ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 120/1859/19-а
адміністративне провадження № К/9901/5785/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №120/1859/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючої судді - Білої Л.М., суддів: Курка О.П. Гонтарука В.М.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 24.05.2019 року № 30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Росії ОСОБА_1 27.03.2017 року за №15309;
1.1. зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області видати громадянину Росії ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що жодних дій, які могли б становити загрозу національній безпеці України та громадському порядку в Україні не вчиняв, а оскаржуване ним рішення міграційної служби не містить опису обставин, які вказують на порушення ним приписів статті 12 Закону України "Про імміграцію".
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 07 березня 2017 року Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області, на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію", видано дозвіл №15309 на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .
3.1. 13 липня 2017 року позивача документовано посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 терміном дії безстроково.
3.2. 29 листопада 2017 року відповідачем, в порядку обміну у зв`язку з досягненням 45-річного віку, документовано ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 терміном дії "безстроково", відповідно до якої він проживає на території України.
3.3. 29 січня 2019 року Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області складено подання №53/5/52-508нт про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 .
3.4. 24 травня 2019 року відповідачем, на підставі подання Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 29 січня 2019 року №53/5/52-508нт, складений висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .
3.5. Також, 24 травня 2019 року Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийнято рішення № 30, яким скасовано дозвіл від 27 травня 2017 року, на імміграцію в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , на підставі пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".
3.6. 28 травня 2019 року позивача в Управлінні Державної міграційної служби України у Вінницькій області ознайомлено з рішенням №30 від 24 травня 2019 року, та вилучено посвідку на постійне місце проживання Серії НОМЕР_3 від 29 листопада 2017року.
3.7. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
4.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 30 від 24 травня 2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4.2. В іншій частині позову відмовлено.
4.3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених ст. 12 Закону України "Про імміграцію", для скасування позивачу дозволу на імміграцію.
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
5.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не було надано об`єктивну оцінку дійсним обставинам справи, оскільки останні так і не були встановлені в ході судового розгляду справи в повному обсязі.
5.2. Суд першої інстанції, надавши перевагу доводам позивача, які не були підтвердженні жодними доказами, залишив поза увагою сукупність фактів, які наводились відповідачем та потребували детальної оцінки в призмі актуальності предмету розгляду даної справи.
IV. Касаційне оскарження
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
6.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що сам факт відкриття кримінального провадження не свідчить про наявність вини стосовно будь-якої особи. Також зазначає, що по кримінальному провадженні № 22019000000000047 ні для розмови, ні для надання пояснень, ні для допиту позивач не викликався співробітниками Служби безпеки України.
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої апеляційної інстанції є законним та обґрунтованими, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 3 Закону України "Про імміграцію" № 2491-III від 07 червня 2001 року (надалі - Закон № 2491-III) правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
10. Приписами статті 12 Закону № 2491-III визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
11. Відповідно до частини 1 статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
12. Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком №1983 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
13. Згідно з пунктом 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
13.1. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
14. Пунктом 22 Порядку №1983 визначено, що у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
15. Згідно з пунктом 23 Порядку №1983 ДМС територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
15.1. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
VI. Позиція Верховного Суду
16. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
18. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
19. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).
20. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
21. Скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах по справах щодо перебування іноземців, або осіб без громадянства на території України.
22. Надаючи оцінку оскаржуваному у цій справі судовому рішенню у межах вказаних доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
23. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України, в редакції станом на 03 серпня 2017 року).
24. Судами встановлено, що рішення від 24 травня 2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Росії ОСОБА_1 . Управлінням Державної міграційної служби України в Вінницькій області прийнято на підставі пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III, тобто в зв`язку з тим, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
25. При цьому, підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну була інформація, отримана згідно подання Управління Служби безпеки України № 53/5/52-508нт від 29 січня 2019 року.
26. Зі змісту подання Управління Служби безпеки України № 53/5/52-508нт від 29 січня 2019 року встановлено, що Управлінням в ході здійснення оперативної-службової діяльності отримано інформацію про наявність загроз національній безпеці України з боку громадянина РФ ОСОБА_1 , який в період з 2010 року по 2016 рік проводив активну громадсько - політичну діяльність на території Російської Федерації на посаді керівника структурних підрозділів підконтрольних російській владі шовіністичних організацій "Патріоти Росії" та "Всеросійський народний фронт".
27. Також, Служба безпеки зазначає про активну участь позивача у порушенні територіальної цілісності України, який у травні 2014 року у місті Москва (РФ), як керівник Ставропольського регіонального відділення політичної партії "Патріоти Росії", приймав участь у проведенні IX всеросійського з`їзду політичної сили, на якому одноголосно прийнято постанову про засудження дії української влади по відновленню територіальної цілісності, підтримано анексію АР Крим, доручено всім регіональним відділенням організовувати заходи із сприяння терористичним організаціям "Л/ДНР".
28. Крім цього, листом Державного бюро розслідувань від 06 травня 2019 року № 01-6023, отриманим апаратом ДМС 14 травня 2019 року, повідомлено про наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22019000000000047 від 25 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 110 ККУ (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), фігурантом якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не було надано об`єктивну оцінку дійсним обставинам справи, оскільки останні так і не були встановлені в ході судового розгляду справи в повному обсязі.
30. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, з огляду на таке.
31. За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
32. Згідно з пунктом 23 Порядку №1983 ДМС територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
33. Таким чином, територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
34. Суд звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку діям відповідача під час вирішення питання щодо скасування дозволу на імміграцію з урахуванням вимог пункту 23 Порядку №1983, зокрема, залишено поза увагою встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем пункту 23 Порядку №1983, в частині обов`язку запросити позивача для надання пояснень стосовно порушеного питання про скасування дозволу на імміграцію.
35. На підставі викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року з підстав порушення норм процесуального права та направлення справи на новий судовий розгляд до цього ж суду.
36. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
37. Частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
38. Положеннями статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
VIІ. Судові витрати
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 344 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська Л.О. Єресько