ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року

м. Київ

справа №120/1505/20-а

адміністративне провадження № К/9901/15062/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у складі колегії суддів: Курка О. П., Білої Л.М., Гонтарука В.М. у справі №120/1505/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0000250515 від 13.01.2020 та №0000260515 від 13.01.2020; стягнуто на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" судовий збір у розмірі 21020 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено; рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року - скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО".

10 грудня 2020 року на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами. Вказана заява обґрунтована, тим, що представником позивача з метою отримання копій документів по господарських операціях, зокрема, документів, що підтверджують зміни майнового стану платника податків, документів щодо оплати послуг контрагентів, документів, що підтверджують реальність виконання операцій по даним договорам які відображені в податковому обліку, у т.ч. документів щодо сплати податків, були направлені адвокатські запити на адреси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . У відповідь на вказані запити були отримані докази. Так, з даних документів встановлено юридичний факт, що ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 по господарський операціях з позивачем, відобразили у своєму податковому обліку податок на додану вартість отриманий в ціні наданих ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" послуг та сплатили його до бюджету, що спростовує твердження суду апеляційної інстанції про відсутність реальної зміни майнового стану платників податків та відсутність доказів реальності проведених спірним господарським операцій. Дані обставини існували на момент розгляду справи, однак, не були відомі сторонам, оскільки є документами податкового обліку вказаних фізичних осіб підприємців, не були у вільному доступі для позивача та не перевірялись відповідачем.

Також заявником зазначено, що оригінали документів ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" по операціям з даними фізичними особами підприємцями згідно протоколу тимчасового доступу до речей від 10.07.2019 були вилучені слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області та обшуку від 10.09.2019 з відповідним описом слідчого управлінням ГУНП у Вінницькій області та не могли бути надані під час розгляду справи.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року заяву ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами задоволено. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 120/1505/20-а - скасовано.

Прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року - без змін.

Стягнуто на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені судові витрати в сумі 31530 грн.

Задовольняючи вимоги заяви позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкові декларації з податку на додану вартість та докази сплати нарахованих податків контрагентами позивача, є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом апеляційної інстанції та не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України. Окрім того, суд указав, що оригінали документів ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" по операціям з даними фізичними особами підприємцями згідно протоколу тимчасового доступу до речей від 10.07.2019 були вилучені слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області та обшуку від 10.09.2019 з відповідним описом слідчого управлінням ГУНП у Вінницькій області та не могли бути надані під час розгляду справи, а відтак, заява ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

11 грудня 2019 року за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт №1101/0515/38134923, у висновках якого зазначено про порушення товариством (код ЄДРПОУ 38134923):

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ч. 1, 3, 5 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П (С) БО16 "Витрати", в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього в сумі 751 519 грн в т.ч.:

за 2018 рік занижено в сумі 187 279 грн (в т.ч. за ІІ квартал в сумі 169 881 грн, за ІІІ квартал в сумі 16128 грн, за ІV квартал в сумі 1270 грн);

за І півріччя 2019 року занижено в сумі 564 240 грн (в т.ч. за І квартал в сумі 129 639 грн, за ІІ квартал в сумі 434 601 грн);

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого товариством занижено ПДВ всього в сумі 835 022 грн, в т.ч.:

за липень 2017 року на 89999 грн, за серпень 2017 року на 31243 грн, за березень 2018 року на 20688 грн, за травень 2018 року на 19638 грн, за червень 2018 року на 27190 грн, за лютий 2019 року 43938 грн, за квітень 2019 року на 224228 грн, за травень 2019 року на 254100 грн, за червень 2019 року на 123998 грн.

Так, зокрема перевіряючими у вказаному акті вказано про наступне.

На порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ч. 1, 3, 5 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П (С) БО16 "Витрати" ТОВ завищено інші операційні витрати по господарських операціях без фактичного їх здійснення, та які не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами всього в сумі 4175107 грн.

Так, згідно обставин, викладених в акті від 11.12.2019 №1101/0515/38134923, висновки перевіряючих стосуються взаємовідносин товариства по придбанню послуг у:

1) ФОП ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 (до перевірки надано договір доручення на продаж продукції від 01.04.2017 №7, договір про надання послуг від 01.03.2018 №ЕА-1804-14-П). Посилаючись на протокол допиту свідка в рамках кримінального провадження №42019020000000058, перевіряючі вказали, що згідно свідчень ОСОБА_3 були відсутні будь-які взаємовідносини останнього з підприємством позивача;

2) ФОП ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 (до перевірки надано договір доручення на продаж продукції від 03.01.2017 №1, договір доручення на продаж продукції від 01.02.2019 №73). Посилаючись на протокол допиту свідка в рамках кримінального провадження №42019020000000058, перевіряючі вказали, що згідно свідчень ОСОБА_4 були відсутні будь-які взаємовідносини останнього з підприємством позивача;

3) ФОП ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_3 (до перевірки надано договір доручення на продаж продукції від 18.01.2017 №2, договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.04.2016 №ЕА-1604-5-П). Посилаючись на надану інформацію ГУ Національної поліції у Вінницькій області, перевіряючі вказали, що ОСОБА_5 в періоді за який проводилась перевірка з 01.07.2016 по 30.06.2019 перебував за межами України, зокрема в періодах з 27.07.2017 по 12.08.2017, з 27.10.2017 по 05.11.2017. У той же час, в періоді перебування за межами митної території України ФОП ОСОБА_5 надавались ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" послуги та складались відповідні акти, які підписувались особисто ОСОБА_5 , що є фактично неможливим в режимі реального часу. Крім того, у ОСОБА_5 у відповідних періодах були відсутні наймані працівники;

4) ФОП ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_4 (до перевірки надано договір доручення на продаж продукції від 28.01.2017 №7, договір доручення на продаж продукції від 22.01.2018 №9, договір доручення на продаж продукції від 16.01.2019 №9, договори про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.08.2016 №ЕА-1608-27-11, від 03.01.2018 №ЕА-18041-7-П). Посилаючись на надану інформацію ГУ Національної поліції у Вінницькій області, перевіряючі вказали, що ОСОБА_2 в періоді за який проводилась перевірка з 01.07.2016 по 30.06.2019 перебувала за межами України, зокрема в періодах з 27.10.2017 по 05.11.2017, з 29.07.2017 по 08.08.2018, з 30.01.2019 по 30.06.2019. У той же час, в періоді перебування за межами митної території України ФОП ОСОБА_2 надавались ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" послуги та складались відповідні акти, які підписувались особисто ОСОБА_2 , що є фактично неможливим в режимі реального часу. Крім того, у ФОП ОСОБА_2 у відповідних періодах були відсутні наймані працівники.

Згідно висновків акту перевірки від 11.12.2019 наявність у позивача актів виконаних робіт не є безумовною підставою для віднесення сум, зазначених у актах, до складу витрат, а наявність податкових накладних виписаних по операціях з вказаними ФОП не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 11.12.2019 №1101/0515/38134923, позивач 26.12.2019 подав заперечення на акт до ГУ ДПС у Вінницькій області.

За результатами виявлених порушень, на підставі акту перевірки від 11.12.2019 №1101/0515/38134923, ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 13.01.2020 №0000250515, яким ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 939399 грн;

- від 13.01.2020 №30000260515 яким ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1043778 грн.

Разом з тим, 20.01.2020 товариством подано до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000250515, №30000260515.

Рішенням ДПС України від 19.03.2020 №1009816/99-00 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.01.2020 №0000250515 та №30000260515 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно було прийнято в якості нововиявлених обставин нові докази по справі, які не були надані позивачем ані під час податкової перевірки, ані під час судового розгляду справи. Крім того, скаржник вказав, що судом апеляційної інстанції не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №127/2-а-4944/11, №815/6834/15 щодо тих, обставин, які можуть вважатись нововиявленими у спірних правовідносинах.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Ураховуючи межі доводів та вимог касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неврахування висновків Верховного Суду, викладених у справах №127/2-а-4944/11, №815/6834/15 щодо тих, обставин, які можуть вважатись нововиявленими у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

В силу приписів частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 364 КАС України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що первинні документи, що підтверджували реальність здійснення певних господарських операцій позивача з його контрагентами за спірний період є в розумінні КАС України нововиявленими обставинами, оскільки дані обставини існували на момент розгляду справи, однак, не були відомі сторонам, оскільки є документами податкового обліку вказаних фізичних осіб підприємців, не були у вільному доступі для позивача та не перевірялись відповідачем.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15.

Колегія суддів також враховує, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Вони за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у справах №127/2-а-4944/11, №815/6834/15.

З огляду на наведене, колегія суддів вказує про те, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).

У рішенні у справі «Вієру проти Республіки Молдова» (Vieru v Republic of Moldova) Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання Суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що в першу чергу відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства (пункт 14, заява № 25763/10).

Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» проти України», заява № 10640/05).

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 368 369 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області - задовольнити.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами - відмовити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року - скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко