ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 120/6981/23

адміністративне провадження № К/990/13514/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/6981/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року (головуючий суддя - Граб Л.С., судді: Сторчак В.Ю., Смілянець Е.С.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі також - Військова частина НОМЕР_1 ; відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі за текстом - Постанова № 168) за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби, зокрема в період з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Чернігівської та Сумської областей, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1252. Однак відповідач не виплатив йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі 100 000,00 грн, за цей період.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168, за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 19 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 19 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції керувався тим, що з метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), з аналізу норм якого слідує, що підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби). При цьому, документальним підтвердженням такої участі є один із наступних документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Суд першої інстанції виснував, що наявність бойового розпорядження від 02 квітня 2022 року та довідки від 05 серпня 2022 року підтверджують, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 19 червня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах. Відповідно, він має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168. Водночас окружний суд звернув увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень - червень 2022 року), Постанова № 168 не містила норми, які б передбачили, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Такі зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793. Зокрема, Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Щодо аргументів відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є лише списки, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, суд першої інстанції зазначив, що хоча такі мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати додаткової грошової винагороди. Суд першої інстанції зауважив, що підставою для виплати додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови № 168 є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів.

Окружний суд установив, що стосовно позивача наявне бойове розпорядження №978/гриф від 09 квітня 2022 року та довідка № 1252 від 05 серпня 2022 року, яка підтверджує періоди його участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 19 червня 2022 року (а не 25 червня 2022 року, як зазначає позивач). Окрім того, третьою особою, у відрядженні якої перебував позивач, супровідним листом від 24 червня 2022 року на адресу відповідача були направлені рапорти про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за квітень, травень 2022 року, які також містили відомості щодо позивача. Проте відповідний наказ про виплату винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, не видано. При цьому відповідачем не наведені обставини, які б свідчили про наявність перешкод для виплати позивачу додаткової винагороди за вказаний період.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 05 березня 2024 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

25 березня 2022 року Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, яке того ж дня телеграмою №248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ. Разом із тим, з 01 червня 2022 року застосовується порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23 червня 2022 року, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України.

За висновком суду апеляційної інстанції, аналіз норм телеграми №248/1298 та Окремого доручення №912/з/29 дає підстави для висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, та які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. При цьому, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу.

В аспекті оцінки встановлених у справі обставин суд апеляційної інстанції вказав, що з наданої позивачем у якості доказу довідки №1252 від 05 серпня 2022 вбачається, що останній брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей. Однак, з цієї довідки не можливо встановити, чи перебував позивач саме у районі бойових дій. У той же час, зміст наданої позивачу довідки у частині кількості днів його безпосередньої участі у бойових діях, що становили всі дні за період з 07 квітня 2022 року по 19 червня 2022 року, ставить під сумнів можливість безперервного виконання позивачем бойових завдань у вказаний у довідці період.

Окрім того, на підставі інформації, наданої відповідачем та третьою особою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона не підтверджує обставини безпосередньої участі позивача з 07 квітня 2022 року по 19 червня 2022 року в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, щоб давало підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.

Не містять, на переконання суду, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах і матеріали справи.

При цьому, сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні в/ч НОМЕР_2 , не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168, оскільки однією з умов виникнення права на одержання спірних виплат є перебування безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Тож за відсутності документів на підтвердження участі ОСОБА_1 у бойових діях у спірний період, у відповідача не було підстав для нарахування та виплати йому збільшеної додаткової винагороди згідно з Постановою № 168.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, позивач, в інтересах якого діє Кравченко Вікторія Володимирівна, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що вона подається з підстав передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин абзац другий пункту 3 Наказу № 164-АГ, у розумінні статті 351 КАС України є неправильним застосуванням норм матеріального права, позаяк ця норма прямо закріплює, що довідка від 05 серпня 2022 року №1252, видана Військовою частиною НОМЕР_2 на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56(гриф), є належним підтвердженням участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, а відтак належним документальним підтвердженням наявності підстав для отримання додаткової винагороди. Водночас висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу другого пункту 3 Наказу № 164-АГ у подібних правовідносинах відсутній.

Окрім того скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони №912/з/29 від 23 червня 2022 року, викладеного у постановах від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23 та від 11 квітня 2024 року у справі №560/3153/23. В цьому аспекті зазначає, що застосувавши пункт Окремого доручення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що довідка від 05 серпня 2022 року №1252 не є належним документальним підтвердженням участі позивача в бойових діях або заходах, що прямо суперечить позиції Верховного Суду, згідно з якою довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець є самостійним, належним і достатнім підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Наведене, на думку скаржника, свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині ненадання належної оцінки поданій позивачем довідці від 05 серпня 2022 року №1252, всупереч очевидній відповідності її змісту вимогам типової форми такого типу довідок, закріпленої положеннями Наказу №164-АГ та приписам зазначеного в оскаржуваному рішенні Окремого доручення №912/з/29 від 23 червня 2022 року.

Скаржник уважає, що неузгодженість дій між військовими частинами щодо направлення документів не може позбавляти позивача його законного права на отримання додаткової винагороди та створювати для нього додатковий тягар доказування.

Ухвалою від 23 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив, у якому просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №20/6981/23 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відповідач уважає, що суд апеляційної інстанції прийняв законну та обґрунтовану постанову.

Свою позицію відповідач аргументує тим, що пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Керуючись цими положеннями Військова частина НОМЕР_2 мала б щомісячно до 5 числа повідомляти Військову частину НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Однак жодних листів, до яких додатком був би список із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за квітень - червень 2022 року у складі Військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило. Відтак, участь позивача у бойових діях або заходах в повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом №164-АГ, що підтверджує відсутність у Військової частини НОМЕР_1 правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.

Відповідач стверджує, що саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, являються належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою №168. У свою чергу, довідка від 05 серпня 2022 року №1252 є лише персональним підтвердженням для окремого військовослужбовця його участі у бойових діях, оскільки видається на руки військовослужбовцю і не дублюється для прикордонного загону, в якому такий військовослужбовець проходить військову службу.

Ухвалою від 22 січня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13 березня 2022 року № 106-ос молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховано у списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 13 березня 2022 року.

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 07 квітня 2022 року № 5-вв молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з 07 квітня 2022 року з метою прийняття участі у заходах. Підстава бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56(гриф).

У подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 28 червня 2022 року № 38-вв молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 28 червня 2022 року, з метою прийняття участі у заходах. Підстава: бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України від 20 червня 2022 року №99/гриф.

Отже, позивач перебував у службовому відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у період з 07 квітня 2022 року по 27 червня 2022 року.

Відповідно до довідки командира Військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1252 молодший сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 19 червня 2022 року.

Згідно з інформацією про грошове забезпечення позивача за 2022 рік відповідно до Постанови № 168 йому в квітні виплачено 5806,45 грн додаткової винагороди, а за період з травня по липень - 30 000 грн.

Водночас, позивач зазначає, що має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168.

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» (далі - Постанова № 793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови № 168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

31 березня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), з посиланням на Постанову № 168, видано Наказ № 164-АГ, який уведено в дію з 24 лютого 2022 року.

Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплати здійснювати в поточному місяці за попередній місяць.

Відповідно до пункту 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;

виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій або інших відповідних документів;

рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

Пунктом 5 цього Наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

У подальшому з 01 серпня 2022 року набув чинності Наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», у якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у таких бойових діях або заходах.

VІ. Позиція Верховного Суду

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди, оскільки його безпосередня участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони в період з 07 квітня 2022 року по 19 червня 2022 року підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1252. До такого висновку суд першої інстанції дійшов через те, що жоден із суб`єктів спірних правовідносин не заперечує участь позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було ненадіслання Військовій частині НОМЕР_1 інформації за встановленою формою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, вказав, що довідка Військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1252 не підтверджує факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони в зазначений період. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з вказаною довідкою позивач брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей. Проте, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами), окремі райони Чернігівської та Сумської областей віднесено до територій можливих бойових дій. Крім того, ця довідка не відповідає встановленій формі, а її зміст в частині кількості днів безпосередньої участі позивача у бойових діях, що становили всі дні за період з 07 квітня 2022 року по 19 червня 2022 року, ставить під сумнів можливість безперервного виконання позивачем бойових завдань в указаний період.

Суд апеляційної інстанції також не прийняв до уваги рапорти про періоди здійснення позивачем заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії упродовж квітня - червня 2022 року, із посиланням на те, що рапорти не є тими документами на підставі яких виплачується додаткова винагорода у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі.

Надаючи оцінку правильності висновків апеляційного суду, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн. Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань, як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

Підставою для виплати додаткової винагороди згідно з Наказом № 164-АГ є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3 Наказу № 164-АГ), здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів Держприкордонслужби зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відряджені військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток №2).

Тож ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, який дозволяє підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, можна дійти висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23.

Повертаючись до обставин даної справи зазначимо, що молодший сержант ОСОБА_1 на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02 квітня 2022 року №56(гриф) був направлений з 07 квітня 2022 року в службове відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

У період з 01 квітня 2022 року до 30 червня 2022 року Чернігівська та Сумська області входили до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 30 квітня 2022 року № 125, від 02 червня 2022 року №157, від 01 липня 2022 року №184.

Відповідно до рапорту, зареєстрованого 06 червня 2022 року за вх. №7244, перший заступник начальника загону - комендант прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону полковник ОСОБА_2 клопотав перед начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 09 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 523) за 22 дні. Підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №942Т/окп від 07 квітня 2022 року; журнал ОСД № 91, с. 18-33.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 19 червня 2022 року за вх. №8520, перший заступник начальника загону - комендант прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону полковник ОСОБА_2 клопотав перед начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 513) за 31 день. Підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №942Т/окп від 07 квітня 2022 року; журнал ОСД № 91, с. 34-65.

Відповідно до рапорту, зареєстрованого 28 липня 2022 року за вх. №10654 перший заступник начальника загону - комендант прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону полковник ОСОБА_2 клопотав перед начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 червня 2022 року по 19 червня 2022 року, з 25 червня 2022 року по 26 червня 2022 року, зокрема позивачу (номер за порядком 516). Підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №942Т/окп від 07 квітня 2022 року.

Згідно з довідкою командира Військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року №1252, позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року; з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 19 червня 2022 року на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02 квітня 2022 року №56(гриф).

Отже, вказана довідка видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Наказу № 164-АГ. Невідповідність цієї довідки критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73- 75 КАС України, суди не встановили.

З огляду на вказане колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сукупність таких документів, як бойове розпорядження від 02 квітня 2022 року №56 гриф, довідка від 05 серпня 2022 року №1252 та рапорти про виплату позивачу доплати додаткової винагороди за квітень, травень, червень 2022 року, підтверджують безпосередню участь останнього в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 07 квітня 2022 року по 19 червня 2022 року.

Принагідно нагадати, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій щодо забезпечення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може свідчити про відсутність права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23 травня 2024 року у справі №120/4387/23 та підтримано, в подальшому, Верховним Судом в постановах від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23, від 19 вересня 2024 року у справах № 120/5151/23, № 120/7509/23, № 120/4953/23, від 10 жовтня 2024 року у справах №120/7502/23, № 120/14606/23, № 120/5154/23, 120/14641/23 та інших.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, оскільки надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди. В той же час, відсутність позивача в таких списках не впливає на наявність у нього права на отримання додаткової винагороди в збільшеному розмірі, адже невиконання однією з військових частин формальних процедур не може позбавити військовослужбовця реалізації його права на виплату винагороди, оскільки в іншому випадку на нього буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання встановленого Держприкордонслужби порядку.

На тлі вищезазначеного колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки не застосував до спірних правовідносин положення Наказу № 164-АГ, зокрема пункт 3, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність документального підтвердження безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 07 квітня 2022 року по 19 червня 2022 року. На відміну від суду першої інстанції, який здійснив комплексну оцінку наявних у справі доказів, апеляційний суд оцінював докази окремо один від одного.

Вартує уваги й те, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції керувався приписами Окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке видане Міністром оборони з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, і діяло з 01 червня 2022 року. Тоді як, позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем Держприкордонслужби.

З уваги на це колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку обґрунтованості доводам касаційної скарги в розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм Окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, оскільки цей акт Міністра оборони не підлягає застосування до спірних правовідносин.

Підсумовуючи зазначене Верховний Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції скасував законне рішення суду першої інстанції, яке ґрунтувалося на доведеності обставин безпосередньої участі позивача у період з 07 квітня 2022 року по 19 червня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, існують підстави для скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та залишення в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року справі № 120/6981/23 скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк