№ 120/16961/21-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа №120/16961/21-а

адміністративне провадження № К/990/16651/23, № К/990/18106/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/16961/21-а

за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

за касаційними скаргами Вінницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року, додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, прийняті в складі головуючої судді Жданкіної Н.В., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Кузьмишина В.М., суддів Сапальової Т.В., Сушка О.О.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Вінницької обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі, визначеному статтею 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за період з 27 травня 2021 року по 28 жовтня 2021 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період;

- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 07.10.2021 № 5 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Вінницької обласної прокуратури від 27.10.2021 № 1399к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення;

- стягнути з Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати та з урахуванням розрахунку заробітної плати відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване рішення кадрової комісії підлягає скасуванню, оскільки у вказаному рішенні відсутні мотиви його прийняття, посилання на конкретні обставини і підстави, а також будь-які докази, які б стали підставою для висновків комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо встановленим критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів. Крім того під час проведення співбесіди членам комісії було відомо, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі № 120/4824/20 визнано протиправним та скасовано рішення четвертої кадрової комісії від 14.07.2020 № 19 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, у якому були зазначені ті самі події, що і зазначаються в оскаржуваному рішенні шістнадцятої кадрової комісії.

3. Також позивач зазначав, що заробітна плата йому нараховувалась та виплачувалась Вінницькою обласною прокуратурою значно нижча, ніж встановлена статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", що є порушенням права позивача на отримання заробітної плати за період з 27.05.2021 по 28.10.2021 у відповідності та розмірах, визначених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 07.10.2021 № 5 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації; визнано протиправним та скасовано наказ керівника Вінницької обласної прокуратури від 27.10.2021 №1399к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 у Прокуратурі Вінницької області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури або на рівнозначній посаді з 28.10.2021; стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2021 по 10.01.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та довідки Вінницької обласної прокуратури від 12.12.2022 № 21-Ф-291 із вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2021 по 10.01.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та довідки Вінницької обласної прокуратури від 12.12.2022 № 21-Ф-291 в сумі 112 325,40 грн (сто дванадцять тисяч триста двадцять п`ять гривень 40 коп) з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.

6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року залишено без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року.

7. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року залишено без змін додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року.

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації не обґрунтовано належними доказами. Надаючи оцінку спірному рішенню кадрової комісії, суди урахували, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2018 року адміністративну справу стосовно позивача закрито у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

9. Також суди попередніх інстанцій послалися на висновки Верховного Суду в постанові від 15.02.2022, прийнятій за результатом перегляду рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі №120/4824/20-а та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 в частині правомірності скасування рішення четвертої кадрової комісії від 14.07.2020 № 19 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", яким ОСОБА_1 було визнано таким, що не відповідає вимогам доброчесності, професійної етики та поведінки прокурора.

10. Суди першої та апеляційної інстанцій скасували рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 07.10.2021 № 5 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

11. Оскільки спірний наказ керівника Вінницької обласної прокуратури від 27.10.2021 № 1399к про звільнення ОСОБА_1 з посади є похідним від рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, тому суди також визнали його протиправним та скасували, поновили позивача на посаді, з якої його було звільнено у Прокуратурі Вінницької області або на рівнозначній посаді та стягнули середній заробіток за час вимушеного прогулу, суму якого було встановлено додатковим судовим рішенням.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг

12. Не погоджуючись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023, додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, Офіс Генерального прокурора посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

14. Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі посилається на те, що при ухваленні рішень у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували позицію Верховного Суду, викладену у справі з подібними правовідносинами у постанові від 24.03.2023, справа № 640/1306/20, відповідно до якої у процедурі атестації обґрунтовані сумніви уповноваженої комісії набувають значення, а прокурор, який має намір підтвердити свою відповідність вимогам професійної етики та доброчесності, повинен спростувати такі сумніви, або довести їх необґрунтованість.

15. Також Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі зазначає, що при ухваленні рішень у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували позиції Верховного Суду, викладені у справах з подібними правовідносинами № 160/12019/20, постанова від 04.08.2022, № 280/9730/20, постанова від 03.08.2022, № 140/3147/21, постанова від 15.11.2022, № 640/33311/20, постанова від 29.11.2022. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що атестація за законом не є дисциплінарним провадженням, це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії атестації відповідна Комісія не встановлює і не кваліфікує наявності в діях прокурора ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов`язковою складовою процедури атестації. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки прокурора в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) прокурора, на підставі яких формується висновок про його здатність бути прокурором.

16. Також касатор посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18 та постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справах № 640/18679/18, №804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15 щодо застосування статті 235 КЗпП України.

17. Не погоджуючись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вінницька обласна прокуратура подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, Вінницька обласна прокуратура посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що судами попередніх інстанцій було застосовано норму матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22.12.2022 у справі № 420/6035/21, від 24.03.2023 у справі № 640/1306/20, від 23.03.2023 у справі № 500/2220/21, від 21.12.2022 у справі № 640/33526/20, від 28.02.2023 № 400/3152/21, від 23.03.2023 № 160/5568/21, від 16.02.2023 № 520/6818/21, від 03 .11.2022 № 440/4268/20.

ІV. Позиція інших учасників справи

19. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційні скарги не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А., від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року.

21. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А., від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року, додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року .

22. Касаційні провадження відкриті на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

23. Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 15 серпня 2023 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

24. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.09.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX) відповідно до пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" якого, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах

25. Позивач 11.10.2019 подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

26. За результатами проведення атестації прокурорів, четвертою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення від 14.07.2020 № 19 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами проведеної співбесіди. У рішенні зазначено, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам доброчесності, професійної етики та поведінки прокурора.

27. Підставою для формування кадровою комісією відповідних висновків стали обставини, викладені в складеному працівниками поліції у 2018 році відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, допущення позивачем до керування транспортним засобом неповнолітньої особи, яка не мала права керування транспортним засобом.

28. На підставі вказаного рішення наказом прокурора Вінницької області від 18.08.2020 № 858к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Вінницької області відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

29. Не погоджуючись із прийнятим четвертою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур рішенням від 14.07.2020 № 19 та наказом прокурора Вінницької області від 18.08.2020 № 858к про його звільнення, ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.

30. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021, позов ОСОБА_1 до четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 14.07.2020 № 19 про неуспішне проходження прокурором атестації; визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Вінницької області від 18.08.2020 №858к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 19.08.2020.

31. В подальшому, постановою Верховного суду від 15.02.2022 у справі №120/4824/20-а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі № 120/4824/20-а в частині поновлення ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення скасовано та в цій частині позовних вимог прийнято нову постанову, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 19.08.2020.

32. На підставі вказаних рішень суду Вінницькою обласною прокуратурою прийнято наказ № 715к від 27.05.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та в органах прокуратури з 19.08.2020.

33. Отже, з 27.05.2021 позивач обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Вінницької області та органів прокуратури.

34. Під час повторного проходження співбесіди 07.10.2021 шістнадцята кадрова комісія прийняла рішення № 5 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації. Мотиви, наведені у вказаному рішенні, є ідентичними тим, що були зазначені четвертою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур у рішенні від 14.07.2020 № 19, та які в судовому порядку визнані необґрунтованими.

35. Наказом керівника Вінницької обласної прокуратури від 27.10.2021 № 1399к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 28.10.2021.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

36. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

38. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

39. Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

40. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

41. Законом № 113-IX, який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

42. Згідно з пунктом 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

43. Абзацами першим, другим, третім пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

44. Пунктами 4-6 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

45. Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

46. Відповідно до пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

47. Згідно з пунктами 11, 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

48. Пунктом 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

49. Відповідно до пункту 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

50. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

51. Підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

52. Пунктом 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221) визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

53. Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

54. Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

55. Пунктом 8 розділу І Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

56. Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

57. Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

58. Пунктом 9 розділу ІV Порядку № 221 передбачено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

59. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу ІV Порядку № 221).

60. Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів) (пункт 11 розділу ІV Порядку № 221).

61. Відповідно до пунктів 12, 13, 14 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

62. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку № 221).

63. Відповідно до пункту 16 розділу ІV Порядку № 221 залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

64. Згідно з пунктами 4, 5 розділу V Порядку № 221 кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія.

65. Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 передбачено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

66. Абзацом другим та третім пункту 12 Порядку № 233 визначено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

67. Статтею 5-1 кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

68. Частина перша статті 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

69. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

70. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційних скарг.

71. Касаційні провадження у цій справі відкриті з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

72. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації та прийняття на підставі цього наказу про звільнення.

73. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

74. При цьому, імперативні приписи пункту 12 Порядку № 233 вимагають зазначення кадровою комісією мотивів та відповідних обставин як обов`язкової складової рішення про неуспішне проходження атестації. Такі вимоги є гарантією дотримання прав особи, щодо якої проводиться атестація.

75. Верховний Суд вже роз`яснював, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (наприклад, постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18).

76. Верховний Суд зазначає, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.

77. Зі змісту спірного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що підставою прийняття цього рішення стала наявність у кадрової комісії, на її думку, «обґрунтованих сумнівів» щодо відповідності позивача вимогам доброчесності, професійної етики та поведінки прокурора у зв`язку з тим, що під час співбесіди позивач з приводу обставин складання працівниками поліції у 2018 році відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП пояснив, що пересувався автомобілем Ford Transit (власність тестя прокурора) у якості пасажира. Керував даним автомобілем, який у подальшому був зупинений працівниками поліції, брат його дружини. Про те, що водій неповнолітній (15 років) та не має прав керування транспортним засобом йому було відомо, оскільки ця особа є його родичем. Водночас будь-яких заходів щодо припинення керування транспортним засобом неповнолітньою особою він не вживав.

78. Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку спірному рішенню кадрової комісії, урахували, що висновком додаткового службового розслідування стосовно вчинення прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, від 11.01.2019 встановлено відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 свідомо порушив правила прокурорської етики або вчинив інші правопорушення чи дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

79. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 15.02.2022, прийнятій за результатом перегляду рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі №120/4824/20-а та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021, в частині правомірності скасування рішення четвертої кадрової комісії від 14.07.2020 № 19 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", яким ОСОБА_1 було визнано таким, що не відповідає вимогам доброчесності, професійної етики та поведінки прокурора.

80. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені обставини дають підстави дійти висновку про те, що кадрова комісія безпідставно оцінила зазначену подію як таку, що свідчить про невідповідність позивача вимогам доброчесності, професійної етики та поведінки прокурора, оскільки в основу такого висновку кадрова комісія поклала подію, яка у передбаченому законом порядку вже була предметом судового провадження та службового розслідування, і за результатами яких не встановлено у діях позивача порушення правил прокурорської етики, або вчинення інших правопорушень чи дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

81. Стосовно доводів касаторів про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цієї справи не були враховані правові позиції Верховного Суду, які він висловив у постановах № 640/1306/20 від 24.03.2023, № 160/12019/20, постанова від 04.08.2022, № 280/9730/20, постанова від 03.08.2022, № 140/3147/21, постанова від 15.11.2022, № 640/33311/20, постанова від 29.11.2022, від 22.12.2022 у справі № 420/6035/21, від 23.03.2023 у справі № 500/2220/21, від 21.12.2022 у справі № 640/33526/20, від 28.02.2023 № 400/3152/21, від 23.03.2023 № 160/5568/21, від 16.02.2023 № 520/6818/21, від 03 .11.2022 № 440/4268/20, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

82. Правова позиція Верховного Суду, висловлена у постановах, на які посилаються касатори, полягає в тому, що атестація за законом не є дисциплінарним провадженням, це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії атестації відповідна Комісія не встановлює і не кваліфікує наявності в діях прокурора ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов`язковою складовою процедури атестації. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки прокурора в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) прокурора, на підставі яких формується висновок про його здатність бути прокурором. З точки зору прокурорської етики, порушення морально-етичних вимог може мати місце навіть у тому випадку, коли відсутнє порушення норм права, що дає підстави для притягнення до юридичної відповідальності.

83. Ураховуючи обставин цієї справи, колегія суддів Верховного Суду не має підстав уважати, що суди застосували норми зазначених законів інакше, аніж суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах, оскільки висновок по суті спору в цій справі (про скасування спірного рішення Кадрової комісії, а також спірного наказу про звільнення) зумовлений іншим.

84. Тобто, інакше вирішення спору, аніж у справах, судові рішення у яких зазначені як приклад для порівняння, зумовлений відмінними обставинами, які мали істотне значення для правильного вирішення спору.

85. Так, у цій справі суди виходили з наявності висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №120/4824/20-а, якою надавалась оцінка рішенню четвертої кадрової комісії від 14.07.2020 № 19 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", яким ОСОБА_1 було визнано таким, що не відповідає вимогам доброчесності, професійної етики та поведінки прокурора у зв`язку із обставинами аналогічними обставинам, викладеним у оскаржуваному рішенні шістнадцятої кадрової комісії у цій справі. Зокрема, у вказаній справі суд виходив з того, що за висновком додаткового службового розслідування стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП від 11 січня 2019 року встановлено відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 свідомо порушив правила прокурорської етики або вчинив інші правопорушення чи дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Тобто, у цій справі суди встановили наявність рішень, згідно з якими ОСОБА_1 не порушував правила прокурорської етики та не вчиняв інші правопорушення чи дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

86. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення вимог позивача у частині визнання протиправним та скасування рішення шістнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації. Оскільки спірний наказ прокурора Вінницької області є похідним від рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, відповідно він також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

87. Щодо способу поновлення порушеного права позивача, то колегія суддів Верховного Суду уважає слушними аргументи Офісу Генерального прокурора стосовно застосування статті 235 КЗпП України.

88. Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

89. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

90. Отже за наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів у цій справі уважає, що, оскільки процедура проходження атестації позивачем не завершена, позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами позиції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Вінницької області, то поновлений позивач має бути саме на цій посаді, тобто на посаді, яку позивач обіймав до звільнення, у зв`язку чим висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді є помилковими.

91. Також рішенням суду першої інстанції поновлено позивача на посаді з 28 жовтня 2021 року. При цьому суд виходив з того, що згідно з наказом про звільнення, ОСОБА_1 був звільнений з посади 28 жовтня 2021 року, тобто це є останнім робочим днем позивача.

92. У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

93. Тобто, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

94. Виходячи з цього, 28 жовтня 2021 року був останнім робочим днем позивача і звільненим він вважався з 29 жовтня 2021 року. Тому саме з 29 жовтня 2021 року позивач мав бути поновлений на роботі.

95. Суд апеляційної інстанції не виправив зазначене порушення, допущене судом першої інстанції.

96. Також приймаючи додаткове судове рішення, яке є невід`ємною частиною рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року, судом першої інстанції неправильно розраховано середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, а саме замість 309 робочих днів, нараховано 310 робочих днів, у зв`язку з чим з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача в розмірі, замість 111, 963, 06 грн (362, 34 грн Х 309 робочих днів) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, протиправно нараховано до стягнення з відповідача 112 325, 40 грн.

97. Указане порушення судом апеляційної інстанції, за результатами перегляду додаткового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, також не було виправлено.

98. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

99. За встановлених обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків про наявність підстав для зміни абзацу 4 резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 в частині позовних вимог про поновлення позивача на посаді та дати, з якої необхідно поновити позивача, та зміни резолютивної частини додаткового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Вінницької обласної прокуратури. В іншій частині Верховний Суд погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями.

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Вінницької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 120/16961/21-а в оскаржуваній частині змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення суду першої інстанції у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 у Прокуратурі Вінницької області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 29.10.2021».

3. Додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 120/16961/21-а змінити в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та викласти резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2021 по 10.01.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та довідки Вінницької обласної прокуратури від 12.12.2022 № 21-Ф-291 в сумі 111, 963, 06 грн (сто одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три грн 06 коп) з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів».

4. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023, додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 120/16961/21-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко