ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 120/3552/21-а
адміністративне провадження № К/9901/31798/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді- доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №120/3552/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Івано - Франківській області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 (прийняте судом у складі головуючого судді Воробйової І.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 (прийняту у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В., Смілянець Е.С.)
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано - Франківській області (далі - ГУПФУ у Івано - Франківській області, відповідач) в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо обмеження пенсії рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №120/3451/20-а;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності без обмеження розміром з 18.01.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що йому призначено пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», однак така виплачувалась із обмеженням, що стало підставою для звернення до суду.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано - Франківській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Івано - Франківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності без обмеження розміром з 18 січня 2021 року (із врахуванням раніше виплачених сум).
- в решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема, в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У серпні 2021 року відповідач - ГУПФУ у Івано - Франківській області подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11.10.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 та витребував з Вінницького окружного адміністративного суду справу № 120/3552/21-а.
Підставами для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало оскарження судових рішень, з посиланням у касаційній скарзі на підпункти «а», «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник вказав, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Наведені скаржником аргументи потребували ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, які неможливо виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши доводи скаржника, Суд вважав за необхідне здійснити касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень.
5. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5.1. У касаційній скарзі відповідач просить:
- рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 скасувати.
5.2. Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Відповідач зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Відповідач вважає, що норма статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент призначення пенсії), з урахуванням вимог Закону України від 24.12.2015 №911-VIII поширюється на всі пенсії, призначені до і після січня 2016 року.
Також відповідач вказує, що зазначені правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, а саме, у постанові від 24.06.2020 (справа №580/234/19) Верховний Суд вже сформував правовий висновок в цій категорії справ.
6. Позиція інших учасників справи
Позивач не скористався своїм процесуальним правом та відзив на касаційну скаргу не подавав.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» як військовослужбовцю.
17 лютого 2021 року ОСОБА_1 пенсію перераховано з підстав встановлення інвалідності та визначено її розмір з 01 січня 2020 року в сумі 36 028, 16 грн., однак виплачувалась така (пенсія) із обмеженням суми , а саме, в розмірі 25 844, 21 грн.
08 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, за наслідком розгляду якої листом від 16 лютого 2021 року відповідач повідомив, що 25 січня 2021 року здійснено перерахунок пенсії по інвалідності, однак виплата проводиться в розмірі визначеному рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №120/3451/20-а.
Позивач, не погоджуючись із порядком та розміром виплати пенсії, звернувся до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Виходячи зі змісту касаційної скарги основна її аргументація зводиться до тверджень відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії в силу положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, а також Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги в частині зазначених аргументів, Верховний Суд виходить з такого.
10. Положення статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.
Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно з пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
11. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр ,є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
12. Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних правовідносинах в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17.
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Також, Суд наголошує, що метою розгляду однакової категорії справ з висловлюванням однакової правової позиції є нічим іншим, окрім як забезпеченням єдності судової практики.
13. Крім того, одним із аргументів касаційної скарги є те, що зазначені правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, а саме, у постанові від 24 червня 2020 року (справа №580/234/19) Верховний Суд вже сформував правовий висновок в цій категорії справ.
Суд не приймає до уваги цей довід касаційної скарги відповідача та наголошує, що у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19 (справа розглянута у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 № 713).
В цій справі зазначено, що позивач одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотного складу. Крім того, в цій постанові зроблено правовий висновок, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» N 3668-VI від 08.07.2011, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналізуючи викладене, Суд зазначає, що у справі, що розглядається та у справі № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону №2262-XII і Закону №3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права
Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суди першої та апеляційної інстанці правильно та повно встановили всі обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області залишити без задоволення.
2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Кравчук
В.М. Шарапа