ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 120/2366/21-а

адміністративне провадження № К/990/9956/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2021 (головуючий суддя: Маслоід О.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 (головуючий суддя: Гонтарук В.М., судді: Матохнюк Д.Б., Біла Л.М.) у справі № 120/2366/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ у Вінницькій області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні до загального стажу періоду роботи з 01.01.1999 по 04.12.2002 в ТОВ «Ступинецьке»;

зобов`язати відповідача зарахувати до загального стажу період роботи з 01.01.1999 по 04.12.2002 в ТОВ «Ступинецьке»;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 01.01.1999 по 04.12.2002 в ТОВ «Ступинецьке» з 22.07.2019.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 17.06.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що при призначенні йому пенсії відповідачем не зараховано до стажу період роботи з 01.01.1999 по 04.12.2002 у зв`язку із чим останній звернувся до пенсійного органу з відповідною заявою. Проте із посиланням із невироблену норму вихододнів у спірний період відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи позивача період роботи в ТОВ «Ступинецьке». Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що обрахунок стажу позивача здійснено згідно трудової книжки, даних персоніфікованого обліку та довідки № 626 від 19.09.2018, виданої Комунальною установою «Хмільницький районний трудовий архів» про періоди роботи з 1985 року по 2002 рік роботи у ТОВ «Ступинецьке».

У зв`язку з невиробленою нормою вихододнів, період роботи з 01.01.1999 по 04.12.2002 зарахований по виписці ОК-2.

За таких обставин, відповідач вважає, що пенсія позивачу призначена та виплачується у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також на виконання вимог ухвали суду від 29.03.2021, відповідач надав належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Позивач подав до суду відповідь на відзив. Проте із посиланням на статтю 263 КАС України суд не прийняв до уваги відповідь позивача на відзив при розгляді справи по суті.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач отримує пенсію за віком, призначену на умовах Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

03.09.2019 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, врахувавши стаж роботи згідно довідки № 626 від 19.09.2018, виданої КУ Хмільницький районний трудовий архів.

Відповідач листом від 16.01.2021 № 306-5912/С-02/8-0200/21 відмовив у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з невиробленою нормою вихододнів період роботи з 01.01.1999 по 04.12.2002 зарахований по виписці ОК-2.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Із досліджених у ході розгляду справи копій трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , та архівної довідки № 626 від 19.09.2018, суди попередніх інстанцій установили, що у 1999 році позивач виробив 83 вихододні з річного мінімуму трудової участі 250 (запис за порядковим номером 15), у 2000 році - 31 з 250 (запис за порядковим номером 16), у 2001 році - 106 з 250 (запис за порядковим номером 17) та у 2002 році - 68 з 250 (запис за порядковим номером 18).

Одночасно із цим суди констатували, що у графі «Причины невыполнения годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве» відсутні записи про наявність поважних причин невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі, який встановлений у розділі трудової книжки колгоспника - позивача у графі «встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві» на рівні 250 днів.

Водночас будь-яких доказів, які б підтверджували виконання річного мінімуму трудової участі у колгоспі у спірний період, позивачем не надано.

Своєю чергою, відповідачем були вжиті належні заходи для встановлення дійсної кількості відпрацьованих позивачем трудоднів, зокрема, були направлені відповідні запити до Комунальної установи «Хмільницький районний трудовий архів» та Архівного відділу Хмільницької районної державної адміністрації.

За таких обставин, суди обох інстанцій погодилися із твердженнями відповідача про невиконання позивачем річного мінімуму трудової участі.

Одночасно з цим, суди обох інстанцій відхилили посилання позивача на повідомлення - розрахунок № 3 від 28.01.2020 про необхідність здійснення доплати з метою зарахування неповних місяців до страхового стажу як повних місяців на суму 1631,04 грн та відповідну оплату вказаної суми, оскільки відповідно до цього повідомлення, доплата страхових внесків у сумі 1631 грн здійснювалася за період з лютого 2006 рік по квітень 2010 року, а спірним неврахованим періодом у цій справі є інший період з 01.01.1999 по 04.12.2002. Тобто цей доказ не стосується предмету спору.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначив, що та обставина, що трудовий стаж за вказаний період записаний в трудову книжку колгоспника ще не свідчить про те, що позивач працював в колгоспі. Отже є хибним висновок судів про те, що для зарахування до трудового стажу вказаного періоду роботи, позивач повинен відпрацьовувати як колгоспник річний мінімум трудової участі.

Водночас пенсійний орган протиправно не зарахував до загального стажу період роботи позивача в ТОВ «Ступинецьке» з 01.01.1999 по 04.12.2002, який становить 3 роки 11 місяців 3 дні.

Своєю чергою, скаржник вважає, що трудова діяльність, у якій він був задіяний до 04.12.2002, незалежно від суми сплачених внесків, має бути зарахована до страхового стажу в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Наполягає, що позивачем у спірний період не відпрацьовано річний мінімум трудової участі, у зв`язку із чим відсутні підстави для зарахування до стажу роботи повного період роботи ОСОБА_1 в ТОВ «Ступинецьке».

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-IV.

Відповідно до приписів статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із приписами статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), частини першої статті 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , суди попередніх інстанцій установили, що позивач у 1999 році виробив 83 вихододні з річного мінімуму трудової участі 250 (запис за порядковим номером 15), у 2000 році - 31 з 250 (запис за порядковим номером 16), у 2001 році - 106 з 250 (запис за порядковим номером 17) та у 2002 році - 68 з 250 (запис за порядковим номером 18).

У контексті наведених обставин, суди попередніх інстанцій також констатували, що у графі «Причины невыполнения годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве» відсутні будь-які записи про наявність поважних причин невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі, який був визначений на рівні 250 днів.

Отже, невиконання позивачем річного мінімуму трудової участі відбулося без поважних причин.

Також суди наголосили, що пенсійним органом були вжиті належні заходи з метою встановлення дійсної кількості відпрацьованих позивачем трудоднів. Зокрема, останнім були направлені відповідні запити до Комунальної установи «Хмільницький районний трудовий архів» та Архівного відділу Хмільницької РДА.

Положеннями пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до інформації, зазначеній у архівній довідці № 626 від 19.09.2018, наданій на запит відповідача, відпрацьовані л/дні позивача становлять: у 1999 році - 83; у 2000 році - 31; у 2001 році - 106; у 2002 році - 68.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що оскільки позивачем у спірний період не відпрацьовано річний мінімум трудової участі, період роботи з 01.01.1999 по 04.12.2002 обґрунтовано зарахований пенсійним органом по виписці ОК-2.

Одночасно з цим колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що останній у спірний період не працював у колгоспі спростовуються записами з трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , зокрема під № 1 в розділі «Членство в колхозе» зазначено, що 10.09.1985 ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу «Комунар», який з березня 2000 року реорганізовано у ТОВ «Ступинецьке».

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.

Фактично скаржник в касаційній скарзі зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №120/2366/21-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

Н. В. Коваленко