ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 120/1731/19-а

адміністративне провадження № К/9901/33377/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Іваненко Т.В.) у справі № 120/1731/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопрактик» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

29 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопрактик» (далі також позивач або ТОВ «Термопрактик») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати наказ № 205-О від 21 лютого 2019 року та постанову про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС від 14 березня 2019 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрактик" задоволено частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною і скасовано постанову Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС від 14 березня 2019 року про застосування до ТОВ «Термопрактик» штрафу у розмірі 792 870,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 02 грудня 2019 року направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

31 січня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2019 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області прийнято наказ № 205-о, яким призначено проведення інспекційного відвідування у ТОВ "Термопрактик" з питань додержання законодавства про працю за пунктами: 3.1; 3.9; 4.16; 4.17; 5.10; 6.1; 6.5; 6.6; 6.10; 6.19-6.25; 6.27-6.30; 6.32-6.34; 6.43; 6.38 форми акту, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року № 1338. За пунктом 2 Наказу, інспекційне відвідування вирішено провести 21.02.2019 року та 06.03.2019 року.

21 лютого 2019 року за № 841/04-03 Управлінням Держпраці у Вінницькій області оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування ТОВ «Термопрактик», що знаходиться за адресою пров. Цегельний, 2, м. Вінниця. У направленні, як і у наказі зазначено, що інспекційне відвідування буде проведено головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Кривонос Н.М. Строк дійсності направлення із 21.06.2019 по 06.03.2019.

За результатом проведення інспекційного відвідування оформлено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ. У Акті зазначено, що перевірка розпочалася 22 лютого 2019 року о 10 год. 00 хв. та тривала до 22 лютого 2019 року 15 год. 45 хв.

Під час перевірки виявлено та задокументовано Актом від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ такі порушення:

1) вимоги частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» щодо забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи. У табелі обліку робочого часу не обліковують роботу працівників у вихідні дні. Зокрема у Акті вказано, що згідно табеля обліку робочого часу у листопаді 2018 року, керівник відділу продажу ОСОБА_1 (10.11.2018), комірник ОСОБА_2 ( 10.11.2018 ), менеджер ОСОБА_3 (17.11.2018), завідуючий складом ОСОБА_4 (17.11.2018), менеджер ОСОБА_5 (24.11.2018), комірник ОСОБА_6 ( 24.11.2018 ) відпрацювали у вказані дати кожний по 8 год., проте загальна кількість фактично зазначених відпрацьованих робочих годин за місяць у табелі не обліковано.

2) триваюче порушення норм статті 33 Закону України «Про оплату праці». Згідно розрахункової відомості за грудень 2017 року, 19 працівникам ТОВ «Термопрактик» адміністрація підприємства - (6 працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ), комірники - (2 працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_13 ), ІТР - (4 працівники ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), менеджери - (5 працівників ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ), водії - (2 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) не проведена індексація заробітної плати. (Місяць підвищення липень 2017 року; приріст індексу споживчих цін для індексації - 3.1%). Сума індексації для кожного працівника складає

- 54,62 грн.

На підставі акту інспекційного відвідування від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14 березня 2019 року № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС, якою вирішено накласти на ТОВ «Термопрактик» штраф у розмірі 19х10х4173=792 870,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем наказом від 21 лютого 2019 року № 205-о та постановою про накладення штрафу від 14 березня 2019 року № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

За позицією позивача наказ є протиправним, оскільки прийнятий не у порядку та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Водночас позивач зазначав, що інспекційне відвідування проведено поверхнево та із порушенням встановлених вимог, а висновки про порушення позивачем норми статті 33 Закону України «Про оплату праці» є необґрунтованими.

В свою чергу відповідач у відзиві на позов зазначив, що під час інспекційного відвідування встановлено порушення частини 2 статті 30 та статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме у табелі обліку робочого часу не обліковують роботу працівників у вихідні дні та 19 працівникам у грудні 2017 року не проведено індексацію заробітної плати. Факт не проведення індексації заробітної плати і став підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС від 14 березня 2019 року на підставі норм абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що неточність у наказі щодо періоду інспекційного відвідування є формальним недоліком цього рішення, який не вказує на порушення прав позивача у спосіб проведення інспекційного відвідування протягом періоду тривалістю більше двох робочих днів, оскільки інспекційне відвідування було проведено в один день - 22 лютого 2019 року (в межах періоду вказаного в направлені), в цей день і було складено Акт від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ.

Щодо аргументів позивача про протиправність оскаржуваної постанови № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС від 14 березня 2019 року, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Термопрактик» визнало факт порушення ним статті 33 Закону України «Про оплату праці», оскільки на адресу відповідача позивачем скеровано лист вих. № 452 від 11 березня 2019 року із додатками, у якому зазначено про усунення виявлених інспекційним заходом порушень та донарахування індексації заробітної плати працівникам.

Водночас надання позивачем до суду інших розрахункових відомостей (відмінних від тих, що надавалися під час інспекційного відвідування) та заперечення факту порушення вимог статті 33 Закону України «Про оплату праці» оцінено судом, як намагання уникнути передбаченої законом відповідальності за виявлені порушення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що інспекційне відвідування було проведено у день, який не передбачений наказом від 21 лютого 2019 року № 205-о, що в свою чергу свідчить про недотримання відповідачем встановлених законом вимог щодо його проведення.

Водночас, за позицією суду апеляційної інстанції, оскільки відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення перевірки та оформлення її результатів, оскаржуваний наказ Управління Держпраці у Вінницькій області щодо призначення перевірки та її проведення не є такими, що порушує права позивача.

При оцінці постанови № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС від 14 березня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позивача штрафу.

Зокрема, за позицією суду апеляційної інстанції, даючи правову оцінку висновкам відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про оплату праці", суд першої інстанції не дотримався вимог статті 2 КАС України.

Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що з акту інспекційного відвідування не вбачається, яким чином розраховано, та на підставі чого (документи та правові норми) суму індексації - 54,62 грн. Також інспектором, що здійснював перевірку не зазначено, в якому саме періоді відбувався перегляд мінімальної заробітної плати, при цьому, місяць підвищення не вказує на факт наявності перегляду мінімальної заробітної плати у грудні 2017 року. За позицією суду, наведені обставини не обґрунтовані належним чином із посиланням на норми закону, документи та розрахунки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що мінімальна заробітна плата у 2017 році діяла з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року і у грудні 2017 року не переглядалась. Разом з тим, ні з акту, ні з постанови не вбачається механізм вчиненого порушення та чому індексація мала бути нарахована саме у грудні 2017 року.

Водночас, за позицією суду апеляційної інстанції, твердження позивача про те, що індексацію за грудень 2017 року було проведено, підтверджується відповідним аудиторським звітом.

Також суд апеляційної інстанції не погодився з позицією суду першої інстанції про те, що позивач визнав факт порушення ним статті 33 Закону України «Про оплату праці», надіславши лист виx. № 452 від 11 березня 2019 року із додатками, у якому зазначено про усунення виявлених інспекційним заходом порушень та донарахування індексації заробітної плати працівникам», оскільки в даному випадку за результатом службового розслідування було встановлено, що бухгалтер помилково (повторно) здійснила нарахування індексації за грудень 2017 року.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що аудиторський висновок на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, проведено 19 липня 2019 року, рішення Вінницького окружного адміністративного суду ухвалено 25 липня 2019 року, водночас до ухвалення рішення по суті позивачем не повідомлялось про наявність аудиторського висновку.

На противагу висновку суду апеляційної інстанції про відсутність в акті інспекційного відвідування розрахунку сум індексації, з посиланням на норми закону, скаржник наголосив, що законодавством не визначені такі вимоги до акту інспекційного відвідування.

В касаційній скарзі відповідачем наведений розрахунок індексації, який також надався до суду першої інстанції.

За позицією скаржника, місяць підвищення посадових окладів липень 2017 року та приріст індексу споживчих цін для індексації -3,1 %. Стверджує, що сума індексації для кожного працівника складає -54,62 грн, яка мала бути врахована та виплачена у грудні 2017 року. Проте на момент інспекційного відвідування індексація 19 працівникам не проведена, про що свідчить розрахункова відомість за грудень 2017 року. Також іншим 8 працівникам посадові оклади у штатному розкладі станом на 01 липня 2017 року були встановлені у розмірі, що не підлягають індексації або підвищеному розміру посадового окладу у зв`язку із зміною індексу інфляції.

Відповідач вважає, що інспекторами праці вірно встановлено порушення, що знайшло своє підтвердження у висновках суду першої інстанції.

В свою чергу позивач вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, таким, що прийнято з чітким дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.

За позицією позивача, ні з акту, ні з постанови не вбачається механізм вчиненого порушення та чому індексація мала б бути нарахована саме у грудні 2017 року, що означає «місяць підвищення липень 2017 року» та на що це впливає. Також з акту інспекційного відвідування не вбачається, яким чином розраховано, та на підставі чого (документи та правові норми) суму індексації -54,62 грн. Позивач стверджує, що перелічені обставини не обґрунтовані належним чином із посиланням на норми закону, документи та розрахунки, що вказує на очевидну безпідставність та необґрунтованість висновків Акту інспекційного відвідування.

Позивач вважає саме акт джерелом доказової бази щодо вчинених порушень вимог трудового законодавства.

Також позивач наголошує на тому, що інспектор праці в акті інспекційного відвідування не посилається на порушення вимог інших законів та/ чи нормативних актів, а яким саме чином порушено вимоги статті 33 Закону України «Про оплату праці» з акту не вбачається.

Звертає увагу, що суд першої інстанції, мотивуючи свою відмову у задоволені позову, посилається на порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», чим замість відповідача визначає суть і механізм нібито вчиненого позивачем порушення вимог трудового законодавства.

Вважає, що суд першої інстанції всупереч принципам адміністративного судочинства зобов`язав відповідача надати додаткове обґрунтування висновків акту інспекційного відвідування, які в подальшому відобразив в своєму рішенні.

Водночас позивач наполягає на проведенні нарахування та виплати індексації заробітної плати усім працівникам за грудень 2017 року. Стверджує, що під час проведення інспекційного відвідування, інспектор праці виявила розрахункову відомість, у якій були відсутні дані про нарахування деяким працівникам індексації заробітної плати і більше не бажала нічого перевіряти. Виплата індексації заробітної плати за грудень 2017 року проводилась у два етапи, спочатку одним працівникам і пізніше іншим.

Також зазначає, що в порушення норм пунктів 19, 20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 ( далі також Порядок № 295) акт інспекційного відвідування від 22 лютого 2019 року складено не в останній день такого інспекційного відвідування, оскільки в наказі № 205-О від 21 лютого 2019 року вказано інспекційне відвідування провести 21 лютого 2019 року та 06 березня 2019 року.

Звертає увагу на неврахуванні судом першої інстанції звільнення ОСОБА_8 до грудня 2017 року , а також перебування у відпустці двох працівників ( ОСОБА_16 та ОСОБА_12 ).

Серед іншого, позивач покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції лише в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС у розмірі 792 870,00 грн.

У зазначеній постанові відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до відповідальності за незабезпечення дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, а саме за не проведення індексації грошових доходів працівникам, чим порушено вимоги статті 33 Закону України «про оплату праці».

Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За приписами статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

У статті 18 вказаного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №805/430/18-а Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підтримала попередньо висловлену позицію Верховного Суду про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

У вказаній постанові також зроблено висновок про те, що усунення порушення шляхом нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

У пункті 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Статтею 3 Закону № 1282 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У примітці до Додатку №1 Порядку №1078 встановлено, що індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції відповідно до частини 6 статті 7 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 19 Порядку № 295 - акт інспекційного відвідування є документом, який складається за результатами інспекційного відвідування у якому посадова особа органу державного контролю зазначає стан виконання вимог законодавства об`єктом відвідування, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Так, за змістом акту від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ під час інспекційного відвідування встановлено, серед іншого :

триваюче порушення норм статті 33 Закону України «Про оплату праці». Згідно розрахункової відомості за грудень 2017 року, 19 працівникам ТОВ «Термопрактик» адміністрація підприємства - (6 працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ), комірники - (2 працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_13 ), ІТР - (4 працівники ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), менеджери - (5 працівників ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ), водії - (2 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) не проведена індексація заробітної плати. (Місяць підвищення липень 2017 року; приріст індексу споживчих цін для індексації - 3.1%). Сума індексації для кожного працівника складає

- 54,62 грн.

За позицією суду апеляційної інстанції, в акті інспекційного відвідування інспектор не деталізує виявлене порушення з посиланням на відповідні вимоги законодавства, не посилається на порушення вимог інших законів чи нормативно правових актів, що вказує на необґрунтованість висновків акту інспекційного відвідування та порушення вимог частини 6 статті 7 Закону № 877, пункту 19 Порядку № 295 щодо оформлення акту інспекційного відвідування.

Проте, в акті зазначено норму закону, зафіксовано порушення, вказано перелік осіб щодо яких допущено порушення, базовий місяць та розмір індексацій, який не було нараховано, а отже суд апеляційної інстанції вважає висновки акту інспекційного відвідування необґрунтованими лише з формальних підстав.

За змістом частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач наполягає на тому, що з акту інспекційного відвідування не вбачається, яким чином розраховано, та на підставі чого (документи та правові норми) суму індексації - 54,62 грн.

Проте відповідачем до суду першої інстанції надані пояснення, де наведено розрахунок, які не були взяті судом апеляційної інстанції до уваги.

Також за позицією суду апеляційної інстанції, твердження позивача про те, що індексацію за грудень 2017 року було проведено всім працівникам, підтверджується аудиторським звітом.

Водночас судом першої інстанції було встановлено, що за результатом інспекційного відвідування від 22 лютого 2019 року окрім Акту від 22 лютого 2019 року № ВН 446/199/АВ відповідачем складено припис про усунення порушень статті 33 Закону України «Про оплату праці».

Позивачем було скеровано відповідачу лист вих. № 452 від 11.03.2019 року із додатками, у якому зазначено про усунення виявлених інспекційним заходом порушень та донарахування індексації заробітної плати працівникам.

Отже, приймаючи до уваги лише аудиторський звіт, судом апеляційної інстанції не були оцінені первинні документи, а саме розрахункові відомості, наявні в матеріалах справи та не досліджено, чи були враховані в аудиторському звіті, суми донараховані на виконання припису, оскільки в аудиторському звіті зазначено облік/аудит індексації майже по всім працівникам 54,62 грн, саме в тому розмірі, який і було розраховано відповідачем.

Також поясненням бухгалтера, які надані під час службового розслідування, про повторне здійснення нарахування індексації за грудень 2017 року, необхідно надати оцінку в сукупності при дослідженні первинних документів.

Відтак, для правильного вирішення спору суд апеляційної інстанції має проаналізувати наявні у справі розрахункові відомості.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано та не надано оцінку тим обставинам, що ОСОБА_8 звільнена до грудня 2017 року, а два працівники ОСОБА_16 та ОСОБА_12 перебували у відпустці.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За приписами частини 4 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням порушень норм матеріального права та беручи до уваги неповне дослідження матеріалів справи, справу в частині позовних вимог про визнання протиправною і скасування постанови Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС від 14 березня 2019 року слід повернути на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 120/1731/19-а скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС від 14 березня 2019 року про застосування до ТОВ «Термопрактик» штрафу у розмірі 792 870,00 грн, і в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 120/1731/19-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

В.М .Кравчук

В.М. Шарапа