ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 120/16436/23
адміністративне провадження № К/990/44363/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року (судді: Сушко О.О., Залімський І.Г., Мацький Є.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби, зокрема в періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1306. Однак, відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в спірний період.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції взяв до уваги положення наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», яким визначено умови та порядок виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Аналізуючи вказані положення, суд першої інстанції виходив з того, що виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі 100 000,00 грн військовослужбовцям Державної прикордонної служби України можлива за умови підтвердження їхньої безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що довідка від 05 серпня 2022 року №1306, видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56, є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року.
Крім того, суд першої інстанції відзначив, що під час розгляду справи відповідач не заперечував факт безпосередньої часті позивача у бойових діях або заходах, а отже, і його право на виплату спірної додаткової винагороди за вказані періоди. Єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі вказав ненадіслання інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 наказу від 31 березня 2022 року №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».
На це суд першої інстанції зазначив, що надіслання таких списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, натомість право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05 серпня 2022 року №1306. Позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною НОМЕР_2 формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Державною прикордонної службою України порядку.
Відтак, узагальнюючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про беззаперечне встановлення участі позивача у бойових діях та заходах в період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, що дає йому право на отримання додаткової винагороди в розрахунку 100 000 на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.
Оскільки відповідач не здійснив у повному обсязі нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, суд першої інстанції, обираючи найбільш ефективний спосіб захисту, уважав за необхідне зобов`язати відповідача виплатити позивачу належні суми за вказані періоди.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 09 жовтня 2024 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції погодився з необхідністю застосування положень наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» при вирішенні цього спору. Також він погодився з висновком суду першої інстанції про те, що право на виплату збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди виникає виключно в разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належного документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Зокрема, суд апеляційної інстанції послався на довідку військової частини НОМЕР_1 , де зазначено, що в журналах обліку бойових дій за період з 07 квітня 2022 року по 26 червня 2022 року відсутні відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях. Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що безпосередня участь позивача у бойових діях та заходах документально не підтверджується. Як наслідок, позивач не має права на нарахування та виплату додаткової винагороди в збільшеному розмірі за спірний період.
На підставі вказаного суд апеляційної інстанції вирішив, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військової частини НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року відсутні. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є помилковим.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме пункт 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 31 березня 2022 року №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».
Скаржник зазначає, що згідно з пунктом 3 зазначеного наказу документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, повинні надавати відрядженим військовослужбовцям довідку про участь у цих заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1 до наказу №164-АГ).
Скаржник вказує, що на підтвердження своїх позовних вимог він надав до суду першої інстанції довідку військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1306. У довідці зазначено, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки, оборони, відсічі та стримування збройної агресії на території Чернігівської й Сумської областей у періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року; з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року. У довідці також зазначено, що підставою є бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56/гриф.
На переконання скаржника, суд першої інстанції правильно зазначив, що бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56/гриф є документом, який підтверджує його безпосередню участь у бойових діях упродовж спірного періоду, оскільки це відповідає положенням абзацу 3 пункту 3 наказу №164-АГ, а довідка видається відрядженим військовослужбовцям про їх безпосередню участь у бойових діях.
Натомість суд апеляційної інстанції неправомірно проігнорував як бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56/гриф, так і довідку військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1306, чим порушив вимоги пункту 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 31 березня 2022 року №164-АГ.
Позиція інших учасників справи
Відповідач та третя особа правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 03 грудня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07 квітня 2022 року № 5-вв молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з 07 квітня 2022 року.
Позивач перебував у службовому відрядженні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1306 молодший сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року.
Позивач, уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», звернувся до суду з цим позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.
31 березня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), з посиланням на Постанову №168, видано наказ №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», який уведено в дію з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 1 Наказу №164 -АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплати здійснювати в поточному місяці за попередній місяць.
Відповідно до пункту 2 Наказу №164 -АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;
виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Пунктом 3 Наказу №164 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
бойового наказу (бойового розпорядження);
журналу бойових дій або інших відповідних документів;
рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 Наказу №164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.
У подальшому з 01 серпня 2022 року набув чинності Наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», в якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у таких бойових діях або заходах.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року.
Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн. Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань, як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.
Підставою для виплати додаткової винагороди згідно з Наказом № 164-АГ є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3 Наказу № 164-АГ), здійснюється шляхом видачі довідки (додаток №1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів Держприкордонслужби зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відряджені військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток №2).
Таким чином, ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, який дозволяє підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, можна дійти висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу №164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.
Тотожний правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №120/4135/23.
У цій справі встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У період з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року позивач перебував в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
Позивач стверджував, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а тому має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди, оскільки його безпосередня участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони в період з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1306. До такого висновку суд першої інстанції дійшов через те, що жоден із суб`єктів спірних правовідносин не заперечує участь позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було ненадіслання військовій частині НОМЕР_1 інформації за встановленою формою.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, вважав, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1306 не є належним документальним підтвердженням факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони в зазначений період. Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 , в журналах обліку бойових дій за період з 07 квітня 2022 року по 26 червня 2022 року відсутні відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях.
Переглядаючи висновки суду апеляційної інстанції в контексті доводів касаційної скарги, Суд звертає увагу на таке.
Згідно з мотивувальною частиною судового рішення суду апеляційної інстанції, висновок суду про відсутність у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди суд побудував на основі оцінки наявних в матеріалах справи доказів, відхиляючи як доказ довідку військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1204, та керуючись відомостями, наданими відповідачем про відсутність у журналах обліку бойових дій записів, що підтверджували б безпосередню участь позивача у бойових діях у спірний період.
При цьому, як можна зрозуміти з мотивувань суду, суд апеляційної інстанції оцінював наявні в матеріалах справи докази окремо, без їхньої комплексної оцінки. Зокрема, суд апеляційної інстанції не розглянув доведеність участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений ним період у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.
Оцінюючи інформацію, викладену у довідці військової частини2253 від 05 серпня 2022 року №1204, щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах в період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, суд апеляційної інстанції не перевіряв, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією в окреслений ним період довідкою у сукупності з іншими доказами у справі.
Суд апеляційної інстанції не розглянув ключове питання, яке стало основою спору та спонукало позивача звернутися до суду: які саме завдання, за якою посадою та в яких умовах виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у період його службового відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) та чим це підтверджується.
Обмежившись посиланням на відсутність в журналах обліку бойових дій за період з 07 квітня 2022 року по 26 червня 2022 року відомостей про безпосередню участь у бойових діях, суд апеляційної інстанції проігнорував інші докази, надані учасниками справи, зокрема рапорти про виплату позивачу доплати до додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, за квітень і травень місяць, за підписом першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (за квітень 2022 року - від 15 червня 2022 року Вих №469; за травень 2022 року - від 11 червня 2022 року Вих №455), наявні в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції не встановлював змісту цих рапортів, не досліджував документів, на підставі яких вони були складені, та не надав їм належної оцінки. Крім того, суд апеляційної інстанцій не встановив, чи наявний такий рапорт щодо позивача за червень 2022 року. Оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони є одним із визначених документів, на підставі яких, відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об`єктивно встановити всі обставини справи.
У постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними його висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року скасувати.
Направити справу №120/16436/23 на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов