ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 120/599/21-а
адміністративне провадження № К/990/16963/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Девелопмент» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року (головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Курко О.П., Гонтарук В.М.) у справі № 120/599/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Девелопмент» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови ,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
26 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Девелопмент» (далі також позивач або ТОВ «АВМ Девелопмент») звернулося до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі також відповідач або Управління Держпраці), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ВН 13361/198/ПД/АВ/ТД-ФС від 05 січня 2021 року у розмірі 6 400 000 гривень.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 14 червня 2021 року позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення на ТОВ "АВМ Девелопмент" штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05 січня 2021 року №ВН13361/198/ПД/АВ/ТД-ФС.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 лютого 2022 року клопотання Управління Держпраці у Вінницькій області задовольнив та поновив строк апеляційного оскарження. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року.
Постановою від 15 червня 2022 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 120/599/21-а скасував.
Прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Девелопмент» відмовив.
05 липня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просив скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року; скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Ухвалою від 13 липня 2022 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «АВМ Девелопмент» на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року, оскільки частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не передбачена можливість оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Девелопмент» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 120/599/21-а.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку із надходженням листа Управління Служби безпеки України у Вінницькій області вих. №53/8/52-5004 від 24 вересня 2020 року до Управління Держпраці у Вінницькій області відповідачем на підставі підпунктів 3, 5 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, видано наказ про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Девелопмент" (юридична адреса: м. Вінниця, вул. Липовецька, буд. 6-А), адреса знаходження: м. Вінниця, перехрестя вулиць Пирогова-Заболотного (замовник "Облтехбуд"); м. Вінниця, вул. Дмитра Майбороди, біля будинку 37 вставки до житлового будинку (замовник ТОВ "Альянс Холдінг"); м. Вінниця, вул. Джерельна - будівництво 9-ти трьохповерхових будинків, та іншими встановленими адресами діяльності.
На виконання вказаного наказу головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області Короленку В.О. 29 вересня 2020 року видано направлення на проведення інспекційного відвідування №627/04-03.
У період з 30 вересня 2020 року по 13 жовтня 2020 року головними державним інспектором Управління Держпраці у Вінницькій області спільно із іншими залученими особами проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Девелопмент".
06 жовтня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Вінницькій області сформовано вимогу про надання документів № ВН 13361/198/ПД, якою зобов`язано керівника ТОВ "АВМ Девелопмент" ОСОБА_3 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, зокрема, штатний розпис за посадами за 2020 рік, засвідчену копію правил внутрішнього трудового розпорядку, письмові пояснення осіб, які допускалися до виконання робіт в м. Вінниці по вул. Дмитра Майбороди, буд. 37, перехрестя вулиць Пирогова-Заболотного, вул. Джерельна, вул. Костянтина Василенка, де товариство веде будівельні роботи, засвідчені копії трудових договорів з особами, засвідчені копії повідомлень про прийняття на роботу таких осіб, нарахування їм заробітної плати, зокрема, завірені копії звітів з ЄСВ, копії інших документів.
У відповідь на вказану вимогу позивачем направлено відповідачеві лист вих. № 22 від 09 жовтня 2020 року, в якому зазначено, що ТОВ "АВМ Девелопмент" є генеральною підрядною організацією по об`єктах: торгово-офісний центр за адресою: вул. К. Василенка, б/н, торгово-офісний центр на перехресті вул. Пирогова - Заболотного, житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Д. Майбороди, біля буд. 37. Товариство не має договору генерального підряду та не веде ніяких робіт по будівництву блокованих житлових будинків за адресою: м. Вінниця, вул. Джерельна. Також у листі зазначено, що по вул. Д. Майбороди товариство на даний час будівельні роботи не веде, працівники до роботи не допускаються. По вул. К. Василенка велись будівельні роботи по бетонуванню частини конструкції з залученням штатних робітників (виконроб, машиніст баштового крану) та трьох фізичних осіб за договорами про виконання робіт (надання послуг). По об`єкту на перехресті вул. Пирогова-Заболотного робітники товариства також не залучалися. До вказаного листа долучено копії штатного розпису станом на 10 вересня 2020 року, табель відпрацьованого робочого часу за вересень 2020 року, копії договорів про виконання робіт (надання послуг) в трьох примірниках, повідомлення про прийняття на роботу, наказу та заяви ОСОБА_1 , копії звітів з ЄСВ за серпень та вересень 2020 року.
За результатами інспекційного відвідування 13 жовтня 2020 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ВН 13361/198/ПД/АВ, в якому зазначено, що під час інспекційного відвідування виявлено порушення товариством частини 1 статті 21, частини 3 статті 24, статті 253 Кодексу законів про працю України ( далі також КЗпП України).
Зміст виявлених порушень полягає у наступному.
30 вересня 2020 року на будівельному майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова-Заболотного, б/н (будівництво торгово-офісної споруди) візуально виявлено допуск до роботи 3 осіб, стосовно яких товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Девелопмент» документально не підтвердило укладення трудових договорів, оформлених відповідними наказами про прийняття таких осіб на роботу.
30 вересня 2020 року на будівельному майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Дмитра Майбороди, біля буд. 37, на будівництві багатоповерхової житлової вставки з вбудовано-прибудованим приміщенням громадського призначення візуально не виявлено виконання будівельних робіт.
Проте виявлено журнал-зошит входу-виходу, що містить інформацію про прізвища осіб, які допускалися до виконання будівельних робіт, та характер виконуваної ними роботи.
Так, на підставі інформації, зазначеній у журнал-зошиті встановлено допуск на будівельний майданчик 31 особи, стосовно яких ТОВ «АВМ Девелопмент» документально не підтвердило укладення трудових договорів, оформлених відповідними наказами про прийняття таких осіб на роботу.
30 вересня 2020 року на будівельному майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Джерельна, буд. б/н на будівництві дев`яти блокованих житлових будинків візуально виявлено допуск до роботи 57 осіб, стосовно яких ТОВ «АВМ Девелопмент» документально не підтвердило укладення трудових договорів, оформлених відповідними наказами про прийняття таких осіб на роботу.
01 жовтня 2020 року на будівельному майданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, буд. б/н на будівництві торгово-офісного центру виявлено журнал-зошит входу-виходу, що містить інформацію про прізвища осіб, які допускались до виконання будівельних робіт, та характер виконуваної ними роботи, за яким встановлено допуск до будівельних робіт 36 осіб. Допуск ще однієї особи, а саме ОСОБА_2 встановлено за наданим договором цивільно-правового характеру.
Відтак, на думку органу контролю, загальна кількість осіб, що були допущені до будівельних робіт ТОВ «АВМ Девелопмент», склала 128 осіб, з яких 66 осіб були виявлені при безпосередньому виконанні будівельних робіт під час проведення інспекційного відвідування.
Стосовно таких осіб не подано повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
22 жовтня 2020 року інспектором праці Короленком В.О. складено припис № ВН 13361/198/ПД/АВ/П, яким зобов`язано директора ТОВ «АВМ Девелопмент» ОСОБА_3 усунути порушення, зазначені в акті інспекційного відвідування.
Того ж дня, зазначеним вище інспектором праці складено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № ВН 13361/198/ПД/АВ/П/П-98.
В подальшому, 05 січня 2021 року на підставі акта інспекційного відвідування відповідачем винесено постанову про накладення на товариство штрафу № ВН 13361/198/ПД/АВ/ТД-ФС у розмірі 6 400 000 гривень.
Позивач, не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою, звернувся до суду з даним позовом.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
На думку представника позивача, незаконним є сам факт проведення інспекційного відвідування, оскільки зі змісту направлення на проведення перевірки від 09 вересня 2020 року №62704-03 таке проводилося відповідно до наказу відповідача № 946-о від 29 вересня 2020 року, у якому зазначено практично увесь перелік підстав, визначений підпунктами 3, 5 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджено постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 823 (далі також Порядок № 823), для проведення інспекційного відвідування.
Окрім того, представник позивача вважає, що висновки, викладені в акті інспекційного відвідування, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджуються жодними доказами, оскільки в ході такого відвідування не встановлено використання ТОВ «АВМ Девелопмент» найманої праці.
До заперечень на акт інспекційного відвідування товариством долучені нотаріально засвідчені копії заяв громадян, про яких згадується у акті інспекційного відвідування, якими спростовуються твердження про їх причетність до будівництва окремих об`єктів ТОВ "АВМ Девелопмент" та отримання ними заробітної плати від товариства.
Що ж стосується решти осіб, то на вимогу керівника товариства Управлінням Держпраці у Вінницькій області не надано будь-яких відомостей щодо місця проживання таких осіб, їх анкетних даних, що унеможливлює ідентифікувати таких осіб.
Також представник позивача зазначає, що в акті інспекційного відвідування не наведено обставин, які б могли свідчити, що відносини, які склалися між фізичними особами та ТОВ "АВМ Девелопмент", є трудовими (наявність графіку роботи, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, відомостей щодо відпусток, постійність виконання певних функцій та наявність робочого місця).
Акцентує увагу на тому, що оскаржувана постанова винесена 05 січня 2021 року, тобто, у строк, що значно перевищує строк, визначений пунктом 3 Порядку № 823.
В свою чергу відповідач у відзиві на позов зазначив, що за результатами проведеного інспекційного відвідування ТОВ «АВМ Девелопмент» встановлено, що до будівництва різних об`єктів, до яких має відношення товариство, причетні 128 осіб. Такі особи працюють у товаристві без укладення трудових договорів, оформлених відповідними наказами про прийняття таких осіб на роботу. Із 128 осіб 66 осіб були виявлені при безпосередньому виконанні будівельних робіт на різних об`єктах будівництва.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем законодавства про працю, а саме, наявність неоформлених трудових відносин з працівниками, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд першої інстанції акцентує увагу на тому, що твердження відповідача про виявлення 30 вересня 2020 року під час відвідування об`єкта будівництва по вул. Джерельна в м. Вінниці 57 осіб, які ведуть будівництво блокованих житлових будинків, підтверджуються лише актом інспекційного відвідування. В підтвердження таких доводів будь-які докази відсутні. Водночас акт інспекційного відвідування не містить інформацію про прізвища, імена та по батькові таких осіб, що унеможливлює ідентифікувати таких осіб.
Також єдиним доказом виявлення роботи 3-х працівників на об`єкті по вул. Пирогова-Заболотного є лише акт інспекційного відвідування.
Що ж стосується об`єкта будівництва по вул. Дмитра Майбороди біля будинку № 37, що у м. Вінниця, то висновок у акті інспекційного відвідування про допуск саме позивачем до будівельних робіт 31 особи без укладання трудових договорів зроблений на підставі виявленого журналу-зошиту входу-виходу працівників, що містить інформацію про прізвища осіб.
На переконання суду, такий журнал-зошит не є належним доказом, який підтверджує доводи відповідача, адже такий не містить інформацію щодо предмета доказування. Більше того, у самому акті інспекційного відвідування зазначено, що 30 вересня 2020 року ведення будівельних робіт на цьому об`єкті виявлено не було.
Посилання у акті інспекційного відвідування на причетність до будівництва об`єкта по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як таких, що виконували роботи на замовлення ТОВ «АВМ Девелопмент», за позицією суду першої інстанції, спростовуються нотаріально засвідченими поясненнями вказаних осіб, у яких вони вказали, що у трудових відносинах з товариством не перебувають, заробітну плату від цієї юридичної особи не отримують. Також у акті інспекційного відвідування містяться посилання на журнал-зошит входу-виходу, що був виявлений на цьому об`єкті будівництва. Проте, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано копію такого журналу-зошита, зі змісту якого неможливо встановити його приналежність до будь-якого об`єкта будівництва, що унеможливлює врахування такого як належного доказу у підтвердження наведених у акті інспекційного відвідування обставин.
За позицією суду першої інстанції, на підтвердження того, що зроблені у акті інспекційного відвідування висновки є лише припущеннями, свідчить те, що 62 особи з 128 осіб взагалі не були виявлені на будівельних майданчиках під час проведення інспекційного відвідування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанцій наголосив, що перебування на будівельних майданчиках осіб, які були допущенні до роботи без оформлення трудових відносин, підтверджується інформацією зазначеною в акті інспекційного відвідування №ВН 13361/198/ПД/АҐВ/П від 22 жовтня 2020 року, відеозаписами та показами свідків.
Також судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що уповноваженою особою відповідача був складений припис №ВН 13361/198/ПД/АВ/П від 22 жовтня 2020 року, яким зобов`язано директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Девелопмент" ОСОБА_3 усунути порушення, зазначені в акті інспекційного відвідування. Вказаний припис був оскаржений в судовому порядку шляхом подання позову про його скасування до Вінницького окружного адміністративного суду (справа № 120/6380/20-а). Проте постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 120/6380/20-а у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Девелопмент» до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування припису було відмовлено.
З покликанням на частину 4 статті 78 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт допущення позивачем порушень частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), що зафіксовані в акті інспекційного відвідування ВН 13073/210/АВ та в подальшому стали підставою для складення оскаржуваної в межах даної справи постанови про накладення штрафу №ВН 13361/198/ПД/АВ/ТД-ФС у розмірі 6 400 000,00 гривень встановлені в ході розгляду справи № 120/6380/20-а, а отже є доведеним.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції.
Також, на думку позивача, має місце неповне з`ясування судом апеляційної інстанції дійсних обставин справи та допущення порушення норм процесуального права.
Наполягає на тому, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи.
За позицією скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що обставини у межах цієї справи вже перевірялись судом під час ухвалення рішення Сьомим апеляційним адміністративним судом 21 липня 2022 року у справі № 120/6380/20-а, оскільки підстави оскарження постанови відповідача, викладені у позові є ширшими ніж підстави оскарження припису (зокрема судом не досліджувались строки та порядок винесення оскаржуваної постанови).
Вважає незрозумілим яким чином відвідачем встановлено допущення позивачем до роботи без укладення трудових догорів 128 осіб, оскільки зазначених осіб жодним чином не ідентифіковано, а судом апеляційної інстанції зроблені висновок про підтвердження цього факту без наявних доказів. Стверджує, що жодним доказом, на який покликається суд апеляційної інстанції не доводиться факт виконання робіт ТОВ «АВМ Девелопмент» на зазначених в акті об`єктах із залученням 128 працівників. Зокрема в акті відповідача не встановлено, що це за 128 осіб та яка саме робота виконувалась та чи отримувалась за це винагорода (заробітна плата). Також це не підтверджується відеозаписами, які були надані відповідачем на стадії апеляційного розгляду без будь-яких пояснень причин неподання до суду першої інстанції та не досліджувались під час судового розгляду.
Водночас зазначає, що позивачем надавались цивільно-правові договори про виконання робіт, укладені з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відвід, а згодом в задоволенні клопотання представника позивача про допит в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 4 Положення № 96).
Відповідач, Управління Держпраці у Вінницькій області, є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
За приписами статті 1 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ( далі також Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з цим Законом орган державного нагляду має право здійснювати планові, позапланові заходи здійснення державного нагляду. Підстави, порядок їх здійснення та необхідні розпорядчі документи органу державного нагляду, визначені статтями 5, 6, 7 цього Закону № 877-V.
Частина 1 статті 6 Закону № 877-V передбачає підставами для здійснення позапланових заходів.
Конструкція частини першої статті 6 Закону № 877-V свідчить про те, що наведений у ній перелік підстав для здійснення позапланових заходів (у даному випадку інспекційного відвідування) є вичерпним.
В той же час, частина друга названої правової норми передбачає можливість, у випадках, визначених частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V, здійснювати проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених статтею 6 цього Закону.
Варто зауважити й те, що питання стосовно підстав для здійснення позапланових заходів не охоплюється положеннями статті 4 Закону № 877-V, яка визначає загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) й, у її частині четвертій, наводить вичерпний перелік питань, які встановлюються виключно законами.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 200/5877/19-а та від 28 вересня 2021 року у справі № 520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 823.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.
За приписами пункту 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку № 823, підпунктом 3 якого однією із таких передбачено наявність рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Також підпунктом 5 пункту 5 вказаного Порядку визначено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.
Саме на підставі вказаних підпунктів Порядку № 823 і проводилося інспекційне відвідування ТОВ «АВМ Девелопмент».
Зважаючи на встановлені обставини, суди дійшли правильного висновку, що відповідачем обґрунтовано проведено інспекційне відвідування, оскільки такою підставою був лист правоохоронного органу (Управління Служби безпеки України у Вінницькій області), на підставі якого керівником органу контролю було прийнято наказ про проведення інспекційного відвідування.
У листі Управління Служби безпеки України у Вінницькій області вих. №53/8/52-5004 від 24 вересня 2020 року йдеться про те, що за наявною інформацією ТОВ «АВМ Девелопмент» під час виконання робіт підвищеної небезпеки на об`єктах будівництва використовується праця осіб, з якими не укладено трудові договори, що є порушенням трудового законодавства. З метою фіксації таких порушень запропоновано провести заходи державного нагляду (контролю) з питань дотримання законодавства у сфері трудових відносин (в частині оформлення та використання найманої праці, виплати заробітної плати тощо).
Відтак, зі змісту листа Управління Служби безпеки України у Вінницькій області слідує, що ним орган контролю повідомляється про наявні ознаки порушення ТОВ «АМВ Девелопмент» законодавства про працю щодо неоформлення із працівниками трудових відносин, що є підставою для проведення інспекційного відвідування.
Щодо строку винесення оскаржуваної постанови, то варто врахувати наступне.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі також Порядок №509).
Відповідно до положень пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до абзацу третього-сьомого пункту 2 Порядку № 509 такими документами є:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;
акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
За позицією суду першої інстанції, саме з моменту отримання акту інспекційного відвідування позивачем (13 жовтня 2020 року) посадові особи контролюючого органу мали розглянути справу про накладення штрафу у 45-денний строк; при цьому, кінцевим строком завершення розгляду справи є 27 листопада 2020 року.
Проте, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що строк розгляду справи має відраховуватись від дати одержання уповноваженою посадовою особою відповідних документів перевірки, а не від дати складання акту перевірки. Водночас нормами чинного законодавства строк передачі матеріалів перевірки від інспектора самій уповноваженій посадовій особі, не встановлений, а отже доводи позивача з даного приводу ґрунтуються на невірному та помилковому тлумаченні приписів законодавчих актів.
Надаючи правову оцінку постанові про накладення на товариство штрафу № ВН №13361/198/ПД/АВ/ТД-ФС, що прийнята відповідачем 05 січня 2021 року, суд враховує наступне.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Характерними ж ознаками трудових відносин є:
систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);
обов`язок роботодавця надати робоче місце;
дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року, від 09 липня 2020 року (справа №821/851/17), від 02 лютого 2021 року (справа №0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна постанова прийнята у зв`язку із виявленням в ході інспекційного відвідування порушення позивачем вимог частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 та статті 253 КЗпП України, що полягає у неукладанні з 128 працівниками трудових договорів, які виконували будівельні роботи на об`єктах позивача.
Так, за змістом акта інспекційного відвідування встановлено, що під час інспекційного відвідування об`єктів, де ведуться будівельні роботи ТОВ «АВМ Девелопмент», виявлено 128 осіб, які виконують різні будівельні роботи, проте з такими товариство не оформило трудові відносини. Водночас із 128 осіб 66 осіб були виявлені на будівельних майданчиках під час інспекційного відвідування.
Суд першої інстанції зауважив, що зафіксоване в акті порушення не підтверджені будь-якими письмовими доказами та будується лише на припущеннях.
Проте суд апеляційної інстанції не погодився з такою позицією суду апеляційної інстанції та додатково встановив, що інспекційне відвідування проводилось на будівельних майданчиках об`єктів, де саме ТОВ "АВМ Девелопмент" виступало генеральною підрядною організацією, що підтверджується наданими Службою безпеки України матеріалами, які в подальшому стали підставою для проведення інспекційного відвідування позивача, паспортами забудовника, які були наявні на будівництвах, а також листом - відповіддю Вінницької міської ради від 18 червня 2021 року № 01-00-011-42537 на запит щодо надання інформації про забудовника, проектувальника, підрядчика та наявність дозвільних документів на об`єктах, де здійснювались заходи контролю.
За позицією суду апеляційної інстанції, факт перебування на будівельних майданчиках осіб, які були допущенні до роботи без оформлення трудових відносин, підтверджується актом інспекційного відвідування № ВН 13361/198/ПД/АҐВ/П від 22 жовтня 2020 року, а також відеозаписами та показами свідків.
Судом апеляційної інстанції взято до уваги ту обставину, що факту винесення відповідачем оскаржуваної в межах даної справи постанови про накладення штрафу, передував факт складення інспектором припису № ВН 13361/198/ПД/АВ/П від 22 жовтня 2020 року, яким зобов`язано директора ТОВ "АВМ Девелопмент" ОСОБА_3 усунути порушення, зазначені в акті інспекційного відвідування.
Позивачем вказаний припис було оскаржено в судовому порядку шляхом подання позову про його скасування до Вінницького окружного адміністративного суду, який рішенням від 14 січня 2021 року у межах справи № 120/6380/20-а задовольнив вимоги позивача.
Разом з тим, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в межах апеляційного перегляду рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 120/6380/20-а був встановлений факт правомірності винесеного припису № ВН 13361/198/ПД/АВ/П від 22 жовтня 2020 року, а також наголошено на наявності належних та належних доказів в підтвердження вказаного.
Такі висновки суду апеляційної інстанції стали підставою для скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №120/6380/20-а та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову ТОВ «АВМ Девелопмент» про визнання незаконним та скасування припису № ВН 13361/198/ПД/АВ/П від 22 жовтня 2020 року.
Своєю чергою, суд апеляційної інстанції із покликанням на вимоги частин 4 статті 78 КАС України, визнав обставини встановлені у справі № 120/6380/20-а преюдиційними для справи, що розглядається.
Так, відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 №6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.04.2018 у справі № 825/705/17, від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18 і були застосовані Верховним Судом також і при розгляді справи №826/7424/17 (постанова від 30.09.2021).
Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №522/7758/14-ц.
Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29.11.2019 у справі № 818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Крім того, колегія суддів враховує, що зі змісту статті 78 КАС України вбачається, що преюдиційними можуть бути, за визначених у цьому Кодексі умов, саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили. Проте преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таке застосування норм процесуального права відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18), згідно з яким преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У справі ж, яка розглядається, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що у справі № 120/6380/20-а судом апеляційної інстанції встановлено факт допущених позивачем порушень, які необхідно усунути.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
В контексті предмету доказування, у справі, що розглядається, важливе значення для визначення розміру штрафу має кількість працівників допущених до роботи без оформлення трудового договору.
Проте, у межах справи № 120/6380/20-а не надавалась оцінка доводам сторін щодо кількості осіб допущених до роботи без оформлення трудового договору, відповідно обставини встановлені у справі № 120/6380/20-а не можуть беззастережно вилинути на розмір штрафу.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Скаржник наполягає на тому, що є незрозумілим яким чином відвідачем встановлено допущення позивачем до роботи без укладення трудових догорів 128 осіб, оскільки зазначених осіб жодним чином не ідентифіковано, а судом апеляційної інстанції зроблені висновок про підтвердження цього факту без наявних доказів.
Також акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про допит в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Так, судом першої інстанції надавалась оцінка наявним у справі доказам, в свою чергу судом апеляційної інстанції враховано лише преюдиційні обставини, які встановлені у справі № 120/6380/20-а щодо допущення позивачем порушень статті частини 1, 3 статті 24 КЗпП України та постанови КМУ № 413, проте не надано оцінку кількості виявлених осіб щодо яких допущено порушення на підставі належних та допустимих доказів.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів в контексті предмету спору в цій справі, в межах якої важливе значення має кількість осіб допущених до роботи без відповідного оформлення, у тому числі шляхом дослідження наявних відеозаписів процесу перевірки.
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при оцінці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу необхідно встановити всі обставини, на підставі яких вона була прийнята та дослідити наявні в матеріалах справи докази, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України.
Суд зважає, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.
За такого правого регулювання, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року необхідно скасувати, а справу №120/599/21-а направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Девелопмент» задовольнити частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 120/599/21-а скасувати.
Справу № 120/599/21-а направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
А.А. Єзеров
С.Г. Стеценко