№ 120/5889/21-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа №120/5889/21-а

адміністративне провадження № К/990/8081/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 120/5889/21-а

за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, ухвалене головуючим суддею Маслоід О.С.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Капустинського М. М., суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. В червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вінницької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якій просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування з 26.03.2020 заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу прокурора місцевої (окружної) прокуратури, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати позивачці заробітну плату (включаючи оплату часу відпустки) за період з 26.03.2020 по день постановлення судового рішення, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону з урахуванням усіх встановлених їй у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період, зобов`язання здійснювати подальше нарахування заробітної плати позивача як прокурору окружної прокуратури виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що у період з 26.03.2020 їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата не у розмірі згідно статті 81 «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), а відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505), тобто у меншому розмірі.

2.2. Зауважує, що окреме положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Наказом від 14.12.2015 № 1852к позивачку призначено на посаду прокурора Жмеринської місцевої прокуратури.

4. Відносно позивачки Першою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) 23.11.2020 прийнято рішення №2 про неуспішне проходження атестації.

5. З огляду на те, що позивачка має статус одинокої матері наказом відповідача від 15.03.2021 №369к ОСОБА_1 , посаду якої ліквідовано наказом Генерального прокурора «Про затвердження структури та штатної чисельності Вінницької обласної прокуратури» від 17.02.2021 №2ш, тимчасово визначено робоче місце в Жмеринській окружній прокуратурі Вінницької області.

6. Оплата праці позивачки здійснювалася відповідачем на підставі Постанови № 505.

7. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині нарахування за період з 26.03.2020 посадового окладу в розмірі, що є меншим ніж встановлений статтею 81 Закону № 1697-VII, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми та положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивачка звернулася до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.11.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Вінницької обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 з 27.03.2020 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу прокурора місцевої (окружної) прокуратури, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VІІ; зобов`язано Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпустки) за період з 27.03.2020 по день постановлення судового рішення, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VІІ, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-р/2020, тобто з 26.03.2020, позивачка має право на отримання заробітної плати у відповідно до статті 81 Закону №1697-VІІ.

9.1. Таких висновків суди дійшли виходячи з того, що за позивачкою згідно пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX зберігається її статус прокурора, вона фактично приступила до роботи в Жмеринській окружній прокуратурі, відповідно усі умови щодо фактичного переведення позивачки до вказаної прокуратури виконано, тому доводи відповідача, що на позивачку не розповсюджується умови оплати праці згідно статті 81 Закону № 1697-VII, на думку судів, є безпідставними.

9.2. Поряд із цим в частині позовних вимог про зобов`язання здійснювати подальше нарахування заробітної плати позивачці як прокурору окружної прокуратури виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VII, суд дійшов висновку, що така є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, відповідний перерахунок ще не проведено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. До Верховного Суду (далі - Суд) 07.04.2022 надійшла касаційна скарга Вінницької обласної прокуратури, в якій останній просить скасувати оскаржувані рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 року в справі 120/5889/21-а та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій справі.

11. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (що полягає у помилковому тлумаченні статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020), з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

11.1. Скаржник зауважує, що на час початку роботи окружних прокуратур ОСОБА_1 не було звільнено з посади прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області та, відповідно, не було переведено до новоствореної окружної прокуратури Вінницької області, а відтак остання не набула права на виконання функцій у новоствореній прокуратурі та на отримання заробітної плати відповідно до норм частини 3 статті 81 Закону № 1697-VII.

11.2. Скаржник наголошує, що ОСОБА_1 атестацію прокурорів, запроваджену Законом України № 113-ІХ, пройшла неуспішно, відповідне рішення кадрової комісії в судовому порядку не оскаржила.

11.3. На думку скаржника, саме Закон № 1697-VII (із змінами, внесеними Законом № 113-IX), а не Бюджетний кодекс України (норма якого визнана неконституційною), передбачає оплату праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур відповідно до вимог Постанови № 505, яка на сьогодні є чинною.

11.4 Звертає увагу Суду, що на період проведення атестації працівників органів прокуратури було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про оплату праці прокурорів» яка передбачала розмежування оплати праці саме для тих прокурорів, які успішно пройшли атестацію та можуть бути переведені на посади прокурорів в офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур або які взяли участь у відкритому конкурсі на вакантні посади в офісі Генерального прокурора, обласні чи окружні прокуратури. Таким чином працюючі прокурори місцевих прокуратур, які не призначені в окружні прокуратури, продовжують отримувати заробітну плату відповідно до Постанови № 505.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2022 відкрито касаційне провадження № К/990/8081/22 за вищевказаною касаційною скаргою.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30.11.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

14. Від позивачки 23.05.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якої просить скаргу Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з мотивів їх законності та обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

17. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Спірним питанням у межах цього касаційного провадження є застосування частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури.

19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

20. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.

21. Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

21.1. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону № 1697-VII).

21.2. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 81 Закону № 1697-VII).

21.3. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3 (частина четверта статті 81 Закону № 1697-VII).

21.4. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 81 Закону № 1697-VII).

22. Пунктом 5 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII визначено, що положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

23. Водночас підпунктом 5 пункту 63 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

24. На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до постанови КМ України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505), яка була чинною в оспорюваному позивачем періоді.

25. Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

26. Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), що набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

27. Цим Законом до статті 81 внесені зміни, зокрема частини третю - п`яту викладено в такій редакції:

"Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".

28. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 справа № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Визначено, що це положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

29. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

30. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України". Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

31. У Рішенні від 26.03.2020 № 6-р/2020 Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, визнаній неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

32. Необхідно враховувати, що Верховним Судом після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження сформовано правову позицію щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, зокрема у постанові від 14.07.2022 у справах № 160/13767/20 та № 240/1984/21, яка у подальшому підтримана у постановах від 28.07.2022 у справі № 620/1338/21, від 09.08.2022 у справі № 240/15182/21, від 11.08.2022 у №120/3931/21-а, від 18.08.2022 у справі № 200/2499/21-а, від 08.09.2022 у справі № 360/931/21, від 29.09.2022 у справі № 160/3129/21.

33. Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для їхнього неврахування і надалі зауважує таке.

34. Так, зокрема у постанові від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20, Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

35. У цьому зв`язку Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним законодавчим актом - Законом № 113-ІХ, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.

36. Сам Закон № 113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

37. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

38. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

39. Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови № 505, яка була чинною у спірному періоді.

40. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.

41. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

42. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.

43. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21 та від 14.07.2022 у справі № 240/1984/21.

44. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених справах зазначив таке.

45. Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

46. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

47. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 13.10.2021 у справі №560/4176/19, від 26.11.2021 у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

48. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами в редакції Закону № 113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ).

49. Тож за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови № 505.

50. Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що наказом від 15.03.2021 №369к ОСОБА_1 тимчасово визначено робоче місце у робоче місце в Жмеринській окружній прокуратурі Вінницької області.

51. Таким чином позивачка у період з 27.03.2020 по день звернення до суду із цим позовом не мала статусу прокурора оскружної прокуратури та перебуває на тимчасово визначеному робочому місці.

52. Отже, позивачка не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України № 505.

53. При цьому, суд касаційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин уважає за необхідне урахувати вже сформовані Верховним Судом за подібних правовідносин висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.

54. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.03.2020 відповідно до вимог статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами та зобов`язання провести нарахування та виплату недоотриманої заробітної плати.

55. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

56. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

57. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне ухвалити нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

58. З урахуванням наведеного, касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури необхідно задовольнити частково, скасувавши оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, та в порядку статті 351 КАС України ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

59. З огляду на відсутність понесених судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року в справі № 120/5889/21-а скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду