ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 120/3289/21-а

адміністративне провадження № К/9901/33589/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А. А., Кравчука В.М,.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі №120/3289/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФ у Вінницькій області), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, оформленої листом від 29.03.2021 №2619-2560/К-02/8-0200/20, у проведені позивачеві перерахунку та виплати з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % додаткової пенсії за віком відповідно до положень статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу пенсію по інвалідності з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статей 49, 50, 54, 67 Закону №796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон №796-XII, Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зазначає, що відповідачем у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року протиправно не здійснена виплата пенсії по інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, позаяк у вказаний період часу Законом України від 16.01.2014 року № 719-ХІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України Закон №796-XII.

Ухвалою суду першої інстанції від 16.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачеві встановлено 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

30.04.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Крім того, відповідач вказував на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Ухвалою суду першої інстанції від 13.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання цих вимог суду позивачем 20.05.2021 року подано заяву про поновлення строку звернення до суду. У поданій заяві позивач зазначила, що вона скористалась правом досудового вирішення спору та 16.03.2021 року, з метою перерахунку недоотриманої пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року згідно статей 50, 54 Закону №796-XII, звернулася до відповідача із відповідною заявою. За результатами розгляду такого звернення відповідач надіслав лист від 29.03.2021 року № 2619-2560/К-02/8-0200/20 про відмову у здійсненні відповідного перерахунку пенсії, який і є предметом розгляду даної справи. Додатково наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року по справі № 510/1286/16 визначаючи початок перебігу строку звернення до суду, зазначила, що важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно правових документів, на підставі яких був здійснений розрахунок. Також позивач, із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, звернула увагу суду, що важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства одним із аспектів якого є доступ до суду. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, на переконання позивача, останнім днем звернення до суду, з метою оскарження даного листа є 29.06.2021 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2021, яку залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 - залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду позовні вимоги за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач про порушення свого права внаслідок зменшення розміру пенсії повинен був дізнатися у січні 2014 року, оскільки пенсія є регулярною щомісячною грошовою виплатою. Позивач отримував спірні суми пенсії (періодичні платежі) щомісяця протягом січня-серпня 2014 року, отже про порушення свого права щодо отримання пенсії в більшому розмірі останній повинен був дізнатися під час отримання спірних сум. Оскільки позивачем адміністративний позов було подано до суду 13.04.2020, то виходячи з приписів статей 122 123 КАС України, ним пропущений шестимісячний строк звернення до суду. При цьому, позивачем жодних належних доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 не надано та підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений КАС України строк не зазначено.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивачем, подано касаційну скаргу на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що при визначенні строку звернення до суду судам попередніх інстанцій необхідно було враховувати, що про обставини зміни розміру виплачуваної йому пенсії позивач не знав і не міг дізнатися у 2014 році, а про вказану обставину йому вперше стало відомо після отримання листа відповідача від 29.03.2021.

Відповідачем, до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, що у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Приписами частини 4 статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом норми пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При вирішенні даної справи колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне застосувати правові висновки, що були викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Зокрема, за висновками даної постанови суду, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує у своїй практиці, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом №1058-IV (зокрема, статтями 44-45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1).

При цьому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Варто зауважити, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Таким чином, реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З урахуванням наведеного, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду дійшла висновку, що:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи (№120/3289/21-а) та було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_1 просила здійснити їй перерахунок та виплати пенсії по інвалідності відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статей 49, 50, 54, 67 Закону №796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. Разом з тим, до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, позивач звернулася лише 16.03.2021.

З огляду на наведені вище висновки судової палати, колегія суддів Верховного Суду вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 29.03.2021 у відповідь на заяву від 16.03.2021 не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 7 років після отримання пенсії, про перерахунок якої він просив.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Проте, у цьому випадку вказані умови не виконуються, адже станом на дату звернення позивача до суду не були нараховані суми, про виплату яких подано цей позов.

Оскільки позивачем жодних належних доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з позовом за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не надано, а підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлені строки не зазначено, то суди попередніх інстанцій, з дотриманням норм процесуального права, дійшли правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України для залишення позову без розгляду у відповідній частині.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі №120/3289/21-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Судді В. М. Шарапа

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук