ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа №120/5064/22
провадження № К/990/15274/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОС-ТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БОС-ТРАНС» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року (судді: Сторчак В. Ю., Граб Л. С., Полотнянко Ю. П.), та
в с т а н о в и в:
1. У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БОС-ТРАНС» (далі - ТОВ «БОС-ТРАНС», Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі - Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки) про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 337140 від 21 червня 2022 року.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач не є автомобільним перевізником, тому не може нести відповідальності на підставі частини першої статті 60 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
3. Обставини справи стисло можна викласти так.
16 січня 2022 року посадові особи Відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки здійснили габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за наслідками якого склали відповідну довідку від 16 січня 2022 року № 0055886 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16 січня 2022 року № 0057950. Крім цього вони склали також акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 16 січня 2022 року № 317406, у якому мовиться про виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт, спричинені перевезенням вантажу з перевищенням вагових обмежень.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки ухвалив постанову від 21 червня 2022 року № 337140, якою застосував до ТОВ «БОС-ТРАНС» адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн (на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ).
Позивач не погодився з правомірністю зазначеної постанови, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
4. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 9 листопада 2022 року позовні вимоги задовольнив; визнав протиправною і скасував постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 червня 2022 року № 337140; стягнув на користь ТОВ «БОС-ТРАНС» судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки.
Суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, є автомобільний перевізник, який надає послуги чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів.
З уваги на це суд першої інстанції зазначив, що перевезення вантажу здійснювалось згідно з ТТН №41-0001-457 від 15 січня 2022 року, відповідно до якої автомобільним перевізником вантажу є ПП «Миколаївавтормет». За текстом судового рішення, ніяких документів щодо перевірки та фіксування виявлених порушень, зокрема перевезення вантажу з перевищенням нормативно вагових параметрів, саме ТОВ «БОС-ТРАНС» або що водій є працівником Товариства, суду не надали.
5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2023 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2022 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо того, що Товариство не є автомобільним перевізником вантажу.
З покликом на пункт 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379 (далі - Інструкція № 379) суд апеляційної інстанції зазначив, що цей підзаконний нормативний акт передбачає, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов`язкова згідно з вимогами статті 48 Закону № 2344-ІІІ, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Звертаючись у цьому зв`язку до постанови Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 804/8740/16 апеляційний суд підкреслив, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, та все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ.
Щодо посилання суду першої інстанції на ТТН №41-0001-457 від 15 січня 2022 року, згідно з якою автомобільним перевізником вантажу є ПП «Миколаївавтормет», суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, ТТН - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.
Суд апеляційної інстанції зазначив також про те, що позивач як під час перевірки транспортного засобу, так і під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом не надав доказів того, що транспортний засіб, власником якого є ТОВ «БОС-ТРАНС», було передане у користування іншому перевізнику.
Зважаючи на наведене апеляційний суд виснував, що відповідач, коли видав спірну постанову, діяв в межах наданих повноважень, тому висновки суду першої інстанції по суті спору помилкові.
Касаційне оскарження
6. У касаційній скарзі ТОВ «БОС-ТРАНС» просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року і залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2022 року.
Касаційна скарга подана на підставі 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим її автор пояснив, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року винесена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20.
Апелюючи до цієї постанови ТОВ «БОС-ТРАНС» і до інформації, зазначеній в згаданій вище товарно-транспортній накладній, зазначило, що воно не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-ІІІ, а посадові особи відповідача не врахували всіх обставин, які мали значення для ухвалення спірного рішення.
7. Ухвалою від 18 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, копію якої надіслав, зокрема, відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У визначений строк суд не отримав відзиву на касаційну скаргу.
14 серпня 2023 року у справі відбувся повторний автоматизований розподіл у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 (яка була початково визначена доповідачем в цій справі) у відставку.
За наслідками цього розподілу справа передана на розгляд судді-доповідачу Смоковичу М. І.
Релевантні джерела права
8. Відповідно до частини десятої статті 6 Закону № 2344-III на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; .
9. За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
10. Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
11. За текстом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; .
12. Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.
Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
13. Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
14. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).
15. За частиною другою статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; .
16. Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
17. Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
18. За текстом частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
19. Відповідно до пункту 1 Переліку документів необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 (чинного на дату перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за наслідками якої видана спірна постанова) для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
20. За пунктом 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
21. Згідно з пунктами 3.1-3.5 пункту 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила перевезення вантажів) договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.
Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.
Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.
У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.
22. За текстом підпункту 10.1 пункту 10 Правил перевезення вантажів перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).
За підпунктом 10.10 пункту 10 Правил перевезення вантажів за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).
23. За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Висновки Верховного Суду
24. У межах цього касаційного провадження колегія суддів має відповісти на питання чи відповідає висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування частини першої статті 60 Закону № 2344-III (при вирішенні спору про правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 337140 від 21 червня 2022 року) правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20.
У цій постанові Верховний Суд висловив позицію щодо суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (частина першої статті 60 Закону № 2344-III) і зазначив, що цим суб`єктом відповідно до Закону № 2344-III є автомобільний перевізник.
У контексті спірних правовідносин тієї справи, за яких Верховний Суд висловив зазначену позицію, порушене скаржником (ним була Укртрансбезпека) питання, а з ним і вирішення спору по суті, було пов`язане також і з тим, кого вважати автомобільним перевізником і яким чином його визначити. Тож в обсязі встановлених в тій справі обставин і правовідносин, з яких виник спір, Верховний Суд - з дотриманням вимог статті 341 КАС України - звернув увагу, що автомобільний перевізник не завше є власником транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, тому на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб або зі слів водія (як було у справі № 240/22448/20) не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за перевищення габаритно-вагових норм. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці проведення габаритно-вагового контролю, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за наслідками розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника). Тож Верховний Суд підкреслив, що під час розгляду справи і має бути встановлений суб`єкт, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (у значенні частини першої статті 60 Закону № 2344-III). Водночас завданням судів попередніх інстанцій під час розгляду справи є ці обставини перевірити.
З уваги на написане, покликання суду на товарно-транспортну накладну (як одну із форм договору перевезення вантажу) в окресленому в тій справі контексті треба інтерпретувати у вимірі фактичних обставин і оцінювати цей доказ у сукупності з іншими доказами, які є у справі. Верховний Суд в межах своїх повноважень не може цього робити, але у своїх судженнях [у справі № 240/22448/20] спирався на обставини, які з`ясували суди попередніх інстанцій (щодо встановленого автомобільного перевізника), відтак і звернув увагу Укртансбезпеки на необхідності зважати на те, що автомобільний перевізник може і не бути власником транспортного засобу, а надто на необхідності належного розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Іншими словами, правова позиція Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 стосувалася питання про суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (частина першої статті 60 Закону № 2344-III), а не документів, на підставі яких цей суб`єкт (автомобільний перевізник) має бути встановлений. З уваги на наведені вище положення законодавства, перевезення вантажу є договірними відносинами, які можуть оформлятися не тільки товарно-транспортною накладною, а посилання на цей документ у постанові Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 представник позивача хибно інтерпретує як правову позицію щодо застосування норми права.
25. Колегія суддів так детально зупинилася на зазначеній для порівняння постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 тому що скаржник, як можна зрозуміти з доводів касаційної скарги, апелює не стільки до правової позиції, висловленій в цій постанові, як до доказів, особливо їх правової оцінки, на підставі яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність спірної в цій справі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «БОС-ТРАНС».
У цій справі [№ 120/5064/22] висновки судів першої і апеляційної інстанцій по суті спору протилежні не через неправильне трактування положень частини першої статті 60 Закону № 2344-III (на підставі абзацу чотирнадцятого якої позивач оштрафований відповідно до спірної постанови) в аспекті суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку з різною правовою оцінкою доказів і встановлених на їх підставі обставин справи. Суть цих підходів стисло описана вище.
За змістом постанови суду апеляційної інстанції, питання про автомобільного перевізника порушувалося під час розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки (тут - Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки), на який був запрошений і в якому брав участь позивач. Крім того, це питання досліджував також суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір про правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 червня 2022 року № 337140. За текстом постанови цього суду, автомобільним перевізником є ТОВ «БОС-ТРАНС», тому він є тим суб`єктом, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до частини першої (абзац чотирнадцятий) статті 60 Закону № 2344-III. До такого висновку апеляційний суд дійшов на підставі досліджених доказів, встановлених на їх підставі обставин та відповідних їм правовідносин, а також нормативного регулювання цих правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на ці вимоги процесуального закону колегія суддів не може вдаватися до (пере)оцінювання доказів у справі чи віддавати перевагу одному з них над іншими, як то, по суті, пропонує зробити скаржник у касаційній скарзі. А поза тим, висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування частини першої статті 60 Закону (в аспекті суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зазначені в частині першій статті 60 Закону № 2344-III) є правильний та узгоджується з правовим висновком Верховного Суду з цього приводу, який висловлений у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20.
26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених фактичних обставин справи висновки цього суду правильні, ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно підстав для втручання в це судове рішення немає.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БОС-ТРАНС» залишити без задоволення.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 120/5064/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
О. Р. Радишевська