ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 120/1635/19-а
адміністративне провадження № К/9901/31734/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу № 120/1635/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (у складі колегії суддів: Яремчука К.О., Сало П.І., Чернюк А.Ю.) та
постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (у складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Іваненко Т.В., Граб Л.С.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи:
1. 21 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
1.2 Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії в неповному обсязі з 01 січня 2018 року без урахування у складі грошового забезпечення, як того вимагають положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII, а саме: надбавки за виконання особливо важливих завдань - 50 % грошового забезпечення (посадовий оклад + оклад за військове звання + відсоток надбавки за вислугу років), премії в розмірі 125% грошового забезпечення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), пенсійна справа №ХЛ 61399.
1.3 Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 1 січня 2018 року провести перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, з урахуванням у складові грошового забезпечення, як того вимагають положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII, а саме: надбавки за виконання особливо важливих завдань - 50% грошового забезпечення (посадовий оклад + оклад за військове звання + відсоток надбавки за вислуги років), премії в розмірі 125% грошового забезпечення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), пенсійна справа №ХЛ 61399.
1.4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити в електронній базі пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), пенсійна справа №ХЛ 61399 раніше встановленої надбавки у складі грошового забезпечення, як того вимагають положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII, а саме: надбавки за виконання особливо важливих завдань - 50 % грошового забезпечення (посадовий оклад + військове звання + відсоток надбавки за вислугу років), премії в розмірі 125 % грошового забезпечення.
1.5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату недорахованої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), пенсійна справа №ХЛ 61399, з 01 січня 2018 року однією сумою.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
3. 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року за нововиявленими або виключними обставинами.
4. Ухвалою від 13 грудня 2019 року судом першої інстанції відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року за нововиявленими обставинами в порядку статей 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в адміністративній справі № 120/1635/19-а відмовлено з тих підстав, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
6. За результатом апеляційного перегляду ухвали від 13 січня 2020 року Восьмим апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 18 червня 2020 року, якою колегія суддів скасувала зазначену ухвалу суду, оскільки встановила, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, та направила справу до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої 25 листопада 2019 року.
7. В свою чергу суд першої інстанції, ухвалою від 06 липня 2020 року прийняв до провадження справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року.
8. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі №120/1635/19-а за виключними обставинами відмовлено та залишено рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі №120/1635/19-а в силі.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
10. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 повторно 23 листопада 2020 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням поданого клопотання про уточнення вимог, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, частково скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та ухвалити нове рішення.
11. 29 грудня 2020 року Верховний Суд ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2020 року у цій справі.
12. Зокрема, цією ж ухвалою Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у цій справі.
13. Разом з тим, під час вивчення матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі № 120/1635/19-а було розглянуто заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі від 25 серпня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Виправлено описку, допущену у вступній та описовій частинах ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами шляхом зазначення у вступній частині ухвали "25 серпня 2020 року" замість помилково зазначеного "31 серпня 2020 року", а також в описовій частині ухвали суду - "від 19 червня 2019 року" замість "від 30 липня 2019 року" та "№120/1635/19-а" замість "№120/1704/19-а".
14. Таким чином, слід вважати, що скаржник оскаржує до Верховного Суду ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року за виключними обставинами та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року за наслідками її апеляційного перегляду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. Оцінка суду першої та апеляційної інстанцій
16. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року за виключними обставинами, оскільки у переліку підстав, зазначених у частині п`ятій статті 361 КАС України, відсутня така підстава як ухвалення судового рішення Верховним Судом.
17. Також суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, виходив із того, що не може бути підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 1-9/2015, оскільки вказаним рішенням надано офіційне тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Для застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційним закон, інший правовий акт чи їх окремі положення, що застосований судом при вирішенні справи, мало б бути прийняте після ухваленого судом рішення, про перегляд якого йдеться у заяві, адже умови існування рішення Конституційного Суду на момент ухвалення судом відповідного рішення останнім мали бути враховані висновки суду конституційної юрисдикції.
ІІІ. Доводи касаційної скарги
18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки неповно з`ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи по суті.
19. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає, що на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року N 3591-IV, ОСОБА_1 призначена пенсія у розмірі всіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. Вважає, що відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року № 3591-IV він має право на пенсію з розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, а не з розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, який Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області встановило із посиланням на положення пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року № 393.
20. Скаржник зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 10-рп/2008 було визнано неконституційними норми підпункту 4, пункту 29 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які, в свою чергу, вносили корективи до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказані зміни, на думку скаржника, не застосовані судом при вирішені справи. Також виключною підставою скаржник зазначає рішення Конституційного Суду України № 1-9/2015 від 13 травня 2015 року.
21. Виходячи із принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, вважає, що при вирішенні цього спору підлягають застосуванню положення частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
22. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не застосував Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, а саме - рішення від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії» та 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України».
23. Також скаржник вказує на те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 0240/2811/18 суд встановив факт протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення перерахунку пенсії скаржника без урахування 125 % премії та усіх видів грошового забезпечення, які враховувалися при призначенні та перерахунку пенсії за відповідною або аналогічною посадою на дату звільнення із військової служби. Вказана обставина, на його думку, також не була врахована судами попередніх інстанцій.
24. Також скаржник вважає, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції є ненадання судами попередніх інстанцій правової оцінки обставинам справи, недослідження судами в повній мірі зібраних доказів, пояснень, заяв, клопотань, що мають значення для винесення правомірного рішення по суті позовних вимог.
25. 13 січня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому пенсійний орган просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю.
26. Обґрунтовуючи свої заперечення на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначає, що викладені скаржником підстави касаційного оскарження не відповідають вимогам статті 361 КАС України, оскільки виключною підставою не може вважатися висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, і в тому випадку, коли це тлумачення суперечить роз`ясненням Верховного Суду України з питань застосування законодавства або рекомендаційному роз`ясненню Вищого спеціалізованого суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ відповідної судової юрисдикції.
27. Також зазначає, що скаржником порушено строки подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
28. ОСОБА_1 подав відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить відхилити відзив у повному обсязі з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.
ІV. Оцінка Верховного Суду. Релевантні джерела права й акти їх застосування
29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
30. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
31. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
32. Згідно зі частинами п`ятою, шостою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
33. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
34. За приписами частин першої, другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
35. Частиною 4 статті 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
36. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
37. Як убачається з матеріалів справи у поданій заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами йдеться про те, що однією із підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами є істотні для справи обставини, що не були відомі суду та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Такими підставами скаржник зазначає рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також рішення Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13 травня 2015 року.
38. Ще однією підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами скаржник зазначає висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18, згідно із якими визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
39. Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів має встановити чи відносяться вони до виключних обставин, та, з урахуванням чого, вирішити чи було дотримано судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви скаржника про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
40. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18, розглянутої у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду щодо практичного застосування положень статті 361 КАС України.
41. Так, відповідно до цих висновків, положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
42. Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством».
43. Окремо Суд зазначив: «…не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання».
44. Колегія суддів звертає увагу, що позивач у цій справі просить переглянути за виключними обставинами в порядку статті 361 КАС України судове рішення, яким йому у задоволенні позову відмовлено. Таким чином, з огляду на наведений вище правовий висновок правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в цьому випадку відсутні.
45. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено в ухвалах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі № 703/4523/16-а, від 21 квітня 2021 року у справі № 820/4473/18.
46. В контексті вищевикладеного, висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким визнано неконституційними окремі норми Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не може бути прийнято як підставу для перегляду рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року за виключними обставинами є такими, що прийняті із правильним застосуванням норм процесуального права.
47. Також суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у переліку підстав, зазначених у частині п`ятій статті 361 КАС України відсутня така підстава, як ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18, не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами.
48. Не може бути підставою для перегляду рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року за виключними обставинами й рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 1-9/2015, адже вказаним рішенням надано офіційне тлумачення положень частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
49. Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку всім обставинам справи та не досліджено подані скаржником клопотання та докази, оскільки при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Натомість подане скаржником клопотання про залучення третіх осіб - Вінницького ОВК, Міністерства оборони України, із вимогами про зобов`язання підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку усіх складових грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії свідчить про намагання скаржника змінити предмет та підстави позову, що на стадії розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами є неможливим.
50. Також не може бути підставою для скасування законного судового рішення посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено надані ним докази, пояснення, відповідь на відзив по суті позовних вимог, до яких було долучено документи про складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки за відсутності підстав для перегляду судового рішення за виключними підставами дослідження вказаних доказів не має жодних правових наслідків.
51. Водночас, не може бути підставою для скасування законного судового рішення посилання скаржника на незастосування судами попередніх інстанцій Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, а саме - рішення від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії» та 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», оскільки вони повинні застосуватися, з урахуванням законодавчих актів України. Норми Конвенції як міжнародного договору та практика Європейського суду з прав людини підлягають пріоритетному застосуванню у разі наявності колізій між нормами національного законодавства України та Конвенції. Вказана позиція узгоджується із положеннями частини першої статті 22 Конституції України та положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
52. Колегія суддів критично оцінює посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на те, що скаржником подано заяву про перегляд судового рішення за виключними підставами із пропуском строку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України, оскільки наслідки пропуску строку на подання такої заяви та залишення її без розгляду можуть бути застосовані у разі наявності підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами. Натомість, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, наведені скаржником підстави не передбачені положеннями частини п`ятої статті 361 КАС України, а тому їх не можна визнати виключними.
53. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
54. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
55. Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (п. 61) та від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (п.п. 24, 25), відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
56. Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
V. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний