ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 120/2126/24
адміністративне провадження № К/990/36475/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Кравчука В.М. та судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації
до ОСОБА_1
про зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шидловського В.Б., Боровицького О.А., Курка О.П. від 04 вересня 2024 року
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 20 лютого 2024 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (далі - Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якому просив зобов`язати укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької ОВА на умовах і в порядку, визначеному Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768 (далі - Порядок № 1768), охоронний договір на об`єкт культурної спадщини (частину) - «Особняк Длуголенського», розташований на АДРЕСА_1 , охоронний номер 21-М, взятий на облік на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 14 лютого 1991 року № 43.
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 після набуття 07 квітня 2023 року у власність будівлі, розміщеної на АДРЕСА_1 , яка має статус пам`ятки культурної спадщини, не укладає охоронний договір та не бере на себе зобов`язань щодо утримання пам`ятки, її відновлення та збереження. Прокурор має підстави для представництва інтересів держави у суді, оскільки Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА як уповноважений орган охорони культурної спадщини не вживає заходів для укладення з ОСОБА_1 охоронного договору для дотримання вимог Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III). Прокурор неодноразово запитував в Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА (листи від 24 листопада 2022 року, 23 січня 2023 року, 02 листопада 2023 року, 10 листопада 2023 року та 08 січня 2024 року) інформацію про вжиття заходів для охорони об`єкта культурної спадщини, на що Управління повідомляло, що не має повноважень на звернення до суду.
3. Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА підтримало вимоги Прокурора, у наданих 25 березня 2024 року до суду поясненнях зазначало, що ОСОБА_1 не звертався до Управління для укладення охоронного договору на будівлю.
4. ОСОБА_1 не визнав позов та у відзиві на позовну заяву вказував, що дізнався про статус належного йому будинку з прибудовами, розташованого на АДРЕСА_1 , як пам`ятки архітектури місцевого значення лише у лютому 2024 року від іншого співвласника, водночас у правовстановлювальній документації на цей об`єкт нерухомості відсутні будь-які згадки про такий статус будівлі. Відповідач зазначає, що Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА 23 лютого 2024 року фактично відмовило йому в укладенні охоронного договору, а відсутність в Управління облікової документації на об`єкт культурної спадщини робить неможливим укладення такого договору, тому вважає, що його дії не можуть розцінюватися як ухилення від укладення охоронного договору, а поданий Прокурором позов є передчасним. Крім того, на думку ОСОБА_1 , об`єкт культурної спадщини - «Особняк Длуголенського», розташований за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), а належна йому частина будівлі є «Особняк лікаря Вілінського».
5. Прокурор у відповіді на відзив зазначав, що відповідач необґрунтовано посилався на те, що для укладення охоронного договору потрібна облікова документація, а сумніви ОСОБА_1 щодо назви об`єкта нерухомості є лише спробою не виконувати вимоги закону.
6. Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА у відповідь на відзив наголошував на тому, що на момент звернення Прокурора до суду із цим позовом, ОСОБА_1 не звертався до Управління щодо укладення охоронного договору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 14 травня 2024 року задовольнив позов.
8. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що Прокурор довів бездіяльність Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА та наявність підстав для звернення до суду з цим позовом. Належний відповідачу об`єкт культурної спадщини виявлено та взято на державний облік відповідно до рішення Вінницької обласної ради від 12 липня 2000 року на підставі законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 1805-ІІІ, а також до вирішення питання про включення цього об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Відповідач як власник (співвласник) пам`ятки архітектури місцевого значення був зобов`язаний протягом місяця з моменту набуття права власності на таку пам`ятку укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької ОВА охоронний договір, проте не виконав такий обов`язок за відсутності для цього об`єктивних перешкод; відсутність облікової документації не є перешкодою для укладення охоронного договору.
Також суд керувався висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 806/1536/18 щодо охоронного договору як адміністративного договору та від 13 грудня 2018 року у справі № 826/4605/16 стосовно того, що обов`язок укладення охоронного договору покладається на власника пам`ятки культурної спадщини і саме він повинен ініціювати його укладення протягом одного місяця з моменту набуття права власності або користування.
9. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 вересня 2024 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
10. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не має правових підстав для укладення з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької ОВА охоронного договору, оскільки не є власником об`єкта культурної спадщини «Особняк Длуголенського», розташованого за інформацією з офіційного сайту Вінницької міської ради на АДРЕСА_2, охоронний номер 23-М, у якому знаходиться заклад комунальної форми власності «Вінницька дитяча художня школа», що також підтверджується рішенням Вінницької міської ради від 24 грудня 2021 року № 705. На АДРЕСА_1 згідно з Каталогом нерухомих пам`яток міста Вінниці, розміщеним на сайті міської ради, розташований «Особняк лікаря Вілінського», охоронний номер 21-М, який був взятий на облік на підставі того ж рішення виконкому Вінницької обласної ради від 14 лютого 1991 року № 43 і вказана будівля дійсно належить відповідачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
12. ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу Прокурора без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив положення частини другої статті 74 КАС України та встановив обставини розташування «Особняк Длуголенського» на вулиці Магістратській, 66 у місті Вінниці на підставі недопустимих доказів. Пам`ятка «Особняк Длуголенського» на АДРЕСА_1 (раніше вулиці Котовського) у Вінниці була включена до списку пам`яток архітектури місцевого значення рішенням виконкому Вінницької облради від 14 лютого 1991 року; з листом Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА від 14 листопада 2023 № 07-15-1462 (додаток 6 до позовної заяви) надано перелік пам`яток архітектури та містобудування Вінницької області, у пункті 15 вказаного переліку міститься інформація про відсутність охоронного договору на «Особняк Длуголенського», що розташований на АДРЕСА_1 (рішення виконкому облради народних депутатів від 14 лютого 1991 року № 43, охоронний номер 21-М); цю інформацію також підтверджує Державний архів Вінницької області в листі від 25 листопада 2022 року № 07-119 (додаток 11 до позовної заяви), де зазначено, що «Особняк Длуголенського» (пам`ятка № 21, колишній готель Міністерства оборони СРСР, побудований на початку ХХ століття) розташований на АДРЕСА_1. Ця інформація щодо адреси об`єкта культурної спадщини не суперечать іншим документам справи. Крім того, дружина відповідача ОСОБА_2 як співвласник об`єкта культурної спадщини у листі від 31 січня 2023 року (додаток 4 до позовної заяви) зобов`язалась укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури «Особняк Длуголенського».
Суд апеляційної інстанції віддав перевагу даним, опублікованим на сайті Вінницької міської ради, ігноруючи докази, зібрані Прокурором у цій справі; не ініціював витребування від органу місцевого самоврядування підтверджень щодо підстав і достовірності розміщеної на сайті інформації.
14. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правові позиції, виписані у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 13 червня 2024 року у справі № 420/2566/23, зазначає, що надав до суду роздруковані з сайту Вінницької міської ради, засвідчені відповідно до законодавства паперові копії рішення Вінницької міської ради від 24 грудня 2021 року № 705 «Про виконання Програми економічного і соціального розвитку Вінницької міської територіальної громади на 2021 рік та затвердження Програми економічного і соціального розвитку Вінницької міської територіальної громади на 2022 рік» та Каталогу нерухомих пам`яток міста Вінниці та зазначив посилання на цифрові документи. Відповідач попередньо надіслав позивачу екземпляр відзиву з додатками, що містили ці паперові копії, а Прокурор у відповіді на відзив не висловив заперечень щодо допустимості поданих доказів і не надав інших аргументів, що спростовують інформацію, викладену у копіях.
Витяг із рішення Вінницької міської ради від 24 грудня 2021 року № 705 підтверджує, що «Особняк Длуголенського» розташований за адресою: АДРЕСА_2 (охоронний номер 23-М), яка наразі використовується Закладом «Вінницька дитяча художня школа». Крім того, з Каталогу нерухомих пам`яток, зокрема аркуша № 12, вбачається, що «Особняк Длуголенського» (охоронний номер 23-М) знаходиться за тією ж адресою, що і зазначена школа, і взятий на облік за рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної ради від 14 лютого 1991 року № 43; візуально ця будівля не є тією, що належить відповідачу на праві власності; натомість на аркуші № 11 Каталогу вказано, що на АДРЕСА_1 знаходиться «Особняк лікаря Вілінського» (охоронний номер 21-М), взятий на облік за рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної ради від 14 лютого 1991 року № 43. Право власності на об`єкт культурної спадщини «Особняк Длуголенського» не належить відповідачу, а є комунальною власністю міста Вінниці та знаходиться за іншою адресою.
15. Прокурор у додаткових поясненнях покликається на обставини, встановлені у справі № 120/775/24, щодо адреси об`єкта культурної спадщини «Особняк Длуголенського» та інших обставин, пов`язаних з предметом спору.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
16. 17 вересня 2024 року Прокурор подав касаційну скаргу.
17. Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі.
18. 01 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу.
19. 23 грудня 2024 року Прокурор подав додаткові пояснення.
20. Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2025 року призначив справу до розгляду у письмовому провадженні за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи з 26 лютого 2025 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що виконавчий комітет Вінницької обласної ради народних депутатів рішенням від 14 лютого 1991 року № 43 включив до списку пам`яток архітектури місцевого значення пам`ятку «Особняк Длуголенського», розташовану на АДРЕСА_1 .
22. 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 1/2 частку будинку з прибудовами, розташованого на АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу частки будинку серії НАТ № 180768, а 04 грудня 2017 року подарував ОСОБА_1 іншу (1/2) частину цього будинку на підставі договору дарування частки будинку серії НМХ № 620217.
23. 24 листопада 2022 року Вінницька окружна прокуратура у листі (за вих № 50-14455вих22) попросила Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА повідомити, чи зверталося Управління до суду з позовом до власників пам`яток архітектури (частин пам`яток) про зобов`язання укласти охоронні договори на об`єкт культурної спадщини.
24. 12 грудня 2022 року Управління листом (за вих. № 07-04-1298) повідомило Вінницьку окружну прокуратуру, що направило листи із зобов`язанням укласти охоронний договір на пам`ятки архітектури, в тому числі ОСОБА_2 - на об`єкт культурної спадщини «Особняк Длуголенського» на АДРЕСА_1 , охоронний № 21-М.
25. 21 січня 2023 року Прокурор у листі (за вих. № 50/1052вих23) звернувся до Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА щодо надання інформації про вжиття Управлінням заходів для укладення охоронних договорів.
26. 31 січня 2023 року Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА листом (за вих. № 07-04-121) поінформувало Прокурора, що ОСОБА_2 повідомила про необхідно виготовити паспорт пам`ятки та акти технічного стану, які знаходяться на стадії підготовки.
27. 07 квітня 2023 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 1/2 частини будинку з прибудовами, розташованого на АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування частини будинку серії НСК № 257356 .
28. 02 листопада 2023 року Вінницька окружна прокуратура у листі (за вих. № 50/48220вих23) просила повідомити Управління, зокрема про кількість об`єктів культурної спадщини, власники яких не уклали охоронних договорів.
29. 14 листопада 2023 року Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА у листі (за вих. № 07-15-1462) надало інформацію про кількість таких об`єктів, серед яких - « Особняк Длуголенського ».
30. 10 листопада 2023 року Прокурор у листі (за вих. № 50/18587вих23) просив Управління повідомити, чи укладався охоронний договір на 1/2 частки об`єкта культурної спадщини «Особняк Длуголенського» із ОСОБА_1 , який є власником частки відповідної будівлі, після 07 квітня 2023 року.
31. 23 листопада 2023 року Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА у листі (за вих. № 07-04-1525)повідомило Прокурора про те, що в Управління відсутня інформація щодо відчуження частини пам`ятки, тому новому власнику направлений лист щодо необхідності укладення охоронного договору.
32. 08 січня 2024 року Вінницька окружна прокуратура у листі (за вих. № 50/280вих24) просила у строк до 18 січня 2024 року надати інформацію щодо укладення охоронного договору з ОСОБА_1 ; у разі відсутності договору - повідомити, чи зверталося Управління до суду, якщо ні, то чому та чи має намір звернутися з відповідним позовом.
33. 16 січня 2024 року Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА у листі (за вих. № 07-04-73) поінформувало Прокурора, що повідомило ОСОБА_1 про необхідність укладення охоронного договору на частину пам`ятки культурної спадщини, однак станом на 15 січня 2024 року відповідь не надходила, охоронний договір не укладений, а звернення до суду з позовною заявою до власників пам`яток культурної спадщини не належить до повноважень Управління.
34. 19 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА із заявою, в якій просив укласти з ним охоронний договір та повідомити про наявність в Управління облікової документації на об`єкт культурної спадщини.
35. 22 лютого 2024 року Управління містобудування та архітектури Вінницької ОВА повідомило ОСОБА_1 , що для укладення договору облікова документація не потрібна і що йому необхідно звернутися до Управління із відповідною заявою та документами.
36. Вважаючи, що відповідач та Управління не вживає необхідних заходів для укладання охоронного договору щодо частини об`єкта культурної спадщини, який знаходиться в його приватній власності, Прокурор подав до суду цей позов.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд виходить із такого.
38. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
39. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
41. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
42. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
43. Відповідно до статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
44. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі передбачає активну роль суду в адміністративному процесі, що відрізняє його від суто змагальної моделі судочинства. Коли у змагальному процесі суд обмежується оцінкою доводів і доказів, поданих сторонами, то в адміністративному судочинстві суд зобов`язаний забезпечити повне та всебічне з`ясування всіх обставин, необхідних для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
45. Суд самостійно визначає коло обставин, які підлягають встановленню для правильного вирішення спору, не лише досліджує надані сторонами докази, а й оцінює їхню достовірність (статті 75 КАС України) та достатність (статті 76 КАС України).
46. У разі потреби суд має право витребовувати додаткові докази, звертати увагу учасників процесу на прогалини в доказовій базі та пропонувати їм надати уточнені або нові матеріали.
47. При цьому саме на суб`єкта владних повноважень покладається розширений обов`язок доказування, зокрема він зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть слугувати доказами у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
48. Таким чином, принцип офіційності сприяє реалізації основних засад адміністративного судочинства - законності, об`єктивності та справедливості, забезпечує баланс між активною участю сторін у процесі та відповідальністю суду за всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.
49. Зазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17.
50. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
51. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина друга статті 72 КАС України).
52. Позивач, особи, уповноважені законом звертатися до суду в інтересах інших осіб, зобов`язані подати докази разом із позовною заявою, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом із відзивом або письмовими поясненнями (частина друга та третя статті 79 КАС України).
53. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (частина четверта статті 79 КАС України).
54. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 79 КАС України).
55. При цьому докази, не подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина четверта статті 308 КАС України).
56. У справі, що переглядається, Прокурор разом із позовною заявою подавав, зокрема, копію документів з Державного архіву Вінницької області, які слугували підставою для доповнення переліку пам`яток містобудування та архітектури, зокрема, рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 14 лютого 1991 року № 43 «Про визначення пам`яток архітектури місцевого значення Вінницької області» та Список пам`яток архітектури Вінницької області, оформлені Додатком до зазначеного рішення виконкому.
57. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт культурної спадщини - «Особняк Длуголенського», розміщений на АДРЕСА_1 , охоронний номер 21-М, взятий на облік на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 14 лютого 1991 року № 43.
58. З рішення суду першої інстанції та поданих відповідачем відзиву та пояснень не вбачається, що належність об`єкта культурної спадщини «Особняк Длуголенського» ОСОБА_1 була предметом спору.
59. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення відповідно до статті 308 КАС України, переоцінивши зазначені обставини, виходив з поданих на стадії апеляційного розгляду справи роздрукованих з сайту Вінницької міської ради копії рішення Вінницької міської ради від 24 грудня 2021 року № 705 «Про виконання Програми економічного і соціального розвитку Вінницької міської територіальної громади на 2021 рік та затвердження Програми економічного і соціального розвитку Вінницької міської територіальної громади на 2022 рік» та Каталогу нерухомих пам`яток міста Вінниці, дійшов висновку, що споруда «Особняк Длуголенського» розміщена за іншою адресою, а ОСОБА_1 не є її власником.
60. Документи, які не подавалися до суду першої інстанції, могли бути прийняті судом апеляційної інстанції лише, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
61. Апеляційний суд порушив вимоги статті 90 КАС України щодо оцінки доказів, не навів належного обґрунтування, чому ці докази приймаються судом.
62. Верховний Суд наголошує на тому, що якщо подані докази мають суперечливий характер або суд вважає, що наявних доказів недостатньо для ухвалення обґрунтованого рішення, він може витребувати додаткові докази з власної ініціативи відповідно до частини третьої статті 80 КАС України.
63. Таким чином, суд апеляційної інстанції, виявивши прямі суперечності між висновками суду першої інстанції щодо розташування «Особняк Длуголенського» на АДРЕСА_1, та поданими до суду документами, які вказують на іншу адресу - АДРЕСА_2 , був зобов`язаний витребувати у Вінницької обласної ради офіційну інформацію про фактичну адресу та власника будівлі «Особняк Длуголенського».
64. Апеляційний суд повинен був пояснити, чому одні докази були визнані переконливими, а інші - відхилені (стаття 242 КАС України).
65. Без усунення розбіжностей в адресі, висновок суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не є власником об`єкта культурної спадщини - «Особняк Длуголенського», розміщеного на АДРЕСА_2, охоронний номер 23-М, є передчасним, а ухвалена у справі постанова не відповідає принципу законності і обґрунтованості рішення.
66. Верховний Суд звертає увагу на те, що ознаками (критеріями) мотивованого судового рішення є: 1) дотримано чітку структурованість рішення, послідовність викладення обставин справи, доводів учасників, доказів та норм права, на які вони посилаються, та з урахуванням яких встановлені дійсні обставини справи, 2) мотивувальна частина містить усі складові елементи визначені процесуальним законодавством з урахуванням судової інстанції (обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин; докази, мотивована оцінка кожного аргументу; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування тощо); 3) у мотивувальній частині зазначено правове обґрунтування висновків суду з посиланням на конкретні докази, прийняті судом; 4) резолютивна частина містить висновки, які логічно слідують з мотивів, описаних у мотивувальній частині, є чітко сформульованими відносно кожної позовної вимоги (вимоги апеляційної чи касаційної скарги).
67. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21.
68. Водночас Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
69. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
70. Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 7 лютого 1995 року (Recommendation R(95)5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R(95)5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.
71. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов?язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
73. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
74. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права і таке порушення не стосується розгляду спору судом першої інстанції, Суд вважає, що касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури слід задовольнити, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року скасувати, а справу - направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
75. Оскільки Суд не ухвалює нового рішення та повертає справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року скасувати, а справу № 120/2126/24 направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Кравчук
С.М. Чиркін