ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 120/3987/18-а

касаційне провадження № К/9901/23353/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Гімона М.М., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (головуючий суддя - Дончик В.В.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьмишин В.М.; судді - Ватаманюк Р.В., Сушко О.О.)

у справі № 120/3987/18-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення й вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області; відповідач; контролюючий орган), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача під час перевірки позивача 07 червня 2017 року; визнати протиправним і скасувати рішення від 03 липня 2017 року № 29/40/3524106343 про застосування фінансових санкцій; визнати протиправною і скасувати податкову вимогу від 03 жовтня 2017 року № 4292-17.

Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_1 зазначала, що представниками ГУ ДФС у Вінницькій області не дотримано порядку проведення фактичної перевірки, а саме - наказ, направлення на проведення фактичної перевірки, службові посвідчення не було вручено (пред`явлено) платнику в установленому законом порядку. Також позивач звертала увагу на порушення порядку та строків прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 30 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та прийняти нове судове рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 814/152/17.

Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено фактичну перевірку магазину-кафе, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 08 червня 2017 року № 29/40/3524106343.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 1, 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) у зв`язку із зберіганням алкогольних напоїв в асортименті у місці зберігання, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення від 03 липня 2017 року № 29/40/3524106343, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

З огляду на несплату ФОП ОСОБА_1 зазначеної суми фінансових санкцій у законодавчо встановлені строки відповідачем сформовано податкову вимогу від 03 жовтня 2017 року № 4292-17.

Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частин першої, п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в судовому засіданні з`ясував позицію позивача щодо предмета і підстав позову та встановив, що ФОП ОСОБА_1 вважає рішення про застосування до неї фінансових санкцій протиправним, оскільки їй не було вчасно вручено або направлено екземпляр акта фактичної перевірки. Крім того, на думку позивача, відповідачем не дотримано законодавчо встановленого терміну для прийняття податкового повідомлення-рішення, який складає 10 днів з дня вручення платнику акта перевірки. Окремо ФОП ОСОБА_1 звертала увагу на те, що посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області не було дотримано порядку проведення фактичної перевірки, а саме - наказ, направлення на проведення фактичної перевірки, службові посвідчення не було вручено (пред`явлено) позивачу в установленому законом порядку.

З інших підстав ФОП ОСОБА_1 не оскаржувала рішення контролюючого органу та не спростовувала порушення вимог Закону № 481/95-ВР, що зафіксовані в акті перевірки.

Вінницький окружний адміністративний суд критично оцінив наведені твердження платника. При цьому суд дійшов висновку про правомірність проведення контролюючим органом фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Також зазначив, що факт направлення на адресу позивача екземпляра акта перевірки та його отримання підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2102800401040, фіскальним чеком від 09 червня 2017 року та інформацією з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштових відправлень. Крім того, на переконання суду першої інстанції, ні нормами Закону № 481/95-ВР, ні положеннями Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не встановлено чіткого строку, протягом якого орган, уповноважений застосовувати санкції, має прийняти рішення про їх застосування.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, наведеним вище доводам жодної правової оцінки не надав.

Натомість перевірив наявність в діях ФОП ОСОБА_1 зафіксованого в акті перевірки порушення вимог статей 1, 15 Закону № 481/95-ВР.

Тобто, суд апеляційної інстанції фактично змінив підстави позову, які не були заявлені в суді першої інстанції, що не узгоджується з правилами частини п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд повинен перевірити законність і обґрунтованість рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також підстав позову, що були заявлені в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді М. М. Гімон

І. Я. Олендер