів, та у разі виявлення порушення вимог законодавства, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства, а також накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення, передбачені статтею 23 Закону № 1023-XII.
Проведеною перевіркою виявлено, що споживачі були змушенні сплачувати кошти за повірку лічильників газу, а споживачі ОСОБА_8 , ОСОБА_2 ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , по лічильникам, по яким було прийнято рішення про недоцільність проведення їх ремонту, змушенні були придбати нові лічильники газу за власний рахунок, чим порушено пункт 71 абз. 9 Типового договору розподілу природного газу. Таким чином, за висновками суду апеляційної інстанції, між споживачем та оператором ГРМ виникли взаємовідносини в частині надання послуг з розподілу природного газу, які регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКЕРКП від 30.09.2017 № 2494 та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКЕРКП від 30.09.2015 № 2498.
Проаналізувавши у сукупності положення постанови НКЕРКП від 30.09.2015 № 2498, пункту 1, підпункту 3 пункту 4 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем, апеляційний суд констатував, що періодична повірка лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ.
Також суд апеляційної інстанції погодився із методом обрахунку розміру штрафу.
VІ. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВОГО РІШЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ І ЗАПЕРЕЧЕНЬ
На обґрунтування наявності нововиявлених обставин у цій справі, заявник посилається на те, що однією із підстав позову, якою позивач обґрунтовував позовні вимоги, було застосування відповідачем форми акта, складеного за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю), який не відповідає уніфікованій формі акта, розробленого згідно Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.
Проте вказана обставина судом апеляційної інстанції не розглядалася, однак є істотною для справи, оскільки, як зазначено в листі (роз`ясненні) Державної регуляторної служби України (далі - ДРСУ) від 03.12.2019 № 8985/0/20-19, наданим на звернення АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» від 21.11.2019, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) (позапланової перевірки) АТ «Оператор газорозподільної системи Вінницягаз» не мала можливості використовувати уніфіковану форму акта, затверджену спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.01.2018 № 18/14, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 342 від 10.05.2018 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)».
З урахуванням наведеного, AT «Вінницягаз» вважає, що висновок ДРСУ про те, що акт, складений ГУ Держпрожспоживслужбою у Вінницькій області № 0044 від 01.03.2019 за результатами перевірки AT «Вінницягаз» за формою, затвердженою спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.01.2018 № 18/14, не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 та, відповідно, не може бути підставою для застосування Держпродспоживслужбою до AT «Вінницягаз» санкцій у вигляді штрафу, є достатньою підставою для скасування постанови ГУ Держпрожспоживслужбою у Вінницькій області від 27.03.2019 № 02 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, позивач зазначає, що нововиявленою обставиною є також і те, що роботи по заміні лічильників газу побутовим споживачам є однією із складових Плану розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, що розробляється АТ «Вінницягаз» та затверджується НКРЕКП у відповідності до розділу IV Кодексу газорозподільних систем.
Своєю чергою, План розвитку газорозподільних систем для АТ «Вінницягаз» на 2019 рік було затверджено НКРЕКП лише 25.01.2019 (постанова № 67). Отже, в січні 2019 року у АТ «Вінницягаз» була відсутня інформація про вартість робіт із заміни побутовим споживачам лічильників газу, що не пройшли періодичної повірки. Поміж із тим, лише за підсумками року (грудень 2019 року) стало можливим визначити вартість заміни одного лічильника газу типорозміру G-4, які встановлено особисто споживачами. Зважаючи на те, що саме від вартості робіт по заміні лічильників залежить сума штрафу, вважає такі обставини істотними для справи.
Відповідач своєї позиції щодо перегляду постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 за нововиявленими обставинами не висловив.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Насамперед апеляційний суд визнав обставини, наведені заявником у заяві, з урахуванням доповнень, такими, що підпадають під критерії нововиявлених обставин, визначених статтею 361 КАС України.
З посиланням на положення частини п`ятої статті 4, частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанову Кабінету Міністрів України № 342 від 10.05.2018 суд апеляційної інстанції констатував, що акт, складений ГУ Держпрожспоживслужбою у Вінницькій області, № 0044 від 01.03.2019 за результатами перевірки AT «Вінницягаз» за формою, затвердженою спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.01.2018 №18/14 не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 та відповідно не міг бути підставою для застосування Держпродспоживслужбою до AT «Вінницягаз» санкцій у вигляді штрафу, а також є достатньою підставою для скасування постанови ГУ Держпрожспоживслужбою у Вінницькій області від 27.03.2019 № 02 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
В контексті зазначеного, суд апеляційної інстанції встановив, що про зазначену обставину позивач дізнався після звернення за роз`ясненням до ДРСУ, яка 03.12.2019 надала лист - роз`яснення, що відповідач не міг використовувати під час перевірки позивача форму акту затверджену спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства аграрної політики та продовольства України № 18/14 від 11.01.2018. Суд констатував, що обставина невідповідності форми акту перевірки існувала на час розгляду справи по суті, однак позивач офіційно дізнався про неї після вирішення справи.
Також суд апеляційної інстанції погодився із доводами позивача про те, що при розрахунку розміру штрафу, за вихідні дані необхідно брати вартість виконаних робіт із заміни побутових лічильників газу за січень 2019 року, а не інформацію про задекларовані обсяги постачання за вказаний період. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги наведені позивачем у заяві, з урахуванням доповнень, аргументи і у підсумку констатував, що у АТ «Вінницягаз» була відсутня інформація про вартість робіт із заміни побутовим споживачам лічильників газу, що не пройшли періодичної повірки в січні 2019 року. Планова вартість робіт із заміни лічильника в цілому по 2019 року визначається виходячи із суми фінансування, затвердженої НКРЕКП на поточний рік та кількості одиниць лічильників, що планується використати для заміни та становить в 2019 році 1 630 грн. без ПДВ. Таким чином, планова вартість заміни одного лічильника з ПДВ на 2019 рік (в т.ч. і на січень 2019 року) встановлена на даний час 1956 грн.
По завершенню 2019 року АТ «Вінницягаз» було виконано роботи по заміні лічильників газу, що не пройшли періодичну повірку у відповідності до затвердженого НКРЕКП плану розвитку систем газопостачання. Таким чином, за підсумками року, лише в грудні місяці 2019 року стало можливим визначити середню кількість витрачених матеріалів на заміну одного лічильника відповідного типорозміру. Крім того, вартість заміни одного лічильника газу типорозміру G-4, які встановлено особисто споживачами, з ПДВ в 2019 році (без додаткових робіт) становить 1 875,10 грн.
Таким чином, АТ «Вінницягаз» про вищевикладені нововиявлені обставини стало відомо 19.12.2019, як підсумок виконання Плану розвитку систем газопостачання в частині виконання робіт із заміни лічильників газу.
VІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що наведені позивачем у заяві від 11.12.2019, з урахуванням доповнень, обставини не можна вважати нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України. За позицією скаржника, позивач у такий спосіб намагається здійснити переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Зазначає, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового оскарження. Своєю чергою, лист-роз`яснення ДРСУ від 03.12.2019 № 8985/0/20-19, у якому державний орган виклав власну позицію щодо невідповідності акту перевірки уніфікованій формі актів, затверджених постановою Уряду від 10.05.2018 № 342, не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки не змінює правову кваліфікацію спірних правовідносин. Більш того, заявником не обґрунтовано об`єктивної неможливості одержати цей доказ у ході судового розгляду справи. Крім того, про невідповідність форми акту вимогам постанови Уряду від 10.05.2018 № 342 позивачем наголошувалося ще у позовній заяві. Отже про існування цієї обставини було відмово ще з початку розгляду справи.
Іншою нововиявленою обставиною позивач зазначив неможливість у січні 2019 року визначити вартість робіт із заміни побутовим споживачам лічильників газу, що не пройшли періодичної повірки. Водночас, на переконання скаржника, зазначена обставина також не є нововиявленою у розумінні положень КАС України, оскільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції досліджувались обставини наявності фактичних витрат на заміну та повірку лічильників газу конкретним споживачам та вживались заходи щодо встановлення фактичної вартості робіт по заміни та повірці лічильників газу споживачам щодо яких виявлено порушення, з метою перевірки правильності визначення фінансової санкції. Однак будь - які відомості щодо вартості таких робіт позивачем суду не надавались. Обставини щодо визначення середньої вартості робіт по заміни та повірці лічильників газу всім споживачам, яких обслуговує позивач, виявлені після ухвалення судом рішення і не є нововиявленими.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу. Наполягає на наявності нововиявлених обставин у зв`язку з чим вважає оскаржуване рішенням суду апеляційною інстанції законним і обґрунтованим.
IX. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
Так, за приписами частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Зміст наведеної норми свідчить, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 28.07.2022, від 26.05.2022 у справах № 560/1778/19 і № 480/3585/19 та від 02.02.2023 у справі №641/675/19 відповідно.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.02.2020 у справі № 800/578/17, необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України є те, що:
по-перше, вона існувала на час розгляду справи;
по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи;
по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.
Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Своєю чергою, процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Указаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29.08.2018 у справі № 552/137/15-ц та постанові від 07.09.2020 у справі № 820/5989/15.
Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Так, у адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
Варто зауважити, що обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час.
При цьому нововиявлена обставина, як юридичний акт мав існувати на момент подання позову.
Також колегія суддів зазначає, що перегляд рішення у справі, яке набрало законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності. Суд також зазначає, що інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.05.2023 у справі № 420/20522/21.
У справі, що розглядається, колегія суддів не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності нововиявлених обставин у цій справі, з огляду на таке.
Щодо застосування відповідачем форми акта, складеного за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю), який не відповідає уніфікованій формі акта, розробленого згідно Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2019 № 342 сліди зазначити, що такі обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України, оскільки на зазначені обставини позивач посилався у позовній заяві обґрунтовуючи підстави позову. Крім того, як слідує із відповіді ДРСУ від 03.12.2019 № 8985/0/20-19, таке роз`яснення було надано регуляторним органом на звернення позивача від 21.11.2019, яке мало місце вже після прийняття апеляційним судом постанови від 19.11.2019. Своєю чергою, позивач не обґрунтував об`єктивну неможливість одержати таку інформацію у ході розгляду справи.
Іншою нововиявленою обставиною позивач вважає неможливість визначення вартості робіт із заміни побутовим споживачам лічильників газу.
Колегія суддів також не вважає зазначену вище обставину нововиявленою, позаяк під час розгляду справи судом апеляційної інстанції досліджувались обставини наявності фактичних витрат на заміну та повірку лічильників газу конкретним споживачам та вживались заходи щодо встановлення фактичної вартості робіт по заміни та повірці лічильників газу споживачам щодо яких виявлено порушення, з метою перевірки правильності визначення фінансової санкції. Однак будь - які відомості щодо вартості таких робіт позивачем суду не надавались.
Натомість обставини щодо визначення середньої вартості робіт по заміни та повірці лічильників газу всім споживачам, яких обслуговує позивач, виявлені вже після ухвалення судом рішення і не є нововиявленими.
Отже, зазначені позивачем обставини не можна вважати нововиявленими в розумінні положень КАС України, оскільки такі фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом апеляційної інстанції у процесі розгляду справи.
Крім того, позивач у спосіб перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами фактично намагається підмінити стадію касаційного оскарження.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши положення статті 361 КАС України, безпідставно задовольнив заяву АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 361 КАС України, знайшли своє підтвердження.
Х. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 369 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права під час провадження за нововиявленими обставинами, а саме статті 361 КАС України. Таке порушення призвело до неправильного висновку про наявність підстав для скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 з підстав, викладених АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» у заяві від 11.12.2019, з урахуванням доповнень.
ХІ. СУДОВИЙ ЗБІР
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 341 345 351 355 356 359 369 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області задовольнити.
Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №120/1254/19-а.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №120/1254/19-а.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
В. М. Шарапа